Борці За Правду

“Щоб воював ти в них правильну війну, маючи віру й добру совість, котру деякі відкинувши, від віри відпали.”— 1 Тим. 1:18, 19, НС.

1. Хто уздібнює для служення?

ЧИ ВИ уздібнені воювати у кадрах бойців Єгови за правду? Всякий хто посвятиться на службу Єгови буде уздібнений, будь він чоловік чи жінка, молодий чи старий, якщо він додержає вимоги. Павло говорив про “доброго воїна Ісуса Христа”; бо як ми мусимо воювати правильну війну, так ми мусимо бути правильними воїнами, щоб дістати признання від Бога. Ми мусимо бути віддані службій радо переносити труднощі й переслідування, які спілкують із многими радостями та благословеннями. “Ти ж терпи лихо як добрий воїн Ісуса Христа.” (2 Тим. 2:3, НС) Яким воїном чоловік в дійсності є, то це являється у битві. Чи на нього можна покладатися в якомубудь призначенні, або чи він не приходить на зібрання й не є реґулярний у службі? Чи він є вірогідний і сталий, або більше як бродяжний наймит, котрий найперше дбає про свої справи? Це ж не людям ми служимо, а Богу. Нас не ставлять перед людський трибунал, якщо ми занедбуємо наші обовязки; це самий Єгова розсліджує нас.— 1 Кор. 4:1—4.

2. Як ми указуємо духа любови до наших братів?

² Дуже часто ми не тільки мусимо нести наш власний тягар служби, але й давати помічну руку іншим. Як це добре відоме, то найбільше втрат у битві буває, коли вояки воюють у першій битві й заким вони стануть зручні у війні. Як от батько опікується своїми дітьми уважно, так і досвідчені вояки в духовій боротьбі мусять помагати новим воякам в їх першій битві, щоб вони ходили достойно перед Богом. (1 Солун. 2:11, 12) Дальше, добре вишколений полк вояків гордиться своїми осягненнями; і хоч христіянин не надувається особистою пихою, то він таки повинен мати доброго духа й радіти у праці з своїми братами. “Бог дав нам не духа страху, а силу й любови і здорового розуму. Оце ж не соромися свідкувати про Господа.”— 2 Тим. 1:7, 8, НС.

3, 4. Які є деякі вимоги для служення?

³ Опріч того, що Павло радив нам доказати нашу гідність у рядах христіянських бойців при помочі таких уздібнень, він підкреслив також ще іншу вимогу: Щоб ми жили згідно з нашою вірою. Він писав до Тимотея (1 Тим. 1:18—20, НС): “Це завітування передаю тобі . . . щоб воював ти в них доброю війною, маючи віру й добру совість, котру деякі відкинувши, від віри відпали.” Павло згадав про це ради доброї причини, бо декотрі люди в його часі старалися повалити віру, супротивлялись правді до великої міри; і тому він застеріг, що такі думки були так смертельні як гангрена (пораза), коли їм дозволиться закорінитися. Як і вояк, котрий вагається або не є рішальний може заплатити своїм життям, так і ми, коли не будемо триматися сильно нашої віри. Ми мусимо доказати, що Бог є правдивий нашою вірою і впованням на Боже Слово. Тримайтеся його як самого життя. Ті що стараються знищити віру інших будуть покарані орґанізацією Єгови і вилучені з їх рядів. Павло сказав Коринтянам: “Ми є готові помститися над усяким непослухом.” У початках христіянської орґанізації така карність була потріба, як і часом сьогодні. Про таку ранню справу апостол говорить: “Між ними Іменей та Александр, котрих я передав Сатані, щоб навчилися не хулити.”— 2 Кор. 10:6; 1 Тим. 1:20, НС.

⁴ Як колись вояки в Ізраїлі мусіли очиститися через освячення до їх війни під Божим провідництвом, так і сьогодні ми мусимо мати “добру совість” живучи згідно й його вимогами. “Тільки достойно благовістя Христового живіть, щоб, чи я прийду та побачу вас, чи то й не буду між вами, почув про вас, що стоїте в одному дусі, і однією душею боретесь за віру євангелську.” (Флп. 1:27, НС) Щоб ходити достойно, написано є, що треба ходити “з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливостю, терплячи один одному з любови, стараючись схоронити духа єдності в узлі мира.”— Еф. 4:1—3.

5, 6. Як хто може бути відкинутий з рядів борців Єгови?

⁵ Навіть ще виразніще описується діла тіла в Галат 5:19—21, включаючи чужоложство і ідолопоклонство, спіритизм, заздрість, гнів і пянство, і що хто таке робить ніколи царства Божого не наслідить. Отже, щоб бути відповідним у Божих очах і мати участь в духовій війні під провідництвом Христа, то христіянин мусить оминати такі речи і мусить указати овочі Божого духа. Він не може бути свідком тільки по імени, він мусить триматися віри і доброї совісті, що значить совість вишколена згідно з Божим Словом. Хоч наша поведінка може здаватись властивою в очах наших приятелів, то ми мусимо памятати, що Бог бачить і тайні наміри серця. В часі нашої посвяти Богу Єгові ми не тільки обітували відложити бруд тілесний, але також просити в Бога доброї совісті до Бога. (1 Пет. 3:16, 17, 21, НС) Отже ми воюємо проти склонностей тіла, будучи скріплені у боротьбі духом Божим.— 1 Кор. 10:13; Рим. 7:23.

⁶ Павло знав, що тільки співтоваришити з Божими людьми, то це не запевнить життя, ані коли брати участь у службі, хіба що ми живемо й служимо як подобає христіянським воїнам. Він не бажав бути між тими, що біжуть в перегонах віри і беруть участь у проповідуванні іншим, і тоді знайтися невідповідним прийняти нагороду життя. (1 Кор. 9:24—27) Коли хтось у службі Єгови стане бунтівником і упертим, то він не тільки стягне кару на себе, але також кине зневагу на справу якій він служить і захитає вірою інших. Сильне зображення цього можна бачити у справі Ахана, котрий, будучи вояком Ізраїля, переступив заповіді Єгови. Як наслідок Цього переступу, трицять і шість його супутників погибло черее те, що Єгова відтягнув свої благословення. За цей невірний вчинок добровільного непослуху, Ахан і його родина і майно їх — все було знищене.— Ісуса Нав., голова 7.

ЗОРҐАНІЗУВАННЯ ДО БИТВИ

7. Який вплив христіянська єдність має на ворога?

⁷ В армії, вояк не може поступати по своїй волі. Він потребує помочі від інших щодо достачі й піддержки у битві. Він вповає на свою старшину відносно інструкцій і провідництва. В такий же спосіб і христіяни сьогодні працюють разом в зорґанізований спосіб, приймаючи провід постачаний Богом через його видиму орґанізацію й через призначених слуг, “однією душею боруться за віру євангельську, і не жахаючись в нічому від противників. Це їм явний знак погибелі, а вам спасення, і воно від Бога. Бо нам дано, щодо Христа, не тільки в Нього вірувати, але задля нього й страдати.” (Флп. 1:27—29, НС) Ми вповаємо на Бога більше як на кого іншого. “Бо не той певний хто сам себе хвалить, а кого Єгова похваляє.” Всі наші зусилля є безвартісні без його піддержки. Тому то Павло сказав: “Хто ж хвалиться, нехай хвалиться в Єгові.”— 2 Кор. 10:18, 17, НС; Ерем. 1:19; Пс. 35:1—10.

8, 9. Опиши демонську орґанізацію.

⁸ Зрозумівши краще тепер подробиці про нашу зброю й уздібнення, що є конечні для уживання в бою, то які труднощі ми можемо надіятися зустрінути? Ніяка армія не виступає до бою покіль вона не розслідить слабкі сторони ворога. Бути наперед остереженим значить бути наперед узброєним. Аджеж нам би розглянути струкцію й методи операції сатанської орґанізації. “Організації? Так! Бог Єгова вийшов трімфальним над нею через те, що Христос був вірний аж до смерті на страдальному дереві; яко ж написано: “Він забрав його з дороги, прибивши (закон, що осуджував христіян) до страдального дерева. Роздягнувши князівства й власті (сатанську орґанізацію), вивів на дивовижу сміливо, побідивши їх.” (Кол. 2:14, 15, НС)a Ісус, коли був на землі як чоловік, мусів воювати проти тих демонських урядів й властей, відперати спокуси предложені Сатаною, їх вождьом, і викидати їх лєґіонами з нещасних людей, котрих посіли лукаві духові сили. Після народження Божого царства в небі 1914 року (по Хр.) Цар Єгови Ісус Христос і його ангели виповіли війну проти Сатани і його демонів і скинули тих лукавих ангелів з неба на область нашої землі. Тому нас остережено, щоб ми береглись проти тих демонів, що є згромаджені тут.— Одкр. 12:1—12.

⁹ У своїм листі до Ефесян апостол Павло знову відноситься до Сатансько-дияволської невидимої орґанізації із демонських сил, вичислюючи кілька частей цієї невидимої орґанізації згромадженої проти нас. Він каже нам “твердо стояти проти хитрощей Диявола,” котрий не є тіло й кров.” Бо наша боротьба не з тілом і кровю, а з князівствами і властями і з миродержителями (космократами) тьми віка цього, з піднебесними духами злоби.” (Ефес. 6:11, 12, НС) Це ті лукаві духові сили, що тепер стримані на цій землі, що роблять надхнення звідничі, котрі виходять з уст змія і дикого звіря і ложного пророка,— вони збирають земних царів до Армаґедону.— Одкр. 16:13—16, НС.

10. Як Єгова охороняє своїх людей від погуби?

¹⁰ Езекиїл в 38 голові каже нам, що Сатанські орди наче вихором загрозять знищенням і окружать Божих людей, коли вони будуть жити у позірно безобороннім стані, по всій землі “у городах без мурів.” Але чи люди Єгови є безпомічні й безоборонні? Не тоді, коли вони посідають зброю для воювання про яку постарався Єгова. Вони знаходяться в його охоронній опіці, так певно як пророк Елисей був, коли відділ армії царя Сирії окружив його в Дотані. В тому случаї ангелські сили Єгови охороняли й берегли Елисея, проте засліпили ворожих Сириян. (2 Цар. 6:14—19) Єгова і тепер охороняє і опікується своїми слугами, щоб Сатана не поконав їх. Маючи таку охорону, ми можемо глядіти безстраху наперед до рішальної битви, яка вскорі відбудеться в Армаґедоні, коли то Єгова воювати ме проти Сатани, новочасного Гога, і його демонської орди.— Пс. 34:7, АС.

11, 12. Яка є причина суперечки, і як ми відносимося до неї?

¹¹ Оце дні справдішньої війни для слуг Єгови, коли Сатана стягає горе, як потоп на людей землі, і войни проти тих, що “сповняють заповіди Божі й мають свідчення Ісуса.” (Одкр. 12:17, НС) Писання указують, що він буде так успішним у своїм пляні відносно охоплення людських умів відносно правди, що “прийде час, що всякий, хто вбиває вас (учеників Ісуса), думати ме, що службу приносить Богу.” (Йоана 16:2, НС) Це боротьба правди проти блуду, Єгови проти Сатани, і ми можемо гордитись, що ми маємо привілей служби в проголошенні правди.

¹² Павло каже нам: “Одягніться у всю збою Божу, щоб ви могли встояти проти хитросщей Диявола.” Це указує, що він замірив нападати на нас, щоб зломати нашу віру й невинність. Які ж є деякі ті вогняні стріли проти котрих ми мусимо берегтися? — Ефес. 6:11, НС.

13. Як ми можемо указати любов до Христа?

¹³ Христіянин може знайтися під нападом у своїм власнім домі. Відносно цього Ісус сказав: “Чи думаєте, що я прийшов впокій дати на землі? Ні, направду кажу вам, а розділення. Буде бо від нині пятеро в одній хаті розділених, троє проти двох, і двоє проти трьох. Стане батько різко проти сина, а син проти батька, мати проти дочки а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, невістка проти свекрухи своєї.” “І будуть ворогами чоковікові домашні його. Хто любить батька або матір більше мене, не є достойний мене; і хто любить сина або дочку більше мене, не є достойний мене.” (Луки 12:51—53; Мат. 10:36, 37, НС) Це дуже тяжко видержувати у спробі безнастанного противенства й наруг а боку родини проти правди. Щоб поконати це, ми мусимо мати великий щит віри, що є зміцнена правдою, і молитися всякого часу в дусі. Ми мусимо безнастанно шукати перше інтересів Царства. Якщо ми піддамося під натиском родини і занехаємо наше почитання Єгови, тоді ми програємо битву і будемо відтяті від життєвої спільності з братами.

14. Чому Павло перестерігав проти комерціялізму?

¹⁴ Ще одна лапка готова схопити нас, а це замотання в комерційні інтереса із любови до того, що теперішня система може дати. Димас, Павлів супутник у службі, відступив був у такий спосіб. Про це Павло каже: “Димас бо покинув мене, полюбивши нинішний лад.” (2 Тим. 4:10, НС) Ми не можемо служити двом панам і угодити обидвом, ані вояк не може служити двом справам в один час. “Ніхто ж, воїном бувши, не мішається в справи життя (цього), щоб угодити тому, хто вибрав його воїном.” (2 Тим. 2:4, НС) Павло мусів працювати, щоб удержувати себе, але він ніколи не дозволив, щоб це стримало його служення, і ми так повинні глядіти. Ми не потребуємо нагромаджувати (скарб) для будучності. Як воякові, нам потрібно щоденної провізії, як от поживи і одіння, і цим ми повинні бути задоволені.

15. В яикий спосіб ми можемо відперти Сатану?

¹⁵ Одначе, найбільш успішні маневри Сатани для зведення є його пропаґанда супроти Божого Слова. Від часу райського Едену, коли то він обманув Еву тим, що обітував їй знання доброго й лихого, він хитро перекручував правду й плекав реліґійний обман. Через многі століття він будував фальшиві доктрини й ідеології, а тепер він так розділив світ, що чоловік повстав проти брата свого у кожній галузі життя, включаючи й почитанні. Тепер настав час, щоб ходити знов давнім шляхом правди, валити твердині облудів, і будувати знання про Бога. Чинячи це, ми можемо відперти Сатану й мати участь у визволенні тих, що він їх тримає в умовім рабстві. “Бо зброя нашого воювання не тілесна, а сильна Богом на зруйновання твердинь, розвалюючи видумки й всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи у полонь усякий розум на послух Христу.”— 2 Кор. 10:4, 5, НС.

16. (а) Як можна вирішити правду? (б) Як її можна представити іншим?

¹⁶ “Що це правда?” запитав був Пилат. Більшість людей без надумання вірують, що віра їх батьків є правдива. Але коли взяти у рахубу тільки так звані “христіянські реліґії,” котрих є 260, то ми маємо тільки одну нагоду із 260 бути вихованими по Писаннях “в одній вірі,” в одній надії. Тому це вимагає розумного розглянення, щоб вирішити правду про Бога і його наміри. Ми не можемо бути заколисаними у фальшивий змисл запевнення й тоді бродити у можливо демонами витвореній батьківській реліґії. В такому розшукуванні за правдою, ми можемо бути вдячні, що Єгова, люблячий отець, постачив для нашої інструкції й проводу виявлення своєї волі нам у надхнених сторінках Біблії. Коли ми раз зрозуміємо ясно Писання, тоді вже ми не повинні бути на оборонній стороні нашої віри, а радше на зачіпній, воюючи духову війну, щоб поділитися нашим знанням з іншими. Радше чим прямо нападати на фальшиву реліґію, то Павло радить уживати стратеґії (обдуманого пляну), щоб зловити найбільше людей. “Отже для Жидів я стався Жидовином, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, хоч я не підзаконом, придбати тих, що підзаконом, . . . Усім я був усіляким людям, щоб конче спасти деяких. Це ж роблю задля доброї новини, щоб бути спільником в неї із іншими.” Павло не робив компромісу в своїм проповідуванні, але уживав тактики і проникливості у своїм предложенню правди. Він роздумував як найбільше впливово він міг напасти і розбити умову твердиню блуду, і цим чином увільнити своїх слухачів для радісного приняття правди.— 1 Кор. 9:20—23, НС.

ВИМИНАЮЧИ НЕЩАСНІ ВИПАДКИ БИТВИ

17. Як ми указуємо любов до Бога і ближнього?

¹⁷ Ми були вельми обдаровані ласкою тим, що ми дістали привілей мати участь в цій службі, і ми бажаємо дорожити тією нагодою і уживати її правильно. Якщо ми кажемо, що ми любимо Бога, тоді ми мусимо показати це через відзначенняся у службі. Це значить, що треба пильно студіювати за акуратним знанням і повним розумінням, упевнившися про важливі речи, щоб ми не спотикали нікого, і мали справдішню ревність до служби. (Флп. 1:9—11) Діставши це акуратне знання і уживаючи його правильно, це значить ріжниця між життям а смертю в цій боротьбі. (Еккл. 7:12) Це служить як провід людям від розколу й розєднання в цім світі до єдності ума і діяння, що можливе тільки у службі Єгови. Велика громада людей з усіх народів відповіла на запрошення, щоб збиратися з доморядниками віри, і вона пізнає дороги Єгови і ходить його стежкою. Вони вже більше не підіймають меча проти один одного в народній ворожнечі, бо тепер вони воюють доброю боротьбою віри. Ця духова війна підносить триваючий мир оснований на правді й звязаний узлом любови до Бога й ближнього — чого тілесна боротьба ніколи не досягла.— Еккл. 9:18.

18, 19. Які небезпеки ми зустрічаємо, і як їх можна покопати?

¹⁸ Чи є які нещасні випадки в цій духовій війні? Так є, хоч і всю цю зброю дано для нашої охорони, то деякі таки упадуть біля шляху, якщо вони стануть недбалими. Одначе, ми не маємо причини боятися, якщо наш ум є у правильнім наставленні. Ми не повинні ніяким чином лякатися наших противників, або зі страху людям піддаватися. (Іса. 41:11, 12) Ми знаємо, що як довго Сатана буде активним, ми є у війні, але ми не бажаємо втратити нагоди перед нами. “Двері бо великі й широкі відчинились мені, і багато у мене противників.” (1 Кор. 16:9, НС) Чи ви сміливо увійшли тими дверима в активну службу?

¹⁹ Хоч многі висмівають правду, то для нас нема причини ставати жертвою їх відємного думання або зісунутися в байдужний стан. Ной спричинив, що цілий світ в його часі противився його думці про Новий Світ, але він таки не зрікся боротьби. Байдужність — це свого рода духова недуга, що є неначе зброя Сатани з мікробів. Коли б ви набули такої смертельної недуги, ви старалися б позбутися її як найскорше можливо. Ми так само можемо поступити й з духовою недугою за поміччю наших братів і тим ліком про який постарався Єгова. Тепер не час іти за нашими власними думками, щоб кожний робив те, що йому подобається найкраще. Йдучи наманівці, ми таким чином не можемо виграти війну. Замість того ми потребуємо мати один ум про справу, ум Господень, воюючи рамя-в-рамя у службі й піддержуючи зібрання, тримаючись віри й доброї совісти.

20, 21. Яку заохоту ми маємо щоб воювати правильну війну?

²⁰ Чудна річ в тому, що після всеї боротьби у піддержці правди і життю згідно з нею, відбиваючи напади Сатани, ми не услабляємо ані не вичерпуємо. По всьому тому ми не указуємо признаки утомлення або захитання. Всі ті спроби діють для нашого добра, щоб скріпити нас духово, бо духова боротьба є будуючою. “Тим же торжествуймо у горю, знаючи, що горе витворює терпіння; терпіння ж досьвід, досьвід же надію, надія ж не провадить до розчарування, бо любов Божа вилилась у серця ваші через святого духа, даного нам.” (Рим. 5:3—5, НС) Одначе, ніхто не одержав нагороди за його боротьбу хіба він останеться вірним аж до кінця, воюючи боротьбою віри й служачи вірі. Остаточна нагорода якої ожидаємо є само життя, а з цим не порівнаєш нічого, бож це найбільша нагорода зі всіх. Хоч ми і стратимо наше життя тепер, як вірні свідки, то ми маємо надію на життя в новому світі через воскресення. Тим то боріться за перемогу в праведній війні за віру.— Одкр. 2:10; 1 Тим. 6:12, НС.

²¹ Опріч обітованого життя є многі інші нагороди з дня на день, що піддержують нашу надію. Вони не із грабіжи або здобичи, але це духові достатки вельми цінні. Ці нагороди є звязані з двома великими заповіддями, щоб любити Бога всім серцем нашим і ближнього нашого як себе. Чим блишче ми тримаємося цих вимог праведних, тим більші наші благословенства. Ми мусимо поставити Бога на першому місці в нашому житті і служити йому всією нашою силою. Жовнір покликаний до армії кидає все, щоб ставитися на поклик; так реч мається і з христіянською війною. Навіть родинна звязь не має першенства над покликом до вербунку, “Йди вслід за мною,” бо Ісус сказав: “Остав мертвим ховати своїх мерців, ти ж іди і проповідуй царство Боже.”— Луки 9:59, 60, НС.

22. Порівнай між бойцями старого світу із бойцями нового світу.

²² Розпочавши раз служити Богу, не обертайтеся назад, як це многі вояки зробили під проводом судді Гедеона, і втратили ту остаточну нагороду. Памятайте, що “Ніхто положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібний до царства Божого.” (Луки 9:62, НС) Найбільші благословенства приходять із багатого служення. Отже ті, що є в позиції прийняти повночасну службу, як от роботу піоніра, мають чудову нагоду втішатися багатими блаженствами від Єгови, котрі він зливає на тих, що служать йому цілим серцем. Такі повночасні робітники є справді в рядах з бойцями на фронті, часто переносять повну лють нападу, як вони ступають з битвою у нові території. Одначе, помимо всіх спробів, вони можуть вповати на Єгову і мати звершений мир ума. О, велика це ріжниця від турботи й жахливого вигляду жовніра, що знаходиться на пошарпаному боєвому полі, очікуючи на приказ до наступу! (Іса. 26:3, 4; Рим. 8:6) Його ум не наставлений на заповідь, щоб любити свого ближнього, але противно. У духовій же війні, це тільки через додержування цієї заповіді, що він стає вповні винагороджений. Воно може забрати місяці а навіть роки терплячої інструкції й опіки, проте є мало такої радості, щоб її можна порівнати із радістю, яка приходить із змагання, щоб помогти людині прийти до зросту й знання правди. Ви можете показати таким людям як освічувати світлом правди тих, що ще в темряві. Провадьте їх до активної битви із духовим мечем, тримаючи високо смолоскип правди й світла, як воїни Великого Гедеона, Ісуса Христа. (Суддів 7; Дан. 12:3) Чи ви мали особисто привілей помагати увільнитися декому із тієї товпи людей, що затримані в темряві лукавими силами духів під Сатаною? Оце є мета кожного бойця за новий світ, тай нагорода за співучасть в цій надії на життя з іншими, що люблять праведність й мир, є справді багата.

23. Як духова війна будує і розвиває роботу?

²³ Духова війна не лишає сліду на лиці обсмаленої землі з дітей опухлими від голоду, що їх родичі скалічіли або погибли й доми зруйновані. Відносно тих, що спричиняють таке спустошення, Єгова заявив, що він спустошить тих, що пустошать землю, разом із Сатаною як вождьом їх. Замість лихих овочів, овочі духа і духової війни є добрі. Це діло насадження, виправи й будування в духовому зміслі. Чоловіки й жінки усіх народностей є зібрані разом в розумінні, любові й довірю. Товариство Нового Світу будується, не як тайне товариство, але як товариство вільного слова із тих, що є дійсно біблійними христіянами. Вони будують шлях-гостинець, прочищуючи його з камінів спотикання, і справляють людей на нього до життя в новому світі. Оце є правильна війна, яку призначив Єгова під кермою Ісуса Христа.

24. Як і коли Єгова зробить кінець великій суперечці?

²⁴ Як довго ця суперечка буде продовжатися? З нашого боку ми будемо далі проповідувати правду з наступом як довго Єгова дозволить на це; або, як це Ісаїя сказав, “Докіль не опустіють міста й не зостануть без осадників.” Для нас нема відпустки; але й хто хоче відпустки, коли він має великий привілей виконувати цю роботу приготування на землі до великого вершка світових справ в Армаґедоні? (Іса. 6:11; Еккл. 8:8) В тому часі Єгова через свого Польового Маршала, Ісуса Христа, виступить з помстою, щоб покрушити світову орґанізацію Сатани, видиму й невидиму, земну видиму на порох, а невидиму демонську часть кинути у безодню у смертельну неактивність на тисячу років царювання Христового. У цій “війні великого дня Бога Вседержителя” слуги Єгови на землі не мають спільности з тілесним узброєнням. Наша робота є тепер як правильних вояків для Христа. Божа часть прийде в Армаґедоні. (Пс. 46:9; Рим. 12:17—21; Одкр. 19:11—16) Аж до того часу ми мусимо безнастанно воювати правильну війну, не войни видимої орґанізації Сатани, але війну правди проти облуди, правильної реліґії проти фальшивої реліґії, ніколи невниваючи у ревності або у вірі, “забуваючи все те, що позаду, а сягаючи по те, що спереду,” як це Павло робив. (Флп. 3:13, НС) Чинячи так, Єгова дасть нам перемогу і нагородить нас миром і життям в його новому світі праведності. (2 Пет. 3:13) Тепер час воювати; після Армаґедону настане час мира.

[Примітки]