Підкорення властям приносить користь

“Хочеш не боятися влади? Роби добро, а матимеш похвалу від неї”.— Рим. 13:3.

1, 2. (а) Від якого джерела християнські Свідки не чекають похвали, щоб чинити добро, а помимо цього в яких випадках вони дістають похвалу із цього джерела й чому? (б) Який маємо ми приклад із 1958 року в Америці?

ПОХВАЛА, що її висловлюють “вищі власті” цього світу для тих, що чинять добро, є заохотою робити добро. Ці, що поступають після Божого Слова не потребують похвали із цього джерела для заохоти, щоб чинити добрі діла. Завдання християнських Свідків Єгови не є шукати похвали від світських властей на це, щоб цим себе прославляти чи на це, щоб сподобатися людям на високих становищах тут на землі. Одначе державні володарі чи урядовці можуть із доброї волі хвалити членів собору Свідків Єгови, а зокрема у згромадженні або на з’їзді, коли вони бачуть добру поведінку, моральність, пристойність й добрий порядок. Сьогоднішні люди світу виказують такий брак цих речей, і в наслідок цього люди Божі сяють ще ясніше, коли порівняти їх із ними й очевидно, тому дістають похвалу.

² Як приклад цього хай послужить прекрасне звідомлення на хвалу Свідкам Єгови в Нью Йорк Таймс, із дня 1-ого серпня 1958 р., що мали тоді міжнародний з’їзд у Єнкі Стадіоні й в Нью Йорк Поло Ґраундс, і коли то американський сенатор до Орегону, Річард Л. Нюберґер перечитав це прекрасне звідомлення Сенатові Сполучених Штатів. Потім цей сенатор спричинив, щоб це було записано на сторінках А6907, А6908 в Конгресійному Рекорді, другої сесії, 85-ого Конгресу.

3. Які інші приклади ми маємо про такі урядові похвали, як наприклад у випадку школи Ґіліад в 1953 році?

³ Асосіація готелів або комітети горожан добре висловлюються про Свідків Єгови й про їхню християнську поведінку під час великих з’їздів. Урядові агенції навіть висилають інспекторів, щоб обсервувати такі речі як техніку масового харчування Свідків Єгови. В травні 1953, десять років після заснування Біблійної Школи Вартової Башти Ґіліаду Свідками Єгови, Школа була офіційно признана Відділом Освіти Сполучених Штатів у Вашінґтоні, Д.С.,a тому, що подаване навчання у цій школі дорівнює навчанню світських професійних коледжів (університетів) та інших наукових інституцій. Це рішення уряду, що було в дійсності похвалою, допомогло дістати дозвіл на виїзд студентів до Америки до Ґіліад школи із чужих держав, тому що на це є імміграційна квота, що дозволяє на такий довгий побут в Америці, доки вони не закінчать свої студії.

4. Чому в Римлян 13:4 сказано християнам, щоб вони продовжували чинити діла гідні похвали?

⁴ Свідки шукають похвали від Бога Єгови, а не від людини. Чому ж тоді вони повинні робити добро, що приносить похвалу від політичних “властей”? Відповідь на це знаходимо в Римлян 13:4, а саме: “Бо влада [exousı́a] є Божий слуга, [diákonos] тобі на добро. Але як чиниш ти зло, так будь в страху, бо не дармо носить він [влада, exousı́a] меча; він бо [не Бог, але] слуга Божий, местник у гніві злочинцеві”.

5. В який спосіб перський уряд, як “влада” був “Божим службовцем” для єврейського останку і їхньої святині?

⁵ Перед християнською ерою, перський цар Кир був слуга Єгови для добра євреїв у вавилонській неволі. Як Божий слуга, Кир дозволив євреям, що залишились вірними, повернути до Єрусалиму, щоб відбудувати святиню й відновити там почитання Єгови. В свойому декреті про звільнення, Кир висказав відносно Єгови ось як: “Він сам звелів мені збудувати Йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї”. (2 Пар. 36:22, 23; Ездри 1:1—4) Отже, Кир тільки до цієї міри був “Божий слуга”, а не, що він тепер став наверненим єврейом. Дванадцять років пізніше, євреї, котрі повернулися до Єрусалиму, мусіли зробити слідство відносно офіціального урядового документа, щоб звільнитись від перешкод зі сторони ворогів, що були довкруги, в будуванні святині. Дослідження було успішне, й перський уряд наказав цим, що робили перешкоди, щоб вони перестали шкодити, й так в протязі чотирьох років Божі люди закінчили свою святиню.— Ездри 5:17 до 6:15.

6. В який спосіб перські “власті” допомогали в будові святині, як і захоронили Божих людей від погуби?

⁶ Пізніше перський цар вислав переписувача Біблії Езру до Єрусалиму із податком від царя, дорадників і принців для дому Єгови. Він також переслав листа з інструкціями звільняючи духовенство й інших служителів при святині від податків. (Ездри 7:11, 24; 8:25—30) Також за часів Цариці Естери, її муж, Цар Персії був слугою Божим у виконанні екзекуції над Гаманом, що був ворогом євреїв. Він також дав змогу євреям обороняти своє життя під проводом Естери й її кузина Мардохея, нового прем’єр-міністра Персії, й знищити тих, котрі старалися ужити поганий закон Гамана, щоб вигубити Божих людей.— Ест. 7:5 до 9:17.

7, 8. (а) Чи це тільки в сповненні пророчого типа, світові власті служать як “Божий службовець” відносно християн? (б) Як це пізніші події за часів Павла показують чи “власті” є службовець для добра чи зла?

⁷ Одначе, світські “власті” діють як слуги Бога для добра християн, не тільки тоді коли ці “власті” виповнюють пророцтва Біблії або відіграють пророчий тип, але також у звичайних щоденних справах життя. Християнам так само як і іншим підвладним чи горожанам виходить на користь, якщо світські “власті” працюють у відповідний спосіб. Хто визволив Павла від єврейської юрби в святині в Єрусалимі? Римський сторож світської власти визволив Павла. Хто це таємно перетранспортував Павла з Єрусалиму до Цезарії, щоб розладнати змову євреїв убити його? До кого Павло апелював — до єврейського первосвященика чи до властей світу? Хто безплатно переслав Павла із Цезарії до Риму, щоб він ніс свідчення у Римі? Хто постарався про це, щоб Павло не загинув так як інші в’язні, що були на кораблі, перед цим як цей корабель затопився? Хто подбав про те, щоб Павло мав “свій винайнятий дім”, в котрому його держали як в’язня, і де він чекав на суд у Римі перед Цезарем Нероном? Завжди це були представники римських “властей”.— Діян. 21:31 до 28:31.

⁸ Так як передає традиція, це були римські власті, що звільнили Павла від неправдивого обвинувачення євреями й допомогли йому бути успішним в “обороні, і в утвердженні доброї новини”. (Фил. 1:7) У всіх тих випадках, чиїм слугою були римські власті, ми запитуємо, слугою Бога чи Диявола? І чи ця власть була для добра чи зла, відносно християнської справи?

9, 10. (а) В якому випадку не розуміється, що “власть” є Божий слуга? (б) Тому, що власть є “слуга для твойого добра”, як християни повинні вживати “власть”, щоб вона була для їхньої користи?

⁹ Це очевидно не означає, що “власті” є навернені до Християнства до тої міри, щоб стати посвяченими, охрещеними, проповідуючими слугами Бога. Не більш як Цар Кир, котрий не став єврейом, одним із посвячених людей Єгови під законом Мойсея. Однак “власті” можуть служити для добра, як це було призначено; і ми маємо право користуватись ними для нашого добра, оскільки ми будемо закон-перестерігаючими людьми.

¹⁰ Чи не апелюємо ми до властей країни, щоб вони заступились за нами у випадках коли наші вороги нищать наші права? І в багатьох таких випадках вони були слугами для нашого добра, чи ж не правда? Чому ж ми мали б апелювати до них, якщо б вони не були наставлені для нашого добра або якщо б вони не робили нічого доброго? Навіть у справі проповідування Божого Царства, де в багатьох випадках деякі урядовці самі переслідували, Свідки Єгови вносили апеляцію до “властей”, щоб вони розглянули ситуацію, яка торкається нас у несприятливий спосіб. Чому ж мали б ми відноситися до них, якщо б “власті” в дійсності й направду не були поставлені, щоб робити добрі діла й добродійства всім людям, усім, що є нищі ніж “вищі власті” або “вищі сили”?

ДИКТАТОРСЬКЕ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

11. Що можна сказати про “власть”, коли одиниця в уряді оберне справи на зло й чинить нам лихі діла?

¹¹ Часами, замість, щоб поступати як слуга для добра, “власті” почавши служити злу, роблять нам лихо, і це тільки тому, що ми є Свідками Єгови. Вони переслідували нас й забороняли нам проповідувати й старалися нас цілковито знищити. Що можна сказати на це? Відповідальність, за таку безбожну поведінку, приймає той, що посідає “власть”, особа, котра користується владою. Він особисто буде відповідальний за зловживання своєї влади від Бога й перекручування правильної й призначеної функції влади.

12. Як Свідкі Єгови вказали на цей факт на своїх зібраннях в 1934, в 1956 й 1957 роках?

¹² Цей факт був вказаний у Резолюції, що Свідки Єгови прийняли на їхніх 199 Окружних З’їздах навколо світу в 1956—1957, і яку вони вислали на адресу тодішнього російського прем’єра Николая А. Булґаніна.b Це теж було вказано в Резолюції, яку 33,091 Свідків Єгови прийняли на з’їзді в Балтімор, Меріленд, 24-ого серпня, 1957 році й яка була вислана на адресу тодішнього диктатора Домініканської Республіки, Ґенераліссіма Рафаелля Л. Трухільо.c Телеграми подібного стилю були вислані до Націстського диктатора Німеччини, Адольфа Гітлєра, в неділю, 7-ого жовтня, 1934, Свідками Єгови на з’їздах навколо світу, якої частина її звучала в цей спосіб: “Перестань переслідувати дальше Свідків Єгови; бо інакше Бог знищить тебе й твою національну партію”.d Як показано на прикладах цих людей, людські диктатори приходять до влади, зловживають цю власть продовж деякого часу й падуть, одначе “власть” продовжує існувати в руках інших людей.

13. В який спосіб Свідки Єгови показали, що вони не мають страху, а однак мають пошану до людських володарів?

¹³ Від часу Нимрода, вавилонського володаря за днів Ноя, Свідки Єгови не боялися особи, людини, навіть і диктатора. Вони боялися Бога. Одначе, вони поважали “власть”, цю неперсональну річ, що дає силу діяння в руки володаря. Влада поступає твердо із чинителями зла.

14. В Римлян 13:4, яку причину подано на це, щоб виказувати страх й що це є цей згаданий там “меч”?

¹⁴ В Римлян 13:4 сказано до християн: “Але як чиниш ти зло, так будь в страху, бо не дармо носить він меча”. Римський імператор і найближчі до нього урядники при владі звичайно носили не тільки ножа, як ознаку їхнього “права життя і смерти” (ius vitae et necis); але “меча”, що символізує силу, щоб завдати смерть.

15. В який спосіб володар Ірод ужив “меча”, і що це доказує про наше відношення до “властей”?

¹⁵ Коли Цар Ірод Антипас стяв голову Іванові Хрестителеві, він ужив символічного “меча” не для доброї цілі, не як “Божий слуга”. Це правда, що він міг уживати його, і він ужив тому, що це не було без доброї причини, що він носив цього символічного меча. Ця причина — це було винищення злочинців; але у цьому випадку Ірод Антипас поступив протилежно. (Матт. 14:1—12) Також, коли Цар Ірод Агриппа І “мечем стяв Якова, брата Іванового”, він зловжив меча, якого його власть надала йому. (Діян. 12:1, 2) То є доказом, що це не є безпечно брати собі легковажно владу, відважуючись чинити зло, тому, що цим ми легковажимо собі “меча”.

16. Чому ми повинні мати страх від “властей”, якщо ми чинитимемо зло, й так то чим є ці власті?

¹⁶ Якщо ми поступаємо не по-християнські й робимо те, що зле, тоді ми маємо причину боятися кари від того, що має світську владу. “Бо влада — Божий слуга”. В який спосіб є він Божий слуга у цьому випадку? Як “месник у гніві злочинцеві”, каже Богом натхнений Павло. Бути месником, це страх-повзбуджуюча сила влади, що повинна здержувати нас від чинення зла. І так то Бог не карає прямо зло-роблячих християн, чи дозволяє на це, щоб ця справа чекала аж до далеко-майбутнього судного дня, заки Він покарає злочинця за його зло. Він вже має свойого “слугу”, щоб він призначив належну кару.

17. Чому у притчі Ісуса Христа, вдова наполегливо зверталась до неправедного судді, й на які інструкції для урядовців це вказує в зв’язку із їхньою поведінкою в уряді?

¹⁷ В притчі Ісуса Христа про неправедного суддю, як це записано в Луки 18:1—6, вдова наполегливо ходила до нього й просила, щоб він оборонив її від противника. Якщо б від судді із його властю не чекалося б цього, щоб він став в обороні других, чому ж тоді вдова наполегливо вдавалася б до нього? А особливо тоді, коли суддя був неправедний, котрий не боявся Бога й не соромився людей. І так, як це є внутрі Божої організації, так само це є й на зовні, в організації Сатани: люди при владі мають інструкції поступати правильно, а не злочинно й несправедливо. Бо в такому випадку, як ми могли б чекати помочі від урядовця тут на землі? І як ми могли б це робити, коли б ці урядовці не були уповноважені чинити те, що правильне, робити те що добре, чинити справедливість? Деякі правильні діла, що вони є уповноважені робити, є в гармонії із законом Бога й не противляться християнській совісті.

18. На якій основі міг Даниїл і Мардохей, кузин Цариці Естери, брати участь у вавилонському й перському урядах?

¹⁸ Як міг би Даниїл брати участь у вавилонському чи перському уряді, якщо б жодний із цих урядів зовсім не мали уповноваження робити добро? Перський уряд дозволив Даниїлові, так як і Мардохеєві, робити добро, навіть коли це йшло прямо на користь людей Єгови; і навіть цей уряд похвалив Даниїла й Мардохея за те, що вони так поступили. Він дав свою згоду на те, щоб вони так поступили, тому що вони були полоненими невільниками повищих урядів. Помста прийшла заслужено на тих що переслідували Даниїла, Царицю Естеру, Мардохея й їхніх єврейських братів.

19. Як Бог уживав поганських володарів як свойого месника проти відступного десяти-племенного царства Ізраїля?

¹⁹ Багато століть перед Христом, Бог уповноважив володарів народів або “вищих властей”, щоб вони були його месниками, щоб виявити свій божественний гнів на свій вибраний нарід, як наслідок їхньої невірности до Нього. За словами Ісаїї 9:8—17, Бог ужив сирійського Царя Резіна Сирії й Фелистіїв, як свойого месника проти Ефраїма й мешканців Самарії, столиці Північного Ізраїля. За словами Ісаїї 10:5, 6, 15, Єгова теж ужив царя Ассирії як ломачку чи палку, щоб покарати цей невірний нарід.

20. Як Бог уживав поганських володарів як свойого месника проти юдейського царства, проти Єгипту й Вавилону?

²⁰ За словами Еремії (25:8—11; 27:4—8), Єгова зробив царя Вавилону своїм слугою, щоб через нього виконати божественну відплату на юдейському народі й інших народах, що мали до діла із юдейцями. Цар Вавилону був ужитий як Божий меч. (Езек. 21:8—23) Єгова зробив царя Вавилону ніби своїм дроворубом, щоб стяти й покорити Єгипет, котрий виріс як могуче дерево. Езек. 31:2—14) Єгова зробив перського Царя Кира своїм вибранцем, щоб принижити Вавилон й скинути його із позиції світової сили.— Іса. 45:1—4.

21. (а) Кого ужив Бог як свойого месника в 70-ому році й проти кого? (б) Чи “власті” можуть виступати в ролі месника тільки тоді як вони виповнюють біблійне пророцтво, чи й в інших випадках?

²¹ За часів Христових апостолів, Бог Єгова ужив римську власть, щоб вона була цей месник із мечем у 70-ому році. Це був рік, коли “день виміру справедливости”, день помсти прийшов на протихристиянський нарід Ізраїля. І так їхнє святе місто й святиня почитання була знищена римськими легіонами під проводом генерала Тита. (Луки 21:20—24; Матт. 23:35 до 24:2) Це був день суду для Ізраїля. Одначе, це не конечно, щоб світські “власті” чекали аж до часу, коли прийде день суду для непослушного народу й щойно аж тоді вони могли поступати як “месник, що виливає свій гнів”. Месник може виливати свій гнів в любий час на поодинокого чинителя зла, після закону “влади”. Тому правда, яку висказав апостол Павло, не відноситься тільки до того часу, коли то Бог сповняє пророцтво проти цілого народу.

[Примітки]