Виконання суду на противниках

1. До якої орґанізації відноситься Римлян 13:2? Отже чому треба шанувати “власть” а не противитися їй?

ЦЕ дотично теократичної орґанізації Єгови, що Павло сказав: “Тим же, хто противиться власті, Божому розпорядку противиться; хто ж противиться, ті собі осуд набувають.” (Рим. 13:2, НС) Бог Єгова збудував всесвітню орґанізацію з своїх вірних сотворінь в небі і на землі, і тоді ріжні сотворіння Він ставить в позиції з особлившою властю. Оці є представниками й для тієї причини їх треба шанувати. Вони не взяли тієї власті самі. Вони прийняли її від Бога в теократичний спосіб. Отже ми повинні шанувати “власть”, уряд, який слуга Божий займає, хоч особисто ми бажали б мати виїмок до тієї особи в уряді. Бог установив теократичну орґанізацію з христіянського збору. Він зробив Ісуса з Назарету Головою її і також поставив невчених і звичайних людей як апостолів зараз других по Ньому в орґанізації. Невіруючі Жиди, а головно реліґійні провідники, спротивилися цьому розпорядку, і переслідували Ісуса і апостолів. Цим чином вони стали проти Божого розпорядку і поборювали Його. Гамаліїл, навчитель Закону, перестеріг жидівський сінедріон про це, кажучи: “Відступіться від людей цих і оставте їх; бо коли від людей рада ця або діло це, то обернеться в ніщо; коли ж від Бога, то не здолієте його знівечити, та щоб іще противниками Божими не зробитись вам.” (Діян. 5:38, 39, НС) Тому що це проти Божого розпорядку противники встають і воюють, через те вони підлягають прямому осудові від Нього. Вони напевно стягнуть виконання його на них.

2. Чому напрям народів від 1914 р., показує, що вони не є “вищими властями’’? Чому нам не приставати до них?

² В 1914 р., по Хр., призначений час народів прийшов до кінця. Тоді Бог посадив свого Сина у власті як Царя нового світа. Ось так прийшла “власть Його Христа”, і тепер Бог каже: “Нехай всі Божі ангели поклоняться Йому.” (Одкр. 12:10 і Жид. 1:6, НС) Народи цього світа, завзявшись затримати своє пановання над землею, спротивилися цьому теократичному призначенню Христа, і тому вони лютують і уявляють марні речі в противенстві. Свідки Єгови безнастанно перестерігають їх, що цим вони противляться непоборимому Божому розпорядку і за те приймуть острий осуд від Нього. Його вогняний суд буде виконаний на їх цілковите знищення у битві Армаґеддон. Ради цієї особлившої причини, світські політичні володарі не можуть бути “вищими властями”, яким християнські душі мали б коритися у всьому. Коли б ми покорилися їм в їх ідеях для піддержання їх політичної влади над землею, тоді ми поставили б себе з ними проти царства Єгови і Його Христа. Тоді ми прийняли б осуд із ними і потерпіли б знищення з ними в Армаґеддоні.

3, 4 Чи світські володарі не є предметом страху за добрі діла? Чи вони є Божими міністрами для нашого добра?

³ Це ради нашого добра, ми повинні підчинитися “вищим властям” і Божому розпорядку для них. “Бо ті управителі є пострахом, та не за добрі діла, але за лихі. Хочеш же не боятися власті? Роби добро, і дістанеш похвалу від неї; він бо є Божим слугою для твого добра.” (Рим. 13:3, 4, НС) Цього не можна сказати про світських володарів, які глядять через пальці на лиходіїв і вихваляють тих, що практикують лукавство у цій системі. Найбільше добре діло, яке людина може виконати, то це служити Богу згідно з Його приказами і ділати як міністер Його Слова, нести свідоцтво про Його ім’я, замір і всесвітню суверенність. Але в краях поза “залізною куртиною” і в так званих демократичних краях, в яких фашистські диктатори й тоталітарні ієрархії мають контроль, там Свідкам Єгови забороняють виконувати таку добру роботу. В дійсності, у всіх краях їх карають в ріжні способи за те, що вони служать живому, правдивому Богу в гармонії з Його Словом. Вони є зненавиджені всіма народами і людьми.— Мат. 10:22; 24:9.

⁴ Тому що світські володарі гонять і страшать тих, що бажають чинити добро, множество людей стає відстрашене від їх явного рішення стати явно за Єговою і Його царством і співтоваришувати з Його Свідками в почитанню й служінню Йому. Отже такі політичні володарі повинні розглянути себе і чесно признати це.

5, 6. Який володар, як Божий слуга, є пострахом для злочинців? Як Він похваляв тих, що чинять добро?

⁵ Про Ісуса Христа пророковано було: “Буде корінь Єссеїв [отець царя Давида], Той, що встане, владикуватиме над народами; на Нього народи вповатимуть.” Від Ісусового воскресення з мертвих і його прославлення в небі, Він ставсь “Володарем над царями землі”. (Рим. 15:12 і Одкр. 1:5, НС) Він є справдішнім пострахом для тих, що чинять зло, але він є одвагою тих, що чинять добро згідно з Божою волею. Отті не бояться Його в Його позиції власті від 1914 р., і всі люди доброї волі у всіх народах звертаються з надією на Нього.

⁶ За чинення добра в послушенстві до Божого Слова ми приймаємо хвалу, так що ми знаємо, що ми маємо Боже признання й благословення. Тому що “інші” роблять добро помазаним Свідкам, що є Христовими братами, Цар Ісус Христос каже: “Прийдіть, благословенні від мого Отця, прийміть царство приготоване вам від основання світа. . . . Скільки ви зробили одному з цих найменших братів моїх, це ви зробили мені.” (Мат. 25:34, 40, НС) Отже в точнім змислі Ісус Христос є Божим міністром або слугою для нашого найвищого добра. Він запевняє нас про свою ласку помимо наруг, осуду і переслідувань володарями цього світа. І ті, в теократичній орґанізації, що представляють “вищі власті” як урядники, будуть також хвалити тих, що роблять добро й заохочувати їх.

7. Що власть носить, і для якої цілі? Де Христос ужиє його проти народів, і як?

⁷ “Колиж ти робиш зло, бійся, бо не надармо меч носить [власть]; міністром бо Божим він є, відомститель гніва на тих, що чинять зло.” (Рим. 13:4, НС) Велика це правда в цім “часі кінця” від 1914 р.! Суд над народами поступає вперед. Це час, щоб боятися робити зло. Краще шукати праведности і смирности й благости, тому що уповажнений Цар Єгови для нового світа, Ісус Христос, засів на престолі й царює серед ворогів своїх. Він є Божим местником і оправдателем Його всесвітньої суверенности. Той меч, що його власті мають, представляє Богом дану силу виконати суд і відрубати тих, що поставили себе проти Бога. Отже це є символічний опис Христа, що Він їде, щоб виконати Божу пімсту в Армаґеддоні: “Із уст Його виходить острий меч, щоб ним побити народи, і Він пастиме їх жезлом залізним.” (Одкр. 19:15, НС) Отже проти народів, що чинять зло, Він ділатиме як месник, щоб виконати Божий гнів. В Армаґеддоні Він не буде признавати політичних сил цього світа як “вищих властей” з абсолютним контролем над кожною людською душею. Ні, тоді Він знищить їх. Він тоді справиться з ними як своїм підніжком, під ногами своїми Він топтатиме їх на знищення у винотоці Божого гніва. Тоді вже не стане “Кесаря” якому б щонебудь треба віддати. Всі речі будуть Божі й вони будуть віддані Йому.— 1 Кор. 15:24—28.

“РАДИ ВАШОЇ СОВІСТІ”

8. Як апостоли ділали з їх властю-мечем?

⁸ У першому столітті християнського збору апостоли, як часть “вищої власти”, уживали велику силу. Яко натхнені речники Божі, вони висказували Його суди проти лиходіїв у зборах, за чим наступала їх негайна кара. Пригадайте, як Ананія й Сапфіра впали і померли, коли Петро указав їм, що вони повелися не по правді, та не перед людьми, але перед Богом. Який вплив це зробило на інших? “І обняв страх великий ввесь збір і всіх, що чули про це.” Коли апостол Павло і Варнава проповідували перед римським радним і ворожбитом на острові Кипр, жидівський ложний пророк Елима спротивився Божій вістці, і Павло виповів Божий суд проти нього. “І зараз обняв його туман і темрява і ходив мацаючи, щоб хто його вивів за руку. Тоді видівши староста, що сталося, увірував, дивуючись наукою Єгови.” (Діян. 5:1—11 і 13:6—12, НС) Не сталося це без цілі, що та божественна власть, яку апостоли представляли, ужила меча.

9, 10. Ради якої причини ми мусимо бути підченені? Чому?

⁹ Жах обнимає, коли подумати над виконанням Божого суду проти лиходіїв. Та це не тільки ради страху, що ми повинні оминати злі вчинки і робити добро. Тією більшою силою, для порушення нас, повинна бути совісна любов до праведности. Тому апостол каже: “Тим-то є спонукуюча причина для вас бути підчинені, не тільки ради гніву [кари], але й ради совісті.” (Рим. 13:5, НС) Це дає нам мир у серцю і свободу від страху, якщо ми маємо одобрення від нашої совісті. Але треба запевнитись, що наша совість є правдивою й безпечною вказівкою праведности нашого поступку; вона повинна бути вишколена Божим Словом.

¹⁰ Якщо ми любимо життя й бажаємо Божого одобрення, тоді ми, розуміється, бажаємо чинити добро і утікти від Божого гніву. Страх перед гнівом не завжди буває найбільшою силою для чинення добра. “Демони вірують і дрожать.” (Якова 2:19, НС) Але помимо їх всього страху перед Божим гнівом, вони не хотять відступити від злих діл в диявольській орґанізації. Одначе, коли ми маємо совість вишколену в праведності і бажаємо завжди одобрення за добрі вчинки, тоді залишемо лиходійство і посвятимо себе на чинення добра. Підчинитися “вищим властям”, тому що вони є Божим розпорядком,— це властива річ. Отже не тільки, щоб оминути Божий гнів, а радше доброго сумління, ми повинні підчинятися “вищим властям”. Це принесе нам життя вічне, бо це оправдує всесвітню суверенність Бога.

11. Отже чому ми платимо данину? І яку обслугу Божі публичні слуги завжди пильнують?

¹¹ Яко маючий власть, Ісус сказав своїм послідовникам віддати Кесареве Кесареві, включаючи і податки. І так ради сумління ми платимо данину “Кесареві” так довго, як Всевишний дозволяє їм жити на землі. “Того ж то данину даєте,” Писав Павло до християнів, що були в Римі, столиці Кесаря, що наложив був великі податки й данину. Тоді знов відносно теократичної орґанізації Єгови, Павло додав: “Бо вони слуги Божі, що раз-у-раз того пильнують.” (Римлян 13:6, НС) Христос і Його апостоли, одягнені у власть від Бога і отримавши вищість в Його орґанізації, є й мусять бути Його публічними слугами. Бог має близький надзір над ними і тримає їх відповідальними за спосіб в який вони уживають їм наділеної власті. Перед Ним у своїм часі вони мусять дати перелік, як вони уживали їх власть в Його ім’я. Тож це обов’язок тих вищих властей під Всевишнім служити Його намірові безнастанно на вічне добро тих, що підчиняють себе згідно з Божою волею. Ісус Христос і Його співтоварищі в небі так роблять.

12. Яку належитість ми віддамо ріжним одиницям, по наказу?

¹² Тепер апостол Павло заключає дискусію, показуючи, що ми можемо сумлінно віддати “Кесареві” речі приналежні до “Кесаря” і в той самий час віддати Богові речі Божі. З огляду на Ісусові слова й інструкції апостола, цей напрям указує нам, щоб ми підчинилися “вищим властям”. Павло каже: “Оддавайте всім, що треба: кому данину [що її збирають з особи і маєтків], данину; кому мито, мито; кому податок [за комерційний товар], податок; кому страх, страх; кому честь, честь.” (Рим. 13:7, НС) Вищі власті внутрі Божої орґанізації вимагають нашого властивого страху і пошани. Оці речі ми повинні віддати їм. “Кесареві” ми віддаємо те, що йому належить за службу виконану нам, але ми не позволимо йому, щоб він наїхав на наше почитання Всевишнього Бога його наказами проти розпорядку Божого. Ми “будемо боятися Того, що може знищити душу і тіло в Геєнні”, себто, Всемогучого і Всевишнього. (Мат. 10:28, НС) Особам у визначних позиціях в орґанізації “Кесаря” ми дамо належну пошану, але це зробимо із страхом до Бога. “Шануйте усіх людей,” пише Петро, “любіть браттівство, Бога лякайтесь; царя честіть.” (1 Пет. 2:17, НС) У страсі Божому ми будемо шанувати Його Царя, якого Він одягнув у власть нового світа.

13. Який довг ми завжди будемо платити один другому? В послушенстві до якої заповіді ми будемо підлягати вищим властям?

¹³ Йдучи цим напрямом, який призначила Найвища Власть, ми віддамо всякому його належитість. Наші обов’язки в цім світі до “Кесаря” і до Бога ми сповнимо, так що в остаточному суді ніякого довгу не буде проти нас. Одну річ якою ми завжди будемо задовжені до нашого ближнього, а це — любов’ю, бо ближнього треба любити як самого себе. Це ми будемо віддавати завжди, у послушенстві до апостолової інструкції: “Не задовжуйтеся нікому нічим, хіба одною любов’ю; бо хто любить ближнього свого, той сповнив закон.” (Рим. 13:8, НС) В послушенстві до найбільшої заповіди зо всіх, а це любити Бога всеціло, ми будемо підчинятися “вищим властям”.