Хто має право до світового уряду?

В КОЖНІЙ державі на землі сьогодні люди розуміють, що світ зустрічає рішення в цій справі про світовий уряд. У світі є багато світоглядів. Один такий світогляд підкоряє все й всіх під державу. В іншім, особистий чоловік має голос в уряді, де всі мають участь у суверенітеті. Інший світогляд викреслює релігію, заступаючи її тим, що становить інакшу релігію, безбожництво, шукаючи навернути всіх до його принципів. Інший каже, що релігія — яка-небудь релігія, вашого вибору — є потрібна до продовжання відповідного уряду.

Чи який-небудь уряд має право володіти цією землею? Коли так, то чи цей є правильний уряд, який має силу переберати таке правління й проводити його на користь людям? Чи релігія має яке місце в такому урядові? І чи ваш вибір уряду або релігії має який вплив над урядом, якого земля буде мати, або чи він вирішує чи вам дозволять жити під тим урядом чи ні?

Давно тому Творець неба й землі передбачив і передсказав теперішнє замішання і з розумінням та почуттям Він заложив праведні рівні для того уряду й об’явив хто буде царювати в ньому. Більше цього, Він навіть ужив народ постачити цілковитий взірець цього уряду для землі. Роблячи це, Він показав, яке споріднення наш вибір уряду як і релігії буде мати над нашими надіями жити під Його постаченим урядом.

Ключ до зрозуміння цієї теми знаходиться в пророцтві в 1 Мойсея, 49 розділі, в десятому стиху (НС): “Берло не відвернеться від Юди, ані провідниче жезло з-поміж ніг його, аж поки не прийде Шіло, й до нього буде належати послух людей”. Розуміють, що Шіло значить “Той до Кого Воно Належить”. Щоб зрозуміти, хто він є й що уряд під його жезлом значить для нас, ми мусимо вернутися назад до людей, яким Бог зробив цю пророчу заяву й побачити як Він ділав із ними роблячи взірці надходячого Шіло й його уряду.

БОГ НЕВИДИМИЙ СОВЕРЕН

Відповідний час звернути увагу на цих людей є саме коли вони мали перейняти обов’язки, щоб зайняти й управляти землею. Пора року є весна, найбільше невигідний час переходити ріку Йордан, бо цією порою ріка розливається над своїми берегами, саме коли ізраїльтяни й велика громада різного роду послідновників приступають переходити в Канаан. Але це не представляє ніякої перепони для Соверена всесвіту. Наколи ноги священиків, що несли золоту скриню завіту, доторкнулися води, то вона зараз почала чудово впадати й за короткий час злилася в Мертве Море лишаючи дно ріки сухим. Як ці священики стоять серед ріки, то мільйони людей з їх худобою, переходять до землі Канаан. Тоді переносять Божу скриню й потопні води знов починають переливати береги.

Поганські мешканці землі Канаан бачуть усе це й як воно наповняє їхні серця жахом! Ізраїль, під Божим досконалим провідництвом і розкладом часу, переходить десятого дня нісана, того самого дня коли вони мусіли брати пасхального агнця до своїх домівок. Але заки вони можуть святкувати пасху, то насамперед треба загально обрізати всіх хлопчиків. Ісус Навин, Калев і священики та левіти вже були обрізані, але не ті, що народилися протягом сорок років мандрування в пустині. До 14-го нісана всі видужали і святкують пасху на час у Ґілґалі, недалеко обгородженого міста Єрихон.— Іс. Нав. 5:1—10.

Тепер ізраїльтяни знаходяться в землі “текуча молоком і медом”. Отже, точно на час, Бог перестає постачати їм манну, якою вони харчувалися через сорок років. (Іс. Нав. 5:11, 12) Цього року починається числити дотримування суботних років й визволяючих ювілейних років. Вірне дотримування цих свят рішить чи вони будуть далі жити в цій, їх Богом даній землі чи ні. Від цього року, 1473 р. перед З.Д., до закінчення царювання їх останнього людського царя, Седекії (607 р. перед З.Д.) вони будуть під обов’язком Божого закона дотримувати 17 ювілеїв і 121 суботних років.

Під Ісусом Навином, Божим помазаним суддею, ізраїльтяни є дуже зайняті наступних шість років, підкорюючи народи у тій землі й розділюючи території дванадцятьом поколінням. Тепер їх віра підпадає під дійсну пробу, бо слідуючого року земля мусить утішатися своїм першим святочним відпочинком. Під божественним благословенням послушні ізраїльтяни переживають аж до жнив восьмого року.— 3 Мойс. 25:18—22; Іс. Нав. 14:1 до 17:18.

Тепер, більше як 300 років після Авраамового часу, цар Мелхиседек уже не є в Салимі (тепер зветься Єрусалим) і поганські євусеяни, племінники Нимрода, займають те місто. Єрусалим лежить у території покоління Веніяминового на границі Юдейської території, але воно є таке сильне місто, що євусеяни тримають його протягом часу ізраїльських суддів.— Суд. 1:21.

Ізраїльтяни розташовують Скинію в Шіло, около двадцять миль на північ від Єрусалиму й десять миль на південь від левітського міста Сихем. Дванадцять поколінь ідуть до Шіло жертвувати й святкувати пасху та свято тижнів, або “П’ятидесятницю”. Сихем також є “містом сховища” для ненавмисного вбивця, щоб він мав де сховатися від месника крови.— Іс. Нав. 20:7; 21:20, 21.

ТРЕБА РОБИТИ ВИБІР

У Сихемі, Ісус Навин, приближаючись до смерти, дає свою прощальну промову народові, сильно кладучи перед ними вибір служити або богам Вавилону або єдиному живому та правдивому Богові Єгові. Він каже:

“Так сказав Єгова, Бог Ізраїлів: ‘По тім боці ріки [Ефрат] ваші батьки мешкали давно тому, Терах, батько Авраама та батько Нахорів і вони служили іншим богам. І з часом Я взяв вашого предка Авраама з іншого боку ріки... і розмножив його насіння. . . . Яків і його сини пішли до Єгипту. Пізніше . . . Я почав разити Єгипет . . . і опісля Я вивів вас. . . .’

‘І тепер бійтеся Єгови й служіть Йому в невинності та в правді й відкиньте богів, яким ваші батьки служили на тому боці ріки в Єгипті й служіть Єгові. А якщо зле в ваших очах служити Єгові, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким ваші батьки служили, що по тому боці ріки, та чи богам аморейським, що в їх краю. А я та дім мій будемо служити Єгові’ ”.— Іс. Нав. 24:1—15, НС.

Отже Виглядаючи приходу Шіло, “той до кого воно належить”, вони мусіли вибирати правдиву релігію, щоб утішатися його правлінням коли він прийде. Ісус Навин представляє їм цей вибір між вавилонськими богами та Єговою коли третя родина царів царює в стародавньому Вавилоні, далеко на схід. Дуже мало людей розуміють, що сьогодні їх зустрічає такий самий вибір у цих останніх днях Вавилону Великого, якого упад є передсказаний в святім біблійнім пророцтві.

Тут маємо приклад правильного вибору, якого ми мусимо робити сьогодні. Ізраїльтяни відповідають: “Щодо нас, то ми також будемо служити Єгові, бо Він є нашим Богом”. (Іс. Нав. 24:16—22, НС) Чи цей правильний вибір почитання доказує мати добрий вплив на їх службу під провідництвом Єгови, царя їх? Біблійна історія відповідає: “І служив народ Єгові по всі дні Ісуса та по всі дні старших, які продовжили дні свої по Ісусові, що бачили всякий великий чин Єгови, якого Він зробив Ізраїлеві”.— Суд. 2:7.

Єгова царює як дійсний Цар, небесний Цар над Ізраїлем, від часу Судді Ісуса Навина через 356 років коли його наставлені судді управляли правосуддям і визволяли Ізраїля від їхніх ворогів. За днів Самуїла, останнього судді та пророка, сповнилися слова Єгови: Ізраїльтяни просили видимого, людського царя. Єгова потішає засмученого Самуїла цими словами: ‘‘Послухай голосу людей . . . бо це не тебе вони відкидають, але вони Мене відкидають, щоб Я не був царем над ними”.

Показуючи, що вони мусіли практикувати правдиве почитання, щоб утішатися його царюванням, Бог каже Самуїлові: “Згідно з усіма вчинками їх від того дня коли Я вивів їх із Єгипту аж до цього дня, в тім, що вони покидали Мене та служили іншим богам, так вони й з тобою роблять”. Тоді Самуїл перестерігає їх, що це буде значити для них коли вони не будуть мати Бога за їхнього виключного Царя, але ізраїльтяни відповідають: “Ні, нехай буде цар над нами. І ми мусимо статися так як інші народи [включаючи й Вавилонію]”.— 1 Сам. 8:1—20, НС.

ПРОБА ЛЮДСЬКОГО ЦАРЮВАННЯ

Юдейське покоління брало провід у підкоренню мешканців Обіцяної Землі. (Суд. 1:1—14) Але Єгова вибирає Саула з Веніяминового покоління бути ізраїльським першим людським царем. Тут Бог не подає Веніяминові племені нагоду постачати Месію або Христа, Помазаного Царя, який має статися Насінням Божої “жінки”, що було обіцяне в городі Еденському. Він, Шіло, мав прийти через юдейське покоління. Цар Саул тепер приходить на пробу чи царювання буде продовжати належати до його родини.— 1 Сам. 9:1 до 11:15; 1 Мойс. 49:27.

Після лише двох років царювання Саул схибив у своїй пробі коли він взяв на себе обов’язок виконувати жертівну службу священика, заступати місце царя-священика Мелхиседека. Отже Бог каже йому: “Тепер царство твоє не буде стояти. Єгова певно пошукає Собі чоловіка по серцю Своїм; і Єгова настановить його бути провідником людей Своїх, бо ти не дотримував того, що Єгова наказував тобі”. (1 Сам. 13:1—14, НС) Вісім років пізніше цей чоловік народився у Віфлеємі, Юдеї, в 1107 р. перед З.Д.

Саул чим раз гіршає й нарешті чинить бунт, а саме “гріх ворожби”, який стародавній Вавилон практикував. Тоді Єгова каже, що від нього та його родини царське правління відбереться. (1 Сам. 15:1—29) Єгова висилає Самуїла до Віфлеєму, щоб він потаємно помазав молодого пастуха Давида з Юдиного покоління бути будучим царем над Ізраїлем. Пізніше, Давид, з Богом-даної відваги, вбиває филистійського велетня Ґоліята, і Саул приймає його до свого війська де Давид стається військовим провідником.— 1 Сам. 16:1—23; 17:20 до 18:5.

Нарешті, тому що Давид мав успіх, Саул стається заздрісний, бачучи в ньому можливість статися тим “чоловіком по [Єгововім] серцю” до кого царство мало прийти. (1 Сам. 18:6—9) Він загрожує життю Давида, робить його вигнанцем і гониться за ним наче за звіром. Але, Давид і його приятелі ніколи не відплачують цьому “помазаному Єговою”. Через увесь цей час Єгова хоронить Давида, привчає його до царювання наче левчука, так як було передсказано в 1 Мойсея 49:9. Пророчо він буде зображати обіцяного Шіло.

ВИБІР ВАВИЛОНСЬКОЇ РЕЛІГІЇ ПРИНОСИТЬ ЗАНЕПАД

В сороковім році свого царювання Цар Саул зустрічає битву з филистимлянами недалеко гори Ґілбоа. Пізнавши, що Бог Єгова покинув його, він звертається до чаклування,a яке він спочатку забороняв у свойому царстві. Вночі він відвідує ворожку в Ендорі й через неї шукає поради від померлого Самуїла. Отже цим чином Саул звертається до демонізму. Біс утілюється перед ворожкою й через неї передає вістку засуду проти царя Саула. Не “завтра”, так як біс неправильно передсказує, але кілька днів пізніше цар Саул і лише три, а не всі, з його синів падуть у битві на горі Ґілбоа. Цар Саул, ставшись поранений филистійською стрілою поскорює свою власну смерть падаючи на свій царський меч.— 1 Сам. 28:4—25; 31:1—13.

Тоді, в священицькім місті Хеврон, юдейці приступають й помазують Давида на царя над юдейським домом у 1077 р. перед З.Д. (Іс. Нав. 21:9—12; 2 Сам. 1:1 до 2:4) За якийсь час решта покоління приступають до царя Давида в Хевроні й входять в угоду з ним перед Єговою й помазують його бути царем над усім Ізраїлем. “Давид був тридцять років віку, коли став царювати, і царював сорок років. У Хевроні він царював над Юдою сім років і шість місяців, а в [веніяминському] Єрусалимі він царював тридцять і три роки над усім Ізраїлем та Юдою”. В той час (1070 р. перед З.Д.) Єрусалим був євусеянинською твердинею.— 2 Сам. 5:1—5, НС.

“ТОЙ, ДО КОГО ВОНО НАЛЕЖИТЬ”

Тепер, при цім третім помазанню Давида, берло та провідниче жезло над усім Ізраїлем приходить до Юдиного покоління де воно буде продовжатися аж до сповнення пророцтва через патріярха Якова: “Берло не відвернеться від Юди ні провідниче жезло з-поміж ніг його аж поки не прийде Шіло й до нього буде належати послух людей”.— 1 Мойс. 49:10, НС.

Апостол Павло показав, як це пророцтво доказалося бути правдивим коли він сказав:

“Після того аж до часу пророка Самуїла Він дав їм суддів, але після цього вони забажали царя й Бог дав їм Саула сина Кісового, чоловіка з Веніяминового племени сорок років. А потім після того коли Він усунув його Він поставив Давида на царя. . . . Із насіння цього чоловіка за його обітницею Бог дав Ісуса за спасителя Ізраїля”.— Дії 13:16—23, НС.

Цар Давид був сином Єссеєва й пророцтво в Ісаїї 11:1, 2, 10 сповнилося в Ісусові коли він стався потомком Давида: “І вийде пагінчик із пня Єссеєвого, і галузка дасть плід із коріння його. І на ньому спічне дух Єгови, . . . І станеться в день той: до корення Єссеєвого, що стане прапором народам, погани звертатися будуть до Нього й буде славою місце спочинку його”. Цей Ісус, насіння Єссеєва через Давида також стався “коренем Єссеєва” з трьох точок: (1) Ісус Христос затримував Єссеєвий родовід живим ставшись постійним спадкоємцем Єссеєва. (2) Він стався Господом Давидові і так само Давидовому батькові Єссеєвові, саме як апостол Петро пояснив у Єрусалимі на день свята П’ятидесятниці в 33 р. по Хр:

“Дійсно Давид не зійшов на небо, але він сам говорить, ‘Єгова сказав Господеві моєму: “Сядь по правиці в Мене, аж поки не положу ворогів твоїх підніжком ногам твоїм” ’. Отже нехай ввесь дім Ізраїлів добре знав, що Бог зробив його Господом [цареві Давидові] і Христом, цього Ісуса, якого ви розп’яли”.— Дії 2:14, 34—36; Пс. 110:1: Мат. 22:41—45, НС.

(3) Христос тепер є Спасителем, і протягом свого 1,000 років царювання над людством, він воскресить Єссея як і його сина Давида.— Іса. 9:6; Йоана 5:26—29.

Тут не може бути ніякого сумніву про цю справу. Творець і Соверен всесвіту зробив цього Ісуса Христа “Тим до Кого Воно Належить”. Він показав це не лише Своїми вчинками з ізраїльським народом і його угодами з ним, але також він випробував Ісуса бути звершеним, якого вірність до Єгови не можливо було зламати і який буде виконувати ввесь свій суд у справедливості й правосуддю здійснюючи всі Божі праведні принципи й закони по цілій землі. Він є цар-священик так само як Мелхиседек, отже він є Божим головним в уряді й Первосвящеником правдивого почитання Бога. Тепер треба вибирати почитання й уряд. Ми не можемо заснувати правління Шіло над землею, але вибір, який ми зробимо буде дуже впливати над нашим життям і над нашими нагодами на життя під спокійним царюванням великого Шіло, “Того до Кого Воно Належить”. Це буде ясно доказано як наступні числа Вартової Башти будуть дальше розбирати цю справу.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 190]

“Благословен Єгова, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! Він ріг спасіння підняв нам. . . щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого”.— Луки 1:68—75, НС.