Набування Божого Закону На Ваше Серце
“Спробуйте і дізнайтесь, що Єгова благий.”— Пс. 34:8, АС.
1. Які питання повстають відносно певного пустинного насіння?
НАСІННЯ певних пустинних рослин здається мають свою власну кмітливість. Вони не пускають паростки покіль не впаде дощ принаймі пів цаля, або більше. Насіння й земля довкола них є так за мокра після десятої часті цаля дощу, як і опісля двох цалів, однак насіння відмовляється пускати паростки після легкого дощу. Але як може спляче насіння міряти дощ? Воно ж так за мокре в шклянці води, якби воно було кинуте в озеро. Чому воно не пускає паростки коли цілковито намочене легким дощем? Як воно міряє скількість дошу? Як воно знає, щоб чекати на більше? Також, ті насіння здається знають напрям звідки вода приходить. Коли досить дощу впаде й намочить землю, тоді вони будуть пускати паростки, але якщо вода намочить їх зісподу, вони відмовляються проростати. Як можуть вони сказати напрям? Й чому це має робити ріжницю? Відповіди на ці питання зображають часть процесу, як Божий закон дістається на наші серця. Якщо ми щиро бажаємо закону Єгови на нашому серці, то він може бути написаний там. Як?
2. Яке очищення й стертя мусить бути, заки закон Єгови може бути виписаний на серці?
2 Щоб писати, то треба чистої поверхні паперу, і радирки потрібно, щоб усунути попередне писання. Щоб написати нове письмо на старім, то це спричинить зудар й замішання. Серця відчужені від Єгови є пописані поганим письмом. Про чоловіка перед Потопом Єгова каже: “А люди дбають повсячасно тільки про лихе.” Після Потопу серце впавшого чоловіка ще потребує очищення: “Лукаве над усе в світі серце людське й ледаче.” Але історія далі показує, що Єгова загоїть серце тих, що бажають. Многі затверділи свої серця, стали запеклими до гріха, нечутливі до милосердя, непроникливі добрістю, глухі на всякі благання. Писання на таких серцях є таке саме, як те на Юдинім: “Гріх Юдин виписаний залізним різцем, алмазним зубцем, вирізаний на таблицях серця в них.” “Хто ж серце запече, у біду попаде.” “Про що вам показувати себе запеклими, як показали себе запеклими Египтії та фараон?” Радше, чому не молитися: “Сотвори мені, Боже, чисте серце, і віднови в мені духа сильного.” Таке серце представляє чисту поверхню для писання закону Єгови.— 1 Мойс. 6:5, НС; Ерем. 17:9, 14, 1; Прип. 28:14, ПС; 1 Сам. 6:6, НС; Пс. 51:10, ПС.
3. Які писання показують, як можна дістати закон Божий на ваше серце?
3 До своїх загублених й розсіяних людей Єгова казав, коли предсказував їх видужання до правдивого почитання: “І вилию на вас чисту воду, й станете чисті від усіх ваших нечистот, і від усіх ваших ідолів очищу вас. І вложу вам нове серце й дам нового духа, й викину камяне серце з вашого тіла, а дам вам серце мясне.” Очищуюча вода правди зробила зміну в наших серцях якщо вірно пристосувана. Це тільки про помочі чистої дискусії правди, що родичі можуть досягнути сердець своїх дітей: “Ці слова, що я заповідаю тобі сьогодні, мусять бути в серці твому. І будеш ти наказувати про їх синам твоїм і промовляти до серця їх, сидячи в домівці твоїй, і йдучи в дорозі і лягаючи і встаючи.” Через проповідування, апостол Павло примусив, щоб закон Єгови був написаний, не на камяних таблицях, але на людських серцях: “А й надто ви явлені, що ви послання Христове через служення наше, написане не черником, а духом Бога живого, не на камяних скрижалах, а на тілесних скрижалах серця.” Про благословення Єгови є написано: “Й над його законом він розмишляє день і ніч.” Досліджуючи й памятаючи навчення Єгови й прикази й високі принципи, ви можете “писати їх на таблицях вашого серця.” Вони стануться частю нас.— Езек. 36:25, 26, ПС; 5 Мойс. 6:6, 7; 2 Корин. 3:3, НС; Пс. 1:2; Прип. 3:1—3, ПС.
ЯК ДИСЦИПЛІНА ПОМАГАЄ
4. В додатку до сповнення ума законом Єгови, якої дальшої акції потрібно, щоб отримати його на серце?
4 Сповнивши ум правдою Єгови, це приносить очищення, витискає попередні злі думки, переробляє ум. Але можливо, що старі звичаї є так глибоко вириті на серці, що слухання й читання Божих законів не стирає їх. Студія й роздумування показали вам, що ви повинні робити, й ви бажали б підкоритися, але бажання серця, щоб робити це, відсутне. Нове писання є ще на поверхні. Воно не є ще так глибоко як старе, щоб викрислити старі звичаї; воно ще не досягнуло внутрішнього чоловіка, фіґурального серця, де знаходиться гніздо бажання й мотиви. Але ви бажаєте, щоб старі писання стерти й на їх місці поставити закон Єгови, геть аж у ваших прихованих думках й почутті. Отже що вам робити? Дисциплінуйте себе, силуйте себе робити те, що ви знаєте є праве. Наполягайте на цей напрям, й якщо ви є щирі, то ви побідите ваше власне серце на праведну сторону. Писання поперають цю процедуру.
5. Яким помічним чинником є ухвалення моральних законів?
5 Це правда, що моральності неможливо установити законами, як це С.Д. Нювс І Ворд Рапорт, з 13 березня, 1955 року, каже в передовій статті: “Терпимість і несамолюбства — як мораль і щедрості — не можна успішно увести законами.” Але уведення законів може порушити процес, що кінцево сотворить мораль. Саме існування закону звертає ввагу на предмет й може витворити клімат опінії більше сприятливий до нього. Тоді коли закон стане правосильним і люди сповняють його, щоб оминути кару, вони можуть бачити, що добрі наслідки слідують й їх нахил може змінитися. Тоді вони коряться йому задля добрих наслідків, а не задля страху кари.
6. Який приклад показує, що установлення закону може змінити нахил серця?
6 Це було показано в Ню Йорк Таймс Маґазин, 22 травня, 1955, в артикулі під заголовком “Чи Можна Мораль Увести Законом?” Там дискусується вирішення Найвищого Суду Сполучених Держав про унезаконення сеґреґаціїa й показує, що в певних випадках, як от в роботі, публичних домах, проблеми у збройних силах, одиниці, що були проти мішання рас, були помішані однаково й наслідок був, що вони втратили своє упередження: “Білі господині, котрі були призначені до публичних домів, котрі були расово змішані, виробили прихильність до негрів, коли ж велика більшість з тих, що занимали відділені приміщення, далі трималися їх расових поглядів. Студія про інтриґрацію в армії досягнула подібного заключення.” Через блище споріднення упереджені люди знаходять, що їх попередні поняття були часто фальшиві, й що страх про лихо ніколи не здійснився. Досліджування й аналіза провадили до заключення, що “величність закону, коли підтриманий загальним сумлінням людей, є загоюючою й сціляющою силою ситуації, і що з бігом часу це не тільки спонукає мораль, але й творить її.”
7. Як артикул в журналі показує що виховання, карність, і присилувані обичаї впливають на внутрішне почуття і на зміну серця?
7 Лейдіс Гом Джурнал, з вересня, 1955 року, помістив артикул Дороті Томсон, який показує необхідність для карності почуття радше чим розуму, щоб поборювати злочинність молодиків. Вона сказала: “Поведінки й нахил дитини значно вирішується від акції й нахилу дорослих. Але вони не є надхнені розумом, але почуттям. Він стається тим, чим він заохочений й вивчений любити, подивляти, почитати, й віддатися йому.” Дальше вона сказала: “У всім цім, обичаї грають важну ролю, бо добрі обичаї не є більше або меньше як вираження любови до інших. . . . Внутрішнє почуття відбивається на зовнішній поведінці, але поверховна поведінка також помагає виробляти внутрішне почуття. Воно тяжко чутись задерливим (аґресивним), коли поводитись розсудливо. Добрі обичаї можуть бути так глибокі як шкіра на початку, але вони рідко остаються такими.” Вона також спостерігала, що в ріжних випадках добро й зло “не є обумовлені мозком але схвилюванням,” й що “злочинці стаються не через затвердження артерій, але через затвердження серця.” Вона твердить, що хвилювання править нашим поведенням більше ніж нашим умом, і що так, як ми виховані, так ми поводимось, хоч би примусово з першу, впливає на внутрішні почування й зміни серця.
8. Які писання показують, що карність зміняє серця?
8 Слово Боже Біблія давно тому указувала, що вивчення й дисципліна, як нам поводитися, впливає на наше серце, гніздо мотиви й джерело акції. Приповість 22:6, 15 (ПС) зазначуе: “Настав на добру путь малого,— а й старим він не зверне з неї. Дурнота впилась молодикові в серце, та навчаюча лозина прижене її від його.” Карність змінює серце молодика, стирає дурноту, котра написана там, а ставить на те місце керівничі принципи з котрих він не зблудить в пізнійшім житті. Коли виросте, то батьківської лозини вже не буде, щоб вона примушувала його йти правою дорогою, але він йде нею добровільно з причини доброго виховання за дитинства, яке осягнуло його серце. Такий самий принцип стосується й до дорослих, котрі є дітьми Єгови, котрих він картає для направи поліпшення: “Усяка ж кара на той час не здається радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди:” “Сумування лучше сміху; бо в смутку стає серце ліпше.”— Жид. 12:11, НС; Еккл. 7:3, Да.
9. Отже що нам робити, коли ми знаємо що є праве, й що станеться з нашим серцем, якщо ми занедбаємо зробити це?
9 Отже коли ми знаємо, що правильно робити, то ми повинні робити це, хоч наше серце бажає чогось іншого. Ми повинні навчати себе робити те, й з часом наше серце виграє на праведність й набуде мир і безтурботність. Інакше, наші серця будуть наставлені на злу путь. Якщо там нема карності, змагання на праве поведення, тоді серце наставиться на лиху дорогу й не може помякшитися для формування або для витиснення законів Єгови: “Коли суд над лиходіями не хутко судиться. Через те й не лякається серце людське, чинити зло.” Це ясно натякає, що коли карність виконана, тоді серце, що задумує зло, зрекається цього погляду, відвертається геть й зміняється на лучше. Отже коли ми не попустимо нашим серцям, то вони й не стануться укріплені в злі.— Еккл. 8:11, ПС.
“СПРОБУЙТЕ І ДІЗНАЙТЕСЬ”
10. Яке запрошення повиннося прийняти відносно читання Біблії?
10 Псальма 34:8 (АС) запрошує: “Спробуйте і дізнайтесь, що Єгова благий.” Чи у вас є Біблія? Чи ви читаєте її? Чи ви годуєте ваш ум духовою поживою, яку вона містить? Чи ви споживаєте Слово Єгови, щоб бачити як добре воно є? Не помішайте це з ортодоксальними проповідями або наслідування реліґійних традицій або вірування в якісь сектанські доґми. Вони часто суперечать Біблії, так як Ісус сказав реліґійним провідникам: “І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.” (Мат. 15:6, НС) Читайте Біблію самі, без попередніх ідей або упередження, й спробуйте як добра вона є. Багато отверто заявляють, що вони не вірують в Біблію, та не тому, що вони читали її, але тому, що вони вірують в еволюцію, або були огірчені проти Біблії тим, що деякі кажуть вона містить, або як дехто поводиться, що повинен бути христіянином. Вони не закоштували самі для себе. Вони подібні до людей, котрі кажуть не люблять певної поживи заки вони покуштують її, й котрі сильно відмовляються спробувати її.
11. Після читання й студії Біблії, яку додаткову поживу повиннося покушати, щоб навчитись про її чудовий смак?
11 Многі кажуть, що вони вірують в Біблію й читають її, однак занедбують наслідувати її навчання. Вони говорять про Бога, а служать Сатані. Ісус сказав: “Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.” (Мат. 7:21, НС) Вони повинні закоштувати чинити волю Єгови. Вони навчаться любити її, можуть переконатись, що вона є зміцняюча пожива для них. Ісус сказав: “Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його діло.” Але багато видить поживу виставлену перед христіянином й зараз кажуть до себе: “Я не любив би тієї їжи. Я не хотівби йти проповідувати людям й бути приниженим або зневаженим або брутально ужитим.” Але чому вони не покоштують роботи й довідаються, що за смачна пожива вона? Ісус зазнав цього, як й предсказано: “Чинити волю твою мій Боже, моя радість.— Йоана 4:34, НС; Пс. 40:8.
12. Коли щира людина картає себе, щоб студіювати Боже Слово й чинити його волю, то що мається, що змінює стан серця її?
12 Вони повинні картати себе, заставляти себе досліджувати Слово Боже, навчатись його правд, й проповідувати його іншим. Спробувавши цього, вони можуть втішатись в мирі й задоволенні, мати безтурботність і чисте сумління, яке приходить з цієї поживи. Зпершу людина може не бажати її, тільки знає в своїм умі, що вона повинна так робити, але не має охоти в своїм серці. Але припустім, що вона вирішить спробувати й довідатися чи вона добра. Хоч її серце не переняте, вона таки живе щоденним життям як христіянин й проповідує Слово Боже іншим. Роблячи так через якийсь час, вона починає бачити добрі наслідки, досвідчення й добро, яке виходить із цього поступу, й постійно вона оціняє її в своїм серці й починає любити її. Бажання виконувати її, пускає паростки й вона росте в його серці. Не тільки в її розумі, але й в серці закон Божий пишиться. Через навчення її, зваження й спробування її, практикуючи її, вона втішається її добрими наслідками з проповідування її; її серце стає оціняти й бажати її, й вона спонукана почуваннями й хвилюваннями чинити це. Отже на серці стає написана зміна, і те до чого колись треба було силуватися, тепер виконується зворушенням й бажанням, без дальшої боротьби з серцем, тому що воно поконане, будучи очищене з його попередніх бажань, а тепер воно порушує свого посесора на шлях приписаний законом Єгови. І все це тому, що воно було вивчене спробувати те, чого воно думало ніколи не буде любити.
13. Як дехто протидіє, коли навчиться дещо про волю Єгови, й чому це передвчасне або поквапне?
13 Серце це гніздо почувань, і ті, що люблять Єгову від серця, будуть їсти й насичуватись смачними потравами з праці його, не зазнавши обтяження: “Це бо любов Божа, щоб ми хоронили заповіді його; а заповіді його не тяжкі.” Одначе вони так виглядають для багатьох. Часто люди студіюють з свідками Єгови, навчаються про роботу яку Бог приказав виконувати, й видять яку велику зміну вона зробила б в їх способі життя, якщо б вони прийняли ці завдання. Це не тільки стрималоб діла тіла, але розпочалоб роботу проповідування, але вони не бажають зупинити попереднє а розпочати посліднє. Вони не бажають зміни серця, яка б порушила їх робити це. Але вони не хочуть признати цього, тому вони заставляють ум, щоб викликав вимівки, котрі б покрили дійсні причини в серці. Вони кажуть, що вони надто зайняті, або беруть якісь уявині вади з деякими доктринами, або вирішують, що свідки є надто радикальні. Вони вирішують проти вірного шляху заки їх очі отвораться до щастя, яке воно приносить, заки вони покушають втіхи. Коли б дальше студіювати, то вони прийшлиб до оцінення всіх благословенств Єгови, які він постачав — землю, її рослини й звіря й подив сцени, Ісуса як Викуп, новий світ праведності, нагоду жити в нім вічно — й його любов виявлена до них спричинить їх любити його в заміну. Тоді послушенство до нього було б радістю: “Ми любимо його, бо Він перший любив нас.” Ось так його гніздо любови зміниться й закон Божий дістанесь до їх серця.— 1 Йоана 5:3; 4:19, НС.
НАСІННЯ ПРАВДИ НА ҐРУНТІ СЕРЦЯ
14. Як Ісус зобразив ріжні стани сердець?
14 При помочі ілюстрації, Ісус наполягав на важливість стану серця. Сівач сіяв насіння й деяке впало на тверду землю біля дороги й птиці зїли його; деяке впало на каменисту землю, де було дуже мало землі, й як воно пустило паростки, спека спалила його; деяке впало між терня і воно задушило його, але інше насіння впало на добру землю дозріло й видало овоч. Велика товпа людей чула цю ілюстрацію, але тільке мала горстка зрозуміла це, слухаючи пояснення Ісусове. Насіння — це правда, це “слово про царство,” земля — це серце. Насіння при набитій дорозі, що птиці зїли, є схоже до правди на затверділих серцях, яка не може проникнути його, й тому Сатана схоплює їх своїми аґентами. Правда на мілкому серці може бути енерґічно охоплена спершу, але коли приходить переслідування, вона вяне, тому що вона не була глибоко закорінена. Це неначе насіння на мілкій скалистій землі, що розпустить паростки скоро, але вяне в такий же самий спосіб, коли сонце стане печи. Насіння заглушене терням є як правда посіяна на серці переповнене світовими бажаннями, матеріялізмом, амбіцією і любовю до приємностей. Правда від Бога скоро стає задушена. Проте родюче насіння на добрій землі є уподібнене до правди в правдивому серці. Вона стає написана на такому серці, й те писання переливається на інші серця також.— Мат. 13:3—9, 18—23.
15. Що показує, що серця можуть переходити зміну?
15 Ніколи не забувайте, що земля може змінитися. Тверда земля може бути розорана, каміння можна визбирати, тернисті куші можуть бути збурені. Якщо власник бажає, що це не є неможливим змякшити затверділе серце. Єгова говорить про переміну камяного серця на мясне. Аджеж матеріялізм, безкорисна журба й надмірне шукання за приємностями, може бути виполене із землі серця, щоб зробити місце для правди Царства. Серця, котрі тепер мають Божий закон на собі, попередньо були спотворювані мильним писанням. Вони змінились й тепер живуть. “Щоб вже не по хотінню чоловічому, а по волі Божій.” Вони витратили досить часу в розпустім житті, й тепер змінилися на здивовання колишніх світських приятелів: “Чим і дивуються, що ви не біжете разом з ними на розлив розпусти.” Їх серця були очищені зі світових фільософій, обмиті часто вживанням води правди, й з часом Божий закон стався закорінений там, як насіння на добрій землі, щоб видати духовий овоч замість попередніх тілесних діл.— 1 Петр. 4:1—4; Галат 5:19—25, НС.
16. Що в 1 Коринтян 3:5—9 показує?
16 Звернімся тепер від Ісусової приповісті про чотири ґатунки землі на котрій насіння пшениці або якого іншого зерна було посіяне, ми пригадаймо апостолові слова: “Хто ж Павло і хто Аполос? Та ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь. Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив. Тим то ніщо й той, хто садив, і хто поливав, а хто зрощує . . . Бог. Хто ж садить і хто поливає, ці одно, кожний же прийме нагороду свою по труді. Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.” (1 Корин. 3:5—9, НС) Тут важливість поливання насіння рослин, котрі можна їсти, на виробленім полі, є підкрислене, щоб Бог благословив насіння зростом. Це показує важливість поливання заінтересованих людей водою додаткової правди, після коли первісне насіння правди було посаджене в них.
17. (а) Чому деякі насіння в пустині відмовляються пустити паростки задля землі, хіба що великий дощ и вогкість прийде із виш? (б) Чому деякі відмовляються рости, хіба під певними обставинами, задля їх накривала?
17 Важливість поливання можна бачити навіть в розпізнанні насіння в пустині, згадане у початковім параґрафі, що послужив як ілюстрація. Памятайте, що вони не пустять паростків аж щедрий дощ впаде, й що вода має зайти аж в долину а не звиш, щоб намочити зісподу. Чому так? Деякі насіння відмовляються сходити коли є яка сіль в землі. Така сіль це розчина у воді; отже, коли тяжко дощує, сіль розпливається й заходить глибше в землю за водою. Коли сіль стане усунута від місцевості насіння, тоді вона вже не стримує росту. Одначе, коли дощу мало, то хоч й наскрізь промочить зверху, то це не усуне солі й насіння не пустить паростків. І вода, хоч намочить зісподу, не має сили вимити й усунути сіль від насіння. Часами клопіт не з землею а з насінням. Деякі насіння в пустині мають у своїх покривалах розлучну суть, що перешкаджає проростанню, й хоч легкий дощ може намочити насіння, то треба великого дощу, щоб змив геть усі ті перешкоди в їх накривалах. Деякі насіння опізняють своє пророщення на пару день після дощу, а тоді паростки пускають, якщо земля ще вогка. Інші мають у собі перешкоди для впущення паростків і котрі можуть бути осунені тільки через акцію бактерії, котра вимагає продовжаючої вогкості. Й деякі насіння відмовляються пускати паростки аж покіль вони стануть намочені кількома дощами.
18. Як це зображає пущення паростків насіння правди в землі серця?
18 Воно рідко можна знайти людину, що приймає правду насіння перший раз, як воно засіяне й підоляте. Майже все є якесь вірування або упередження в серці, що стримує негайне пущення паростка з насіння правди. Можливо вірування в трійцю тримає людину від вірування, що Єгова є найвищий, без рівня. Повторне пристосування правди води є потрібне, щоб змити ці перепони. Або може вірування в безсмертну душу затемнило її вирозуміння й оцінення про воскресення, або, можливо, що земля буде знищена вогнем стримує її від прийняття правди, що літеральна земля буде пробувати вовіки, або можливо вона не може зрозуміти, що земля має бути залюднена на віки, бо думає, що кожний один піде до неба або пекла. Може вірування у фальшиві реліґійні провідники засліпили її до біблійної правди. Це тільки після частого наводнення правди при помочі проповіді при дверах, і поновного відвідання й домашної студії, що ці перепони до христіянського зросту можна усунути із землі серця. Трошка води, кілька улюблених стихів, котрі, як деякі реліґії уживають повторно, не є досить. Багато, багато стихів мусять плисти із Слова Божого, щоб усунути всі заперечення й запевнити дальший зріст до христіянської зрілості.
19. Як деякі правди є як насіння, котрих покривала стримують від пушення паростків, й якій цілі це служить?
19 А що про ті насіння, що мали завадливу суть в їх покривалі? Деякі правди є такими. Деякі уподібнені до мяса, що його тяжко травити, і не даються засимілювати покіль многі простійші правди не вияснені. В дійсності, деякі правди навмисно прикриті, щоб схоронити скоре вирозуміння. Тут розходить про того, що потребує правого серця. Це було зраховане за ілюстрацією про сівача й насіння, яке впало на ріжного рода землю, і Ісус казав, що воно було навмисне заховане, щоб перешкодити зрозумінню тими, що були негідними. Воно не впаде і не зійде до зрілості в їх серцях; отже воно і не почало пускати паростки там. Тому пустинне насіння своїм прикриттям відмовляється пускати паростки під несприяючими обставинами, бо значило б їх передчасна смерть, нім вони видадуть овощ. Але коли подостатком води впаде, воно сходить, і, так подібно, коли Ісусові слухачі показали досить заінтересування й тримались його, щоб слухати дальші його слова, які усунули накривало із ілюстрації, правда виросла в їх серцях. Додаткова вода правди зробила, що насіння правди пускало паростки й росло, й заінтересування й спрага указана одиницями, що наполягливо трималися — вони є ті, що видадуть христіянський овоч.
20. Що представляє, що вода сходить із виш і вогкість, яка намочує насіння зі споду?
20 Щодо насіння в пустині, то вода має прийти із верху вдолину, а не зі споду вгору. Єгова має водопровід духових вод, й що той водопровід є із верху вдолину. Єгова, найвищий, надхнув мужів писати Біблію, і він пояснює її. Христос промовляв за нього, як був на землі, а його сучасні земні свідки проголошують його вість. В цих останніх днях Єгова має видиму орґанізацію, “вірного і розумного слугу, що поставив пан його над челяддю своєю, щоб роздавав їй харч у пору,” через котру він пускає води правди до людей. Від Єгови приходить “чиста ріка води життя, як хришталь, що виходить з престола Божого і Агнцевого,” і запрошення широко проголошене: “а хто хоче, нехай приймає воду життя даром.” (Мат. 24:45; Одкр. 22:1, 17, НС) Води, які дають ортодоксальні реліґії Христіянства, не приходять теократично із виш, але дзюрчать зісподу, від людей, й складаються з традицій й фільософії й приватного пояснення людьми. Таке постачання вод не видає христіянських овочів, як це доказує зопсуття в Христіянстві.— Мат. 7:15—20.
21. Що Сатана пробує зробити, але що ми просимо в Єгови, щоб він зробив для нас, й як ми повинні дозволити йому робити це?
21 Котру воду ви будете пити, чи ту з гори чи ту із споду? Кому ви дозволите писати на вашому серці, Єгові чи Сатані? Сатана виступив, щоб вкрасти або зловити ваше серце й так переповнити своєю демонською пропаґандою, що там нема місця для писання закону Єгови на нім. Якщо ви дозволите Сатані писати на вашому серці, то це буде ваша напись на надгробному, але якщо ви запросите Єгову написати свій закон, то він вкаже дорогу до вічного життя. Отже, розсудок наполягає, щоб ми дозволили Єгові писати на нашому серці. Ми мусимо дозволити це через отворення нашого ума до його Слова, через нашу студію й роздумування над ним, через нашу карність себе, щоб покласти його закон в практику, через спробування добра, яке виходить із цього послушенства, й аж остаточно полюбимо робити це. Й тоді вірно служім, як один із свідків Єгови, помагаючи набути Божий закон на серцях іншим.
[Примітки]
a Сеґреґація — це відділення рас чорної від білої.