Відповідаючи на питання римського правителя, “Що є Правда?”
“Пилат сказав: ‘Що є правда?’” — Йоана 18:38, НС.
ДОПИТУВАЧ цього питання був правитель або прокуратор римських провінцій Юдеї, Самарії та Ідумеї на Середньому Сході в роках 20 до 36 нашої Загальної Доби. Його столиця була в місті Кесарії на березі Середземного Моря; але він поставив своє питання чоловікові, який стояв на суді перед ним у палаці правителя в Єрусалимі в часі жидівської Пасхи, 14-го нісана, 33 р. З.Д. Бувши правителем він прийшов до Єрусалиму з своїм військом, щоб тримати порядок коли жиди святкували Пасху. Здається, щоб запобігти клопіт того дня в Єрусалимі, то релігійні провідники міста передали цьому римському правителеві чоловіка, якого вони вважали бути лиходійом, щоб він засудив та покарав його згідно з римським законом. Протягом цього приватного розпитування, то правитель, яко суддя поставив цьому заскарженому чоловікові питання: “Що є Правда?” І цей правитель більше не цікавився правдою. Три роки пізніше його покликали назад до Риму відповісти на заскарження про погане поводження в посаді. Згідно з істориком Юсібіусом, його видали до Відня в римській провінції, Ґол і там він пізніше покінчив своє життя самовбивством. Він помер і не дістав відповіді на своє питання.
1. Як письменники підтримують історичність зустрічі між Пилатом а Христом, але хто більше докладно описував про неї?
РИМСЬКИЙ правитель був Понтій Пилат. Чоловік, якому він поставив своє славне питання був Ісус Христос. Про історичність зустрічі цих двох чоловіків у цьому дуже важному часі свідчать, не лише жидівські свідки, але також і славний римський історик за нашого першого століття, Публій Корнелій Тасітус. Пишучи про ім’я “Християни”, цей не-жидівський історик каже:a “Автор того ім’я Христос, був покараний [забитий] прокуратором, Понтійом Пилатом, коли Тиберій був імператором”. Але чоловік, який докладно писав про зустріч між Ісусом Христом а Понтійом Пилатом був найбільш любимий земний приятель Ісуса Христа, Йоан, син Зеведея. (Йоана 18:28—38) Позаді Йоанового опису було багато правди, бо більше від якого-небудь іншого писателя Біблії, він писав про правду та правдивість, поле зацікавлення, яке є найбільш важним для нас усіх.
2. Які питання виринають про Пилатові власні питання, і що ми можемо сказати на відповідь?
2 Здається, що римський губернатор Понтій Пилат помер і не дістав відповіді на своє питання, “Що це правда?” Але, чи те питання справді завмерло з ним? Чи не було відповіді на це питання аж до цього дня? Хоч Христос помер й усно не дав відповіді на Пилатове питання, то чи він справді не дав відповіді на це іншим, так, нам? Ми мусимо відповісти НІ! Пилатове питання дістало відповідь, і ми можемо дати ту відповідь усім щирим шукачам та любимцям “правди”.
3. Що є “правда”, і про яку правду випитував Пилат Христа?
3 Правда значить “погоджування з фактами”. Існує багато речей про яких треба установити дійсні факти, щоб навчитися правди про них. Коли ми є свідомі про щось так як воно дійсно існує, то наше знання справді є правдиве або в правдивій формі. Бути правдивим, то наше знання про щось мусить годитися з тим, що є дійсне. Тепер коли Ісус Христос стояв на суді перед Понтійом Пилатом, то цей правитель цікавився навчитися деяких фактів про цього обвинувачуваного чоловіка. Вдійсності, він не цікавився правдою; його призначені обов’язки та відповідальності не дозволяли йому робити такого широкого досліджування. Цей чоловік, що стояв перед ним почав говорити про правду. Отже, це в цьому змислі, що Пилат запитав його: “Що є правда?” Але, що це була за правда про яку Ісус говорив? Ану побачмо.
РОЗСЛІДУЮЧИ ВІДПОВІДІ
4. Згідно з Йоановим звітом, то з чого Пилатове питання виринуло?
4 Звіт Йоана, сина Зеведея каже: “Отже Пилат увійшов до палаца губернатора й знову покликав Ісуса та сказав до нього: ‘Чи ти цар Юдейський?’ Ісус відповів: ‘Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про мене?’ Пилат відповів: ‘Чи ж юдеянин я? Твій власний народ та первосвященики видали тебе мені. Що ж таке ти вчинив?’ Ісус відповів: ‘Моє царство не є частиною світу цього. Як би моє царство було з цього світу, то мої слуги воювали б, щоб не виданий був я юдеям. Але моє царство не звідси’. Тоді Пилат каже до нього: ‘А чи ти цар?’ Ісус відповів йому: ‘Сам ти кажеш, що я цар. На те я народився, і на те я у світ прийшов, щоб засвідчити правду. Кожен, хто стоїть по стороні правди, той чує мій голос’. Пилат сказав до нього: ‘Що є правда?’” — Йоана 18:33—38; Мат. 27:11—14, НС.
5. Коли Ісус стояв на суді перед Пилатом, то як він показав себе бути вірним до свого призначення приходячи у світ?
5 На цій рішальній оказії, Ісус був вірний місії ради якої він прийшов у світ. Страх смерти не впливав на нього, щоб він заперечував факти цієї справи. Коли вороги передали його Пилатові, то вони обвинувачували його, кажучи: “Ми знайшли, що цей чоловік ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й каже, що він сам є цар Христос”. (Луки 23:1—3, НС). Отже, коли його запитали чи він був царем, то він не перечив цього. У відповідь Пилатові він говорив про “моє царство”, але він пояснив, що воно не було частиною цього світу. З цього пояснення Пилат заключив, що Ісус був царем. І це спонукало його поставити ще одно питання про Ісусове царство, кажучи: “А чи ти цар?” Цебто сказати, навіть якщо твоє царство й не було з цього світу. Ісус відповів, що Пилат зробив правильне заключення, кажучи: “Сам ти кажеш, що я цар”. Коли б ні, то Пилат не питав би ще один раз чи він був царем.
6. Ради якої цілі Ісус постановив бути вірним на цій оказії не роблячи різниці, що б його коштувало?
6 Ісус лишив Пилатове судове заключення бути правильним. Він тепер стояв перед судом і не міг перечити правді. Так як він тоді сказав Пилатові, він народився ради цієї самої цілі й прийшов у світ, щоб посвідчити про правдивість його царства. І всі, що будуть по стороні правди приймуть Ісусове свідоцтво за правдиве. Він народився свідчити про правду. Коли йому було тридцять років він охрестився й прийшов у світ, щоб свідчити правді. Отже тепер при найвищій точці свого земного життя він не міг пропустити ціль свого людського народження й приходу в світ. Він буде вірний правді навіть коли б це й значило його життя. Коли б це питання не зосереджувалося навколо правди, то певно, що він не був би охочий вмирати; він не вмирав би за неправду.
7. Про що ми мусимо переконати себе відносно Ісусового свідчення, і до чого наше переконання доводить?
7 Ісус був охочий вмерти за правду. Але, чи ми є переконані з відваги та вірности його життя, що його свідчення, не лише перед римським правителем, але й перед усіма народами, було правдою? Коли ми є переконані, то що це значить? Оце, що коли ми будемо слухати голосу його, приймаючи те, що він каже, тоді ми будемо приймати його за царя. Роблячи це, ми доказуємо себе бути “по стороні правди”. Це також значить, що ми є по Ісусовій стороні, саме де ми хочемо бути.
8. (а) Чому це була правда про яку ми повинні поінформувати себе? (б) Чому сам Ісус мусів бути правдою?
8 Це мусить бути дуже важна правда, коли чоловік народився, свідчити про неї. Вона мусить бути правдою, якій годиться посвятити наше ціле життя, коли на світ народився чоловік свідчити про неї. Дійсно ця справа була такою важною. Отже, коли є яка правда про яку ми повинні повідомити себе, то це мусить бути ця правда. Однак, в Ісусовому випадку, то правда не була лише те, що він говорив; вона також була тим, що він робив, як він жив і як він помер. Ісус мусів жити в такий спосіб, щоб правда здійснювалася. В Ісусові, яко чоловік, ми бачимо дуже багато важних речей, як земних так і небесних; і він мусів жити та поводитися так, щоб сповнити всі ці речі. Він сам мусів бути правдою.
9. В гармонії з тим, що Йоан казав про Ісуса Христа в Йоана 1:14, 16, 17, чи це були лише красномовні вислови?
9 Йоан не вживав лише привабливі слова або мову коли він писав про прихід Ісуса із неба до землі народитися досконалим чоловіком, кажучи: “Отже Слово сталося тілом, і перебувало між нами, і ми бачили славу його, славу, яка належить до однородженого Сина від Отця; і він був повний незаслуженої ласки й правди. А з його повноти ми одержали всі, навіть незаслужену ласку над незаслуженою ласкою. Бо закон був переданий через Мойсея, але незаслужена ласка та правда з’явилася через Ісуса Христа”.— Йоана 1:14, 16, 17, НС.
ЯК “ПРАВДА З’ЯВИЛАСЯ”
10, 11. (а) Чи така протилежність, яка існує між Ісусом а Мойсейом значить, що Закон переданий через Мойсея не був правдою? (б) У Римлян 7:10—12, що Павло каже на оборону добрість Божого закону?
10 Як це було, що Ісус був “повний . . . правди”? Як він стався тим, через якого “правда з’явилася”? Чому апостол Йоан порівнює Ісуса з Мойсейом? Чи пророк Мойсей не приніс правду в свойому часі, більше як чотирнадцять століть перед Христом? Чи Закон, який Бог дав Мойсейові передати жидівському народові, не був правдою? Так. Століття після того як Бог дав Закон через Мойсея, то надхнений псалмоспівець сказав Богові Законодавцеві: “Ті, що гоняться за розпустою вже приблизилися; вони далеко відступили від Твого власного закону. Ти є близько, О Єгово, а всі Твої заповіді є правда”. (Пс. 119:150, 151, НС) Сам факт, що Закон переданий через Мойсея присуджував його власних людей за грішників доказує, що він був вірний праведності та святості. Через його досконалість, той Закон присуджував жидів до смерти. Отже на оборону Божого закону апостол Павло пише:
11 “І заповідь, яка була на життя, сталася мені на смерть. Бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив мене [цебто сказати через заповідь, яка присуджує грішників до смерти]. Тому то, закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра”.— Рим. 7:10—12, НС.
12, 13. (а) Що Мойсеїв закон вимагав від жидів, щоб вони могли набути вічного життя через нього, і чому той Закон не втратив своєї цілі? (б) Як апостол Павло пояснив цю точку в Галатів 3:23—25?
12 Отже в законі переданому через Мойсея не було помилок. Але, він пояснював, що значила помилка. Закон даний через Мойсея не був помилкою. Десять Заповідей, які були частиною того Закону не були помилкою. Закон вимагав досконалого послуху від жидів, щоб вони могли заслужити вічне життя дотримуючи його. Але ніхто з звичайних жидів не міг дотримати Закону досконало й набути вічного життя через діла Закону. Однак, закон послужив свою ціль, бо він об’явив або показав Того Досконалого, який міг цілковито дотримати Закон, Той, який обминув присудження Законом і який через це був визнаний бути зовсім праведним і заслужив вічне життя через свою бездоганну праведність. Що Закон переданий через Мойсея не втратив своєї цілі, і що він не був помилковим зусиллям або невдачою, то жидівський християнський апостол Павло пояснив цими словами:
13 Перед приходом [християнської] віри, закон нас хоронив, ми бувши ув’язнені разом, виглядали віри, яка мала об’явитися. Тому закон стався виховником нашим до Христа, щоб нам виправдатися вірою. Але тепер як та віра прийшла, то ми вже не під виховником [Законом]”— Гал. 3:23—25, НС.
14. (а) Як Мойсеїв закон був щось більше ніж збірник законів? (б) Як це було правда про священство для якого Закон робив розпорядки?
14 Закон, який був переданий через Мойсея, не був лише збірником законів для людського поводження. У багатьох способах той закон був пророчий. Він заповідав багато речей, які були прообразом майбутніх добрих речей. Наприклад, Закон установив священство для жидівського народу в Аароновій родині, що був Мойсейовим старшим братом. Це було пророчим образком як Бог Єгова колись установить Первосвященика, що подасть жертву на вічну користь усьому людству. Цей духовний небесний Первосвященик також буде мати підсвящеників, і ці, що будуть вибрані з-поміж людей будуть мати співчуття до них у їхньому грішному стані.
15. Чим був щорічний жидівський день покутування пророчий?
15 Закон вимагав, щоб жиди кожного року відбували народний день покутування десятого дня, сьомого місячного місяця. У той день робилося покутування для священства й для решта жидівського народу жертвуючи незаплямованого бика та козла, яких кров вони кропили Найсвятішу Святиню. Також козел відпущення відбирав їхні гріхи. Все це було пророчим образком показати як Божий великий Первосвященик дасть жертву на викуп за гріх людства й послужить за правдивого Пред’явника гріхів, щоб відібрати людські гріхи. Все це буде виразом ласки з Божої сторони.
16. Отже крім заповідей, то що більше Мойсеїв закон подав, згідно з письменником до Жидів 8:4, 5?
16 Отже в Законі, переданому через Мойсея, було багато більше крім простих заповідей показати жидам, що гріх був і що було чисте, правильне, святе і несамолюбне, щоб вони продовжали ходити в гармонії з Богом. Крім цього, Закон вимагав, щоб вони виконували деякі значні церемонії, щоб поставити пророчий взірець і правдивий образок гарних речей, які колись мали сповнитися за Божим наміром. Надхнений письменник називає ці пророчі образки ‘тінями’, кажучи: “Тут пробувають священики, що дари приносять за Законом, але, які то люди служать образові й тіні небесних речей; так як Мойсей, коли мав докінчити скинію, дістав божественний наказ. Бо він каже: ‘Дивись бо, зроби все за зразком, який був показаний тобі на горі [Сінай]’”.— Жид. 8:4, 5, НС.
17. Яким способом Закон постачив ‘тіні’ досконалого людського тіла, якого треба було пожертвувати за гріх?
17 Цей самий письменник знову згадує про ‘тіні’ коли він говорить про потребу досконалого людського тіла, яке буде представлене як жертва перед Богом, кажучи: “Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, то люди не можуть тими самими жертвами, яких вони завжди щороку приносять, удосконалити тих, хто приступає. Інакше, вони перестали б приноситись бо ті, хто служить, які були очищені раз, уже б не мали жодної свідомости гріхів? Але цими жертвами, рік від року, пригадується про гріхи, бо воно не є можливо, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! Отже коли він прийде в світ, то він каже: ‘Жертви та приношення Ти не хотів, але тіло мені приготував’”.— Жид. 10:1—5, НС.
18. Які були деякі ‘тіні’ Мойсейового закона, і чому воно є властиво називати їх ‘тінями’?
18 В законі було багато інших речей, як-от пасхальна вечеря, свято тижнів або П’ятидесятниця, тижневий день суботи, рік Ювілею, свято першого дня нового місяця, а особливо кожний сьомий новий місяць, яких вони мали дотримувати й всі ці були ‘тіні’. Вони всі були правдиві самі в собі й постачували маленький взірець або образок більших майбутніх речей. Але, вони самі були лише ‘тіні’. Тінь є темний образок або відбиток, якого робить якась масивна, непрозора сутність, яка стоїть посередині світла. Тінь не є важна; вона не є дійсна річ. Сутність або тіло, якого тінь є взірцем є дійсна річ. Коли сутність або тіло знаходиться на переді світла, тоді його тінь падає наперед того тіла або сутності. З цієї причини маємо звичайну приказку: “Наступні події кидають свою тінь перед собою”. У Божому намірі тінь прийшла перше, щоб дати мале поняття гарних речей, яких Він мав на думці здійснити для майбутності людства. Ті тіні спонукали правдиве сподівання в людей, які слухняно дотримували Божий закон. Тому що ‘тіні’ були правдиві, то ці люди не будуть розчаровані своїми надіями.
19. Отже, чому Йоан міг властиво казати: “Закон був даний через Мойсея, . . . але правда прийшла через Ісуса Христа?
19 Тінь є правдива, але вона не є повною правдою. Правда приходить лише тоді коли прийде те, що та тінь представляла. Тоді правда здійснюється. Сутність або тіло є правдою. Так як Мойсеїв закон містив лише тіні, то він мусів уступитися коли дійсна річ прийшла, сутності або тілові, яких Закон представляв. Отже правила Мойсейового закону про їжу, пиття, обхід церемоній й дотримування святих днів мусіли перейти, немов взірці або тіні. І так сталося, бо апостол Павло пише до християнського собору в Колосії, Малій Азії, кажучи: “Тож нехай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за свято, чи за обхід нового місяця, чи за суботу; бо ці речі є тінь майбутнього, але дійсність належить до Христа”. (Кол. 2:16, 17, НС) Отже слова апостола Йоана були зовсім в гармонії з історичними фактами: “Закон був переданий через Мойсея, а незаслужена ласка та правда з’явилися через Ісуса Христа”.— Йоана 1:17, НС.
20, 21. Щоб Йоанова заява була зовсім правдивою, то що вимагалося від Ісуса щодо покутування за гріх?
20 Щоб ця заява була правдива в її найповнішому змислі, то Ісус Христос мусів не лише говорити, проповідувати й навчати. Закон вимагав, щоб цей Син Божий позбувся своєї духовної слави на небі й народився досконалою людською дитиною, щоб здійснити правду, про жертви, яких вони приносили в День Покутування, які то жертви символічно відбирали гріхи цілого жидівського народа. Закон вимагав, щоб Ісус представив себе коли йому було тридцять років, постачити відповідну людську жертву й представити її перед Богом, щоб він міг статися Богом Помазаним Первосвящеником, і відкупити гріхи всього людства. (Жид. 5:1—5; 7:27; 8:1—4) Він зробив це коли представив себе для хрещення в річці Йордані в якій Йоан Хреститель тимчасово занурив його тіло у воду. Таким чином, він прийшов у світ із жертовним людським тілом, якого Бог приготовив для нього.— Жид. 10:5—10; Пс. 40:6—8; Йоана 18:37.
21 Коли він помер три роки й пів пізніше, яко Первосвященик Єгови, то Ісус постарав свою людську жертву “раз на завжди”. Щоб він міг представити цінність своєї досконалої людської жертви перед Богом на небі, то він мусів воскреснути з мертвих. Це сталося третього дня після його смерти. Тоді, так як жидівський первосвященик переходив поза внутрішню заслону храму в Найсвятішу Святиню або у внутрішню кімнату, Ісус Христос воскрес духом і за час буквально появився перед Богом, щоб представити життєву цінність своєї жертви.
22. Як все це було частиною Ісусового свідчення про правду?
22 Все це доказало правдивість тіней, яких містив Закон переданий через Мойсея. Він заснував первосвященство в якому Ісус Христос був дійсною правдою. З цього людство отримало дуже дорогоцінні благи. Всі ці є частиною Ісусового свідчення про правду, коли він здійснив усе те, що було передсказано та зображено Мойсейовим законом.
ЦАРСЬКА ПРАВДА
23. (а) Чи ті речі, які мали до діла з священицькими жертвами за гріхи були всі правдою, якою ми будемо цікавитися, і як це сталося ясним на Ісусовім суді? (б) Отже, що інше з Мойсейового закону треба було доказати бути правдивими ‘тінями’?
23 Але, чи ми лише цікавимося правдою про священицьку службу й подавання жертви за гріхи світу? Ні! Бо коли правитель Понтій Пилат розпитував Ісуса, то там виринула справа про царський уряд. Вороги, які передали Ісуса до римського суду, обвинувачували, що він привлащував бути “Христом царем”. (Луки 23:1, 2) Вдійсності тоді треба було заснувати багато правди в цій справі про уряди, не лише про місцевий жидівський уряд, але й уряд цілого світу людства. Тоді, так дуже багато залежало від Ісуса Христа й він, оціняючи цей факт, зовсім постановив бути вірним. І речі записані в Мойсейовому законі, які відносилися до надходячого уряду для Божих людей треба було доказати правдивими пророцтвами, правдивими ‘тінями’, які будуть сходитися з майбутніми фактами. А як ці доказалися бути правдивими?
24. (а) Яку посаду в Ізраїлі Бог заснував із Аароном і його родиною? (б) Чому Бог не поставив людського царя над Ізраїлем?
24 Коли Закон був переданий через Мойсея на горі Сінай, то в Ізраїлі не було видимого людського царя. Мойсей не був їхнім видимим царем, але лише служив за посередника між Богом Єговою а ізраїльським народом. Мойсеїв старший брат Аарон, був первородженим сином левіта Авраама. В Аароновій родині Бог Єгова установив священство над Ізраїлем. А чому Бог не поставив людського царя над Ізраїлем? Або чому Він не зробив Аарона царемсвящеником? Це тому, що Бог Єгова, хоч Він був невидимим, то Він був їхнім закон-даючим царем. Він не міг бути також й ізраїльським священиком. Справи в Ізраїлі були такі про які співав Мойсей біля Червоного Моря, около три місяці перед тим ніж Закон був переданий: “Єгова буде царювати до часу необмеженого, навіть повіки. Бо коли фараонові коні з його воєнними колесницями й його верховниками війшли в море, то Єгова повернув морські води на них, а сини Ізраїлеві перейшли суходолом у середині моря”. (2 Мойс. 15:18, 19, НС) Отже Єгова далі був їхнім царем.
25. Яке відношення до людського царя над Ізраїлем Бог виявив у Законі переданий через Мойсея?
25 В Мойсейовому Законі Бог Єгова натякнув, що прийде час коли ізраїльтяни схочуть бути такими як нетеократичні поганські народи в яких є видимі царі. Тоді Єгова сказав: “Ти мусиш поставити царя над собою, якого Єгова, Бог твій, вибире. З-посеред братів своїх поставиш царя над собою. Не зможеш поставити над собою чоловіка чужинця, який не є братом твоїм . . . коли він сяде на престол царства свого, то він мусить написати відписа цього закону з книги, що перед лицем “священиків Левітів”. (5 Мойс. 17:14—18, НС) Пізніше Мойсей перестерігав, що коли ізраїльтяни не будуть дотримувати їхню урочисту угоду з Богом, то “Єгова передасть тебе і царя твого, якого поставиш над собою, народові, якого не знав ти та батьки твої, і ти будеш служити там іншим богам із каміння та дерева”. (5 Мойс. 28:35, 36, НС) Більше як триста й п’ятдесят років пізніше ввесь ізраїльський народ просив такого царя, і Бог дав їм Саула, сина Кіша.— 1 Сам. 8:4 до 12:5.
26. (а) До якого ізраїльського покоління належав Саул, син Кіша? (б) Але до кого, згідно з пророкуванням патріярха Якова, мала прийти царська сила в Ізраїлі, отже, хто мав народитися в тому поколінні?
26 Цар Саул походив із Веніяминового покоління. Але давно перед тим ніж Закон був переданий через Мойсея, Бог Єгова надхнув патріярха Якова або Ізраїля пророкувати, що царська сила в Ізраїлі буде в руках Юдиного покоління й що берло та провідниче жезло ніколи не відступить від того покоління. Хтось, який називається Шіло (що значить “Той до кого воно належить”) мав прийти з того покоління, “і послух усіх людей буде належати до нього”.
27. Як можна казати, що пророцтво Якова було в Законі, який був переданий через Мойсея?
27 Це пророцтво про царство було записане в першій книзі Біблії в 1 Мойсея 49:8—10. Але, ця книга була написана Мойсейом. Те, що тепер є перших п’ять книг у Біблії, на початку були лише одною книгою написана Мойсейом. За часу Ісуса Христа коли жиди говорили про великі розділи книг Єврейського Писання, то перших п’ять книг, яких Мойсей написав вони називали Закон або “Тора”, так що 1 Мойсея називали книгою “Закону”, або Торою. Коли Ісус воскрес із мертвих він сказав своїм учням: “Це є мої слова, що казав до вас, коли я ще був з вами [в тілі], що всі речі записані в [1] Мойсейовому законі, і в [2] Пророках, і в [3] Псалмах про мене мусять сповнитися”. (Луки 24:44, НС) З цієї причини вислів “Закон” може містити й те, що було записане в 1 Мойсея, включаючи й те пророцтво патріярха Якова про царство в юдейському поколінні.
28. (а) Щоб Ісус міг вповні “посвідчити правді”, то чому він мусів народитися в якійсь особливій родині а не лише в якомусь поколінні? (б) Як Бог ще більше зміцнив цю обітницю про царство й до кого царство дійсно належало?
28 Щоб “посвідчити правді” про Боже царство, то Ісус народився в Юдейському поколінні. (Жид. 7:14) Але, щоб він міг вповні “посвідчити правді”, то Ісусове народження не могло бути в якій-небудь родині з Юдейського покоління. Він мусів народитися в Давидовій родині у Віфлеємі; і так воно сталося. (Рим. 1:1—4) А чому це так? Це тому, що Давид із Юдиного покоління стався Царем в Ізраїлі, щоб заступити місце царя Саула й його сина Іш-бошета, і тоді Бог Єгова зробив урочисту угоду з царем Давидом, щоб царство Божих людей пробувало в Давидовій царській родині повіки. Це значило, що нарешті Давид буде мати постійного спадкоємця того царства. (2 Сам. 7:11—16; 1 Пар. 17:11—15) Бог Єгова не лише зробив цю обітницю вірному цареві Давидові, але Він зобов’язав Себе, зробивши цей обіт під присягою. Присягаючи так, то Бог дійсно присягнув на користь Свого власного царства, бо сам цар Давид признав, що царство над Ізраїлем дійсно належало до Єгови й що престол на якому він сидів в Єрусалимі дійсно був “престолом Єгови”. (1 Пар. 29:10, 11, 23) Про цю присягу, яка мала потвердити згоду з Давидом про вічне царство, ми читаємо:
29. Що 89 Псалма мала казати про цю угоду й Божу присягу про Давидове царство?
29 “Я склав угоду з вибранцем Своїм; Я присягнув Давидові, Моєму слугові, ‘до часу необмеженого Я твердо встановлю твоє насіння й я укріплю твій престол від покоління до покоління. . . . Я не буду зневажати угоди Моєї й не зміню вислів уст Моїх. Коли Я присягнув Давидові у святості Своїй, то Я не буду казати неправди. Його насіння саме буде до часу необмеженого й його престол як сонце передо Мною. Так як місяць воно буде твердо засноване до часу необмеженого, і буде вірним свідком на небі”.— Пс. 89:3, 4, 34—37; Дії 2:30.
30. Отже, що були ті “милості Давидові” про яких згадується в Ісаї 55:3, і чому вони мусіли бути вірними?
30 Ця угода про царство з всіма її рисами була те, що Боже Слово називає “милості Давидові”, і Божа присяга додала до їх вірности та вірогідности. Отже в часі пересліджування, то Божі люди могли вповати на Нього, що Він виконає цю угоду про царство й могли повторяти слова псалмоспівця, не сумніваючись про угоду, але з покликом до Бога вони могли казати: “Де Твої перші милості, Єгово, що їх Ти присягав Давидові у Своїй вірності?” (Пс. 89:49, НС) Ласкаво Бог запевняє Своїх людей про Його вірність до угоди, кажучи: “Я охочо зроблю з вами вічну угоду щодо любимих милостей Давидових, які є вірні”. (Іса. 55:3) А головно Ісус Христос міг набирати потіхи з цієї божественної обітниці.
31. (а) Отже чому Ісус народився в Давидовій царській родині? (б) Як Єгова відповів на молитву в Псалмі 132:1—18?
31 Отже, щоб зробити угоду про царство вічною правдою, то Ісус народився в Давидовій царській родині, статися Давидовим Постійним Спадкоємцем. Таким чином Єгова не доказався бути неправдивим цареві Давидові й постарав йому того помазаного царя, постійного спадкоємця. Єгова відповів на молитву, яку зробили до Нього в Псалмі 132:1—18: “Ради Давида, Твого слуги, не відвертай лиця Свого помазанця. Єгова присягнув був Давидові правду, і Він не відступить від неї: ‘Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм. . . . Там Я вирощу рога Давидового, Я поставлю світильника для помазанця Свого. Ворогів його покрию соромом; а на ньому корона його буде сяяти’”.
32, 33. Як Петро, у день свята П’ятидесятниці, посвідчив про Божу царську присягу Давидові й про її сповнення?
32 Апостол Петро був один з тих, що свідчив про правдивість цього. У день свята П’ятидесятниці, п’ятдесят днів після воскресення Ісуса Христа, Петро пояснив, що виливання святого духа значило на Христових учнів в Єрусалимі й сказав:
33 “Браття, мені вільно сміло говорити вам про голову родини Давида, що він помер і був похований, і його гріб є між нами до цього дня. Отже, тому що він був пророком, і знав, що Бог клятвою присягнув йому, посадити на престолі його від плоду його стегон, у передбаченні він говорив про воскресення Христа, що не буде зоставлений в Гадесі, і що його тіло не зазнає зотління. Цього Ісуса Бог воскресив, про який то факт ми всі є свідками. Отже, тому що він був вознесений до правиці Бога і прийняв обіцяного духа святого від Отця, то й злив він оте, що ви бачите й чуєте. Дійсно Давид не зійшов на небо, але сам він каже, ‘Єгова сказав Господеві моєму: “Сядь праворуч Мене, аж поки не покладу Я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм”‘. Отже, нехай знає ввесь дім Ізраїлів, що Бог зробив його Господом і Христом, цього Ісуса, якого ви розп’яли”.— Дії 2:29—36, НС.
“ГОСПОДЬ” ЦАРЯ ДАВИДА
34. (а) Як Ісус Христос стався Давидовим Господом, і де Давид передсказав поворот цих подій? (б) Коли Давид особисто признає Ісусову владу?
34 Тут апостол Петро, під надхненням вилитого святого духа сказав, що піднесений Ісус Христос стався Господом царя Давида, цебто сказати, вищим від царя Давида. Престол царя Давида був лише земним престолом називаючись “престол Єгови”; але позиція Ісуса Христа на престолі була небесна, праворуч Бога. Він мав статися безсмертним, вічним небесним царем. В наступаючій майбутності, коли Давид воскресне з мертвих, то він навчиться про свого потомка, Ісуса Христа й признає його за свого Господа, правдивого Христа або Помазанця. У 110-ій Псалмі цар Давид передсказав, що Ісус Христос станеться його господом. Апостол Петро наводив перший вірш цієї псалми й приложив його до Ісуса Христа, що він сповнився в ньому. Отже цим чином надхнений Петро прикладав цілу псалму до Ісуса Христа. Апостол Павло також прикладає її до Ісуса.
35. Кому Єгова присягнув у Псалмі 110:4, і про що?
35 Ця Давидова псалма каже, що Єгова знову присягнув, цей раз, не Давидові, але Давидовому Господеві праворуч Бога на небі. Відносячись до нього, четвертий стих 110-ой псалми проголошує: “Єгова присягнув (і Він не буде жаліти): ‘Ти священик до часу необмеженого за чином Мелхиседековим!’ ” Отже, цим чином Єгова присягнув Своєму Синові, Ісусові Христові.
36. Що було такого спеціяльного про “спосіб” Мелхиседека, і як було показано, що він був вищим від Авраама?
36 А хто був цей Мелхиседек, якого “спосіб” Ісус Христос, Господь Давида мав наслідувати? Закон, який був переданий через Мойсея, включаючи й 1 Книгу Мойсея показує нам. Мелхиседек не лише був священиком, але також і царем. Згідно з 1 Мойсейом 14:17—20, він вийшов із свого царського міста і привітав патріярха Авраама коли він вертався з перемоги в битві. Ми читаємо: “Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино, і він був священиком Всевишнього Бога. Тоді він поблагословив його та й промовив: ‘Благословенний Авраам від Всевишнього Бога, Творця неба та землі; і благословенний Всевишній Бог, що видав гнобителів твоїх у руку твою!’ Тоді Авраам дав йому десятину зо всього”. Отже Мелхиседек був вищим від Авраама.
37. (а) Від кого Ісус успадкував царство? (б) Чи Ісус дістав своє священство від Первосвященика Аарона, або як?
37 У Жидів 6:20 до 7:17, цю присягу з Псалми 110:4 прикладається до Ісуса Христа. Точка за точкою там пояснюється в який спосіб він був таким як цар-священик Мелхиседек. Мелхиседек був царем-священиком і не мав спадкоємця на землі. Ісус Христос не успадкував ні священство, ні царство від Мелхиседека. Він стався постійним Спадкоємцем царя Давида за угодою про царство, але він не успадкував своє священство від первосвященика Аарона з Левітського покоління. Ісус не народився в Левітському поколінні, бо він мусів бути Давидовим потомком. Тоді, як же Ісус дістав своє священство навіки? Він дістав його через присягу Єгови, яка була записана в Псалмі 110:4.
38. Як те, що Мелхиседек зображав здійснилося в Ісусі Христі й над чим Єгова не буде жалувати?
38 Стародавній Мелхиседек мав показати, що спосіб майбутнього Царя-Священика був пророчим прообразом, який представляв більшого Царя-Священика, Ісуса Христа. Те, що Мелхиседек зображав здійснилося в Ісусі Христі. Ім’я Мелхиседека значить “Цар Праведности”; і яко цар Салиму, що значить “Спокій”, він також стався “царем спокою”. Але, Ісус Христос був тим правдивим Мелхиседеком, якого Бог мав намір установити; він був правдивим “Царем праведности”, правдивим “Царем спокою”. Він є правдивим Царем-Священиком, який постачив вічне покутування для всього людства й який буде спокійно царювати над усією землею. Бог Єгова ніколи не пожалує, що Він присягнув зробити його Царем-Священиком.
ВТІЛЕНА ПРАВДА
39. Як Ісус Христос був правдою, і як він дійсно свідчив правді?
39 З усього цього стається ясно, що Ісус Христос є Правдою. Він є здійсненням правди, на яку тіні Мойсейового закона як і пророцтва в Єврейських Писань показували. Всі ті пророчі події указували на нього. Він на це народився й на це він прийшов у світ, щоб він міг посвідчити правді про ці речі сповнивши їх. Він був живою Правдою цього одкриття Божих намірів, речі про яких Бог присягнув.
40, 41. (а) В цих змислях, чому Ісус не робив помилки коли він сказав, що він був правдою? (б) Бувши правдою, то які особи користали з цього, і як Павло показує це в Римлян 15:8—12?
40 Коли Ісус був чоловіком на землі, то він постановив свідчити про правду Божого записаного слова в Єврейських Писаннях. Тієї ночі коли він попався в руки своїх ворогів, він сказав своїм вірним апостолам: “Я дорога, і правда, і життя. Ніхто не приходить до Отця, якщо не через мене”. (Йоана 14:6, НС) Чи він робив помилку кажучи це? Ні, бо дійсно він сам був правдою. Він не був ніякою тінею Месії або Христа. Він був дійсним, тим, що був обіцяний. Він не був ніякою тінею царясвященика. Він справді був правдивим, передсказаним царем-священиком. Таким чином, не лише обрізані жиди будуть користати з нього, але також і всі не-жидівські народи. Отже апостол Павло каже:
41 “Я кажу, що Христос дійсно стався слугою тим, що є обрізані ради Божої правди, щоб потвердити обітниці, яких Він зробив отцям своїм, і щоб народи прославляли Бога за Його милосердя. Так як є написано: ‘Тому то я буду явно признавати Тебе між народами й буду виспівувати ім’я Твоє’. І знову він каже: ‘Тіштесь, народи, народи Його’. І ще: ‘Хваліть Єгову, всі народи й нехай всі люди хвалять Його’. І знов Ісая каже: ‘Там буде корінь Єссеїв [батько царя Давида], і буде один царювати над народами; на нього народи будуть надіятися’”.— Рим. 15:8—12, НС; Пс. 18:49; 117:1; 5 Мойс. 32:43; Іса. 11:10, НС.
42. (а) Як Ісус дійсно стався “слугою тих, що були обрізані”? (б) Як Ісус “потвердив” Божі обітниці, яких Бог дав предкам?
42 Одного разу коли Ісус Христос зустрінув хананеянську жінку, він сказав: “Я є посланий тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого”. Коли він вислав своїх дванадцятьох апостолів проповідувати про царство небесне, Ісус сказав до них: “Не ходіть на дороги поган, і не входьте до самарянського міста; але йдіть радніш до загублених овечок дому Ізраїлевого”. (Мат. 15:24; 10:5, 6, НС) Отже, тому, що він народився й був обрізаний яко жид під Мойсейовим законом, то Ісус “дійсно стався вісником тих, що є обрізані”. Ця служба Ісуса Христа на користь обрізаних жидів була “ради Божої правдивости”, бо Бог Єгова сказав патріярхам Авраамові, Ісакові й Якові, що всі народи на землі будуть благословитися насінням їх. Отже по народженню, їхнє “насіння” будуть ізраїльтяни, жиди, або євреї. (1 Мойс. 22:18; 26:4; 28:14) І згідно з природою речей, Ісус Христос мусів потвердити “Божу правдивість” відносно тих обітниць, які були дані тим трьом єврейським патріярхам; але як? Коли він дав жидам першу нагоду отримати Авраамське благословенство й статися духовним насінням Авраама. Ісус був під обов’язком шанувати цю присягу Бога Єгови, тому що Бог присягнув, що Його обітниці до патріярхів були правдиві, то Ісус мусів “потвердити” їх.
43. (а) Щоб дотримати яку річ, Єгова вивів потомків цих предків із Єгипту? (б) Як він підкріпив Свої обітниці цим предкам?
43 Обрізаним потомкам цих патріярхів, Мойсей сказав: “З любови Єгови до вас, і через додержання Його присяги, що присягнув був вашим батькам, Єгова вивів вас . . . з руки Фараона, царя єгипетського. (5 Мойс. 7:8, НС) Про Божу присягу патріярхам дальше згадується в Псалмі 105:7—11,b де є сказано: “Він є Єгова, Бог наш. Його судові рішення є по цілій землі. Він пам’ятає Свою угоду навіть до часу необмеженого, те слово, яке Він заповів тисячам поколінням, яку то угоду Він зробив із Авраамом і присягу Свою Ісакові, і яку то присягу Він поставив за закона для Якова, бути вічною угодою з Ізраїлем, кажучи: ‘Дам вам землю Ханаан, частину спадщини для вас’”.— Також побачте 1 Мойсея 24:6, 7; 50:24; 2 Мойсея 6:8; Єремія 11:4, 5, НС.
44. Які люди особливо шанували Божу присягу?
44 Бог Єгова шанує Свою присягу й ніколи не зневажає її. Так само й Ісус Христос, коли він був на землі, шанував присягу Єгови й шукав нагоди доказати її бути правдивою.
45. (а) В кому сповняються Божі присяги про царство й священство? (б) З якими історичними подіями прийшла Божа правда?
45 Отже в Ісусі Христі ми знаходимо здійснення Божої присяги в потвердженню угоди, яку Бог зробив із Давидом про вічне царство й Божу присягу піддержуючи Його призначення яко священик повіки за чином Мелхиседека. Коли Ісус народився на землі, його прихід у світ у часі його хрещення, його три роки й пів публічної служби на користь Божого царства, його смерть у вірності до Бога, його воскресення з мертвих і його вознесення до неба, з всіма цими історичними подіями прийшла правда, Божа правда. Отже вся Ісусова служба була свідчення про правду.
НАРЕШТІ ВІДПОВІДЬ!
46. Отже, яка є біблійна відповідь до питання римського правителя, “Що є правда?”
46 Отже, як нам відповісти на питання, яке римський правитель, Понтій Пилат поставив Ісусові, а саме, “Що є правда?” Згідно з обставинами під якими це питання виринуло, то біблійна відповідь мусить бути: “Правда” є Боже царство в якому Ісус Христос, “Син Давида” служить як Цар-Священик на престолі.
47. (а) Отже, що не є дивним про науку з Біблії? (б) Як потверджується Боже царювання в останній книзі Єврейського Писання й в першій книзі Християнського Грецького Писання?
47 Чи воно є дивно тоді, що Боже царство через Христа є головною наукою Святої Біблії? Від її першої книги, 1 Мойсея, яка говорить про пророчу особу, Мелхиседека, аж до її останньої книги, Одкриття, яка розказує про народження царства й його правління через тисячу років, то Біблія тримається теми Божого царства під Месією. В гармонії з цим, в останній написаній книзі стародавнього Єврейського Писання Бог звертає увагу на Своє власне царство, кажучи: “ ‘Я є Цар великий’, сказав Єгова сил небесних, ‘і Моє ім’я буде страхнадихаюче між народами’ ”. (Мал. 1:14, НС) І згідно з першою книгою Християнського Грецького Писання, коли Ісус, Син Божий прийшов у світ почати свою службу, його попередив Йоан Хреститель, який проголошував обрізаним жидам: “Покайтеся, бо царство небесне вже наблизилось”.— Мат. 3:1, 2, НС.
48. Як Ісус підкреслював цю науку про царство коли він наслідував Йоана Хрестителя й коли він передсказував закінчення цієї системи?
48 Коли Ісус Христос наслідив Йоана Хрестителя, то він також сказав: “Призначений час вже збувся, і царство Боже наблизилось. Покайтеся, люди, і віруйте в добру новину”. (Марка 1:14, 15, НС) Нарешті, коли Ісус Христос передсказав проповідування, яке буде ознакою його приходу або другу присутність і закінчення цієї системи, то яка наука в Біблії буде особливо проголошуватися учням його? Його слова записані в Маттея 24:14 дають нам відповідь: “Ця добра новина про царство буде проповідуватися по всій залюдненій землі на свідоцтво всім народам; і тоді прийде кінець”.— Мат. 24:3, 14, НС.
49, 50. (а) Згідно з Одкриття 11:15—18, чому сьогодні є дуже добра причина проповідувати про ту біблійну доктрину? (б) Після скинення Сатани з неба, яке важне оголошення на небі сталося?
49 Сьогодні є добра причина проповідувати ту біблійну науку. А чому? Тому що “закінчення цієї системи речей” мало бути тоді коли Боже царство народиться на небесах, так як є пророчо зображено в останній книзі Біблії, в Одкритті. При цій події багато голосів у небі єднаються проголосити: “Царство світу сталося царством Господа нашого й Христа його, і він буде володіти як цар повіки вічні”. Також Господеві Богові, який є дійсною Силою позаді цього царства, під Його Месією, подяку складалося оцими словами: “Ми складаємо подяку Тобі, Єгово, Бог Всемогучий, той, що є і той, що був, бо Ти прийняв Свою велику силу й став царювати як цар. Але народи розгнівалися й Твій власний гнів прийшов”. (Одк. 11:15—18, НС.) Більше цього, коли Сатана, головний противник небесного царства, був скинений з неба до землі, то на небі було зроблене велике проголошення:
50 Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинутий той, хто братів наших скаржив, хто оскаржував їх день і ніч перед Богом нашим”.— Одк. 12:5—10.
“СЛОВО ПРАВДИ”
51. Через детальне повідомлення, яке дається нам і через її письменників, то чим Біблію можна правильно назвати?
51 Боже царство під Його Месією є “правда” про яку Ісус народився й прийшов у світ свідчити. Тому що Свята Біблія докладно говорить нам про це царство, то правильно вона є “словом правди”. Люди, які брали участь у писанні Біблії під надхненням були шукачі правди. Наприклад, цар Соломон називає себе збирачем Божих людей й пише: “Збирач шукав знайти потішаючих слів і написати правильних слів правди”. (Екл. 12:10, НС) Ангел, який був післаний повідомити пророка Даниїла про “час кінця”, в якому ми сьогодні живемо, сказав: “Я скажу тобі про те, що є записане в писанні правди... І тепер розкажу тобі, що є правда”. (Дан. 10:21; 11:2; 12:4, НС) Апостол Павло, визначний письменник Біблії, писав своїм співхристиянам: “Ми повинні служити на хвалу слави його, ми, що перше надіялися на Христа. Але ви також увірували в нього коли почули слово правди, добру новину про своє спасіння”.— Ефес. 1:12, 13, НС.
52, 53. (а) Щоб вона могла служити як інструмент правди, то як Біблію треба вживати, і що показує чи так зване Християнство вживало її в цей спосіб? (б) В чому християнини мусять ходити, сьогодні так як і в першому столітті, і як це можна зробити?
52 Щоб Біблія служила як інструмент для нашого проповідування та навчання правди, то її треба вживати в правильний спосіб. Отже, коли апостол Павло напоминав надзирателю християнського собору пильнувати себе й науки його, він сказав: “Старайся як можеш, щоб поставити себе гідним перед Богом, робітником, який нічого не соромиться, правильно навчає Слово правди”. (2 Тим. 2:15, НС; 1 Тим. 4:16) Сьогодні так зване Християнство хвалиться, що воно має більше як 900,000,000 членів, і що воно вже мало Біблію багато століть. Але чи воно вживало це “слово правди” правильно? Ні; бо воно вчить релігію в тисячі різні способи, так як можна бачити в сотках релігійних сектах. Так зване Християнство, яко представник правдивого Християнства, є брехня. Навпаки, Християнство, що є засноване на Святій Біблії й яке вживає Біблію правильно, є правдою. Правдиві християни мусять наслідувати Біблію, якщо вони хочуть ходити в правді.
53 Так робили християни за першого століття, в чистоті своєї віри. Висловлюючи згоду про цей факт, апостол Йоан писав співвіруючому на ім’я Гай й сказав: “Я дуже зрадів, як прийшли були браття, і засвідчили про правду, якої ти тримаєшся, так як ти живеш у правді. Я не маю більшої причини бути вдячним від цих речей, щоб чути, що діти мої живуть у правді”.— 3 Йоана 3, 4, НС.
54. (а) Тоді, яке “слово” було потрібно, щоб статися духовним сином Божим? (б) Щоб нам бути правдивими християнинами, то з чого ми маємо народитися, і що ми мусимо любити?
54 В тому часі ніхто не міг статися правдивим християнином, народжений духовним сином Божим, коли він не чув, не студіював і не повірив у правду. Учень Яків звертає нам увагу на цю потребу правди коли він каже: “Не обманюйтесь, брати мої любі. Усяке добре давання та дар досконалий приходить згори, бо він походить від Отця небесних світел і в Нього нема переміни чи тіні відміни. Тому що Він захотів, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його”. (Якова 1:16—18, НС) Правдивий християнин може народитися лише від правди. Апостол Йоан, який любив писати про правду, писав християнинам, яких він любив: “Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом й правдою. Із цього довідуємось, що ми з правди, і ми запевнимо наші серця перед ним”. (1 Йоана 3:18, 19, НС) Отже, коли ми бажаємо запевнити наші серця перед Богом, що ми є правдиві християнини, то ми мусимо народитися від правди, яку нам приносять і ми мусимо мати братерську любов. Якщо ми народимося від світу, то ми будемо в помилці.— 1 Йоана 4:4—7.
55. Як ми можемо обминати помилку, щоб не статися антихристами?
55 Тому що Ісус Христос є “правдою”, так як він сам сказав у Йоана 14:6, то ми мусимо мати правдиву віру про нього якщо ми хочемо бути народжені від правди й пробувати в правді, і не бути антихристами. Якщо ми не віримо, що він народився у тілі й прийшов у світ статися Божим головним свідком “правди”, тоді ми робимо помилку, народжуємося зі світу й не є правдивими християнами.— 1 Йоана 4:1—6.
56. Тому що ми знаємо правду, то ми будемо хотіти товаришувати з якою організацією згідно з 1 Тимотея 3:14, 15?
56 При помочі Святої Біблії, Божого “слова правди”, ми знаємо відповідь до питання, “Що є правда?” Ми також бажаємо товаришувати з Божою видимою організацією правди. Він ужив Ісуса Христа, Свого прославленого Сина, заснувати цю організацію в день свята П’ятидесятниці, п’ятдесят днів після його воскресення. Згідно з надхненими словами в 1 Тимотея 3:14, 15, ця організація є “Божим домом, що є собором живого Бога, стовпом та підпорою правди”. Так, справді, що це є організація з якою ми хочемо товаришувати, з “стовпом та підпорою правди”.
57. Отже, що ми постановили робити про правду?
57 Отже, замість старатися нівечити правду — яка то річ є не можлива — ми повинні старатися як можемо підтримувати правду про царство, виставляючи її, щоб усі могли бачити. Усім народам ми будемо приносити біблійну відповідь на питання, “Що є правда?” Ми будемо брати участь із “собором живого Бога” у проповідуванні правди, “цю добру новину про царство”, роблячи це по цілій залюдненій землі на свідоцтво всім народам перед приходом кінця. (Мат. 24:14) Усі, що люблять правду будуть слухати голосу нашого й ми будемо служити немов заступники Христа.— Йоана 18:37; 2 Кор. 5:20.
[Примітки]
a Ця заява в латинській мові каже: “Auctor nominis eius Christus, Tiberio imperitante, per procuratorem Pontium Pilatum supplicio affectus est.”
Побачте твір Тасітуса, 1-ий Том, сторона 423, видання 1858 р., Гарпер і Брати, Нью-Йорк, Н.Й. Також, побачте МеКлинток і Сронґ Енциклопедію, 8-ий Том, сторона 199, 2 колона. Також Енциклопедію Американа, 22-ий Том, видання 1929 р., сторона 83, під заголовком “Пилат”.
b Інші випадки де Бог клявся присягою або з піднесеною рукою є: До предків: 4 Мойс. 11:12; 32:11; 5 Мойс. 1:8, 35; Михея 7:20. Ізраїлеві: 4 Мойс. 14:16, 28, 30; Неемії 9:15; Псалом 95:10, 11; Жидів 3:17, 18; 4:3; Єзекіїля 20:5, 6. Мойсейові: 5 Мойс. 4:21.
Воно є цікаво зауважити, що Бог Єгова клявся ім’ям Своїм. (Єрем. 44:26, 27); Своєю душею (Єрем. 51:14; Амоса 6:8); Святістю Своєю (Амоса 4:2); “Вищістю Якова” (Амоса 8:7); Самим Собою (Іса. 45:23; Єрем. 49:13; 22:5); так як Він живе повіки (5 Мойс. 32:40, 41); і про Його намір (Іса. 14:24); відносно ще одного потопа (Іса. 54:9); і про їжу та напиток слуг Його.— Іса. 62:8, 9.