Чи ви переводите свою віру в життя?
ХРИСТИЯНСТВО є тяжче практикувати ніж проповідувати. Легче є слухати ніж практикувати. Тому то апостол Яків закликував перших християн, кажучи: “Будьте ж ви виконавцями слова, а не слухачами самими.” (Якова 1:22) Не всі християни у першому столітті переводили свою віру в життя, хоча б і після цього, як Яків написав ці слова. Як приклад є це, що около тридцять шість років пізніше в Одкритті для Івана вміщені були ці повні слова перестороги до християн в Сардах: “Знаю твої діла, що маєш ім’я, що живеш, та однак мертвий єси. Будь чуйний і утверджуй решту, що готово померти, бо не знайшов я діл твоїх вповні виконаними перед Богом моїм”.— Одк. 3:1, 2.
Так як це було із церквою на початку, так є і сьогодні. Християнство не переведене в життя — мертве, як рівно ж і надія цього, що є християнином тільки по імені. Сьогодні є так, як це предсказав апостол Павло, тому, що є багато цих, що “мають вигляд побожности, але сили її відреклися.” (2 Тим. 3:1, 5) Про своє християнство вони тільки говорять, а не переводять в життя.
“Я переводжу в життя мою віру” ви скажете. Якщо ви можете в дійсності так сказати, тоді це дуже добре. Цей, хто переводить Християнство в життя, дає доказ про могучий вплив Божого Слова і святого духа. Його життя є вільне від любови гроша. Він не тільки, що не поповняє ідолопоклонства й не зосереджує свою увагу на задовілля цього світу, але також панує над собою, що б не попасти на неморальну дорогу юрби. Цей, що переводить християнство в життя, держить себе морально чистим, що б бути здібним і мати участь в остаточному свідкуванні про Боже Царство. Роблячи це, правдивий християнин береже себе від кровної вини. Цей, що докладно стереже своє поступовання в цих справах, має надію увійти у Божий праведний новий світ. Однак, чи це є повний образ цього, що це значить переводити християнство в життя? Ні, ще щось більше треба мати на увазі: Ісус сказав, що “хто в найменшому неправедний, той і в великому неправедний.” (Луки 16:10) Так розгляньмо яке становище ми занимаємо в справах, що здаються менш важливими, однак, які мають велике значення на те, чи ми переводимо нашу віру в життя, чи ні.
ПРИВІТУВАННЯ ВІДВІДУВАЧІВ
Спосіб в який ми можемо доказати, що ми переводимо нашу віру в життя, це показати любов до чужих людей в нашому середовищі. Слава про це, що Свідки Єгови втішаються спокоєм, єдністю й знанням Біблії розійшлась по цілому світі. І так як королева Сабська відвідала Соломона, щоб побачити це, що вона чула, на свої власні очі, так і тисячі чужих людей приходять до християнського собору, щоб в дружній спосіб переконатися про нашу любов, мудрість і віру. (1 Цар. 10:1) Щоб ми могли розпізнати й відповідно їх привітати, так перш за все ми повинні знати всіх наших братів — християн у соборі. Чи ви знаєте кожного по імені у своїм соборі? Чи ви стараєтеся запізнатися з другими? Якже ж ви можете представити чужу людину членам вашого собору, якщо ви навіть не завдали собі труду пізнати імена своїх братів по вірі? Якщо ви забули ім’я брата, приступіть й заговоріть до нього по мимо всього. Ви можете звернутися до нього в цей спосіб: “Виходить, що я не дуже то добрий у запам’ятуванні імен других, однак я хотів би з вами поговорити. Як вам поводиться?”
Коли ви знаєте усіх братів — християн у соборі, тоді ви можете привітати відвідувачів у відповідний спосіб. Чужі відвідувачі повинні відчути, що уся християнська “родина”, якої ви є рівнож частиною, є цікава їх пізнати, так само як би цей відвідувач прийшов до вашої власної хати. Якщо тільки один або два вітають гостя у соборі, тоді цей гість-відвідувач міг би собі подумати, що другим не залежить на його присутности. А у випадку, коли він є бідно вдягнений або є іншої раси, він може думати собі, що це із цієї причини його так холодно принимають. Тоді з певністю він знатиме, що ви не переводите своєї віри в життя. Любов тепло огріває атмосферу на зібранні правдивих християн й запобігає цьому, щоб збори не нагадували нам холодного ізоляціонізму людей, як це буває на залізничній стації.
Коли чужа людина приходить на ваші християнські зібрання, один спосіб як привітати її, може звучати ось як: “Добрий день! Я називаюся ——; Я не думаю, що знаю вас. Це ви тут перший раз? Ми дуже раді, що ви прийшли. Ви може знаєте когось із нашого збору? Я хотів би вас запізнати із ——.” Ця тепла любов на ділі докаже настільки як доповідь із платформи. Переводьте віру свою в життя, а тоді відвідувачі до вашого собору можуть мати це саме почування, яке мала королева Сабська, висказавши це Соломонові ось як: “Щира правда була це, що мені оповідали в моїй землі про твої обставини й твою мудрість. Я не хотіла вірити цим словам, аж прибувши сама, я побачила це все своїми очима. Та мені й половини не було сказано.”— 1 Цар. 10:6, 7.
ПРИВАТНІ ЗІБРАННЯ
У приватних зібраннях християни рівно ж повинні переводити свою віру в життя. В таких випадках, це відповідальність господаря мати нагляд, щоб не потоптаний став християнський шлях поступовання, що є в гармонії із мудрістю небесною й Божим духом. (Якова 3:17; Гал. 5:22—25) Тон дискусії, їжа, напитки, якість музики й танків, якщо десь є, повинні відзеркалювати християнську скромність присутних. В таких випадках є добре пам’ятати пораду Павла: “Оце ж, чи то їсте, чи п’єте, чи що інше робите,— все на славу Божу робіть. Не спокутуйте ні жидів, ні греків, ні церкву Божу, яко ж і я в усьому всім догоджую, шукаючи не своєї користи, а користи багатьох, щоб спаслися вони.”— 1 Кор. 10:31—33.
Чи ви так докладно переводите віру свою в життя, як це Павло робив? Якщо б хтось був відпав від віри, це не було б самолюбне недбальство зі сторони Павла. Слово Боже дозволяє християнинові задовольнятися їжою, м’ясом чи напитком, якщо в міру, зрілий християнин знає, що Бог не дозволяє йому робити, якщо це мало б бути причиною до згіршення других. Павло заявляє: “Але стережіться, щоб ваше право на це, в який небудь спосіб не причинилося до згіршення слабих (у вірі). Коли ви так грішите проти братів своїх і зранюєте їх сумління, що й так слабе, ви проти Христа грішите.” “Нехай же добро, яке ви чините не буде зневажане. Бо Царство Боже це не їжа й пиття, але праведність, і спокій, і радість у дусі святім. Добре не їсти м’яса, ані пити вина, ані робити такого, що було б причиною згіршення нашого брата.”— 1 Кор. 8:9, 12; Рим. 14:16, 17, 21.
Господар дому — християнин мусить бути обережний подаючи алькогольові напитки, щоб ніколи цим не образити й не згіршити. Заки подаючи алькогольові напитки особі бажання, якої не знаємо, щоб не нарушити її сумління й не образити її, треба її спитати, чим вона хотіла б вгасити свою спрагу. Якщо вона любить вино, чи інші подібні напитки, вона вам скаже. Або прямо, ви повинні подати каву, чай чи содову воду. Коли християнин бажає вздержатися від алькогольових напитків, так тоді поважайте його постановку. Якщо б ваше уживання таких напитків турбувало його, тоді ви не повинні використовувати своє право, а це задля цього брата. А це також показує чи ви переводите свою віру в життя.
ВЕСІЛЛЯ
Ми не повинні також дозволити собі на це, щоб зневажити ці речі під час гарячкового приготовування до весілля. Будучий молодий і молода повинні рішити, чи вони будуть мати прийняття, чи ні. Вони рівнож повинні рішити, чи алькогольові напитки будуть вони подавати на весільному прийнятті, чи ні, беручи під увагу місцеві звичаї, як рівнож цих, що будуть присутні. На християнській парі спочиває відповідальність, щоб прийняття відбулось в християнській спосіб, без уваги на це, хто це фінансує. Не тільки, подача вина, чи цьому подібних напитків мусить бути строго регульована, але й ця ціла оказія повинна відзеркалювати щирість їхнього практикування віри. Якщо у вас є християнське весілля, чому ж ви повинні мати щось менше ніж християнський весільний празник? Ваші гості будуть оцінювати вашу християнську віру після атмосфери на прийнятті. Уважайте, щоб ви не зробили на них вражіння, що ви в серці, ще дальше є частиною цього світу.
Тяжко знайти виправдання на це, щоб віддати контролю над прийняттям християнського весілля людині зі світу, як “майстрові церемонії”, щоб він керував забавою. Якщо нанято професійних музикантів, тоді обов’язком молодої пари є зазначити, який рід музики є допустимий, а який ні. Музика й танки, що не є скромні, а надмірно голосні та дикі, по правді, не є рекомендацією вашої християнської надії й способу життя.
Гостина християнського весілля, так само як і весільна доповідь, будуть відзеркалювати здоровий й Богу гідний напрям щодо подружжя. Прийняття на весіллі осіб зі світу звичайно відзеркалюють безвідповідальний погляд на подружний зв’язок. Не думайте, що ваше весілля не має успіху, якщо ви не наслідуєте галасливі прийняття світу. Якщо ваше саме супружжя не є більш успішне як супружжя у світі, тоді ви можете мати гірке розчарування. Так пам’ятайте, що говорить Слово Боже: “Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли хто любить світ, у ньому немає любови Отця. . . . Що більше, світ минається, як і його пожадливість.”— 1 Йоан 2:15—17.
Якщо ви вирішили мати весільне прийняття, тоді, як ви повинні задивлятися на це? Беріть це як радісну нагоду перевести вашу віру в життя й започаткувати ваше супружжя в правому напрямку. Наприклад, після їжі ви можете мати відповідну музику й танці, якщо бажаєте, та однак, тут можна ще щось кращого зорганізувати на цю оказію. Можна б завести груповий спів християнських пісень на хвалу Єгові, або мішаний хор, співаючи окремі голоси, може забавляти гармонійним співом співучасників. Можна б, якщо можливо, мати інструментальну музику, щоб забавляти гостей. Гарна річ була б, щоб кілька досвідчених християн мали коротке висловлення, чи оповіли життєві досвіди й цим висловили вдячність Богу за його дар супружжя і щастя, яке вони зазнали застосовуючи принципи Біблії у супружному відношенні. Християн, які виховали послушних дітей у вірі, можна б попросити, щоб дали пару слів практичної поради. Можна б вказати на небезпеку, як рівнож і християнську поміч в зв’язку із проблемами, що стоять сьогодні перед подружною парою.
Цього роду програма є чудове свідчення фактові, що ви дійсно переводите свою віру в життя. Таке весільне прийняття дало б молодій парі, повної вартости початок у серйозному ділі — бути християнським мужем і жінкою. Це було б взбудовуючим для всіх присутніх. Свояки чи гості зі світу, що присутні на такому прийнятті, не мали б сумніву, що вони знаходяться між правдивими християнами. Чи ви бажали б собі, щоб ваші гості винесли інакше вражіння? Тоді, і в зв’язку з весіллям — переводіть свою віру в життя.
ДАВАННЯ ДАРУНКІВ
Близько спорідненим до весілля є давання дарунків. В зв’язку із цим Ісус Христос вказав нам як переводити нашу віру в життя: “Стережіться, щоб ви не чинили праведних діл своїх перед людьми на це, щоб бачили вас; бо в цей спосіб не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. Ото ж, коли ти чиниш милостиню, не розтрублюй про це, як це роблять лицеміри по синагогах та улицях, щоб хвалили їх люди.” (Матт. 6:1, 2) Це не означає, що ви ніколи не можете явно дати подарок. Ісус осуджував тільки неправильне давання дарів, в цілі, щоб другі це бачили. Подарунки давані в конкуренційному дусі, або, що можуть засоромити других, є рівнож неправильно. (Гал. 5:26) Даючи дарунки можливим може бути це, що ви безуспішний у переведенні своєї віри в життя.
Наприклад, в деяких країнах жінки люблять мати “шавер” (“shower”), на котрому зібранні вони дають дарунки особі, що в її користь вони це роблять. Чи “шавер” є для християн, чи ні, залежить від способу в який цей шавер відбувається. Групові подарунки не повинно складати кожний подарунок зокрема й подавати імена кожного дателя, але повинно заявити, що це подарунки від “нас”. (Рим. 15:26) Або, якщо хочете, то зовсім добре є залучити одну картку із підписами усіх присутніх разом із подарунками. Роблячи групові подарунки, ви не будете в положенні видавати більше грошей, ніж ваша заможність вам на це дозволяє, або робити “показ” вашої заможности, що є неправильним. (1 Йоана 2:16) Якщо подарунок бідної вдови буде відчинений разом із вашим прегарним подарунком, то не буде тут порівнювання, хоча б і помимоволі, що могло б вразити бідних одиниць Господа. Найбідніший не матиме страху бути присутнім на такому “шавері”.
Уважайте, щоб давання вами дарунка, чи прочитування вашої картки не було “трубою”, що публічно звіщало б вашу щедрість. Таке проголошення в дійсності звіщало б Єгові й людям, що ви не переводите своєї віри в життя. Однак, коли ви любого часу, бажаєте дати дарунок чи то членові вашої родини, чи близькому приятелеві, ви можете вільно виказати, що це ви є дателем дарунка, оскільки це ви робите приватно.— Матт. 6:3, 4.
Це ясна річ, що переводити віру в життя, це повночасна праця. Це багато більше, ніж вистерігатися матеріалізму, шалености задовілля, ідолопоклонства чи неморальности. Це більше ніж ревниве проповідування доброї новини Божого Царства. Якщо ваша віра є жива, вона матиме вплив на все, щоб ви не робили.
Однак пам’ятайте, що Бог не питає вас, чи ваш брат переводить свою віру в життя. Питання є, “Чи ви переводите вашу віру в життя? Зосередіться на цьому й з молитвою на устах точно слідкуйте за своїм власним поступованням, а не за поступованням вашого брата. Частиною вашої віри є це, щоб ви заохочували свойого брата, християнина, в дорозі до життя, даючи йому добрий приклад. Нехай ваш брат бачить вашу втіху й благословенства, що ви ними втішаєтеся як наслідок дійсного переведення вашої віри в життя. Тоді і він бажатиме переводити свою віру в життя. Чи ви бачите мудрість у цьому? Тоді як сказав Христос, “коли ви знаєте це все, то блаженні ви якщо так чините.”— Йоана 13:17.