Тлумачення Значення Ознак і Прообразів

1. Якою ознакою добре бути, і як Ісаїя описує таку ознаку?

АДЖЕЖ це радісний привілей комунебудь служити як ознака чогось, що є вічним добром. Для людей, що годні оціняти вартість, така людина, що служить за таку ознаку, є привітна й гідна сердечного прийняття. Отже вістник, що приносить добру новину про правдиве почитання Бога Єгови і про поновне установлення його теократичної орґанізації на землі, повинен би бути привітною ознакою. Через свого пророка Ісаїю Бог Єгова описав такого післанця, що він мав появитися вскорі після закінчення Світової Війни І, під час коли його свідки конали в неволі несамовитих воюючих народів цього світу. Він сказав: “Ради цього народи знати муть імя моє в той день, і знати муть, що я той самий, що сказав: Ось я! Які ж гарні на горах ноги благовістника, що мир возвіщає, що вістить радість, проповідує спасення, що говорить Сионові: Зацарював Бог твій! Загомонить голос сторожів твоїх — піднімуть голос, і всі разом радісно воскликнуть; бо своїми очима побачать, що Єгова у Сион вертає. Звеселіться ж, заспівайте разом ви, розвалини Єрусалиму, бо Єгова потішив народ свій, Єрусалим визволяє.”— Іса. 52:6—9.

2. Хто побачив післанця на горах, і як це сталося, що вони побачили Єгову наче “лице-в-лице”?

² Ті що берегли справ Божої орґанізації Сиона, побачили того благовістника на горах приходячого. Вони зраділи почувши його, як він кликнув до Божої орґанізації, Сиона: “Зацарював Бог твій!” Його Царство було установлене в небесах руками Еммануїла, що є Ісус Христос. Ось ради цієї причини він приніс визволення для нас. І це є причина ради якої він повернув до нас з ласкою. Ті сторожі побачивши, що Єгова повернув до них ласкаво, це значило що неначе вони побачили його лице-в-лице, що він повертає до Сиона, своєї, орґанізації на якій він поклав своє святе імя. Отже вони мають причину викликувати, щоб всі інші люди почули їх.

3, 4. (а) Що той післанець посідав, і хто був вислав його? (б) Якими арґументами апостол Павло ототожнює цього післаньця у своїм листі до Римлян 10:12—15?

³ Отже, хтось мусів наділити того благовістника доброю новиною, що він явився таким пригарним. Хтось мав вислати того благовістника з вісткою миру, щоб він заніс добру новину про щось краще, а це про спасення людей, що люблять Бога і бажають його за Царя. Тим пославшим є самий Єгова, котрий простягає свою святу руку до всіх кінців землі, щоб вони побачили спасення його. Післанець якого він висилає, це громада людей, які охочі ходити і доручувати добру новину. Під надхненням духа, апостол Павло заявив, що це святі й посвячені христіяни. Для них він навів повищі слова Ісаїї 52:7, і тоді він завершив свій арґумент слідуючими словами:

⁴ “Він бо Господь усіх, багатий для всіх, хто признає його. Всякий бо хто прозиве імя Єговиa спасеться. Як же призивати муть Того в кого не увірували? Як же вірувати муть про кого не чули, як же чути муть без проповідника? Як же проповідувати муть, коли не будуть послані? Яко ж написано: Що за красні ноги благовіствуючих добру новину про добро?”— Рим. 10:12—15.

5. Як Ісаїя у своїм видінні про храм пояснив, що це Єгова висилає післанців?

⁵ Велике Джерело “доброї новини євангелиї,” Бог Єгова, висилає своїх післанців пішки проголошувати Його вість. Самий пророк Ісаїя дав приклад про це. Це сталося в часі, коли він дістав чудом видіння про Єгову сил інтронізованого в його храмі. Коли Ісаїя почув як серафими проголошували святість Єгови, він чувся так поганим і нечистим, що він побоювався про своє життя. На його голосіння прийшов один з серафимів і очистив його кажучи: “Приторкнулось оце до твоїх уст, і взята від тебе беззаконність твоя й з гріха твого ти очищений.” Після того, як Ісаїя знайшовся в такім очищенім стані, він почув голос, який питав за кимось, щоб післати його на місію. Чий це голос був? Це був голос Єгови, котрий говорив: “Кого б мені послати, і хто нам пійде?” Ісаїя уважав це за велику честь бути післаним Богом Єговою на його місію. Це предложення було поставлене чистій людині, і вона охоче прийняла його. “Ось я, пошли мене!” крикнув Ісаїя. Його відданість себе була прийнята, і тоді йому сказано: “Іди й промов до тих людей: Слухати мете і не зрозумієте, і дивитиметесь очима, та й не бачити.” (Іса. 6:1—9) Це що Ісаїя був так висланий із особистою вісткою значило, що він був висвячений і призначений Богом. Через Ісаїю тепер люди могли чути про Боже імя. Тепер вони могли вповати на Боже імя, щоб спастися.

6. Згідно з прикладом Ісаїї, то що Ісус зробив, і який доказ Ісус отримав, що він був прийнятий до служби?

⁶ Згідно з прикладом Ісаїї, що був ознакою для старинного Ізраїля, Ісус теж посвятився на службу Божого царства, щоб і він міг бути висланий. Він оставив свою столярську майстерню в Назаретах і пішов побачитися зі своїм предтечою, Йоаном Хрестителем. Там він охрестився, та не щоб зробити символ якогось покаяння за гріх, але щоб бути післаним в службу Божого царства, яке Йоан проповідував. Своїм хрещенням він сповнив слова Псалма 40:6—8, бо апостол пристосовує ті слова пророцтва до Ісуса, кажучи: “Приходячи у світ, він сказав: Жертви і приносів не схотів єси, тіло ж наготовив мені єси. Огняні жертви й приноси за гріхи не схотів єси. Тоді я сказав: Ось йду в почині книги написано про мене вчинити волю твою, О Боже.” (Жид. 10:5—7) Після його хрещення Йоаном в ріці Йордань, Ісус отримав доказ з неба, що він був прийнятий. В Біблії сказано є: “Сталося ж як він молився, відчинилось небо, і злинув святий дух у тілесному виді як голуб на Нього! і з неба роздався голос, кажучи: Ти єси Син мій любий, тебе вподобав я. А тому Ісусові почався мало не трицятий рік.”— Луки 3:21—23; Мат. 3:16, 17.

7. Як Ісусові слова показують, що він не був самозванцем, і коли Ісус міг пристосувати слова Ісаїї 8:18?

⁷ І так принісши себе в жертву через охрещення й отримавши признання з неба, тепер Ісус почав своє діло, не теслярство, але діло Царства. Що це Він не робив із його власної волі, але був післаний, то це він часто повторяв такими словами, як оці: “Так Бог любив світ . . . післав Бог Сина свого на світ . . . щоб спасся ним світ.” “Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.” “Як післав мене живий Отець і я живу Отцем.” (Йоана 3:16, 17; 6:38, 57) Як Ісаїя, так і Ісус Помазанник пішов і чесно заставив себе виконувати ту саму припоручену роботу, яку Ісаїя отримав у своїм видінню про храм. (Мат. 13:13—15; Йоана 12:36—41) Після того, як Ісус почав збирати своїх учеників, котрих йому дав Єгова сил, Ісус назвав синів Божих своїми братами. Тоді він також міг пристосувати до себе й до них слова Ісаїї 8:18: “Ось я і діти, що дав мені Єгова, як ознаки та прообрази в Ізраїлі від Єгови сил, пробуваючого на горі Сион!” Щасливі були ті вівці-люди в Ізраїлі, що могли акуратно зрозуміти значення тих ознак і прообразів, не погордивши тими людьми-дороговказами через те, що вони були малі числом, т.є., малим стадом. Такі щасливі люди сталися послідовниками Ісуса, правдивого Еммануїла, Більшого Ісаїї.

8. Хто це, що не висилав Ісуса і його апостолів, і через кого ми бажаємо бути вислані?

⁸ Не треба тут недоглянути одного факту. Ісус і його дванадцять учеників не були вислані Йоаном Хрестителем, ні апостолом Петром, ні Римо-католицькою церквою, ні Греко-православною церквою, анґліканською церквою, ні протестанською епископальною церквою, ні лютеріянською церквою, ні пресвитеріянською церквою ані якою іншою зі всіх поверх тисяча сект так званого Христіянства. Ісус і його ученики — всі були вислані Єговою сил. Вони були ознакою й прообразом від Нього! Він є Той, що висилає всіх хто бажає чинити волю Божу сьогодні. Яку власть і силу ми можемо мати, коли б вислані реліґійною сектою або навіть Народною Радою Церков Христа в Сполучених Державах Америки або й Світовою Радою Церков, а не Єговою сил, як от Ісаїя і його дванадцять апостолів були вислані? Це до Єгови сил через його Ознаку, Еммануїла, Господа Ісуса Христа, що ми прийшли виконувати волю Єгови, як це і самий Еммануїл прийшов, коли він хрестився. Прийти ми мусимо і представити себе мусимо, і бути охотно вислані де небудь у світі, якщо ми бажаємо бути прийняті й вислані Єговою сил. В цім напрямі ми бажаємо наслідувати Ісаїю й Ісуса Христа. Інакше ми будемо виконувати волю реліґійної орґанізації так званого Христіянства. В цім часі кінця ми бажаємо виконувати божественну волю Єгови сил.

9. Як Ісус в синаґозі доказував в Писання, що він був висланий Єговою, і чого він стався ознакою і пересторогою та дороговказом?

⁹ Щоб удовіднити Біблією, що він був висланий Єговою сил і був помазаний і призначений ним, Ісус субітного дня пішов в синаґоґу в місті Назарет, де його співгромадяни знали його як теслю, і сина теслі. Вийшовши на підвишене місце, він велів подати собі звій книги Ісаїї. Розгорнувши її, він знайшов слова Ісаїї 61:1, 2. Згідно із запискою Луки 4:16—21, Ісус перечитав оці слова: “Дух Єгови спочив на мені, бо Єгова помазав мене проголошувати добру новину убогим, післав мене проповідувати визволення невільникам і привернення зору сліпим, увязненим визвол на волю, і проповідувати рік примирення Єгови.”b Ісус звинувши назад той звій сів проповідувати, і сказав: “Сьогодні це писання сповнилось у вашому слуху.” В цей спосіб він стався живим, промовляючим знаком для них, що Месія, Христос, Післанець і Помазаник Єгови, був присутний. Він стався дивом і пересторогою, що визволення наближилося, і що прийнятний рік Єгови вже прийшов. Він стався чудовою ознакою, що Він, як Цар Божого царства, був серед Жидів.— Луки 17:21.

10. Коли “царство Боже” вийшло з між Жидів, і що сталося з тим народом незабаром опісля?

¹⁰ Те царство Боже вийшло з між Жидів після того, як Жиди забили Ісуса, на дереві тортур і Бог підніс його з мертвих і він вознісся назад до свого Отця в небі. В році 70 по Хр. жидівський народ був знищений, святе місто й храм були спалені вогнем і зруйновані рівно з землею. Які нещасні пережитки осталися, вони були забрані в неволю до всіх народів, і від тоді вже не мали свого уряду ані царя з царського роду Давида.

11. Хто сьогодні на землі є ознакою і дороговказом?

¹¹ Але сьогодні, що означують ті дива та прообрази, які постачив Бог Єгова сил в цім часі кінця, і на що вони указують? Як люди повинні тлумачити їх у світлі Божого Слова? Сьогоднішними ознаками і дивами є останок з помазаних братів Ісуса.

12. Задля яких фактів вони були представлені Шеар-Ясубом? Також, яким іншим останком вони були представлені?

¹² Цей останок був представлений через Ісаєвого сина Шеар-Ясуб, котрого імя значить “Тільки останок поверне.” Ця згадка про останка указує на факт, що Христіянство, з його 820 міліонами визнаних христіян, не навернулось до Бога Єгови від 1918 року. В тому році Єгова прийшов до свого духового храму, щоб судити всіх тих, що називали себе духовим “домом Божим.” Останкові з помазаних свідків Єгови, котрі звернулися до Єгови, він обявив свою присутність у храмі, як він це зробив був Ісаїї. Коли останок згодився піти на його запитання, кого б йому вислати, Єгова вислав їх як своїх свідків з його вісткою. Тоді із цим новочасним Шеар-Ясуб Еммануїл, Ісус Христос, Більший Ісаїя, міг сотворити ту ознаку, що останок поверне до теократичної орґанізації Єгови. Як це і апостол Павло міг був сказати в його часі, так і тепер можна сказати: “Оттак і в теперішнім часі єсть останок по вибору благодаті Божої.” Цей останок був схожий до останка якого Бог Єгова знайшов в північному царстві Ізраїля, столицею котрого була Самарія, в часах пророка Іллії.— Рим. 11:2—5.

13. Про що Ісаїї другий син був ознакою або пересторогою, і як значення його імя сповнилося?

¹³ Ісаїя мав не тільки одного сина Шеар-Ясуба, але також сина на імя Магер-шалал-гаш-баз. Це імя значить “Квапся луп здирати, бери хутко користь.” Будучи так названий, цей син стався ознакою або осторогою проти нещастя, яке швидко наближалося із збройних ватаг світової держави Ассирії. Проти кого? Не тільки проти царства Сирії, але також проти царства Ізраїлевого і його столиці міста Самарії. За часів тодішнього царя Самарії, на імя Пекаг сина Ремалія, ассирійський цар наїхав на царство Ізраїля. Він підбив много містів, спльондрував землю і забрав многих осадників в неволю. Пізніше самий цар Пекаг був замордований. Тоді цар Ассирії завоював місто Дамаск, що було столицею Сирії, полонив її людей і убив її царя Резіна. Ось так обидва царі, що змовилися збурити “престол Єгови” в царстві Юдейському, були страчені. Це був початок збурення царства Ізраїля в 740 році перед Хр. і усунення відступних Ізраїльтянів із Самарії й з решта царства Ізраїлевого.— Іса. 7:16; 2 Цар. 15:30; 18:9; Амоса 1:3—5; 2:6—16.

14. На кого був Ізраїль і його столиця Самарія прообразом? і коли і як буде вирок незабаром виконаний проти цього позатипу?

¹⁴ Через відступлення від Бога Єгови і через змову з не-жидівською Сирією проти Юдейського типічного Царства й землі Єгови, Ізраїль і його столиця Самарія були пророчим типом на сьогоднішнє Христіянство в його заговірному союзі із світськими народами проти інтронізованого Царя Єгови, Ісуса Христа, Еммануїла. Проти цих народів, а особливо проти Христіянства, яке вдає за реліґійний дім Божий, Єгова сил виповів свій вирок у своїм духовім храмі. Вирок суду буде незабаром виконаний проти них в надходячім дні Божої пімсти в Армаґедоні, а виконає його хтось потужніший від старинного царя Ассирії, іменно, Єговів виконавчий чиновник, Ісус Христос. Тоді Христіянство і всі політичні народи, що змовилися проти царства Еммануїла, стратять своїх реліґійних та політичних володарів. Вони будуть позбавлені й ограблені зі всього на що вповали їх горді серця!

15. Чого Христіянство не добачає в Божому Слові? отже яка видима ознака, що свідкує йому?

¹⁵ Христіянство посідає в собі сотки міліони копій Святої Біблії в многих мовах. Але тому що воно читає Біблію з точки погляду своїх видуманих вірувань, воно не може бачити написаного суду Божого наперед проти нього і його приятеля, цього світу. Отже яка видима ознака є там і дає пересторогу, що божественний суд незабаром буде виконаний проти нього і його приязного світу? В йому знаходиться останок, духові брати Еммануїла, помазані “молоді діти,” яких Єгова дав Ісус Христові. Як і він, їх голова-брат, вони були помазані духом Єгови проповідувати. Згідно з пророцтвом Ісаїї 61:1, 2, вони були вислані Єговою. Вони були помазані не тільки “звіщати рік примирення Єгови,” котрий то символічний рік майже скінчився, але також проголошувати “день пімсти нашого Бога,” котрий до день чимраз наближається. Ця пімста буде вилита тоді, коли Ісус виконає суд нашого Бога проти Христіянства і поганства„ що є обидвоє противниками Царства.

16. Про кого останок кляса є ознакою, і як вона розширила свою вість?

¹⁶ Проголошуючи скорий прихід цього дня Божої пімсти з його грабіжжю й спустошенням цілого світу через його Царя Ісуса Христа, помазаний духовий останок узяв ту ознаку сина Ісаєвого Магер-шалал-гаш-баз. Отже вони проголошують “Квапся луп збирати, бери хутко користь.” Множество схожих-до-овець людей побачили й почули про цю ознаку й дороговказ, то є, цю клясу Магер-шалал-гаш-баз, і понятно потлумачили значення тієї ознаки. Із повною вірою й переконанням, вони стали побіч останка, що є “ознакою” і “дороговказом” Єгови в цім новочасі. Більше чим це, вони взяли вість про Божу пімсту і поширили її між усіма народами землі.

РУШАЙ НА ФРОНТ! НА ВИД!

17. Щоб бути корисним і дороговказом, то де такі ознаки і дива повинні бути, і хто тепер мусить бути в такій позиції?

¹⁷ Щоб ознаки й дороговкази могли бути корисні, то вони мусять бути на виді, щоб їх можна читати й розуміти Божим ключем розуміння. Будучи такими “ознаками і дороговказами” помазаний останок з Христових духових братів мусять бути на фронті, щоб їх могли бачити люди. Тоді Більший Ісаїя, Ісус Христос, може сказати: “Ось я і діти, що дав мені Єгова як дороговкази й прообрази в Ізраїлі (Христіянстві) від Єгови сил пробуваючого на горі Сион!” (Іса. 8:18) Щоб підтримати такі ознаки й дороговкази, то велика громада посвячених людей доброї волі, що є співтоваришами останка, мусять бути на фронті з ними. До помазаного останка з духовних Ізраїльтянів, Ісаїя 43:10 каже: “Ви свідки мої — говорить Єгова — ви й слуга мій, що я його вибрав.” Ця слуга кляса має й мусить показати себе, і дати себе чути, щоб її бути свідками Єгови. І щоби прилучитися з помазаними слугами клясою по всьому світі в роботі свідоцтва, то велика громада з посвячених людей подібних-до-овець мусіла прилучитися з ними і дати себе почути в єдності з ними. Ми мусимо всі вийти на отверте поле, щоб нас чули й бачили. Це не пора ховатися з причини страждання, заколоту, переляку та погроз з боку народів цього світу.

18, 19. Згідно з Ісаї 40:9, як Ісус поставив себе на позиції як дороговказ від Бога? і наслідуючи його, яку велику ознаку ми постачаємо, щоб звернути увагу світу?

¹⁸ Великий Дороговказ, Еммануїл, сказав був до своїх послідовників: “Ви світло світу. Не може город сховатися, стоячи на горі.” (Мат. 5:14) Сказав був Ісаїя давно тому: “Взійди з веселою вісткою на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Єрусалиме, подаючи вість благую! Кликне, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він — Бог ваш!” (Іса. 40:9) Як слуга, Ісус не сходив з виду в незамітність, як коли він був теслею в Назаретах. Як великий Дороговказ від Єгови він являвся у всіх частях території і, проповідуючи, йшов від міста до міста і від села до села, промовляючи прилюдно і під голим небом і в синаґоґах і в домах людських. Наслідуючи його, ми також можемо бути знатними, та не щоб почванитись, але щоб звернути увагу на ознаки й дороговкази в часі кінця. Ще більше впливово ми можемо проповідувати не тільки прилюдно, але головно йдучи від дому до дому. В цей спосіб Ісусові пророчі слова мусять сповнитися: “Проповідувати меться ця добра новина по всій залюдненій землі на свідкування всім народам, і тоді прийде кінець.” (Мат. 24:14) Це проповідування доброї новини прилюдно й від дому до дому через останка і його схожих-до-овець спів-товаришів — це найвиразніша ознака й дороговказ, що звертає увагу всьому світу.

¹⁹ Це безсумнівний доказ, що Боже царство в руках його небесного Еммануїла було установлене як столиця вселенної. Ця ознака застерегає, що народи цього світу зустрічаються зі своїм кінцем і що він прийде так скоро, як ми докінчимо діло проповідування згідно з Божою волею. Нехай же вони читають уважно цей дороговказ!

20. На що може наразити нас давання свідоцтва, але ізза чиєї охорони ми не потребуємо боятися ні людей ані дияволів?

²⁰ Люди й народи мусять знати, що ми були між ними і давали їм урочисту пересторогу про їх кінець. Це може виставити нас на їх знущання й переслідування. Однак, як і апостоли Еммануїла, ми мусимо “статися видовищем для світу, як ангелам так і людям.” (1 Корин. 4:9) Відносно Еммануїла, коли він ще був дитиною сорок день віку, Семион пророкував: “Ось цей лежить на падання й вставання многих в Ізраїлі на ознаку проти котрої говорити муть.” (Луки 2:34) Що ж коли і проти нас говорять та визивають нас за наше проповідування острих правд Біблії? Ми знаємо хто за нами: “Єгова сил, пробуваючий на горі Сион.” Це ж від нього, що ми маємо останок який становить ознаку й дороговкази сьогодні і їх є тут тисячі на цій міжнародній асамблеї. Отже він і постарається, що значення тих ознак і дороговказів справді сповниться. Єгова сил є Той, що післав нас й постачив нам добру новину про установлене царство. Його ангелські сили, які перевисшать числом всі разом армії комуністичного східного блоку і демократичного західного блоку, є присутні навкола нас. Вони є вповні зорґанізовані й узброєні й розставлені на полю Армаґедону до “війни великого дня Бога Вседержителя.” (Одкр. 16:14) Отже не біймося ні людей ані диявола.

21. Як імя нашого царюючого Царя, Еммануїл, сповнилось на нас, отже яке діло ми напевно виконаємо успішно?

²¹ Бог, якого жахаюче імя є Єгова сил, він з нами. Саме імя його царюючого Царя “Еммануїл” значить “з нами Бог.” А що Еммануїл є з нами, бо ми наслідуємо його і проповідуємо добру новину про Царство, як остаточне свідоцтво всім народам, то ми знаємо, що й Бог з нами. З такою божественною поміччю і згідно з божественною волею, ми напевно закінчимо успішно ту чудову й значучу роботу, яку Єгова сил вислав нас виконувати.

[Примітки]