Друга частина

1. (а) Хто так як Павло сказав губернаторові Феліксові, вийдуть у воскресенню? (б) Як ми можемо упевнитися чи такі особи дістануть воскресення?

ОДНОГО разу християнський апостол Павло говорив у суді перед римським губернатором Феліксом, який не вірив ні у Біблію ні в її науку про воскресення. Павло сказав: “Я віддаю святу службу Богові отців моїх, бо вірую всьому, що є записано в Законі й Пророках; і покладаю надію я в Бозі, так як ці самі покладали надію на Нього, що буде воскресення праведних і неправедних”. (Дії 24:14, 15, НС) Тепер, чи Біблія вчить, що в Шеолі або Гадесі, яке то місце Боже царство спорожнить зі всіх мертвих, є неправедні люди? Ми можемо бути певні про відповідь до цього питання. А як? Коли ми довідаємося хто інший є в Шеолі (або Гадесі) й що Біблія каже про їх моральність та стан їх минулого земного життя.

НЕПРАВЕДНІ ЛЮДИ ТАКОЖ Є В ШЕОЛІ (ГАДЕСІ)

2. Як, у 4 Мойсея, Мойсей вживав слово Шеол стягаючи суд на трьох бунтівників із їхніми домами?

² Єврейське слово Шеол (грецький переклад Біблії LXX, Гадес) знаходиться чотири рази в першій книзі Біблії, називаючись 1 Мойсея, яку написав пророк Мойсей. Потім Шеол знаходиться в четвертій книзі Біблії, називаючись 4 Мойсея, яка також була написана Мойсейом. Це слово є вжите два рази відносячись до домів ізраїльтянів Корея, Датана й Авірона. Тих троє чоловіків збунтувалися проти Єгови, й Він ужив Свого пророка Мойсея стягнути Свій засуд проти них. Насамперед Мойсей наказав іншим ізраїльтянам відлучитися від наметів тих трьох бунтівників з їх домами. Тоді Мойсей показав, що цей суд буде від Бога кажучи: “Як це буде щось створене Єговою, то коли земля відчинить свої уста й поглине їх і все, що належить до них, і вони підуть живими до Шеолу [Гадесу], то ви тоді будете певно знати, що ці люди образили Єгову”.— 4 Мойс. 16:20—30, НС.

3. Отже, якої кари Мойсей просив на тих присуджених, і де вони пішли при їх смерті?

³ Зауважте, що пророк Мойсей не молився ні просив, щоб ці три родини пішли у вічне знищення. Він не покликав найгіршого карання на них. Він просив, щоб земля відтворилася під ними та поглинула їх живими й так поховала їх, аби вони в цей спосіб пішли “до Шеолу”. Чи вони пішли до Шеолу (Гадесу), або чи до якогось гіршого місця? Наступні стихи (4 Мойс. 16:31—33, НС) відповідають нам, кажучи: “І сталося, як скінчив він говорити всі ці слова, то земля під ними почала розходитися. І земля почала відкривати свої уста, та поглинати їх, кожну людину, що належала до Корея, та ввесь їх маєток. Та зійшли вони й всі, що належали до них, живими до Шеолу [Гадесу, LXX], і земля покрила їх, так що вони погинули з-посеред збору”.

4, 5. (а) Як сам Корея був знищений в той час? (б) Хто із тих домів не були знищені, і чому?

⁴ Очевидно, що провідник Корей не був між тими, що пішли живими до Шеолу. Корей був Левітом і здається, що в той час він був на подвірі скинії почитання між двіста п’ятдесят іншими Левітами, що стали по його стороні проти Мойсея й Аарона. “І вийшов огонь від Єгови, та й почав поїдати тих двісті й п’ятдесят чоловік, які приносили кадило”.— 4 Мойс. 16:35, НС.

⁵ Отже таким чудовим розколенням землі й огнем Бог викорінив тих трьох бунтівників разом із їхніми домами з-посеред ізраїльського собору майже в один час. Шеол або Гадес тепер тримає їх. Сини Корея не стали по стороні свого батька й не були спалені. Так як 4 Мойсея 26:9—11, НС, каже нам: “Але сини Корея не вмерли”. На доказ цього також побачте надпис над Псалми 42—49, 84, 85, 87, 88.

6. Згідно з 5 Мойсея 32:22, як далеко сягає вираз Божого гніву, і як Амоса 9:2 годиться із цим?

⁶ В п’ятій книзі Біблії, називаючись 5 Мойсея, Мойсей вживав слово Шеол. В своїй прощальній пісні до ізраїльського собору, він перестерігав їх про те, як точно Бог буде показувати Свій палаючий гнів проти всіх тих, що приведуть Його до заздрости фальшивим почитанням. Даючи цю пересторогу Бог Єгова каже через Мойсея: “Огонь був запалений в гніві Моїм і він буде горіти аж до самого Шеолу, до найнижчого місця, і він пожере землю й її врожай й запалить підвалини гір”. (5 Мойс. 32:22, НС) Цей наочний приклад перестерігає нас, що палаючий гнів Єгови сягає аж до самого коріння речей. Він є такий цілковитий в його виконуванню, що коли б люди навіть закопувалися до самого Шеолу, обминути його, то докоряючий гнів Єгови й там переможе їх. Його здібність виконувати руїницький засуд поступає так далеко як земний чоловік може коли поступати. (Амоса 9:2) Єрусалим було місто побудоване на вершку гори, але вираз Божого гніву досягнув його й спричинив його знищення.

7. Проти кого Корея, Датан і Авірон прямо нарікали, і чому їм могло багато гірше повестися за їх бунт?

⁷ В повище згаданих випадках про ізраїльтянів Корея, Датана й Авірона, ми мусимо пам’ятати, що вони бунтувалися й нарікали проти типічних або пророчих осіб. Обидва, Мойсей як пророк і його брат Аарон як первосвященик, представляли Ісуса Христа в подібній посаді. (5 Мойс. 18:15—19; Дії 3:20—23; Жид. 3:1, 2; 5:4—6; 9:23—26) Коли Ісус був на землі й інші нарікали на нього, він сказав: “Коли хто промовить слово проти Сина Людського, то йому проститься; але коли хто промовить слово проти святого духа, то йому не буде прощено, чи то в цім віці чи в майбутнім”. (Мат. 12:32, НС) Корей, Датан і Авірон нарікали на Мойсея й Аарона, які пророчо представляли Сина Людського, Ісуса Христа. Коли б це не було так, то їм могло б багато гірше повестися ніж лише зійти з їх домом у Шеол або Гадес.

8. Як цар Давид уживав мову подібну до Мойсейової коли він говорив до Соломона про Шемію, сина Веніяминового?

⁸ Інший чоловік, який вживав мову подібну до пророка Мойсея був Давид, перший жидівський цар Єрусалиму. Він також був пророчим образком представляючи Ісуса Христа, який народився в Давидовій власній царській родині. Коли Давид давав останні інструкції своєму синові, Соломонові, якому він передав свій престол в Єрусалимі, він сказав: “Тут із тобою Шім’ї, син Ґерин, веніяминівець із Бахуріму, і він прокляв мене гострим прокляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму; і це він прийшов зустрінути мене коло Йордану, так що я присягнув йому Єговою, кажучи, ‘Не заб’ю тебе мечем’. А тепер не лишай його непокараним, бо ти є мудрим чоловіком, і добре знаєш, що з ним зробити, і ти мусиш привести його сиве волосся до Шеолу в крові”. З часом Соломон виконав прикази свого батька.— 1 Цар. 2:8, 9, 42—46, НС.

9. Як це також було правда про Йоава, Давидового попереднього військового вождя?

⁹ Про його колишнього військового вождя на ім’я Йоав, старий Давид сказав Соломонові, своєму наступникові: “А ти також добре знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн тим, що вкоїв двом вождям Ізраїлевих військ Авнерові, синові Неровома, та Амасі, синові Єтеровома, коли він повбивав їх і пролив кров у час спокою, і поплямував воєнною кров’ю свого пояса, що на стегнах його, та обуву, що на ногах його. І ти мусиш діяти згідно з мудрістю твоєю й не дозволь, щоб його сиве волосся пішло в спокою в Шеол”. З часом, на користь спокою й єдности в його царстві, Соломон мусів вислати свого військового гетьмана Бенаю, щоб убити Йоава, який ховався в скрині коло Єговового жертівника. “Тоді Беная, син Єгоядина, пішов і напав та вбив його на смерть; і його поховали в його власному домі в пустині”. (1 Цар. 2:5, 6, 28—34, НС) Отже Йоавове сиве волосся не пішло до Шеолу в спокою.— Порівняйте з 1 Мойсейом 42:38.

10. Чи Давид розумів своє вживання таких слів як Шеол, отже до чого він просив, щоб Соломон привів Йоава й Шемію?

¹⁰ Даючи такі прикази своєму синові Соломонові про Йоава й Шімію, цар Давид знав про що він говорив. Він розумів значення мови, якої він уживав. Він знав, що Шеол значив. В одинадцятьох із своїх псалмах Давид, під надхненням, уживав слово Шеол й це в правильний спосіб.a В Псалмі 16:10, він передсказав воскресення Ісуса Христа з Шеолу. Це Ісусове воскресення заложило основи для воскресення всіх інших із Шеолу під час царювання Божого царства в руках його Месії, Ісуса Христа, потомка Давида. Отже, наказуючи Соломонові привести Йоава й Шімію до Шеолу, Давид знав, що він не наказував йому приводити цих непослушних осіб до вічного знищення без надії будучого існування.

11. В Псалмі 31:17, 18, Давид просив, щоб де лукаві замовкли, і чому то було правильне місце?

¹¹ Давидові псалми як і псалми інших ізраїльтянів сходяться з Давидовими приказами Соломонові відносно місця в яке приводити таких людей як Шімія й Йоава. В Псалмі 31:17, 18, НС, Давид звертається до Бога й каже: “Єгово, щоб не відчувати мені сором за те, що кличу до Тебе. Нехай лукаві соромляться; Нехай вони [лукаві] мовчать [де?] в Шеолі. Нехай заніміють облудні уста, які говорять проти праведного, нестриманно з пихою й погордою”. Читаючи цю Давидову молитву нам треба пам’ятати, що вона була написана під надхненням Божого духа й що тут уживалося правильні слова та місця.

12. В Псалмі 9:17—20, яку просьбу Давид робить у Бога проти народів, що покинули Його?

¹² В Псалмі 9:17—20 надхнений Давид робить цю просьбу до Бога проти народів, які не звертають уваги на Бога й так марширують до нападу проти Давида та його людей: “Лукаві люди вернуться в Шеол, навіть усі народи що Бога забувають. Бо про вбогих не будеться все забувати, і надія покірних не згине. Встань же Єгово! Не дозволь смертельному чоловікові доказатися вищим силою. Нехай народи будуть суджені перед лицем Твоїм. Накинь страх на них Єгово, щоб народи знали, що вони є лише смертельними людьми”.

13. В Йова 21:7—14, хто Йов каже зійшов у Шеол?

¹³ Йовове згадування про місце лукавих людей після смерти не було якимось незв’язним базіканням смертельно-хворого чоловіка: “Чого лукаві далі живуть, старіються й багатством зміцняються? . . . Вони добре проживають свої дні, і вмить сходять до Шеолу. І вони кажуть до правдивого Бога ‘Відвернися від нас! В знанню Твоїх способів ми не знаходили втіхи’ ”.— Йова 21:7—14, НС.

14. Що Йова 24:19, 20, каже відбирає грішників?

¹⁴ До тих слів Йов додав ще оці про грішників: “Як посуха та спека їдять сніжну воду, так і Шеол поїсть грішників! Матка забуде про нього, черва буде висисати його мов солодощі, і про нього не будуть більше згадувати. І неправедність буде поламана наче дерево”.— Йова 24:19, 20, НС.

15, 16. (а) Чи нижчі звірята йдуть до Шеолу або Гадесу при їх смерті? (б) Як це що безглузді, хоч мають честь, були призначені до Шеолу наче вівці, але як це не трапляється так з праведними?

¹⁵ Чи такі нижчі звірята, як от вівці, йдуть до Шеолу або Гадесу? Ні; хоч їх трупи можуть бути поховані разом із людськими трупами або хоч і кладуть образи з звірять у могили віруючих у безсмертність звірячої як і людської душі. Але, так як бідних овець вирізують великим числом, то так і людей, великих і малих, багатих як і вбогих, вирізували або вбивали приводячи їх у звичайний гріб людства де померлі є в земському поросі. (Пс. 44:22; Рим. 8:36) Левітські сини Корея співали про цей факт у Псалмі 49:12—15, НС:

¹⁶ “І однак земський чоловік, хоч у пошані, не може перебувати; дійсно він рівняється до звірят, яких вигубили. Така є дорога тих, що посідають безглуздість і тих, що йдуть за ними та кохають їх думку. Немов вівці вони були призначені до Шеолу; смерть сама буде пасти їх [наче б вони були порізані вівці, стадо Давидове]; а праведні будуть панувати над ними вранці [в день визволення праведних], і подоба їхня знищиться; Шеол а не вищість буде мешканням для кожного. Але, Бог Сам визволить душу мою з руки Шеолу, бо Він прийме мене”.

17. Яка була рада Ахітофела, але проти кого він стався зрадником?

¹⁷ В палаті царя Давида був чоловік, який посідав високу пошану. Той чоловік був Ахітофел, близький порадник Давида. “А Ахітофелова порада, яку він радив тими днями, була немов порада чоловіка, що допитує в слова правдивого Бога. Така була порада Ахітофелова Давидові й Авесаломові”. (2 Сам. 16:23, НС) Але Ахітофел стався зрадником царя Давида й прилучився до бунту Давидового сина Авесалома.

18. (а) Як Ахітофел помер, і з ким він був похований? (б) В Псалмі 55:13—16, якої кари Давид просив у молитві на цього зрадника?

¹⁸ В Авесаломовій кімнаті порадників, Бог помішав хитру Ахітофелову пораду. Отже Ахітофел вийшов і вчинив самовбивство, повішавшись. “І поховали його в гробі предків його”. (2 Сам. 17:23, НС) Зрадницька особа про яку Давид згадує в п’ятдесят п’ятій Псалмі розуміють бути Ахітофел. Про цього зрадницького друга Давид каже під надхненням: “Але ти, смертельний чоловіче мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені, тому що ми втішалися солодкою близькістю; в дім Божий ми ходили разом із товпою. Нехай спустошення зійде на них! Нехай вони живими зійдуть у Шеол; бо протягом їхнього чужоземного перебування зло було в них. А щодо мене то до Бога я покличу; й Єгова сам збереже мене”.— Пс. 55:13—16, НС.

19. (а) В цьому змислі, на кого Давид був прообразом? (б) Кого Ахітофел представляв, і чому цей є виключений від воскресення?

¹⁹ Цар Давид був пророчим прообразом свого видатного потомка Ісуса Христа, обітованого Наслідника царства. Отже Ахітофел стався зрадником, не самого Ісуса Христа, але лише того, що представляв Месію. В гармонії з цим фактом, Давидова молитва була, щоб усі такі як Ахітофел, що були його зрадниками пішли живими в Шеол, так як сталося із домом Корея, Датана й Авірона за днів Мойсея. Але Ахітофел був прообразом Юди Іскаріотського, який видав дійсного Христа його ворогам за тридцять кавальчиків срібла. Отже, злочинство Юди Іскаріотського було багато більше від злочинства Ахітофела, і Ісус назвав Юду, не сином Шеолу, але “сином погибелі”.b Ісус також назвав його “наклепником” або “дияволом”. (Йоана 17:12; 6:70, 71) Знищення Юди виключає воскресення для нього.

20. В гармонії з Приповістей 5:5, 6 і 7:27, чому багато чоловіків пішли передчасно в Шеол або Гадес?

²⁰ Навіть між ізраїльтянами були ті, що не звертали уваги на Божий закон. Отже Він дозволив, щоб інші передчасно приводили їх до Шеолу. Між особами, які були вжиті приводити передчасних у звичайний гріб людства була блудниця або проститутка. Про неї Приповістка 5:5, 6, НС, перестерігає нас цими словами: “Її ноги до смерти спускаються. Її кроки самого Шеолу тримаються. Путь життя вона не обмірковує”. Коли ми будемо наслідувати її, то ми знаємо, який наш кінець буде — смерть у Шеолі. Отже не йдіть до хати або до околиці її: “Її дім є дорогою до Шеолу, вони сходять у внутрішні кімнати смерти”. (Прип. 7:27, НС) З цієї причини багато чоловіків пішли передчасно до Шеолу або Гадесу через їх неморальність.

21. Згідно з Приповістей 9:13—18, чоловіки, що безглуздо піддаються блудниці, приводять себе в громаду з ким?

²¹ Ми не повинні бути такі безглузді як блудниця слухаючи її слів, що заохочують нас до полової брудности. “А кому бракує розуму — вона й йому каже: ‘Крадені води є солодкі, а прихований хліб є приємний’. Але він не знає, що безсильні в смерті є там, що ті, яких вона покликує є в низьких місцях Шеолу”. (Прип. 9:13—18, НС) Блудниця може бути зв’язана з храмом поганської релігії, але то не змінює справи. Фальшивий бог, якого почитають у такому храмові не може зберегти поклонника від страшних наслідків неморальности, навіть коли релігійно виконується його.

22. Від чого “путь життя” відвертається, а головно відносно блудниці?

²² Дорога життя веде в інакшу сторону від тієї де блудниця живе й провадить своє діло. “Путь життя є вгору для того, що поводиться із прозорливістю, щоб відвернутися від низького Шеолу”. (Прип. 15:24, НС) Дорога до незаконного задоволення полового розпалення й до блудниці є дорогою до країни передчасних мертвих.

А ЩО ПРО ПОГАНІВ?

23. Переглянувши справу таких осіб як Йов, Авраам і Авраамових потомків, то яке питання виринає про інших?

²³ До тепер у нашім біблійнім розсліджуванню цієї справи ми головно розбирали її з боку осіб, які були в спорідненню з Єговою або через угоду зроблена з Ним або через чисте почитання, таких осіб як Йов, Авраам і Авраамові потомки, ізраїльтяни, жиди або євреї. Але тепер, що сказати про людей, яких жиди називають поганами або язичниками? Коли вони умруть то куди вони йдуть? Де Боже написане Слово кладе їх? Чи вони є в Божій провізії на воскресення з Шеолу?

24, 25. (а) Відносно ідольських єгиптянів, яке відношення Єгова наказав Своїм людям мати до них? (б) В Єзекіїля 31:1—18, що пророк сказав про єгипетського Фараона та його громаду?

²⁴ Ідолопоклонські єгиптяни були поганами. Через роки протягом шістнадцятого й сімнадцятого століття перед нашою Загальною Добою вони жорстоко гнобили ізраїльтянів. Однак Божий закон через його пророка Мойсея сказав ізраїльтянам: “Не будеш ненавидіти єгиптянина, бо ти був чужинцем у його країні. Сини, які народяться йому в третьому поколіні можуть самі прилучитися до собору Єгови”. (5 Мойс. 23:7, 8, НС) Уподібнюючи єгипетського царя до визначного дерева між іншими деревами, Бог Єгова промовив оці слова через пророка Езекіїла до “Фараона, царя Єгипту та його громади”:

²⁵ “Так говорить Господь Єгова, ‘В день той, коли він зійде до Шеолу, то Я певно спричиню жалобу. Через нього Я покрию водяну глибину, . . . Від гуку упадку його Я наведу страх на народи, коли Я приведу його до Шеолу з тими, що йдуть у яму, і в країні низькій всі дерева Едену, найкращі в Ливані, всі ті, що п’ють воду будуть потішені. З ним вони самі зійшли до Шеолу, до тих, що були побиті мечем і ті, які як його насіння проживали в тіні його серед народів. . . . Це Фараон і вся громада його’, каже Господь Єгова”.— Езек. 31:1, 2, 15—18, НС.

26-29. Згідно з Єзекіїля 32:18—31, хто інший є в Шеолі крім єгипетського Фараона з його громадою?

²⁶ Проте, Фараон, цар Єгипту й його товпа не є єдиними поганами або язичниками, які пішли до Шеолу або Гадесу. Бог Єгова, перед яким Шеол або Гадес лежить відкритий, каже нам про багато інших поганів крім померлих єгиптянів, що знаходяться в ньому. Продовжаючи Своє пророцтво про стародавній Єгипет, Бог Єгова каже до Свого пророка Езекіїла:

²⁷ “Сину людський, жалобно заголоси про громаду єгипетську, і скинь його, його й дочок потужних народів, до країни внизу з тими, що йдуть у могилу”. Стародавні єгиптяни практикували обрізання, але на їх смуток, вони мали лягати в смерті з поганами, які не практикували обрізання.

²⁸ “Сильніші з хоробрих будуть промовляти з-посеред Шеолу, навіть до нього, з його помічниками. Напевно вони підуть у долину; вони мусять лягати разом із необрізаними, побитими мечем. Там є Асирія й всі збори її. . . . Там є Елам і вся громада її навколо могили її, всі побиті, ті, що попадали від меча, які пішли до країни вниз не обрізанцями, ті, що спричинили їм страх у країні живих; і вони будуть переносити приниження з тими, що йдуть у могилу. . . .

²⁹ “Там є Мешех і Тувал та вся його громада. Гроби їх навколо них. . . . І чи вони не ляжуть із могутніми, падаючи з-необрізанцями, які пішли туди [куди?] до Шеолу із їх військовим знаряддям? . . . Там є царі північні, всі вони й всі сидоняни, які пішли з побитими, . . . Це є ті, яких Фараон побачить, і він буде потішений над усією товпою його. Фараон і вся військова сила його будуть люди побиті мечем’, каже Господь Єгова”.— Езек. 32:18—31, НС.

30. (а) Чи в Шеолі є інші погани крім тих про яких Езекіїл згадує, і де це є показано? (б) Як чудово, Ісаїя передсказав знищення вавилонської родини царів?

³⁰ Зауважте той порядок поганських народів, яких мертві є в Шеолі або Гадесі, а саме, Єгипет, Асирія, Елам, Мешех, Тувал, Едом і Сидон. Але що між ними є й багато мертвих із інших поганських народів показується нам у словах Ісаїї, Божого пророка промовлені до царя Вавилону. Він передсказав знищення родинної лінії царів Вавилону, які тримали жидів у неволі через більше як сімдесят років. Це знищення буде таке визначне, що воно наче зворушить померлих у звичайнім гробі померлого людства. Воно є таке чудове, що наче пробудить їх із смертельного сну й спонукає їх говорити здивовано.

31. До чого, Ісаїя, чотирнадцятий розділ, уподібнював “царя Вавилону?”

³¹ Ісаїя, пророк Єгови, уподібнює “царя Вавилону” до величезного дерева, якого ніякий рубач не міг зрубати, але нарешті воно стається зрубане. Він каже до цієї родини вавилонських царів:

32, 33. (а) Хто мав зворушитися з приходом цього царя, і хто там мав промовляти до нього? (б) В якому безчесному стані “цар Вавилону” мав бути приведжений до Шеолу?

³² “Навіть Шеол із долу зворушився тобою, щоб вийти назустріч твоєму приходу; побудив усіх померлих ради тебе й запеклих провідників на землі. Він спонукав усіх людських царів устати з їх престолів [з якими вони були поховані]. Всі вони промовляють і кажуть тобі, ‘Чи тебе також ослабили так як нас? Чи ти до нас порівнявся? До Шеолу прийшла твоя гордість, гуркіт твоїх музичних інструментів. Під тобою, хробаки розпростерлися наче постіль; і хробаки сталися покривалом твоїм’.

³³ “О як ти упав із небес, ти блискучий, син ранньої зорі! Як ти був скинений до землі, ти, що топтав народи! . . . Скинутий до Шеолу ти до найглибшого гробу. . . . Всі інші царі народів, так, усі з них лягали в славі своїй, кожний у своїм власнім домі. А ти, тебе відкинули від гробу наче бридку галузку, одягнена побитими людьми проколені мечем, які йдуть до каміння могили, як потоптаний труп. Ти не будеш прилучений до них у могилі, бо ти привів свою власну країну до знищення, ти вибив своїх власних людей”.— Іса. 14:4, 9—20, НС.

34, 35. (а.) Що Ісаїєве пророцтво відкриває про невільників Шеолу? (б) Де буде більше описано про цю загальну тему?

³⁴ Так то цей “цар” або царська родина вавилонських провідників є приведжена до Шеолу, але не в славі, яку дістали інші провідники світу. Одначе, Ісаїєве пророцтво показує, що “запеклі провідники землі” і “царі народів” також є в Шеолі або Гадесі. Такі особи як от ці будуть ті “великі”, що стануть перед великим білим престолом суду, коли, так як Одкриття 20:11—13 каже: “Смерть і Гадес [Шеол] видадуть мертвих у них”.

³⁵ Але, більше буде написано про цю загальну тему в слідуючих статтях цієї серії, що будуть надруковані в будучих числах Вартової Башти.

[Примітки]