Єгова робить велике ім’я для Себе

“ІМ’Я є краще від доброї оливи”, каже Писання. (Екл. 7:1, НС) Так, добре ім’я є краще від грошей. Щоб іншим шанувати й уповати на людину, то вона мусить мати добре ім’я. Бувши Совереном всесвіту, Бог Єгова хоче, щоб люди знали Його славетне ім’я. Ті, що шанують Його ім’я через те, що воно представляє приносять Йому радість і набувають вічних користей для себе.

Авраам був чоловіком, що любив Єгову, шанував Його ім’я й оціняв дружбу цього незрівняного Бога більше від золота й всякого дорогоцінного каміння. Єгова признавав Авраамову гарну пошану Його ім’я й передав Авраамові ту Еденську обітницю про насіння жінки, обіцяючи зробити його великим народом. Дальше, Авраамовим потомкам, Він обіцяв дати країну “від ріки Єгипетської до великої ріки, ріки Ефрат”.— 1 Мойс. 3:15; 12:7; 13:14—17; 15:18—21.

Це противилося намірам деякої групи людей, яка тоді дуже успішно займалася роблячи ім’я для себе. Ми не маємо на думці провідників Вавилону, бо те місто не сталося першою світовою силою. Ці люди були провідники Єгипту, які розбудовували свою імперію, що тягнулася від місця 950 миль на південь ріки Ніль аж до ріки Ефрат в Палестині.

Під провідництвом Сатани Диявола імперіалістичний Єгипет стався Першою Світовою Силою біблійної історії. Під такими обставинами, то сутички не можливо було обминути. Час мав прийти коли Єгова мусів показати Свою силу над Єгиптом і Свій суверенітет над всією землею. Єгова передбачив це коли Він сказав Авраамові, що його потомки будуть поневолені, але, що в четвертому родіa Єгова визволить їх і виконає суд проти пригнічаючого Єгипту. Ніяка сила, що повставала проти Єговового ім’я й яка шукала зробити собі ім’я не могла устояти проти Нього.— 1 Мойс. 15:13—16.

ІЗРАЇЛЬ ПРИХОДИТЬ ПІД ВЛАДУ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ СИЛИ

Одного разу Авраам перебував в Єгипті під час великого голоду й Бог мусів докорити Фараонові на Авраамову користь. (1 Мойс. 12:10—20) Голод також загнав і Яковів дім в Єгипет. Обачно, двадцять років перед цим, Йосифа, сина Яковового, забрали й продали в невільництво до Єгипту. Йосиф переносив багато проб своєї вірности до ім’я свого Бога Єгови, ставшись поневолений, ув’язнений й наче забутим чоловіком. Але, через свою вірність і тому, що він все говорив правду в ім’я Бога, то Єгова стався другом його. Він зіслав сон Фараонові, якого ніхто не міг потлумачити. Нарешті запам’ятали Йосифа й привели його перед Фараоном і при помочі духа Бога Єгови Йосиф потлумачив сон, передсказуючи сім років надзвичайного подостатку за якими мало прийти сім років голоду. Потішений Фараон зробив його міністром своїм. Тоді, точно так, як було передсказано, почалося сім років надзвичайних подостатків і Йосиф почав заховувати дуже багато їжі. Коли прийшла посуха, то Йосиф міг продавати людям їжу з його коморів.— 1 Мойсея, розділи 37, 39—41.

Голод також заразив й Якова, який мешкав у землі Канаан й примусів його вислати своїх синів до Єгипту купувати їжу. Йосиф пізнав своїх десятьох братів, але вони не пізнали його. Випробувавши їх братерську любов гострими пробами, він об’явився їм. І так сталося, що в 1728 р. перед Хр., Яків або Ізраїль із всіма своїми потомками, яких тоді було сімдесят, забралися до Єгипту й замешкалися в окрузі, що називалася Ґошен.— 1 Мойс. 42:1—45:28; 46:8—47:6.

В Єгипті, Єговова обітниця Авраамові, розмножити його насіння наче зорі на небі й пісок в морю, почала сповнятися, бо тих дванадцять поколінь почали дуже множитися. Тимчасом родина Гиксос або царі пастухи, які володіли за Йосифового дня, була вигнана й її заступили нові провідники. Ці нові провідники не знали й не пригадували собі ім’я Йосифа й вони не відчували ніякого почуття вдячности до ізраїльтянів або до їх Бога Єгови. Вони поневолели ізраїльтянів й навіть почали практикувати геноцид (знищення окремих груп населення) наказуючи, щоб усіх єврейських хлопчиків витопити в ріці Ніл після їх народження.— 2 Мойс. 1:7, 22.

Тепер єгипетські вожді могли запитувати тих євреїв: “Де ж ваш Єгова й Його обітниця?” Але між ізраїльтянами були ті, що далі затримували сильну віру в Боже ім’я, визначні між цими були Амрам і його дружина Йохеведа, батьки Мойсея. Вони не послухали Фараонового наказу знищити свого хлопчика. Під божественним розпорядком Мойсей виріс під дисципліною й владною порадою Єгови, після того коли Фараонова донька врятувала й взяла його за свого сина. В сороковім році свого життя, Мойсей забив єгиптянина, який дуже знущався над одним єврейом і через це він мусів утікати до землі Мідян, де він одружився й стався пастухом. Бог ще не був готовий прославити Своє ім’я в Єгипті. Сорок років перейшло.— 2 Мойс. 2:1—21.

ВИЗВОЛИТЕЛЬ ПІСЛАНИЙ В ІМ’Я ЄГОВИ

Єгова не забув Своєї обітниці до Авраама. Одного дня, при долині гори Хорив ангел Єгови промовив до пастуха Мойсея з куща, який горів але не згоряв. Тут Єгова відкрив йому, що вже прийшов час визволити Ізраїль і що Він тепер зробить визначне ім’я для Себе. За посвідку, щоб ізраїльтяни знали, що Бог післав Мойсея, Бог наказав Мойсейові промовляти в ім’я Єгови; тоді він наділив йому сили й Мойсей стався першим чоловіком, що міг виконувати чуда в те ім’я. Мойсейові предки знали Його бути Богом Всемогучим, але Він не об’являвся їм ім’ям Своїм.— 2 Мойс. 3:1—17; 4:1—9; 6:3.

Чи такі вірні люди, як от Авраам, Ісаак і Яків не знали, що Боже ім’я було Єгова? Так, вони знали Його ім’я й також розуміли, що воно відносилося до Його наміру для людей Своїх. Авраам знав, що Він був Богом Всемогучим і це в дуже близький й сильний спосіб. Бог з’явився йому коли він й Сара вже були за старі родити дітей й обіцяв їм сина. Щоб підкріпити їх віру в цю обітницю, Бог сказав: “Я є Бог Всемогучий”. До року Авраам побачив сповнення цієї обітниці й по цім особисто пізнав, що Бог був Всемогучим. Але Авраам, Ісаак або Яків не дожили побачити здійснення Єговового наміру намножити їх потомків наче звізд на небі й зробити великий народ із них. Тепер прийшов час Богові звернути увагу на Своє ім’я Єгова. Мойсей, разом із його ізраїльськими братами, тепер побачать значність того ім’я Єгова в яскравості, якою воно ще ніколи не сяяло.— 1 Мойс. 17:1, 21; 21:1—7.

ПЕРША СВІТОВА СИЛА ПОВСТАЄ ПРОТИ ЄГОВИ

Мойсей та його старший брат Аарон вернулися назад до Єгипту. З’явившись перед царем тієї Першої Світової Сили їх зустрінула зневажлива відповідь: “Хто це Єгова, щоб мені слухати голосу його й відпустити Ізраїль? Я цілком не знаю Єгови”. (2 Мойс. 5:1, 2, НС) Бог тоді відповів Фараонові: “Але на це Я щадив тебе, щоб на тобі показати потугу Мою й щоб прославити ім’я Моє по цілій землі”. (2 Мойс. 9:16, НС) Отже, Він дав Фараонові причину чому Він залишив його живим й не знищив його зараз. Вживши десять пораз Він показав Свою зверхність над різними єгипетськими богами. Після дев’ятої порази Фараон бездушно наказав Мойсейові вийти з-перед нього. Але, заки Мойсей вийшов, то він відповів Фараонові, що ще одна пораза, десята, присилує Фараона відпустити ізраїльтянів.— 2 Мойс. 10:27—29; 11:4—8.

Тепер ізраїльтяни мусіли приготовлятися й показати віру в те ім’я Єгова й Його Слово, Його перворідні з людей як і з скотини були в небезпеці. Єгова наказав Мойсейові скликати докупи всіх старших, щоб показати їм, що вони мали робити на охорону своїх перворіднів. Голова кожного дому мусів брати провід у цьому; а коли він не хотів, то перворідень не міг нічого помогти собі лише мусів приймати наслідки його недбайливости. Дім тоді потерпить велику втрату. А більше, коли ці старші між ізраїльтянами не будуть коритися наказові й загублять своїх перворідних, то Фараон не буде бачити ніякої різниці між ізраїльтянами а єгиптянами й ізраїльтяни не зможуть вийти як вільний народ другого дня під Фараоновим заохочуванням.

Єгова дав розказ, щоб місяць нісан тепер був першим місяцем їх року. Десятого дня того місяця вони мали вибрати собі непорочного баранця. Чотирнадцятого дня, який починався після заходу сонця, голова дому мусів зарізати цього баранця й його кров’ю мусів покропити одвірки з обох боків і верхній одвірок, так, щоб можна легко бачити. Тоді ціла родина мусіла заходити до хати й сидіти в ній цілу ніч. Стараючись, щоб не поламати кісток баранця вони мусіли пекти його на огні й тоді їсти його разом із прісним хлібом й гіркими травами.— 2 Мойс. 12:1—13.

Вони мусіли бути зібрані коли їли пасху на стоячки, бувши готові виходити й марширувати до своєї свободи. Ангел Бога Єгови мав обминати доми, яких одвірки були помазані кров’ю, коли він прийшов убивати первінців із людей та скоту. Коли хто-небудь, чи то перворідень чи ні, вийде з дому, з-під тієї охорони крови, то він також мусів умерти. “І сталося в половині ночі, і вдарив Єгова в єгипетськім краї кожного перворідного, від перворідного Фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоненого, що у в’язничному домі, і кожного перворідного худоби”. (2 Мойс. 12:29, НС) О, який крик із єгипетських домів розбив тихість тієї ночі 14-го нісана! Але, це сталося точно так як вірогідне слово Єгови через Мойсея перестерігало Фараона: “Ізраїль є сином Моїм, Моїм перворідним (цілий народ). І Я кажу тобі: Відпусти сина Мого (цілий народ), щоб служив Мені. А коли відмовишся відпустити його, то ось Я вб’ю твого сина, твого перворідного”.— 2 Мойс. 4:22, 23.

З одної точки перворідні ізраїльські сини представляли цілий народ, бо вони були ті, що ставалися головами господарства. Перворідний син діставав дві пайки родинної спадщини. Тому то ці особливо, що були схильні до смерти протягом тієї десятої порази, представляли цілого Ізраїля, наче цілий Божий “перворідний” народ.— 5 Мойс. 21:17.

СЕРЦЯ МІШАНОГО НАРОДУ ПОМ’ЯКШИЛИ ПРОТИ ЄГОВИ

Фараон, перелякавшись, заохочував ізраїльтянів виходити із Єгипту. 2 Мойсея 12:40, 41, НС, каже: “А перебування Ізраїлевих синів, що перебували в Єгипті,— чотириста й тридцять років. І сталося при кінці чотириста й тридцять років і сталося точно того самого дня, що вийшло все військо Єгови з єгипетського краю”. Це сталося 14-го нісана, 1513 р. перед Хр., точно 430 років після того коли Авраам перейшов Ефрат ріку в Канаан, де 215 років він прожив у самому Єгипті. Самарійське П’ятикнижжя і грецька Септуагінта переклади годяться з цим.

Єгова прославив Своє ім’я понад усіх інших богів. Але, Він ще мусів цілком перекинути ту велику Першу Світову Силу. Він керував справами аж до самого кінця. “І рушили вони з Рамесесу, першого місяця, п’ятнадцятого дня першого місяця. Другого дня після пасхи вийшли сини Ізраїлеві з сильною рукою з-поперед очей всіх єгиптянів. Ввесь цей час єгиптяни погребали тих, що Єгова побив між ними, всіх перворідних, і на їх богів Єгова виконав суди”. (4 Мойс. 33:3, 4, НС) Через порази Єгова зробив Собі таке славетне ім’я, що це зробило відповідне враження на багатьох людей й їх серця пом’якшили до того ім’я спонукуючи їх відвернутися від своїх фальшивих богів. “І велика громада різних людей також вийшла з ними, як і стада та отари й дуже багато скоту”. Вони всі мусіли уповати на Єгову, щоб Він подбав про них.— 2 Мойс. 12:38, НС.

На самім переді цього зорганізованого собору явилася чудова хмара. Ця хмара не вела їх до Палестини, але до єгипетського берега Червоного Моря. Фараон довідався про це. Він мислив собі, що там заловить їх. Запрягши свої колесниці й згромадивши своє військо, Фараон пігнався за ними. Але яку велику перепону він зустрінув! Через Свого ангела Єгова переніс ту чудову хмару з переду ізраїльтянів до заду їх, саме перед єгиптянів, і вона хоронила ізраїльтянів цілу ніч.— 2 Мойс. 14:5—20.

Вранці, єгиптяни не могли повірити своїм очам. Червоне Море розтворилося! й далеко напереді можна було бачити позаднього ізраїльського сторожа як він переходив коридором по сухім дні моря. “А води сталися стіною по правиці й по лівиці них”. (2 Мойс. 14:29, НС) Але, здавалося, що зад собору не був схоронений! “А єгиптяни почали гнатися за ними, і ввійшли за ними всі Фараонові коні й колесниці його, та його комонники до середини моря. І сталося за ранньої сторожі, що Єгова поглянув на табір єгиптянів з серед стовпа огню й хмари, і кинув табір єгипетський у замішання. І почав скидати колеса з колесниць так, що їх було трудно гонити; а єгиптяни почали казати: ‘Утікаймо від всякого дотику з ізраїльтянами, бо Єгова напевно воює з ними проти єгиптянів”.— 2 Мойс. 14:21—25, НС.

ПІСНЕЮ ПРОСЛАВЛЯЛИ ІМ’Я ЄГОВИ

Але вже було запізно. Вони зробили велику помилку коли нехтували ім’я Єгови! Бог наказав Мойсейові простерти свою руку поверх моря. Морські води зійшлися докупи й ізраїльтяни, бувши безпечно на східнім березі, побачили як їх єгиптянські гнобителі сталися витоплені в морю. Єгова показав Свою могутню суверенну силу над тією світовою силою. Мойсей тоді провів ізраїльтянів у пісні подяки на хвалу Єгові, даючи Йому честь за цю перемогу, хвалячи Його ім’я. Він співав про Єгову наче “цар до часу необмеженого, навіть повіки”.— 2 Мойс. 14:26—31; 15:1—19; Пс. 136:15, НС.

Єгова показав велику пошану до Свого ім’я й до того, що воно представляло. Тепер ізраїльтяни знали Єгову ще в інакший спосіб від того, що вони знали Його поперед. Нарешті вони бачили доповнення Його обітниці Авраамові де Він обіцяв визволити їх Своєю рукою, щоб виконати суд проти того пригнічаючого народа. Це піднесло Його ім’я до нової висоти. Але Єгова ще мав й більше зробити для них і в дальших числах цього журнала, ми побачимо як Він зробив їх великим і могутнім народом, який тривав через століття й служив наче перехідній ступінь до посліднього й великого доповнення Його угодної обітниці Своєму люблячому другові Авраамові, де він предбає великої слави імені Своєму й в порівнянню з цим, то Його могутнє визволення з Єгипту буде здаватися бути малим.

[Примітки]