Безпечність у часі знищення народа

ВОНО все здається безпечніше годитися з громадською думкою. А головно це є правда в часі крізи, коли народи боряться за своїм життям. Головно в критичних часах історія доказує, що тих, які наслідували й проповідували Боже Слово, називали “провісниками нещастя”, ненависниками всіх людей. Причина на це є, що Боже Слово присуджує цей лад, виявляючи його бути ворогом Бога, який буде скоро знищений. Історик Тасітус пише про Нерове переслідування християнів за першого століття: “Натовп людей був засуджений, не так дуже за злочинство підпалення [Риму], але за ненависть до людства”.a

Але, який є дійсно безпечний шлях? Пророк Єремія постачив нам гарний приклад. Протягом його сорокарічного пророкування він ніколи не говорив людям те, що вони хотіли чути про Єрусалим, але все те, що Бог наказував йому. Він обвинувачував Бога-зневажаючий Єрусалим і його провідників і говорив, що його знищення вже наближалося. Навіть коли Єрусалим знаходився в скрутному становищі, то він далі проповідував. Чи Єремія був розумний? Чи воно не було б безпечніше мовчати й чекати, щоб насамперед побачити наслідки?

В Єрусалимі обставини швидко досягали своєї найвищої точки. Страх і напруга дуже поширювалися. Дев’ятий рік царя Седекії був дуже важний рік, суботній рік, в якому земля мала лежати не оброблена. (3 Мойс. 25:1—10) Це була Седекійова остання нагода дати його Богом даній землі відпочинок, але в Біблії нема ніякого запису, що він і священики корилися цьому наказові. Тепер Єгова Сам примусить, щоб суботи були додержані в землі.— 3 Мойс. 26:2, 31—35.

Гріхи Юдеї вже примусили Бога дозволити Вавилонові зробити Юдею підлеглим царством. Пізніше, цар Навуходоносор із Вавилону поставив Седекію під присягу в ім’я Єгови, але цей зламав її й збунтувався в 609 р. перед З.Д. Єгова повідомив Єзекіїля, який був 500 миль звідси, у Вавилоні, про Свій гнів:

“Він [Седекія] збунтувався проти нього [Навуходоносора], пославши своїх послів до Єгипту, щоб дали йому коней та багато народу. . . . Він зневажив присягу, зламав угоду, . . .

“Тому він буде схоплений в пастку Мою, і спроваджу його до Вавилону, і розсуджуся з ним там за його невірність, яку він учинив проти Мене. І всі втікачі його з усіх його полків попадають від меча, а позосталі будуть розпорошені на всі вітри”.— Єзек. 17:15—21, НС.

Тому, що Седекія зламав цю угоду, то цар Навуходоносор почав марширувати проти Єрусалиму. На роздоріжжю він забобонно став уживати вавилонське чаклування, щоб вирішити чи перше нападати на Єрусалим або чи облягати інше бунтівниче місто Рабба аммонітів. Чи Єрусалим уникне знищення? Ніяким способом. Єгова казав, що Єрусалим буде перший пити чашу вина Божого гніву з руки Бога свого, якого він відкинув. Отже Єгова орудував вавилонським чаклуванням так, що Навуходоносор вибрав дорогу до Єрусалиму.— Єзек. 21:14—24.

ПОГАНСЬКІ УРЯДИ МАЮТЬ ВОЛОДІТИ АЖ ПОКИ НЕ ПРИЙДЕ ШІЛО

Через пророка Єзекіїля, який був забраний до Вавилону Бог висказав дуже важне пророцтво проти Седекії:

“А ти, недостойний, несправедливий князю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінцевої, так говорить Господь Єгова: ‘Здійміть завоя й скиньте корону. Це вже не буде так як було. Піднесеться низьке, а високе понизиться! Руїною, руїною, руїною, покладу його. І це не буде не чиє, аж поки не прийде той, хто має законне право до нього, й Я дам його йому’”.— Єзек. 21:25—27, НС.

Єгова зробив угоду з Давидом, щоб царі з його роду сиділи на “престолі Єгови” у вічнім царстві. (2 Сам. 7:12—16; 1 Пар. 29:23) Але тепер правління з дому Давидового в Єрусалимі мало закінчитися. Воно було найвищим царством у тому змислі, що воно в маленькій мірі представляло Боже царство на землі. Воно було немов перешкодою поганським провідникам, які старалися панувати над світом. Поганські сили, які колись були низькі тепер мали бути піднесені високо й погани мали панувати без ніякої перешкоди від цього малого царства Бога Єгови. Певно, це не значило, що Бог зламав або змінив Свою угоду з царем Давидом про вічне царство або що жезло відвернеться від юдейського покоління.

Бог запевнив це коли Він сказав: “І воно певно не буде не чиє, аж поки не прийде той, хто має законне право, й Я дам його йому”. Це значило, що дієве правління від “престола Єгови” буде стримане на час і що ніхто з родини Давидової не буде царювати аж поки не прийде Шіло, якого ім’я значить “той, до кого воно належить”, і зачне царювати. Ця подія буде значити кінець тим поганським часам світового панування.

Бог Єгова повідомляв Єзекіїля у Вавилоні про рухи царя Навуходоносора, який був Божим нищителем. Єзекіїл пише: “І слово Єгови далі доходило до мене дев’ятого року, десятого місяця, кажучи: . . . Цар Вавилону кинувся проти Єрусалиму цього самого дня. І зложи притчу, кажучи: . . . І ти мусиш сказати. . . “Ось що Господь Єгова сказав: ‘Горе місту з вчинками проливання крови!’ ”— Єзек. 24:1—6, НС.

ФАЛЬШИВЕ ПОНЯТТЯ ПРО БЕЗПЕЧНИЙ ШЛЯХ

Відкидаючи наказ Єгови через Єремію, щоб вийти та піддатися цареві Вавилону, й таким чином зберегти місто від знищення, Седекія та його князі думали, що їм удасться набути ласки від Єгови виконуючи лише частину Його закона, якого вони вже так довго зневажали. А це був закон, який вимагав визволення єврейських слуг сьомого року, після шість років служби. Отже вони зробили згоду з людьми над жертвою й проголосили свободу їхнім єврейським слугам.— Єрем. 34:8—10; 5 Мойс. 15:12—18.

Але коли прийшла новина, що єгипетське військо під проводом Фараона (Апріс, або Гофра) було вдорозі на поміч Юдеї, то це виявило лицемірство тих провідників Єрусалиму. (Єрем. 37:5, 7) Навуходоносор був примушений подолати цю перепону й це полегшало облогу в Єрусалимі. А лукаві провідники Єрусалиму тішились цим і показали свою цілковиту зневагу до Бога й також до їхньої угоди з людьми. Вони почувалися такі безпечні, що зламали свою угоду, якою вони визволили слуг і знов поневолили їх. (Єрем. 34:11—16) Це дуже обурило Бога Єгову. Щоб бути вірним Богові Єгові й своїй відповідальності до людей, яких життя було в небезпеці, Єремія мусів публічно звіщати Божий засуд проти цих сильних провідників в Єрусалимі:

“Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього. Ось Я оголошую вам волю, . . . до меча, до моровиці й до голоду, . . . І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, . . . князів Юди та князів Єрусалиму, евнухів і священиків, та ввесь народ краю, що проходили поміж кавалками цього теляти [у потверджуванню угоди],— так Я віддам їх у руку ворогів їхніх . . . і стане падло їхнє стервом для птаства небесного та для земної звірини. А Седекію, царя Юдиного, та його князів віддам у руку . . . війська вавилонського царя, що відходить від вас”.

А як це станеться? Єгова пояснює як:

“Ось Я наказую, . . . і верну їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобудуть його та й спалять його огнем, а Юдині міста віддам на спустошення,— і не буде в них мешканця”.— Єрем. 34:17—22.

А як поводилося Єремійові під час цих обставин? Через короткий час він був вільний поміж людьми. ‘Може бути’, мислив цар Седекія, що ‘я зможу набути ласки від Бога’, як він післав представників до Єремії, попросити його, щоб він молився до Єгови, щоб Бог відвернув Свій проголошений намір. Але Єремія відповів йому вісткою від Єгови, яка розбила Седекійові надії й поставила Єремію в більшу небезпеку від провідників Єрусалиму:

“Ось Фараонове військо, що вийшло вам на поміч, вернеться до свого краю, до Єгипту. А халдеї знову вернуться й будуть воювати з цим містом, і здобудуть його, та й спалять його огнем. . . . Не обманюйте своїх душ, говорячи: ‘Халдеї конче підуть від нас’, бо не підуть вони. Бо якщо б ви побили все халдейське військо, що з вами воює, а з них залишилися б тільки ранені, то встане кожен із намету свого, і спалять це місто огнем”.— Єрем. 37:3—10; 44:30.

Отже, коли Єремія хотів відвідати свою батьківщину в Веніяминовій області, то один начальник схопив його, кажучи, “Ти переходиш до халдеїв!” Єремія заперечив це, кажучи: “Неправда, я не переходжу до халдеїв”. Але князі вдарили Єремію, зв’язали його й забрали до тюрми в Єрусалимі під дуже поганими обставинами в “темничній ямі”.— Єрем. 37:11—16.

А тим часом, так як Єремія вірно сказав, вавилонське військо відвернуло єгипетське військо назад до Єгипту й Навуходоносор вернувся облягати Єрусалим. Єрусалим мусів перший пити чашу вина гніву Єгови; а Єгипет, пізніше.— Єзек 30:20, 21.

БОГ ХАРЧУЄ, ХОРОНИТЬ СВОГО СЛУГУ

Навіть тепер цар Седекія старався змінити думку Єгови, але Єремія не зм’ягшив вістку Єгови. Він відповів: “Ти будеш відданий в руку вавилонського царя!” В лиці цього ми бачимо як Бог Єгова хоронить Свого слугу, Єремію навіть серед ворогів його, бо за просьбою Єремії, Седекія переніс його до подвір’я в’язниці. “І давали йому буханець хліба на день із вулиці пекарів, аж поки не скінчився ввесь хліб у місті”.— Єрем. 37:17—21.

Здається, що коли Єремія був під опікою він мав нагоду говорити людям і передавав їм пораду Єгови, щоб вони вийшли, піддалися халдейцям і зберегли своє власне життя, бо місто напевно мало впасти. Князі нарікали, що Єремія ламав мораль людей. Цар Седекія тоді передав його в їхні руки. Він не хотів хоронити Божого пророка коли цей клав його в небезпеку. “І взяли Єремію та й кинули його до ями Малкійї, царевого сина, . . . А в ямі не було води, тільки багно, і загруз Єремія в багні”. Там він уже не міг проповідувати, мислили собі князі!

Чи були там інші, які думали, що слухати Слово Єгови і коритися Йому було безпечно хоч палкий націоналізм і ненависть до Єремійового проповідування тепер процвітали в Єрусалимі? Так, і Бог ужив цього, щоб зберегти вірного Єремію із багна. Це був ефіопський Евед-Мелех, один із царських евнухів. Він почув про Єремійове нещастя й пішов до царя та сказав йому: “Пане, мій царю, ці люди вчинили зло в усьому, що зробили пророкові Єремії, якого кинули до ями, і помре він через голод, бо в місті нема вже хліба”. За царевим наказом Евед-Медех взяв тридцять чоловіків і вони витягнули Єремію з ями. “І Єремія далі сидів у подвір’ї в’язниці”.— Єрем. 38:1—13.

Чи Евед-Мелех ризикував своїм життям коли він помагав Єремії? Так. Але він знав, що Єремія справді був пророком Єгови. Поміч Евед-Мелеха присудила провідників Єрусалиму за те, що вони не довіряли Єгові. Єгова не забув про Евед-Мелеха. Послухайте Його слів потіхи: “Я наводжу Свої слова на це місто на зло, а не на добро, й вони будуть діятися перед тобою цього дня. ... Бо конче врятую тебе, і від меча не впадеш ти, і буде тобі душа твоя за здобич, бо ти надіявся на Мене”.— Єрем. 39:15—18.

Седекія ще мав нагоду піддатися вавилонцям і зберегти свій дім та відвернути спалення Єрусалиму. Він навіть пішов таємно до Єремії й Єремія запевнив його про цю нагоду. Але він боявся чоловіка. Він боявся відплати від тих, що непогоджувалися з цим вчинком. Він дивився у неправильну сторону за безпечністю. Цим він попався в смертельну сітку.— Єрем. 38:14—28.

Як облога Єрусалиму продовжалася майже через рік і пів, то люди ставалися дуже стурбовані. Їм бракувало хліба. (2 Цар. 25:1—3) Матері їли своїх власних дітей. (Плач 2:19, 20) Чи Єремійовий напрям покажеться бути розумним? Чи він переживе цю облогу?

ЄРУСАЛИМ УПАВ

Нарешті в місяці Таммузі вавилонці прорвалися через мур і ввійшли в місто через Середні Брами й забрали його. Вже було запізно Седекійові піддаватися. Седекія утік вночі, але його вловили в пустині недалеко Єрохон коло річки Йордану й забрали до Навуходоносора в Рівли, в краю Хамат. Там Навуходоносор забив Седекійїних трьох синів перед його очима й вибив усіх дворян юдейських. Тоді він виколов Седекійові очі, скував його й забрав до Вавилону де він помер. (Єрем. 39:2—8) Так як Єзекіїл передсказав, він прийшов до Вавилону, але ніколи не бачив його.— Єзек. 12:12, 13.

А для Єремії, упад Єрусалиму значив його звільнення. Вавилонці чули про його проповідування. Вони ласкаво обходилися з ним. Начальник вавилонських сторожей Невузар’адан вивів його з подвір’я в’язниці. (Єрем. 39:13, 14) Єремія змішався з жидами, яких забрали в полон до Вавилону, але начальник сторожі побачив його і сказав: “А тепер ось я сьогодні розковую тебе з кайданів, що на твоїх руках. Якщо в очах твоїх добре піти зо мною до Вавилону, іди, і зверну я своє око на тебе. А якщо зле в твоїх очах піти зо мною до Вавилону, то залишись. Дивися, увесь Край перед тобою: куди тобі видається за добре й за справедливе піти,— туди йди”.— Єрем. 40:1—4.

Коли Єремія вагався про те, що йому робити, то начальник сторожі наказав йому вернутися й жити під Ґедалією, якого цар Вавилону настановив над юдейськими містами, живучи де йому хотілося. Тоді він дав Єремійові їжу й подарунок на дорогу й відпустив його. Згідно з цим, Єремія пішов до Ґедалії до Міцпи й там перебував якийсь час.— Єрем. 40:5, 6.

МИ МОЖЕМО ВИБРАТИ БЕЗПЕЧНИЙ ШЛЯХ

Отже в Єрусалимській темній годині, виглядало, що Єремія в тім обложенім та голодаючому місті, бувши невільником й дуже неславним в очах провідників, ніколи не міг би пережити. Але бувши вірним у свойому посвяченні до Єгови хоч його проповідування присуджувало провідників землі й він передсказував знищення для самого Єрусалиму, то дійсно він вибрав безпечний шлях.

Ми можемо навчитися з цього. Посвячені Свідки Єгови звіщають знищення цього ладу, тому що на нього впливає вавилонська фальшива релігія й тому, що вони відвернулися від Бога Єгови через неслухняність. Цим вони зазнали те, що Ісус передсказав у Маттея 24:9: “Ви станетеся предметами ненавости всіх народів”. Хоч декотрі з них тепер є в тюрмі й переносять багато переслідувань по багатьох країнах, то досвід Єремії дуже заохочує їх даючи їм надію, що вони обминуть засудження цього світу й що яко гурток вони переживуть знищення цього ладу. Евед-Мелех, який стався другом Єремії, тому що він пізнав його бути пророком Єгови, був збережений з ним. Ті, що сьогодні стануть по стороні Божих слуг вірною посвятою й в роботі дістануть ласку й охорону від Єгови, так само як сталося з Евед-Мелехом за правилом самого Ісуса Христа: “Той, що прийме пророка, тому що він є пророком, той дістане нагороду пророчу, . . . І коли хто дасть цим маленьким лише горнятко холодної води, тому що він є учнем, то поправді кажу вам, той не втратить своєї нагороди”.— Мат. 10:41, 42, НС.

[Примітки]