Свята Біблія — книга свідків Єгови

“Святе Писання, що може тебе вмудрити на спасення.”— 2 Тим. 3:15.

1. Що робить найбільшу книжку на землі не зрівнаною щодо її віку, в довжині часу її писання й її Автора?

КОТРА є найбільша книга на землі в цім атомнім, космічнім віку? Це книжка, що почалась писати перед христіянською ерою, і перед Буддиською ерою (563 перед Хр.), перед Ніпонською ерою (660 перед Хр.) перед Римською ерою (753 перед Хр.). Однак, її великий вік не затемнив вартости її. В дійсності, її вік додав до її безцінної вартости. Її взяло найдовше написати. Від її першого розділу, коли був написаний около 1,610 років, аж до її останнього розділу, що був закінчений близько кінця першого століття христіянської ери. Однак автором тієї книги була тільки одна особа.

2. До якої міри імя автора являється в тій книзі, і що вийшло в наслідок одного автора?

² Від першої до останньої ця книжка була написана під одним власним імям автора. В дійсності, автора імя являється через цілу книжку около сім тисяч разів. І справді, тому що вона одного автора ця книжка перевищує всяку іншу книжку в ціні, й вона ще досягне славу більшу як вона вже втішається.

3. Як могла така книжка, що взяло так довго часу писати й мати одного автора?

³ Жадний чоловік не жив довше як одну тисячу шість сот років, отже як могла така книжка так довго бути писана маючи тільки одного автора? Це тому, що книжки автор не є чоловік, котрий вмирає. Імя автора показує той факт, тому що його імя — Єгова.

4. В який спосіб імя автора являється близько кінця й близько початку книжки?

⁴ В четвертих останніх розділах цієї чудової книжки, ми читаємо чотири рази виклик хвали її авторові, іменно, Аллелуя! Перетлумачено на новочасну англійську мову, це значить “Хваліте Єгову!”a (Одкр. 19:1, 3, 4, 6) Це є єдине імя єдиного живучого правдивого Бога, Творця всесвіту; й це тому, в другім розділі, четвертий вірш ця славна книжка ставить його імя разом із його титулом, як читаємо: “Це бо родовід небес й землі коли вони були сотворені в день той, коли Бог Єгова создав землю й небеса.”— АС.

5. Як та книжка називається, й чому той що його імя являється через цілу книжку міг бути її єдиним автором, й яку якість такий автор дав цій книжці?

⁵ Отже одна свята книжка, що від першої до останньої сторони визнає свого Автора, що від є Бог Єгова у святій Біблії. Вона визнає його що він безсмертний. В її тридцять пяти книжках, розділ перший, вірш дванадцятий, вона промовляє до його оцими словами: “Ти бо від віків до віків О, Єгово? Та, мій святий Бог невшірає.”b Також в її пятьдесять четвертій книзі, розділ перший, вірш сімнадцятий, благословить Його, кажучи: “Цареві ж вічному нетлінному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь.” (Ав. 1:12; 1 Тим. 1:17) Будучи вічним, невмираючим, безсмертним, єдиний Бог Єгова може сказати, що він може бути одним Автором. Тому що він є її Автором, отже Біблія є свята.

6. Що те імя показує чим Біблія дійсно є, й чому вона також названа Писаннями?

⁶ Свята Біблія дійсно є бібліотекою з многих книг. Та хоч кожна книжка сьогодні носить відмінні титули, то Бог Єгова є Автором всіх їх. Вже саме імя “Біблія” звертає увагу на цей факт, бо те імя є взяте із старинного Грецького слова біблія, що значить “малі книжки,” то є, збір всіх разом в один том. Біблія сама говорить про свої книжки як “святі писання, котрі можуть врозуміти на спасення.” (2 Тим. 3:15) Тому то вони є названі також Писання, що значить письмо.

7. Як при горі Синай палець Бога Єгови писав прямо Біблію?

⁷ Опріч постачання одної теми, яка перебігає по цілій бібліотеці книжок, Бог в дуже визначний спосіб мав участь в писанню тієї Книжки. Славні Десять Заповіді знаходяться написані в другій книзі Біблії. Цих Десять Заповідей були доручені пророкові Єгови Мойсейові на горі Синай в Арабії в шістьнадцятім століттю перед христіянським часом, й це було перше писання на таблицях з каменя. Відносно писання і доручення на камінних таблицях, Біблія каже: “І дав Мойсейові, переставши Бог Єгова розмовляти з ним на Синай горі, дві таблиці свідчення таблиці камянні, на котрих писав палець Єгови.” “Таблиці були діло Боже і письмо — письмо Боже, вирізане на таблицях.” Люди на котрих десять Заповіди були положені, не слухали їх, й тому Мойсей у вибусі гніву розбив ті дві таблиці. “І каже Єгова Мойсейові: Висічи собі дві таблиці камяні взором перших, і напишу на таблицях слова, що були на таблицях, що розбив єси.” Отже тоді Мойсей зійшов в долину із гори Синай цей раз з двома таблицями з Божим власним письмом на них що були в його руці. (2 Мойс. 31:18; 32:16; 34:1, 29) Опісля Мойсей переписав Десять Заповідей на іншім матеріалі, щоб люди читали.

8. Як була решта Біблії написана, але як через цілість її писання оставала та сама стичність з нею?

⁸ Чи й решта святої Біблії, що була дана Божим людям, була прямо написана самим Богом як Десять Заповідей? Ні! Люди, не досконалі людські сотворіння, були вжиті щоб написати решта Біблії. Але це не заперечує, що ціла Біблія має лише одного Автора, Бога Єгову, й що вона містить його думки й висказання радше чим многих людських писателів, котрі написали ріжні часті її. Невидима, активна сила оперувала на цих людських писателях. Ця невидима, активна сила виходила від одного Автора й була справлена на тих писателях через Нього. Ця невидима, активна сила названа духом, й тому що її джерело є Бог святости, отже її названо “святий дух.” Хоч писателі на землі змінялися від часу до часу, то все таки там був один, незмінний святий дух, й його джерело оставалось те саме, іменно, безсмертний Бог, Єгова.

НАПИСАНА ПІД НАДХНЕННЯМ

9. Як Давид і Петро показують, що старинні пророки говорили або писали під спонукуючою силою не їх власною, й в чиє імя вони писали?

⁹ Наприклад, возьміть Давида, котрий стався першим царем Ізраїля в Єрусалимі. Він написав много псальм в одинадцятім століттю перед христіянською ерою. В одній із святих пісень, що містяться у святій Біблії, Давид пояснив, що він не написав власною порушальною силою. Він каже: “Це ж останнє, слово Давида, Ессеєвого сина, . . . Дух Єгови каже в мені, й слово його на язиці в мене.” (2 Сам. 23:1, 2) Одинадцять століть після смерти Давида, христіянський апостол на імя Петро написав два листи, котрі містяться у святій Біблії. Петро пригадав христіянам, що старинні пророки, як Давид висказували пророцтва, які не були їх приватнього думання або волі, але вони були із небесного джерела. Петро сказав: “Це найперше знаючи, що жадне книжне пророцтво не діється своїм розвязанням, або виходить із власного обявлення. Бо ніколи із волі чоловіка не виповідано пророцтво, а від духа святого розбуджені, промовляли святі люди Божі.” (2 Петр. 1:20, 11) Петро також сказав: “Треба було справдитись писанню цьому, що прорік дух святий устами Давидовими. . . Що промовляв Бог устами всіх своїх пророків від віку.” (Діян. 1:16; 3:21) Аджеж, що Біблії писателі писали, але вони писали під активною силою одного святого духа Бога Єгови. Вони писали як Божий земний знаряд й писали в Боже святе імя.

10. У величенні чоловіка, як Ісус показав, що Божий дух має досить сили порушити чоловіка писати книжку?

¹⁰ Божий святий дух може порушити пророка писати так легко, як він може вигнати демона із несамовитого чоловіка. Син Божий, Ісус Христос, показав те. Він проповідував царство Боже людям й також робив многі предивні чуда. Одного разу він вигнав демона із несамовитого чоловіка, так що німий чоловік заговорив й бачив. Але Ісусові релігійні вороги зневажали те средство, яким він виганяв демонів. Згідно з апостолом Маттейом, то Ісус сказав до них: “Коли ж я виганяю біси духом Божим, то вже наспіло до вас царство Боже.” (Мат. 12:28) Ученик Лука наводить Ісуса що він сказав в той час: “Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже.”— Луки 11:20.

11. Зогляду на вжиття слова “палець,” як можна сказати, що Біблія була написана пальцем Божим, й так що Біблія є видима?

¹¹ Отже Ісус говорив про Божого духа як Божий “палець”. В прямий спосіб Божий палець написав Десять Заповідей на двох камянних таблицях. Але коли Бог вжив мужів писати різні книги святої Біблії, то Божий символічний палець, його святий дух, посував перо цих мужів. (5 Мойсея 9:10) У Псальмі 8:3 Давид каже до Бога: “Коли спогляну на небеса твої, діло рук твоїх, на місяць і зорі, що сотворив єси.” Давно перед Давидом, пророк Мойсей був вжитий Богом Єговою, щоб стягнути трету з десяти пораз на землю Египетську. Це була пораза, яку чарівники-священики Египетські не могли повторити. Тому вони казали до їх володаря, Фараона: “Це Божий палець!” (2 Мойс. 8:18, 19) В гармонії з тими висловами “палець” ми сьогодні можемо сказати, що свята Біблія є створена пальцем Божим, бо ж свята Біблія була написана під керовництвом Божого святого духа або невидимою силою. Ось так його палець писав, від початку до кінця, від 1 Мойсея до Одкриття. Божий святий дух або активна сила є невидима, але вона видає видимі, дійсні наслідки. Свята Біблія є видимий, дійсний наслідок витворений Божим духом, його порушальним пальцем. Отже Він є небесним Автором Біблії.

ОТОТОЖНЕННЯ ЗЕМНИХ ПИСАТЕЛІВ БІБЛІЇ

12. Отже, хто дійсно зробив Біблію, але що релігоністи Католицької Церкви кажуть?

¹² Безперечним є, що Бог Єгова зробив святу Біблію при помочи земних слуг котрих він ужив як своїх кермованих секретарів, письменників або писателів. Отже воно є досить разючим, що в Толедо, (Огайо) Блейд подав звіт у своїм виданні в 1 березня, 1943 року. Він подає, що священик релігійної організації мав сказати слідуюче в церкві Непорочного Зачаття в день перед тим: “В загалі люди не знають, що Біблія належить виключно до Римо Католицької Церкви. Католицька Церква зробила Біблію; вона й схоронила її: вона й перетлумачує її. Інші можуть читати святе Писання — і їх напоминається це робити — але поза цим вони не мають ніякого права до неї. Всемогучий Бог умістив це дорогоцінне насліддя виключно в руки його Католицької Церкви. Це може здаватись дивним казати, що Католицька Церква створила Біблію, бо ми знаємо, що ця книга є Слово Боже, кожне слово в ній було уповажнене ним. Але ми мусимо пригадати спосіб в який Бог зробив це. . . . Католицька Церква не тільки створила Біблію; вона також схоронила її. . . . Всемогучий . . ., також, установив найвищий суд — Католицьку Церкву, щоб вирішувати що його конституція — святі Писання, значать.” Згідно із цим многі брошури, журнали та часописи оголошували великим заголовками: “Біблія Католицька Книжка.”

13. Кілько мужів було вжито протягом шістьдесять століть, щоб написати цілу Біблію, й хто заключаючий між тими писателями?

¹³ Загальна публика для котрої такі релігійні звіти й привлащування є друковані повинна знати факти. Які ж є основні факти? Декотрі книги святої Біблії сьогодні мають імена їх писателів. Оскільки відомо, то більше як тридцять мужів були ужиті протягом шістьнадцять століть в написанню повної Біблії. Ці писателі включають Мойсея, Ісуса Навина, Самуїла, Гада, Натана, Еремію, Неємію, Мардохея, Давида, Соломона, Агура, Лемуела, Ісаїю, Езекиїла, Даниїла, Осію, Йоїла, Амоса, Обадія, Йону, Михея, Наума, Аввакума, Софонію, Аггея, Захарія, Малахію, Маттея, Марка, Луки, Йоан апостола, Павла, Якова пів-брата Ісуса, Петра, Юду пів-брата Ісусового.

14. Який факт стоїть остро відносно всіх тих писателів Біблії, й, духово говорячи, як можна всіх Ісусових послідовників називати?

¹⁴ Коли ми перевіряємо початки й історію тих славних писателів Біблії, то виразні факти показуються ясно. Вони всі були народжені натуральними Євреями, Ізраїльтянами або Жидами. Є люди котрі вірували, що Лука був Греком. Ніхто з них не був Латином. Вони походили від Авраама, в Насінню котрого Бог Єгова обіцяв благословити всі роди землі. Авраам був Єврейом. (1 Мойс. 12:1—3; 14:13) Його потомки від Ісаака й Якова були названі Євреями. (1 Мойс. 39:14, 17; 41:12; 2 Мойс. 1:15, 16, 19; Йони 1:9) Бог змінив імя Якова на Ізраїль, й тому дванадцять поколінь його потомків були названі, не Яковіти, але Ізраїльтяни. (2 Мойс. 9:7) Вмираючий Яків або Ізраїль наділив благословення про будуче царство на свойого сина Юду; й тому Ізраїльтяни, котрі трималися царського роду з покоління Юди й царя з того роду були названі Юдеями або Жидами. (1 Мойс. 49:10; 2 Цар. 16:6; Захарії 8:23) Ісус Христос був з роду Юдиного. Всі його послідовники, котрі стояли при йому як Божим обіцяним Царем, є Юдеями або Жидами в духовому сенсі, котрих серця були обрізані від нечистоти.— Одкр. 5:5; Жид. 7:13, 14.

15. Як писатель Павло називає себе у своїх листах?

¹⁵ Апостол Павло, котрий написав чотирнадцять книжок Біблії, сказав: “Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового.” (Рим. 11:1) “Обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, з коліна Виняминового, Євреїн з Євреїв.”— Филип. 3:5.

16. Якою книжкою Біблія може бути названа, що Павло писав відносно “вищости Жидів”?

¹⁶ Із цієї точки погляду Біблія може бути названа, не Католицька Книжка, але Єврейська книжка, Ізраїлська книжка, Юдейська або Жидівська книжка. У згоді із цим, жидівський христіянин Павло писав христіянам в Римі: “Не той бо, хто поверховно єсть Жидовин, і не те, що явно по тілу, обрізання. Але той жидовин, що обрізаний з серця в дусі, а не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога. Чим же переважує Жидовин? або яка користь з обрізання? Велика на всякий спосіб: найперше, що їм були звірені святі словеса Божі.”— Рим. 2:28 до 3:2.

17. (а) Чи всі писателі святої Біблії були христіяни? (б) Що вяже їх писання разом в єдності й показує операцію одного духа на них?

¹⁷ Всі жидівські пророки указували на Божого Помазанника, Месію або Христа. Їх надія на нього звязувала всякі старанні пророчі писання разом в єдності. Але не всі писателі Біблії були христіянами, в сенсі, що вони наслідували Христа як Царя. Писателі Біблії які попередили Ісуса Христа не могли бути його послідовниками. Ні, каже апостол Петро. “Про це ж то спасення розвідували і допитувались пророки, що про вашу благодать пророкували, дознаючись, якого або котрого часу являв у них дух Христів, поперед свідкуючи про Христові страсті і про славу, що після них.” (1 Петр. 1:10, 11) Останний писатель перед Христом був Малахія, котрого книжка закінчує канон або офіціальний каталог Писань, написаний в єврейській мові й араманській. Після Малахії вісім писателів, котрі писали останні книги святої Біблії, були всі жидівські христіяни. В їх писаннях в звичайній грецькій мові їх часу вони указували як многі пророцтва Єгови старинних писателів, що були в Ісусі Христі, обіцяному Цареві в роду Юдиного; вони самі також предсказали речі, що сталися дотично з ним. Всі писателі були в повній симпатії й згоді одні з другими відносно Божого царства через Месію або Христа. Це доказує, що один дух Божий оперував як Автор над ними всіма.

ЇХ СПІЛЬНЕ ПОКЛИКАННЯ

18, 19. (а) Опріч жидівської національності, що взяло разом усіх писателів Біблії? (б) Довідавшись, що Бог відказав на те писання, то який звій став особливше інтересним для нас?

¹⁸ Тому що не всі надхнені писателі Біблії були христіянами, там була одна річ, окрім Жидівської національності, що вязала їх разом. Що ж це було? Їх спільне покликання. Яке було їх покликання? Послухаймо, що Бог Єгова самий сказав яке мало бути їх покликання. В 1947 році посеред Палестійської Війни, по цілому світі постало заінтересування в святій Біблії через віднайдення певних старинних рукописів, та не в місті Римі, але близько північнозахідного кінця Мертвого Моря в Палестині. Ці рукописи сталися називати Звої Мертвого Моря. Ані вони були не в Латинській мові. Вони були в Єврейській; й згідно зі студією архиелогів, вони були написані більше як століття перед заснуванням христіянської церкви (собору) в 33-ім році по Христі. Найвидатніший із цих звоїв був звій котрий вміщає майже цілий єврейський рукопис пророцтва Ісаїї.

¹⁹ Пише Гарперс Байбл Дикшонері (1952), на стороні 654а: “Вміщено звої в Печері Мертвого Моря перед народженням Ісуса, та не відкрито всіх аж майже 2,000 років по його смерті. Звій пророцтва Ісаїї відкритий в печері, правдоподібно, є схожий на звій із котрого молодий чоловік Ісус читав пророцтво Ісаїї. (Луки 4:16—19) За винятком незначних ріжниць орфографії та помилок книжників, цей звій не вміщає багато змін.”

20, 21. (а) На стороні колумні 36, що цей звій Мертвого Моря каже, що Бог висказав про своїх вибраних людей? (б) Що Ісаїя 43:10 говорить про книжки Біблії (1949)?

²⁰ Цей Звій є один із многих, що не був схоронений Римо Католицькою Церквою. На їх сторінках в колюмні 36, той Звій дає Єврейський текст Ісаїї 43:1, 10—12, котрий є перетлумачений на новочасну англійську мову і звучать: “А тепер так говорить Єгова, Творець твій, Якове, той, що утвердив тебе, Ізраїлю: Не лякайся, бо я відкупив тебе, дав тобі імя: ти мій.” “А мої свідки, -говорить Єгова-ви й слуга мій, що я його вибрав, щоб ви знали й вірили мені та й зрозуміли, що це-я: передо мною не було Бога, та й опісля не буде. Я, я-Єгова, та й нема спасителя крім мене. Я прорік та й спас, так як заповів; а іншого не було в вас, проте ви свідки у мене, що я-Бог, говорить Єгова.”

²¹ В цих простих словах Бог Єгова покликує до своїх вибраних людей Якова або Ізраїля, щоб вони були його “свідки.” В поясненню Ісаїї 43:10 тут, в Сонціно Книгах Біблії (1949), Жидівський др. Ізраїль В. Слоткі, каже, на стороні 207: “Народи й їх боги незмогли доказати їх спору, Бог накликує Ізраїля, котрий є описаний як Мої й Мій слуга, щоб несли свідоцтво про непорівнальне Його Божество, що не було ані не буде Бога як Він.”

22. (а) Хто був Мойсей, і від коли він стався визначним свідком? (б) Що доказує, що Мойсей був свідком Єгови?

²² Перший із надхнених писателів був пророк Мойсей. Він був з роду Левія з народу Ізраїля. Згідно із заявою самого Єгови в Ісаїї 43:10—12, Мойсей був одним з Його свідків. Через Його святого ангела в чудотворнім палаючім кущі, “Бог сказав до Мойсея, Я ТОЙ ХТО ЄСТЬ: І каже він: Так промовиш до синів Ізраїлевих: СУЩИЙ післав мене до вас. І каже Єгова Бог знов до Мойсея: Так промовиш до синів Ізраїлевих: Єгова Бог отець ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Яковів післав мене до вас. Це імя моє на віки, і це моя память від роду тай до роду.” (2 Мойсея 3:2, 14, 15, АС) Від тоді Мойсей стався визначним свідком Єгови. У перших пятьох книгах Біблії, котрі він написав, від 1 Мойсея до 5 Мойсея, він вживав імя Єгова (יהוה)c 1,833 разів. Отже, хто, може поправді заперечити, що Мойсей був свідок Єгови й був правдивий до свого покликання? Ніхто хіба релігійні лицеміри, відступники від правди можуть робити так! Христіянський писатель надхненого листа до Жидів, розділ одинадцятий й дванадцятий помістив Мойсея між свідками Єгови.

23. Хто був першим вірним свідком, й кінець його життя зазначив початок чого?

²³ Той писатель до Жидів ставить Авеля, другого сина Адамового, як першого вірного свідка Єгови, кажучи: “Вірою приніс Авель лучшу жертву Богу ніж Каїн, через котру свідчено йому, що він праведний як свідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.” (Жид. 11:4, Ро; НС) Як й написано в 1 Мойсея 4:4, 5 (АС): “Авель же приносив принос від перваків овечих ситеньких. І споглянув Єгова на Авеля і на дар ного; На Каїна ж і на жертву не споглянув. І взлився Каїн, і змарнів.” В релігійній заздрості Каїн замордував свойого брата Авеля за те, що він був вірний, прийнятний свідок Єгови. Це був початок всякого насильства, яке релігіоністи завдали правдивим свідкам Єгови від Авеля старинного часу аж до сьогодні.

24, 25. (а) В листі до Жидів одинадцятий розділ подає чиї імена? (б) Як писатель листа до Жидів вказує, що повищі згадані люди були свідками Єгови?

²⁴ Після Авеля, розділ одинадцятий до Жидів подає лісту свідків Єгови, згадуючи пророків Еноха й Ноя; патріархів Авраама, Ісаака й Якова; Авраамову жену Сару; Якова сина Йосифа; пророка Мойсея; Рагабу блудницю, котра пережила знищення обмурованого Ерихону; суддів Гедеона, Варака, Самсона й Ефтая; царя Давида й пророка Самуїла. Писатель не знайшов часу назвати інших пророків; але коли він говорив про ‘запертя пащів левам,’ то кого він мав на думці як не пророка Даниїла, котрий вийшов із левячої печери безпечно? Коли він говорив про свідків Єгови вмираючих від меча, то він міг мати на думці Йоана Хрестителя, котрому стяли голову. Після жорстокого трактування, яке вони отримали, розділ одинадцятий до Жидів закінчує, кажучи: “І всі ці, одержавши свідчення вірою, не прийняли обітування, тим що Бог лучше щось про нас провидів, щоб не без нас осягли звершення.” (Жид. 11:39, 40, Ро) Але ж як писатель до Жидів вказує, що вони були свідками Бога Єгови? Він робить це кажучи в наступних двох віршах:

²⁵ “Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму свідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путає нас, з терпінням біжім на боротьбу, що перед нами, дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сів по правиці престола Божого.”— Жид. 12:1, 2, Ро.

26. Що показує чиї “тьмою свідками” вони були, отже хто був Автором Єврейсько-Арамайських Писань, й при помочі кого?

²⁶ Завважте, що писатель листа до Жидів називає тих, котрих він назвав або описав в одинадцятім розділі й котрі попередили Ісуса Христа, “тьма свідків.” Але ж чиї вони свідки? Тут є тільки одна відповідь: Єгови. Остання з книжок Біблії написана перед Ісусом Христом, іменно, пророцтво Малахії, згадує Єгову сорок вісім разів. Ісус Христос самий наводить із його пророцтва Малахії, щоб показати його надхнення й правдивість як часть Слова Єгови. (Мат. 11:7—15; Мал. 3:1; 4:5, 6) Отже від Мойсея до Малахії всі писателі канонічного писання були свідками Єгови; й всі ті надхнені Писання у єврейській й арамайській мовах були написані Єговою через його свідків.

ХРИСТІЯНСЬКІ СВІДКИ ЄГОВИ

27, 28. (а) Чим Ісус народився бути, й як? Як так? (б) Якому політичному володареві він відкрив цей факт, отже який титул він заслужив?

²⁷ Єврейські христіяни до котрих писатель того листа писав були окружені так “тьмою свідків” і їм сказано також глядіти на “віру княжого володаря й досконателя, Ісуса,” котрий умер мученичою смертю. Чи це значить, що Ісус також був свідком Єгови? Так, Ісус Син Божий із неба народився з роду царя Давида, з покоління Юдиного, в народі Ізраїля. Через народження Ісус був одним з народу Ізраїля, до кого Єгова Бог сказав, в Ісаїї 43:10—12: “Ви свідки мої говорить Єгова.” Отже Ісус народився на землі, щоб бути свідком Єгови. Цей факт він відмовився заперечити, навіть перед римським управителем Понтіїським Пилатом, котрий засудив Ісуса на смерть. У відповідь на Пилатове питання, “Так ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на це родивсь і на це прийшов у світ, (чому?) щоб свідкувати правді.”— Йоана 18:37.

²⁸ Щоб підкреслити, що Ісус був свідком, апостол Павло говорить про “Ісуса Христа що свідкував при Понтійському Пилаті добре визнання.” (1 Тим. 6:13) Також, апостол Йоан, пишучи до сімох соборів в провінції Азії, каже: “Благодать вам й впокій від . . . Ісуса Христа, котрий Свідок Вірний, первородень із мертвих, й Князь царів земних.”— Одкр. 1:4, 5.

29. Як Ісус визнає себе за свідка, коли говорив до Никодима?

²⁹ Дальше, із Ісусових власних уст ми чули його визнання, що він є свідок Єгови, коли він сказав до Никодима, жидівського навчителя в Ізраїлі: “Що те що знаємо, говоримо, й що бачили свідкуємо; а свідкування наше не приймаєте. Коли про земне говорив вам, і не віруєте,— як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?”— Йоана 3:11, 12, Ро.

30, 31. (а) Як же Йоан коментує про Ісуса як свідка? (б) Як Ісус говорить слова Божі в синагодзі в Назаретах?

³⁰ Кілька віршів пізніще апостол Йоан коментує про це, кажучи: “Хто з неба гряде, той над усіма. І що бачив і чув, про те й свідкує; і свідкування Його ніхто не приймає. Хто прийняв свідкування його, той ствердив, що Бог правдивий. Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог духа.” (Йоана 3:31—34, Ро) Ісус направду говорив слова Божі в день субітний, коли він був в синагодзі в його родиннім місті Назарета, й він читав із Слова Божого. Ісаїї звій, схожий до того, що був знайдений близько Мертвого Моря в 1947 році, був поданий йому, й Ісус розложив його до розділу шістьдесять першого, і читав, вірші перший і другий:

³¹ “Дух Господа Бога спочив на мені, бо Єгова помазав мене нате, щоб принести благу вість убогим; післав мене сціляти сокрушених серцем; вістити невольникам визвол на волю, а увязненим — відчинення темниці; проповідувати рік примирення Єгови.”— Іса. 61:1, 2, АС; Луки 4:16—19.

32, 33. (а) Що Ісус говорив тоді, щоб показати себе свідком Єгови? (б) У Єрусалимському храмі, якого пророка Петро навів про Ісуса Христа?

³² Тоді Ісус пояснив: “Що сьогодні справдилось писання це в ушах ваших.” Щоб показати його сповнення, він почав “проповідувати рік Єгови принятний,” котрий Єгова призначив йому проповідувати. Отже Ісус показавсь бути свідком Єгови. (Луки 4:20—22) Після того, як Ісус доказав себе бути вірним свідком до мученичої смерти, апостол Петро публично сказав товпі поклонників Єгови в храмі в Єрусалимі, що Ісус був пророком про котрого Мойсей предсказав цими словами до Ізраїля:

³³ “Пророка з між вас, із братів твоїх, такого як я, Єгова, Бог твій, поставить тобі; його маєте слухати; . . . Тоді сказав Єгова до мене, . . . Поставлю з між братів їх пророка як ти; (Мойсей) і вложу слова мої в уста йому, і говорити ме до них все, що прикажу йому. А хто не послухає слів моїх, що промовить їх пророк в імені моїм, такий чоловік відповість мені.”— 5 Мойсея 18:15—19, АС.

34. Будучи пророком як Мойсей, чим Ісус Христос мусів бути, отже наслідуючи Ісуса, чим його послідовники мусять бути?

³⁴ Мойсей як пророк був визначний свідок Єгови, й він визнавав імя Єгови навіть перед могутним Фараоном Египту. Не тільки апостол Петро, але також христіянський мученик Стефан визнав Ісуса, як предсказаного пророка котрий мав бути піднесений, як от Мойсей, але більший за Мойсея. (Діян. 3:20—23; 7:37—52, 53) У сповнення Мойсейового пророцтва, Ісус Христос був свідком Єгови, як Мойсей був, але був більшим свідком як Мойсей. Це до Ісуса Більшого Мойсея, що всім бігунам в христіянськіх перегонах про вічне життя в Божому новому світі сказано, глядіти, щоб наслідувати Ісуса Христа. (Жид. 12:1, 2) Сказав апостол Павло: “Будьте послідовниками моїми, як я Христів.” (1 Корин. 11:1; 1 Сол. 1:6) Правда стає ясною, що правдиві христіяни, правдиві послідовники, мусять наслідувати його як свідки Єгови. Правдиві христіяни є свідками Єгови.

35. (а) Аж до чиєго навернення жиди родилися бути свідками? (б) Чим Жиди оставивши Юдаїзм бути христіянами ставалися, але коли жиди відкинули христіянство, то чим вони перестали бути?

³⁵ Жидівські апостоли, ученики Ісуса Христа, були доказом факту, що дійсні христіяни є свідками Бога Єгови. У вічі власних слів Єгови до народу Ізраїля в Ісаїї звою, розділ сорок третій, вірш десятий до дванадцятого, всі натуральні Жиди, котрі народилися перед наверненням Корнелія, що був першим не-Жидом навернений до христіянства, були народжені бути слугами Єгови. Коли такі натуральні Жиди полишили Юдаїзм з його традиціями й сталися христіянами за часу апостолів, то вони не перестали бути свідками Єгови. Ні; вони сталися христіянами свідками Єгови, так як їх Провідник Ісус Христос, Більший Мойсей. Натуральні Жиди, котрі відмовилися прийняти Ісуса Христа як Більшого Мойсея, були ті, котрі перестали бути свідками Єгови, як рівнож і Єгови народом “слугою”. З другої сторони, христіяни були ті, що признали слово Єгови в Ісаїї звої, розділ пятьдесять пятий, вірш четвертий, відносно Ісуса Христа: “Це я дав його свідком народам, проводирем і наставником народів.”— Ро; АС.

36. В Пятидесятницю чим помазані Жиди сталися?

³⁶ В день празнику Пятидесятниці 33 року по Хр., жидівські послідовники Ісуса були помазані святим духом Єгови так само як й Ісус був. Цим вони тепер сталися духовими Жидами, особливше помазані бути новим народом духового Ізраїля, і слугами Єгови й свідками.— 1 Петр. 2:9.

37. (а) В Пятидесятницю які Єврейські Писання Петро наводив, й які завваги він робив про них? (б) Отже, чим Петро показав себе як свідка, й як до кінця Біблії Йоан показав, що Ісус був ним?

³⁷ Коли пояснюючи те вилиття святого духа на Жидівських христіян того дня, апостол Петро наводить слідуючі слова із звою Йоїлового пророцтва: “І станеться після цього, що на всякого зіллю мого духа, . . . Сонце обернеться в темряву, а місяць-у кров перед тим, нім настане день Єгови, великий і страшний. І буде того часу: Кожен, хто призивати буде імя Єгови, спасеться.” (Йоїла 2:28—32, АС) Петро вдруге наводить Псалом 16:8—11, котра каже: “По всяк час сяє передо мною; . . . Ти бо не оставиш душі моєї в підземній пропасті; (Шеол) . . .” (АС) Петро також наводить Псалом 110:1, котра каже: “Сказав Єгова моєму Господеві: Сядь праворуч коло мене, доки не положу ворогів твоїх підніжком тобі в ноги!” (АС) Тоді, в замітці про ті надхнені писання, Петро каже: “Цього Ісуса воскресив Бог; Йому всі ми свідками. . . . Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлів, що Господом і Христом зробив Його Бог, цього Ісуса, котрого ви розпяли.” (Діян. 2:14—36) В цей непомильний спосіб Петро показує право на початку, що він, як духовий Жид або Ізраїль, був помазаний свідок Єгови, цього Єгови, котрий воскресив свого Сина Ісуса Христа із смерти в Шеол й котрий вилляв свойого святого духа через Ісуса Христа, що сів по Його правиці.

38. Що у своєму першому посланні Йоан сказав про себе як про свідка і що він писав про Ісуса як свідка до самого кінця Біблії?

³⁸ Апостол Йоан був з Петром в Єрусалимі в день Пятидесятниці. Йоан ясно поклясував себе як свідок одного Бога, котрого імя Єгова. В 1 Йоана 4:14 апостол Йоан пише: “А ми виділи й свідкуємо, що Отець (Єгова) післав Сина, Спасителя світа.” А в останній книзі Біблії Йоан наводить прославленого Ісуса Христа, кажучи до нього у видінню: “Це говорить Амінь, свідок вірний і правдивий, почин сотворіння Божого.” “Цей що про це свідкує, говорить: Так прийду хутко.” На це останнього визнання Йоан відповів: “Амінь. О, прийди Господи Ісусе!” (Одкр. 3:14; 22:20) Отже до самого кінця святої Біблії Йоан підкреслює, що Ісус Христос був свідком його небесного Отця Єгови. Йоан також свідкував, що він самий був таким свідком для Бога Єгови.

39. (а) Ким й як були останні двадцять сім книг Біблії постачані для нас? (б) Як Петро ставив апостольські писання з надхненими святими Писаннями?

³⁹ Йоан, Петро й інші з першого століття свідки Єгови несли свідоцтво не тільки словом уст, але також і писанням. Як наслідок христіянам постачано останніх двадцять сім книжок Біблії. Ці книжки були написані, не в старинній грецькій мові, або в латинській, але в звичайній грецькій, що була міжнародня мова першого століття. Єгова Бог надхнув вісім мужів з цього нового народу духового Ізраїля, вісім помазаних жидівських христіян, щоб викінчити святу Біблію для нас перед закінченням першого століття. Отже, наприклад, апостол Петро клясує надхнене писання апостола Павла з “решта Писаннями,” коли він пише “А довготерпіння Господа Нашого за спасення вважайте; яко ж і любий наш брат Павло по даній йому премудрості писав вам, яко ж і в усіх листах, говорячи в них про ці речі; в котрих дещо тяжко зрозуміти, що неуки і неутверджені перекручують, як і інші писання, на свою власну погибель.”— 2 Петр. 3:15, 16, АС; Мо.

40. Через кого була свята Біблія почата й через кого докінчена, отже чия книжка можна казати вона є?

⁴⁰ Ось так свята Біблія котрої Бог Єгова є Автором, була докінчена свідками, як вона була і розпочата ними. Виходить, що нема місця дозволеного на заперечення Писання, і тому можна сказати, що свята Біблія є Книжка через Свідків Єгови. Як й в Одкриттю 19:6 воскликує, Аллилуя!”

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 182]

Повищий фотостат звою Мертвого Моря Письма Ісаїї (ДСІа) є перший з пятьдесять чотирьох колюмн, що зберегли Єврейські писання, читайте з права на ліво. Він містить перший розділ Ісаїї, від 1 вірша до 26-го. Це початкова сторінка містить 29 стрічок й тетраграмматон божественного імя יהוה є це виразний в повних сімох разах, в стрічка 3, 10, 12, 13, 21, 27, й перші дві букві в лінії 5.