Витривалість Схожа До Йової В Часі Кінця

“Про терпіння Йовове чули ви, і бачили вислід який Єгова дав; бо Єгова вельми милосердний і благий.”— Якова 5:11.

1. Котрого суддю Христіянство відмовляється признати?

БІЛЬШЕ І більше та дільниця світу, що знана як Христіянство, відмовляється признати Бога, “якого єдиного імя ЄГОВА,” Найвиший над цілою землею. (Пс. 83:18, АВ) Чи ж воно дивне, що його суди виконуються на Христіянстві, котре більше чим всі інші реліґійні суспільства світу повинно признати небесного Отця Христового? Незабаром, у “війні великого дня Бога Вседержителя,” він пішле меча по всій землі Христіянства, щоб вигубити тих, що уперто відмовляються поклонитися йому духом і правдою. (Одкр. 16:14, 16; Йоана 4:24) В тій універсальній битві між Єговою а Диявольським світом, родинні споріднення не будуть рішати чи хто буде схоронений й переживе кінець старого світу в новий світ праведності і невинності. Визнаючи право котрим він буде проваджений у виконанні його праведного суду, він давно тому сказав до свойого пророка Езекиїла (вкоротці перед знищенням міста Єрусалиму й спустошення Юдейської країни в році 607 перед христіянською ерою):

2. Яке правило поставлено в Езекиїла 14:12—20, котрим Єгова буде кермуватися у виконанні своїх судів?

² “І коли б і знайшовсь у неї цих троє мужів: Ной, Даниїл та Йов, то вони спасли би своєю праведностю тільки самих себе, говорить Господь Єгова. . . . То ці три мужі, як би були там,— так як я живу говорить Господь Єгова,— не врятували б ні синів своїх, ані дочок, тільки спаслись би самі одні. . . . Хоч Ной, Даниїл і Йов, як би вони там були,— так певно, як я живу, говорить Господь Єгова,— врятували б власні душі праведностю своєю.”— Езек. 14:12—20, АС.

3. Які були споріднення Ноя, Даниїла і Йова, і що вони пережили як нагороду за їх праведність?

³ Коли Бог надхнув Езекиїла писати ті острі осуди, то пророк Даниїл ще жив з Езекиїлом в краю Вавилонськім. Муж Йов вже не жив. Вірний муж Авраам, котрий вмер 1844 року перед христіянською ерою, був пра-дядьком Йова, й так вже в часі Езекиїла Йов був мертвий через яких 900 років. Ной переживши великий потоп й будучи праотцем Авраама й Йова, умер 350 років по потопі, або в 2020 перед христіянською ерою. Всі три мужі, Ной, Даниїл і Йов, були мужами без хиби в житті. Всі три були поклонниками одного Бога, Єгови; в дійсності, записки святого Писання показують, що вони були всі свідками Єгови. За їх праведність перед Ним, Ной пережив кінець старого світу, який погиб у потопі; Даниїл пережив не тільки знищення Єрусалиму, але також й збурення великої світової сили Вавилону; й Йов пережив час суду в котрім він був насильно схоплений Сатаною Дияволом, “богом цього світу,” й жив 140 років опісля. Всі три були визволені за їх праведність, і тому Бог Єгова ужив їх як приклад праведності, котра провадить до нашого власного визволення силою Божою.

4. Тому що Ной, Даниїл і Йов не знаходилися в Єрусалимі в 607 р. перед Хр., то чи ніхто не спасся від його знищення? І як останок повернув назад сімдесять років пізніше?

⁴ Ні Ной, ні Даниїл ані Йов не були в Єрусалимі в часі знищення в 607 році перед Хр. Чи це значить, що ніхто не був спасений із того збурення колишнього святого міста? Ні; останок з Жидів включаючи й Еремію й Гедалія, не говорячи про Жидів, як от Рехабітів й Абед-мелеха, що були збавлені від знищення Єрусалиму. Як це Єгова сказав Езекиїлові відносно цього: “Так, усе таки зістанеться там останок, сини й дочки, живими, що їх опісля виведуть ізвідти: оці прийдуть до вас, а ви бачити мете поступки їх і вчинки їх, та й утішатись тією недолею, що я навів на Єрусалим,— й спізнаєте, що те я вчинив не за дармо, говорить Господь Єгова.” (Езек. 14:22, 23, АС) Це із цього останка, що многі Жиди прийшли назад з землі їх вигнання сімдесять років пізніше й відбудували Єрусалим й храм для імя Єгови для оживлення почитання його.

5. Чому і в нашому часі буде останок, що останеться живим?

⁵ Чи буде останок, що переживе в нашім часі? Ной, Даниїл й Йов іще не воскресли з мертвих, щоб бути тут протягом світового знищення в Армаґедоні і щоб бути єдиними пережившими знищення Христіянства й решта з світу. Але тепер є христіянські люди справжньої праведності, як Ной, Даниїл і Йов; й згідно з власною пророчою обітницею Єгови, ці праведні свідки його будуть схоронені й переживуть в праведний новий світ. Це буде той останок переживших. Ісус Христос сказав в своїм пророцтві про кінець світу: “Задля вибраних будуть скорочені ті дні. Бо як було за днів Ноя, так буде й присутність Сина чоловічого.” (Мат. 24:22, 37) Ми хотіли б бути між тими, що переживуть.

6. По словам Якова 5:9—11, то як ми бажаємо, щоб Єгова відносився до нас в часі будучого суду?

⁶ Ісусів ученик на імя Яків писав про надходячий суд на цей лукавий світ і сказав: “Ось суддя перед дверима стоїть. За взір тяжкої муки і довгого терпіння прийміть, брати мої, пророків, що говорили в імя Єгови. Ось ми звемо блаженними, хто терпів. Про терпіння Йовове чули ви, і кончину Єгови виділи; бо Єгова вельми милосердний і благий.” (Якова 5:9—11) Згідно із заохоченням Яковом нас, ми також хочемо бути признаними за щасливих. Ми також хочемо, щоб Бог Єгова був лагідний й милосердний й терпеливий до нас й не знищив нас протягом страчення безбожних в його суді в битві Армаґедон.

7. Як котрі люди ми мусимо тепер терпіти, і чому?

⁷ Але тут щось більшого ніж тільки мати бажання, щоб воно так сталося. Ми маємо бути витривалі, ми мусимо терпіти зло, й завжди уживати терпеливості пророків Єгови. Тимбільше, зло яке ми терпимо не повинно бути задля наших гріхів проти Бога Єгови. Його пророки не терпіли всі ті лиха, тому що вони робили зло й грішили проти Бога. Ні; вони терпіли зло несправедливо, а це була спроба їх витривалості. Вони терпіли тому, що вони мали віру в Бога й почитали його і невпинно несли свідоцтво про нього. Їх терпіння не прийшло на них з руки Божої, але Бог дозволив їм терпіти справедливо, щоб випробувати їх й видіти чи їх незаслужені терпіння можуть спричинити їх відвернутись від почитання його й служби, і зречися його в його лице. Переносячи терпіння аж до кінця спроби у вірності, вони виправдують Єгову як Бога й універсального Суверена, а він нагородить їх щасливим кінцем, великою благістю й любовю. Цим чином він докаже всім обвинувачам, що він справедливий в дозволенні їм терпіти задля такої цілі, й що він може піднести мужів із грішнього роду людського, котрі затримають їх невинність до його. Яків особливше згадав Йовів случай як виразний приклад як Бог справляється. Отже як заохота для нас, щоб витривало терпіти до радісного наслідку, ми добре робимо, коли познайомимось з книжкою Йова.

НАКИНЕННЯ ВИЗОВУ ВИТРИВАЛОСТИ

8. Де Йов мешкав, і в котрому часі він був свідком Єгови, якому небуло рівня на землі?

⁸ Йов жив в краю Уз, що тепер є Арабія, й недалеко від морської затоки Акаба. В той час самий Бог сказав відносно Йова: “Бо нема такого на землі, такого щирого, справедливого, богобоязливого та щоб цурався так усього лихого.” (Йова 1:8) Оці й інші обставини указують, що Йов в Уз жив в часі, коли його далекі кузини, дванацять родів Ізраїля, знаходилися в неволі в землі Єгипетській. Вже в тому часі, Йосиф, син Ізраїля, умер був по тім, як він переніс багато несправедливих терпінь, але затримав свою бездоганну невинність до Бога Єгови. Мойсей, далекий кузин Йова, іще не виступив був як пророк Єгови, щоб випровадити дванацять родів Ізраїля із Єгипетської неволі. Отже це було на місці, що Бог Єгова звернув увагу на Йова, як свойого свідка котрому не було тоді рівня на землі. Як же це сталося?

9. Що взяло місце на першому зібранню перед Єговою Богом на котре й Сатані сказано прийти?

⁹ Божа сила стягає заслону невидимості, й ми заглянемо в духовий світ й бачимо зібрання ангелів згромаджених перед Всевишнього Бога, на котре то зібрання Бог Єгова приказав й Сатані прийти. Що взяло місце на зібранню? Про це описує книга Йова: “Сталося ж одного дня, що сини (правдиві) Божі прийшли, щоб явитись перед Єговою. Прийшов і Сатана між ними. І поспитав Єгова Сатану: ‘Звідкіля прийшов єси?’ Відказав Єгові Сатана й промовив: ‘Я ходив по землі й обійшов її навкруги. І сказав Єгова Сатані: А звернув ти ввагу на слугу мого Йова? бо нема такого на землі, такого щирого, справедливого, богобоязливого та щоб цурався так усього лихого. І відказав Сатана Єгові та й промовив: Чи то ж Йов дармо такий богобоязливий? Чи не ти ж сам обгородив навкруги його й дом його й усе майно його? Працю рук його благословив єси, й стада його ширяться все більш по країні; Простягни тільки руку твою й торкнись до всього, що він має,— чи буде він благословити Тебе? І сказав Єгова Сатані: Ну, так нехай все, що його, буде в руці твоїй, тільки на його самого не простягай руки твоєї. І пішов Сатана з перед лиця Єгови.”— Йова 1:6—12.

10. Про що Йов не був свідомий в тому часі, і чому ніхто не був більше відповідний дати відповідь на питання, які виринули?

¹⁰ Йов не знав про це зібрання в небі й яке велике питання виринуло і що мало статися, щоб отримати правдиву відповідь на це питання. Ось це, що спричинило Йовові трудність. Він не знав, що він був вибраний доказати визов, іменно, що Бог може піднести праведних людей бути його свідками на землі, й що вони затримають їх невинність до нього помимо всіх неправедних терпінь, які він міг дозволити на випробування їх несамолюбного почитання його. Йов тоді не мав рівного йому свідка Єгови на землі, отже ніхто не міг бути краще вивчений, щоб доказати цю точку в користь Єгови як Йов.

11. Який уряд Йов сповняв перед Богом за його родину, і чому?

¹¹ Йов діяв як священик Бога Єгови для своєї родини. Його жена ще жила тоді й він мав сім синів й три дочки. Окрім того, він мав сім тисяч овець й три тисячі верблюдів, що становило разом десять тисяч, й також пять сот пар волів й пять сот ослиць, і також дуже велике число слуг. Та помимо всеї цієї посілості, Йов не був матеріялістичним чоловіком. Він не був заглиблений в його матеріяльних речах, щоб він забув про Бога, котрий був дійсним джерелом всього його майна. Він не пробував побільшити своєго багатства крутарством й правонарушенням Божих законів, не страхаючись Бога. Йов хотів, щоб його десятеро дітей боялися Бога й стояли в ласці Божій. Отже потім, як його сім синів влаштували пир для їх трьох сестер в їх сімох домах, Йов все заступавсь за них перед Єговою. “Як же ці обходили свій круг, наказував їм Йов очищуватись; і встав на другий день рано й приносив про кожного з них всепалення. Бо думав Йов так: Може діти мої согрішили та позневажали Бога в серці свойому. Так чинив Йов щоразу в такі дні.” (Йова 1:1—5) В тому часі Бог Єгова ще не призначив був свойого виключного священика з роду Левітів, з роду Мойсея пророка.

12. В який спосіб Єгова благословив Йова, і чому в той спосіб?

¹² Згідно із цим Бог Єгова благословив Йова за його вірне почитання як свідок Єгови, й в той час Бог благословив Йова матеріяльним добром, яке Йов уживав для праведної цілі. Йовові можна було довіряти його. Давно цей Бог благословив Йового прадядька Авраама в цей спосіб, й також Авраамового сина Ісаака й його правнука Якова. Отже не було нічого в цім, що Бог побільшав матеріяльні посілості для його слуги Йова, й схоронив їх від нападу ворога. Аджеж, що Бог не благословив свойого слугу матеріяльним добром тільки на те, щоб збагатити грабіжницького ворога. Задля цієї причини Бог схороняв ті добра від рук самолюбних злочинців. Ні Йов, ні Авраам, ні Ісаак ані Яков не сподівалися йти до неба й отримати там нагороду по їх смерті. Отже Бог був в гармонії з їх земною надією і благословив їх на землі. Хто бо мав право противитися, що Йов посідав всі ті матеріяльні багатства? Ніхто!

13. Яку спробу Йов перетерпів досі, і тому яку спробу дальше Сатана предложив, і чому?

¹³ Але ж Сатана Диявол не хотів, щоб Бог мав якубудь втіху з Йова. Тим то він оскаржував Йова. Завважте, що Сатана не міг обвинувачувати Йова, що він поступав по матеріяльному й мильно вживав матеріяльні добра, котрими Єгова благословив його. Ні; до цієї точки Йов відпер спробу матеріялізму. Отже все, що лишилось Сатані робити, то обвинувачувати серце Йова. Мовляв, він у серці був матеріялістом; він служив Богу Єгові тільки за матеріяльне добро, задля користі — так арґументував Сатана Диявол. Щоб виявити стан серця Йова й кволість його невинності, Сатана підгадав, щоб Єгова забрав геть всі ті матеріяльні посілості. Аджеж, що Єгова не зробив би цього самий; але, щоб відповісти на визов, він дозволив Сатані Дияволові й його юрбі на землі забрати від нього всі матеріяльні речі. Сатана не мав довіря до Йова. Бог мав, й він допустив доказати це.

14. Як Сатана знайшовсь бути брехуном в цій часті Йової спроби?

¹⁴ Який був вислід з першої часті проби Йова? Він стояв твердо. Будучи позбавлений всего крім його жени, тепер Йов мав вирішити чи йому позбутися й свого Бога. Йов відмовився розлучитися з своїм Богом. Він оплакував страту своїх дітей “припав до землі й поклонився, і промовив: Нагим вийшов я з матерньої утроби, нагим і вернусь. Єгова дав, Єгова і взяв; як до вподоби було Єгові, так і сталося, нехай буде імя Єгови благословенне! У всьому тому не промовив Йов, і не виповів нічого безумного проти Бога.” (Йова 1:20—21) Сатана знайшовсь бути брехуном.

15. Що значить імя Йова, і кого він головно представляв?

¹⁵ В цій першій часті пророчої драми Йова, ми можемо видіти прообраз спроб, які прийшли на Ісуса Христа девятьнацять століть тому. Імя Йова значить “предмет ворожнечи.” На землі Ісус Христос був головним предметом ворожості Сатани. Він був обітованим насінням Божої жени, відносно котрого Єгова сказав Сатані Дияволові в городі Еден: “І положу ворогування між тобою й жінкою і між насінням твоїм і насінням її, воно рощавлювати ме тобі голову, ти ж упивати мешся йому в пяту.” (1 Мойс. 3:15) Із цього Сатана знав, що Всемогучий Бог дозволить йому й його лукавому насінню рощавлювати Ісуса Христа “в пяту.”

16. Як Ісус Христос був схожий до Йова на землі відносно матеріяльних посілостей і дітей?

¹⁶ Сатана Диявол зневажив Ісуса тим, що він запитав Ісуса в його віче, чи він Син Божий, котрий відложив на бік небесну славу й прийшов визволити рід людський від погубного правління Сатани. (Мат. 4:3, 6) Народившися як звершений чоловік, Ісусові належалось мати все, що Єгова Бог призначив звершеному чоловікові Адамові в городі Еден. Коли Ісус був помазаний Божим святим духом бути вибраним Царем Божого нового світу, Ісус посідав власність до землі й всього її добра й звіря. Бог не дав йому людської земної жени, але він дав йому те, що рівнялось дітям. Він дав йому “діти” у формі вірних учеників, лоальних послідовників, котрих він міг навчати й дбати про них, як от земний батько дбає про своїх дітей. Пророк Ісаїя предсказав ці духові діти Ісуса, коли він сказав: “Звяжи ж це свідчення, й запечатай обяв при учениках моїх. Ось я й діти, що дав мені Єгова як дороговкази та прообрази в Ізраїлі від Єгови сил, пробуваючого на Сион-горі!” (Іса. 8:16, 18, АС; Жид. 2:5—8, 13) Дванацять з таких дітей були апостоли Ісуса Христа.

17. Як Ісус, наче Йов, втратив ті речи, без нарушення своєї невинности?

¹⁷ Як і в случаї Йова, Сатана Диявол пробував ограбити Ісуса на все із цих річей. Він знайшов, що він не міг спокусити Ісуса до матеріялізму або фальшивого почитання або до страху людей або дияволів. Однак Сатана таки відвернув одного з Ісусових апостолів до матеріялізму. За трицять срібних цей зрадник, Юда, видав Ісуса в руки його ворогів, а самий поповнив самогубство через повішенняся кілька годин після того. Коли Ісус віддав себе товпі під проводом Юди, одинацять інших апостолів налякалися й повтікали, полишивши Ісуса самого з його кровожадними ворогами. Не задовго один із цих одинацяти відрікся Ісуса три рази. Ісус уже не бачився з всіма одинацятьома апостолами й іншими учениками аж по його воскресенні з мертвих на третий день. Під час коли Ісус лежав мертвий в гробі іншого чоловіка, він був направду позбавлений зі всього — дітей й посілостей — за змаганням Сатани, що рощавив його в пяту. Але навіть в хвилі своєї смерті на дереві терпінь осторонь Єрусалиму, Ісус, як Йов, “не виповів нічого безумного проти Бога.” Його уста й його серце були безгрішні, коли він сказав: “Отче, у Твої руки передаю духа мого!”, а так: “Звершилось,” й нарешті віддав духа.— Луки 23:46; Йоана 19:30.

18. Як Єгова опісля ущасливив Ісуса, і що в йому Єгова має відносно оскаржень Сатани?

¹⁸ Єгови довіря до його головного Сина, його первосвященика й посередника, не було захитане. Ісус Христос лоально підтримав Божество Єгови, й універсальну сувереність до кінця, з повною невинністю під найбільшим болем й впокоряючою спробою. Сатана показавсь бути ще раз лихословником-брехуном. Ісус Христос доказав, що Бог Єгова є правдивий і єдиний предмет нашої цілосердечної любови й цілковитого послушенства. Із всякою піклуючою любовю для цього слухняного Сина, Єгова вилічив рану яку Сатана завдав в пяту Ісуса через піднесення його із мертвих до безсмертності, в небесах й назначив його бути “наслідником усіх річей.” (Жид. 1:2) З усієї Божої родини в небі і на землі, Єгова тепер може сказати до Сатани й всіх сотворінь, що нема нікого такого як Ісус Христос у цілім універсі. В Ісусі єдинім Бог Єгова має цілковиту й вічну відповідь на Сатанське фальшиве оскарження, що Бог не може поставити чоловіка на землі, котрий би затримав вірність до його під найбільшою спробою. Отже Бог Єгова зробив Ісуса найбільше щасливим. Ми признаємо його за щасливого.

ВИДЕРЖАННІСТЬ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ, ПЕРЕКРУЧЕННЯ

19. Проти кого Сатана звернув свої напади в цім “часі кінця”, і що їм треба робити, і чому?

¹⁹ Сатані Дияволові не вдалося доказати фальшиве оскарження проти Найстаршого Сина Божого. Бажаючи ще більшої відповіді, він дальше оскаржував Ісусових помазаних послідовників, духових братів Ісуса Христа, аж до сьогодні. Тим то, коли царство народилося в небі в 1914 році і війна вибухла в небі й побідоносний Цар Ісус Христос скинув Сатану з неба на нашу землю, голосний голос з неба сказав: “І скинутий змій великий, вуж вікодавний, званий дияволом і сатаною, що зводив цілу вселенну, скинутий на землю, і ангели його з ним скинуті.” “Тепер настало спасення і сила і царство Бога нашого, і власть Христа Його; бо скинуто винувателя братів наших, що винував їх перед Богом нашим день і ніч!” (Одкр. 12:7—12) Від тоді винуватель Христових братів зосередив свій напад на останка, котрий ще на землі з цих духа сплоджених братів, котрі, як і Христос, є частю насіння Божої жени. (Одкр. 12:13, 17) Отже в цім “часі кінця” Сатаниного світу останок з Христових спів-наслідників мають привілей показати видержанність як Йов й доказати свою невинність до Бога. Як Йов і як Ісус, вони мусять постачити Богу відповідь для Сатани, щоб він не мав підстави зневажати Бога в їх случаях. До них небесний Отець Єгова тепер каже: “Розумен будь сину, втішай моє серце, щоб знав я, що мені злоріці відказати.”— Прип. 27:11.

20. Хто особливше потребує зрозуміти книжку Йова, і як вона була відтворена для їх зрозуміння як поміч?

²⁰ Сповнення пророчої драми Йова тепер переходить від часу Ісуса до нашого часу. Хто потребує розуміти книгу Йова? Останок Ісусових спів-мучеників і спів-наслідників! Тому нічого менше, як тільки божественне, провідництво справи, що десять років пізніще як останок стався активним, й не перед тим, предмет “невинність” був представлений як щось нове для нас. Це сталося в 1929 році. Три артикули на підставі книги Йова появилися в липні й серпні у Вартовій Башті. Потім, ті артикули були поміщені в розділі 11 книжки Життя, котру звільнено на 25 серпня, 1929 року. Два роки потім несподівана подія про пророчу драму Йова почала сповнятися. Пізніще, між стражданням Світової Війни II, пояснення цієї книжки Йова, розділи за розділом, були видруковані в книжці Новий Світ, розділи 4 і 12 включаючи, й були звільнені в часі Теократичної Асемблеї Свідків Єгови в Клівеленд, Огайо, С.Д.А., в липні, 1942. І тепер, в 1957 році, цю книжку Йова можна студіювати вживаючи Нового Світу Переклад Єврейських Писань. Задля великої спроби видержаності й невинності останка, в цім “часі кінця” вони мали книжку Йова отворену для їх розуміння, як поміч, й в ній вони знаходять свої власні досвідчення драматично зображені. Як?

21. В часі другого зібрання в небі, яку спробу Сатана предложив, і що Єгова показав своєю відповіддю, яку Він дав Сатані?

²¹ Потім як Йов втратив всю матеріяльну посілість й своїх десятеро дітей без проклону Бога в його віче за дозволення Сатані спричиняти такі страшні втрати, друга асемблея духових синів Божих зібралась в небі перед Богом. І знову Сатані було сказано явитися. Переслідувач Йова почувавсь певним, коли Єгова сказав про Йова незламану невинність, кажучи: “Він далі тримається своєї невинности, хоч ти спонукав мене нівечити його без причини.” З погорди до Йова, й ще не признаючи поразки, безвірний Сатана відказав: “Шкіру за шкіру, а за свою душу віддасть чоловік усе, що має. Простягни тільки руку твою й торкнись його й тіла його,— чи благословити ме він тебе?” Єгова був певний, що навіть і ця форма переслідування від Сатани не зломить невинності Йова. У вираженні своєї універсальної суверенності й як доказ, що Сатана самий не може зробити нічого проти свідків Єгови без дозволу Суверена Бога, Єгова звільнив Йова для Сатани для дальшого надужиття, кажучи: “Ну, він у руці твоїй тільки душу (життя), його щади!”

22. Як тепер Йов був поражений Сатаною, і які були наслідки, але як Йов напятнував Сатану як брехуна?

²² Тоді Сатана вдарив Йова проказою, котра здавалась бути напевно смертельною, так що самий Йов сказав: “Гріб передо мною.” Це виглядало також як кара від правдивого Бога в очах людей Середнього Сходу. Його власні брати стояли віддалеки від його; знайомі його відвернулись від його; залишили його; ті котрих він знав добре, забули його наче б він був мертвий; він стався захожим чужинцем й рабом в його власнім домі, котрий відмовився слухати його. Його подих стався гидотою для його жени; його тіло сталося відразою для його власних братів; молоді люди перестали поважати його словом і поведінкою; близькі друзя гидилися ним, і ті, що він любив їх, охолодили до нього. Його тіло сталось висушене до костей, і, поясняючи як він жив, Йов сказав: “Зосталась тільки кожа около зубів моїх.” (Йова 17:1; 19:13—20) Переконавшись, що Єгова отверто зрікся Йова, його жена похвалила його, але сказала, що це було безнадійним. “Чи ти ще держати мешся твердо в твоїй праведності?” сказала вона. “Занехай Бога й умри!” Віруючи в свою власну невинність, Йов витерпів удар жени його любови і сказав їй оцей заслужений докір: “Ти плещеш таке, як безумна. Приймали ми добре від (праведного) Бога, а лихого б то й не приймати? Ця реакція Йова назначила Сатану обмовним брехуном перед Богом, бо Божі записки кажуть: “І не виповів нічого безумного проти Бога.”— Йова 2:1—10.

23. Як останок потерпів подібні до свідчення Йови з його женою?

²³ О, як влучно ця часть спроби невинності Йова пророчо драматизує те, що прийшло на останок Христових помазаних послідовників! Кожний з них може сказати з апостолом Павлом: “Тепер радуюсь у стражданнях моїх за вас, і доповняю недостаток горювання Христового у тілі моїм (смертнім) за тіло його, котре єсть церква”! (Колос. 1:24) Протягом Світової Війни І, вони мали багато духових товаришів котрі, як і вони, були заручені з небесним Женихом в “першім воскресенні” із мертвих; але серед тяжкого переслідування, яке народи накопичили на свідків Єгови за згодою реліґійних провідників, ці співучасники збунтувалися проти того, що вони мусіли терпіти з вірним останком. Вони казали, що Бог відкинув орґанізацію останка, і тому вони встановили свою власну реліґійну орґанізацію. Це був дуже болючий досвід для вірного останка, як от коли Йовова жена звернулась проти його наче б Бог опустив того чоловіка. Але на підставі Писання, подібний до Йова останок указав на безумний крок бунтівників, самозванців, заявляючи, що вони (останок) постановили переходити переслідування, яке Всемогучий Бог допустив на них, щоб доказати свою любов й посвяту Йому. В очах реліґійних сект Христіянства, які прилучились в переслідуванні, останок свідків Єгови був духово так поражений Богом, як Йов був, й тому вони покинули його наче на знищення в руках сатанського політичного уряду й їх мілітарної машини. Але згідно з пророчою драмою про Йова, вірний останок витримав усе це, дивуючись що це все значило.

24. Що Єгова недопустив, щоб ворог не заподіяв останку схожому до Йова, а однак чому їх спроби не скінчилися тоді на землі?

²⁴ Світова Війна І закінчилась в листопаді, 1918 року, але Бог стримав насильно руки сатанських політичних й реліґійних аґентів від забиття душ його вірного останка. На весну 1919 року, він оживив їх із наче смертельного духового стану. Він заставив їх працювати в проголошенні доброї новини про царство Боже, котре народилося в небі при кінці “призначеного часу для народів” в осени 1914 року. Але їх проби на землі ще не скінчилися, бо Сатана дальше знущався після пророчого зображення Йова. Тоді мав настати період реліґійної суперечки, також період бути мильного осуду, мильного представлення й засудження,— все це мало бути винагороджене через побільшаюче усвітлювання від Бога.

ТРИ ФАЛЬШИВІ ПРИЯТЕЛІ ЙОВА

25. На який напрям тепер Сатана спрямував трьох приятелів Йова, і яка серія дебат тепер розвинулась?

²⁵ Обмануті приятелі, маючи мильні переконання, можуть статись проникливою спробою нашої невинності до Бога Єгови. Знаючи це, Сатана справив три товариші Йова зійтись разом й кинути спільний напад на невинність Йова, щоб зруйнувати її якщо можливо. Елифаз з землі Теманської, Балдак, потомок Щея і Зофар Наамський не пізнали поразою знищеного Йова на перший зір. Вони зробили голосну сцену, указуючи свою жалобу над ним. Мовчки вони сиділи оглядаючи його через сім день, відкривши свої уми Сатанській суґестії відносно того, що Йовові обставини значили. Нарешті Йов перервав мовчання, проклинаючи день його уродин, й висказуючи дивування чому Бог тримав його живим. (Йова 2:11 до 3:26) Це допровадило до серії трьох дебатів. В перших дебатах всі три мужі сильно підкреслили, що вони думали, а Йов обороняв себе проти кожного з окрема. В третих дебатах Зофар Наанський не брав участі, бо правдоподібно думав, що це зайвим казати щобудь, отже він замовк перед його товаришами.

26. Як ті три приятелі осудили Йова, і на якій підставі?

²⁶ Прибувши там ті три мужі вдавали, що вони прийшли співчувати Йовові й потішати його. Але вони далеко відступили від сповнення їх намірів, якщо вони в дійсності мали їх! Вони взяли напрям тих, що про них пророк Ісаїя предсказав як критиків Ісуса Христа: “А нам здавалось, що це Бог його покарав, побив та понизив.” (Іса. 53:4, АС) Вони мильно тлумачили Боже відношення до Йова. Вони не розуміли Божого наміру в цій справі як і Йов не розумів. Йов тлумачив Божі допущення однаково як на праведних так і на неправедних, й що він має право робити це. Три товариші Йова судили цю справу по своїм погляді й згідно з своїм перекрученим розсудком. Отже вони пояснювали цей Божий допуст, як прилюдне виявлення Йова як гіпокрита і без чеснот і тому він (Бог) виявив його за його гріхи, які він таїв через довший час від його непідозріваючих товаришів. Ось так доказано, що Йов мав лихе серце, і що вони були лучші, бо нетерпіли як Йов терпів, а це доказувало їм, що вони були праведними в очах Божих, а Йов не був. Вони не потребували покаяння, ані жертви за гріхи, а Йов потребував покаяння й навернення назад до Божої ласки. Вони чули самоправедність й величались нею.

27. Що Йов сказав їм, що виявило їх занепад потішити його?

²⁷ Влучно Йов міг сказати до тих трьох аґентів Сатани: “Так і ви тепер — нічо. Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?” (Йова 6:21, 25) “Ви ж тільки льжу куєте; всі ви лікарі безвартні. О, коли б мовчали! це була б ваша мудрість!” (Йова 13:4, 5) “Всі ви гіркі потішителі! Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити? Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місці душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю.” (Йова 16:2—4) “Докіль мучити мете душу мою й торощити мене словами? Вже десять раз ви докорили мене; чи ж вам не стидно, так тіснити мене? І коли я й справді провинився, то провина моя на мені зостанеться. Коли вам так любо, величайтесь надо мною й докоряйте мені осоромленням моїм, то знайте, що це Бог поверг мене від землі й обвів кругом мене сіть свою. О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзі, бо рука Божа побила мене! За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тілом моїм.” (Йова 19:2—6, 21, 22) “Як же це хочете розважати мене пустим? В вашій розвазі одна тільки лож!” (Йова 21:34) Йовові три нібито потішителі показались, що вони не були помазані святим духом Єгови, щоб “потішати сумуючих.”— Іса. 61:1—3, АС.

28. Якими словами Йов зобразив себе неначе він був на суді з Богом як прокуратором?

²⁸ Йов зобразив себе гейби він був в судовій кімнаті й обороняв свою невинність, а Бог був його прокуратором. “Бо,” казав Йов, “він бо не людина як я, щоб я (міг) відповідати йому, й йти вкупі зним на суд! І проміж нас ніякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.” Йов не сподівався виграти справи проти Бога, як противник: “Хоч би я й правдивий був, озиватись не буду, а вмовляти му суддю мого.” (Йова 9:15, 32, 33) Однак Йов дальше просив його, бо Йов був певний, що Бог як прокуратор не міг знайти його невірним, хочби Бог і вбив Йова в доказ, що Йов не був відступником: “Ось, він убиває мене, та я не перестану надіятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його. А це вже буде оправданням мені, бо ж підлесник чейже не явиться перед лицем його.” (Йова 13:15, 16) “Та оце свідок мій на небесах, і на висотах заступник мій. Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє. О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!”— Йова 16:19—21.

29. Якими висловами Йов уперто твердив, що він був чоловік невинности, і як він показав свої оцінення мудрости?

²⁹ До самого кінця Йов настоював, що він чоловік невинності й що він поводився в гармонії з цією метою. До своїх кривосудних товаришів він сказав: “Далеко це від мене, щоб я вас непохибними вважав; ні! поки тху мого, я праведності моєї не зречуся. Твердо при правді стояв я й не попущусь її; совість моя не докорить мені про ввесь вік мій.” Тому то Йов прийшов до цього заключення: “Все одно; тим то й сказав я, що він (Бог) як схоче губить безвинного й беззаконного.” І: “То нехай зважить мене на вазі правди й Бог розпізнає мою безвинність.” (Йова 27:5, 6; 9:22; 31:6) Йов знав своє приватне життя, і глядів на себе в тім світлі. Йов почувався певним, що він утвердить свою невинність. Йов відкрив, як він високо оціняв мудрість, коли Бог сказав до чоловіка: “Страх Єгови — це справдішня премудрість тобі; берегтись злого — це розум.”— Йова 28:28.

30. Що Йов доказував про своє життя і з якою просьбою до свого прокуратора він поручив свою справу під суд при кінці своїх слів?

³⁰ Перед своїми трьома товаришами й також перед молодим чоловіком Еліуйом, Йов отверто сказав, як він пережив своє життя, намагаючись жити згідно з правдивою мудрістю, не в любові або вповати на гроші, ані не почитав він видимі сотворіння на небі: “Бо тоді відрікся б я Бога Вседержителя.” Отже це проти історії його життя, під його власним підписом, він запрошує свого прокуратора закону видати присуд: “О, коли б то хтось переслухав мене! Це моє бажання, щоб Вседержитель дав відповідь мені, а оборонник мій все то списав! Я носивби той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець; Я б виявив йому кожний ступень мій, а наближався б до його, мов до князя.” Коли провину докажеться Йовові, то він був радий терпіти заслужену кару. Тепер предложивши свою справу, він очікує божественного суду. “І скінчились слова Йовові!”— Йова 31:28, 35—40.

31. Як реліґійні провідники Христіянства відограли їх часть як Еліфаз, Білдад і Зофар?

³¹ У сповненні пророчої драми про Йова протягом цього “часу кінця”, реліґійні провідники Христіянства особливше відогравали протилежність Елифеза, Билдата і Зофара дуже добре. Злобно вони оскаржували останка з Христового тіла, а навіть молились до Бога проти них; вони використали стан Світової Війни І, в котрім то часі кінець цього старого світу почався, вони стягнули зневагу, переслідування і політичний гнет на останок. По закінченню Світової Війни І, вони далі прилюдно опрокидали і осуджували останка в Йововій позиції, арґументуючи, що вони не були в ласці з Богом й не були свідками Єгови, що вони були небезпечними для урядів цього світу, тому вони перше віддавали Богу Єгові те що було його, а відтак давали політичному Кесарові те, що було його. Вони пробували ріжними мірами стримати їх свідкування від дому до дому і ‘проповідування цієї доброї новини по всій залюдненій землі на свідкування всім народам заки прийде довершений кінець цьому світу в Армаґедоні.’ — Діян. 20:20; Мат. 24:14.

32. Отже де останок мусів розказувати про спосіб їх життя, і перед ким особливше вони старалися затримати їх невинність?

³² Отже, в тисячах державних судах останок мусів отверто заявити про їх спосіб життя й діяння, щоб висказати й доказати їх невинність, їх суцільність. Особливше від 1922 року, вони проголосили, що суд від духового храму Єгови почався на останкові, й вони пробують тримати їх історію чистою в божественнім суді перед Найвищим Суддєю, незважаючи, як державні й екклєзіастичні суди вирішать про них. Перед Богом вони намагалися затримати їх невинність, знаючи, що його остаточний присуд мусить бути виконаний при кінці. Вони мусіли точити велику битву, щоб триматись цупко їх визнання, що вони є христіянами невинності перед Богом, котрому, в останнім застосуванню, вони предложують свою справу. Ісус Христос, їх Провідник, був також мильнопредставлений й переслідуваний до смерти, але це ніколи не значило, що йому бракувало невинності до Бога.

ЕЛІУЙ, СВІДОК ЄГОВИ

33. Хто нарешті заговорив, і чому він був сердитий, і чому його слова були не як зухвалого юнака?

³³ Тепер, коли його три фальшиві приятелі, що стали по стороні Сатани в оскаржуванні Йова спочивали від їх арґументації, Еліуй, далекий свояк Йова, заговорив. Поважаючи людей старших від себе, Еліуй стримувався від висказання доки відбувалась дискусія між тими мужами. Але тепер Еліуй став сердитий. Чому? “Запалав гнів його на Йова за те, що виправдував себе більш, ніж Бога. А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповіди, а тільки винуватили Бога.” (Йова 32:1—3) Новочасні критики називають Еліуя “балакучим” за те, що він промовляв так обширно, представляючи матеріал, який міститься в 32 до 37 розділах книги Йова. Але Еліуй бачив, що оправдання Бога Єгови було більше важне ніж виправдання якогось чоловіка. Щоб промовляти слова розуміння, він більше сполягав на Божого духа, як на мудрість якої можна сподіватись від того, що старіється віком й має багато досвідчення. Він був проти односторонности до якого-будь чоловіка, або щоб наділити шановливий титул якомубудь чоловікові. Його слова не були якогось зухвалого юнака.

34. Що Еліуй акуратно описав Йовові наперед, і цим предсказав що прилучиться кому після 1919 року?

³⁴ Еліуй акуратно описав Йовові наперед, що мало сповнитись на Йовові, коли він видужає до позиції чоловіка публично признаного як в ласці Божій за те, що він доказав свою невинність й дав мудру відповідь для Бога відповісти проти Сатани, котрий зневажав Бога наче б Бог купив любов тих, котрі служать Йому. Тому, що Йов тут представляє христіянський останок, Еліуй також предсказав, що сталося з останком від 1919 року, кажучи:

35. Що Еліуй сказав Йовові у своїм зображненню?

³⁵ “А душа його наближується до могили, а життя до смерті. Добре, коли в кого є ангел-хранитель, один із тисячей, що вказують праву дорогу чоловікові,— То Бог змилується над ним і скаже: Спаси його від могили, я знайшов викуп йому! Тоді зробиться тіло його свіжійте, аніж у дитини, й вернеться він до молодощів. Буде молитись він до Бога, й покаже йому ласку, засвітить ясним лицем над ним й верне йому його праведність. І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено мені. Він душу мою відкупив від погибелі й вона побачить світло. Двійчі й трійчі таке чинить Бог із чоловіком. Щоб його життя спасти від ями й світлом живих осияти.”— Йова 33:22—30.

36. Як Бог збавив останка, від западні й смерти?

³⁶ В 1918 році Бог Єгова пощадив останка від приесподні смерти з рук їх зловісних ворогів. В 1919 році він схоронив їх від духової смерті. Як? Тим що він поклав своєго духа на них, щоб відживити їх знову в службі, бути його свідками Царства в цім “часі кінця.”

37. Як Еліуй закінчив свої слова на оправдання Єгови, і що показує, що Еліуй представляв у драмі Йова?

³⁷ Оцим підтверджується дані слова Еліуя, котрий закінчив свою промову на оправдання Єгови, кажучи: “Вседержитель! Ми розумом дослідити не можемо його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же ніколи й не пригнітає. То нехай впокоряться перед ним люди, й нехай дрожать перед ним усі, що в серці мають себе за мудрих!” (Йова 37:23, 24) Ось як характер в пророчій драмі Йова, Еліуй здається гаразд представляв духове правлюче тіло з помазаного останка Христового тіла. Згідно з новочасною історією від 1919 року, це правлюче тіло “вірного й розумного раба” принесло останку просвітчаючу інформацію відносно найвишого питання — оправдання Єгови як універсального Суверена через його царство в руках Ісуса Христа.

ЄГОВА ВІДПОВІДАЄ

38. Як Єгова відповів, і як це вплинуло на Йова?

³⁸ Йов благав, що Бог, котрого він почитав у невинності, повинен заговорити. Він так і зробив. “Озвався Єгова до Йова з бурі й промовив: Хто цей, що затемнює задуми мої нерозумними словами?” Те що він тепер сказав й зробив Йовові, він доказав, що новочасні критики помиляються, й що він той самий Єгова як Єгова Бог дванацяти родів Ізраїля, і Той самий Єгова котрого свідками ми маємо привілей бути перед всім родом людським в цім великім спірнім “часі кінця.” Взнеслою мовою, що годиться з історією сотворення у першій книзі Біблії, 1 Мойсея, Єгова тепер показав, що він був вищий над усі зайві питання й фальшиві закиди, бо він сотворив небо й землю, глибоких див котрих Йов, що тільки недавно прибув на землю, не міг вповні збагнути. Йов не мав контролі над сотворінням, а Всемогучий Бог міг дбати про свої сотворіння без помочі Йова. Сказав Єгова: “Чи може хтось суперечитись із Вседержителем?” Глибоко понижений, Йов признався, що він не мав нічого сказати про своє оправдання. Тоді Єгова описав бегемота і левіята, чудові сотворіння, добре знані чоловікові.— Йова 38:1, 2; 40:2, 15; 41:34, побічна заввага.

39. Яке враження повинна студія про творчі діла Єгови зробити на нас, і тому який факт тепер Йов мусів признати?

³⁹ Досліджування такої творчої роботи повинно наділити нас мудрістю й силою Бога Єгови й повинно заставити нас думати тяжко заки ми дозволимо собі серед таких обставин подумати, що він несправедливий в нелюблячий. Розумно прийнявши цю лекцію до серця, Йов визнав, що він арґументував про свою справу без розуміння. Сказав він до Єгови: “Я чув ухом казане про тебе, а тепер мої очі бачать тебе. Тим то я зрекаюсь слова мого та каюсь в поросі й попелі.”— Йова 42:1—6.

40. Із чого Єгова відказав останкові, якого представляв Йов, і від котрого часу, і який був наслідок?

⁴⁰ Чи Єгова також відповів останку, котрого представляв Йов із бурі? Так! Ця буря — велике горе, що він стягнув на Сатанську орґанізацію, вже розпочалась й закінчить цей “час кінця” Сатанського світу. Це горе вдарило на невидиму часть Сатанської орґанізації в 1914 році, й скинуло його і його демонів вдолину з неба на земну область. Дні того горя були скорочені через дозволення Сатані на “короткий період часу” на землі на випробування останка, коли то останок й їх доброї волі співучасники проповідують по цілому світу добру новину про Боже установлене царство. Те горе відновиться у битві Армаґедон й знищить видиму орґанізацію Сатани й знівечить його невидиму орґанізацію. Протягом цієї павзи між періодами, коли дні горя були вкорочені, то так наче б з тихого осередка громовці заки буря вибухне, Єгова відповів подібним до Йова останку, особливше від 1919 року. Від того часу духовий останок мав велике очищення многих біблійних доктрин. Вони були познайомлені із визовом, який Сатана зробив про їх невинність, й також з головним визовом про універсальну сувереність Єгови, котра мусить бути оправдана через його установлене царство. Отже ми сталися його свідками, як ніколи перед тим.

41. Як Єгова віднісся до Еліфаза, Білдада і Зофара, і що вони мусіли робити?

⁴¹ Після розмови з Йовом із бурі, Єгова строго докорив Елифазові, Билдатові й Зофарові. Їм пораджено принести жертви, й щоб Йов по молився за них. Вони потребували навернення, не Йов, бо Єгова сказав: “Бо тільки його лице я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви не так праведно говорили про мене, як раб мій Йов.”— Йова 42:8.

42. Що тепер Єгова зробив для Йова, і чого він був прикладом, коли він помер в старому віку?

⁴² Тепер Єгова визволив Йова з руки Сатани й вилічив його. Написано: “І прийняв Єгова ласкаво лице Йовове. І вернув Єгова Йовові втрату, як він помолився за своїх друзів, й дав Єгова удвоє тільки, як мав уперед.” Тоді поприходили до його всі брати його й усі сестри його й всі давні знайомі його, й їли й пили й приятелі з ним як перед тим, й давали йому подарунки. Його жена обдарила його знову сімома синами і трьома дочками, що були найуродливіщі дівчата в цілім краю, й дано їм наслідство з їх сімома братами. Життя Йова було чудом продовжене через 140 років, й він побачив четвертий рід з його потомків. Нарешті він умер в своїй невинності, взірець того, як ласкавий, люблячий й терпеливий Єгова є до тих, котрі затримають невинність до його й як щасливі в Бозі його слуги, коли вони видержуть всілякі форми Сатанської ворожості, щоб оправдати його.— Йова 42:7—17.

43. Як останок був потішений між 1919 роком а 1931 роком?

⁴³ Щасливий останок схожий на Йова стався від 1919 року, а особливо від 1931 року. Після закінчення Світової Війни І, вони були звільнені з духової вязниці сатанського світу й їх споріднення до Єгови Бога було вилічене. Він благословив їх молоду енерґію, щоб вони проповідували вість Царства повсюди, й наділив їх великим зростом в числі, так великим, що воно доповнило їх товаришів, котрі стали невірні й відпали в часі попередньої спроби, й також привів членів останка до повного числа, так що духове тіло Христа могло мати 144,000 членів, як призначено.

44. Від 1931 року, як прообраз Йова, що мав другий ряд десятеро дітей, сповнився?

⁴⁴ Але що сталося від 1931 року? А тоді Правий Пастир Бога Єгови, іменно, Ісус Христос, почав збирати подібні-до-Йова останка своїх “інших овець,” котрим він станеться “вічним Отцем” протягом тисяч років його благословенного царювання. Він уживав останка з його тіла членів тіла в збиранні цих “інших овець.” Ось так ці вівці сталися як духові діти останка, ті діти були сплоджені доброю новиною Царства, яке останок проповідував. Отже ті “інші вівці” відповідають другій ґрупі десятеро дітей, котрі Йов мав по тім, як Єгова привернув назад його з неволі.— 1 Корин. 4:15.

45. Як це вони так прекрасні як діти Йова, і як вони мають рівність у насліддю?

⁴⁵ Як і представлено через звершене число десять, ці “інші вівці” вже сталися “великою громадою,” але вони дальше збираються протягом цього короткого періоду перед Армаґедоном. Вони є красні духово, бо вони є бажанням всіх народів, дорогоцінними всіх людей, що прийшли до Єгови духового храму, щоб прославити його. Як й Йова три дівчині, вони мають наслідство посілості від нього разом з їх сімома братами, так й тепер жінки і чоловіки між “іншими вівцями” мають участь в привілею бути свідками Єгови й проповідувати добру новину Царства. Ось так вони помагають збирати ще більше “інші вівці.” Навіть многі із тих, що були попередно мильно вражені Сатанським переслідуванням останка, як от було в случаю кревних й знайомих Йова, що отримали справлення й сталися теократичними товаришами останка.

46. Доки останок і “інші вівці” мусять терпіти, і яке щастя чекає їх за це?

⁴⁶ Останок мусить бути витривалим аж до Армаґедону. Всі зібрані “інші вівці” мусять також затриматися в їх невинності до Бога й мусять витримувати разом з останком аж Сатанський світ з переслідувачів й гнобителів буде знищений в Армаґедоні. О, як щасливими ми всі є, що витримали в невинності аж до тепер! Як невимовно ми щасливими будемо за видержання аж Єгова оправдає свою універсальність в Армаґедоні й визволить нас у свій праведний новий світ! Бо тоді він прославить останка в доказаній невинності в небеснім царстві свойого Сина Ісуса Христа й буде також благословити велику громаду з “інших овець” у піднесенні до божественної людської звершеності в городі розкошей, який буде украшати цілу землю.