“Тож ідіть, . . . робіть учнів . . . хрестячи їх”
“Тож ідіть, і робіть учнів із людей всіх народів, хрестячи їх”.— Мат. 28:19, НС.
1. Згідно з новинами, як відбулося припадкове хрещення на пляжі в Сан Франціско, 7-го травня 1959 р.?
ЦЕ БУЛО 7-го травня 1959 р., в Сан-Франціско, Каліфорнії. Шерлі й Альберт плавали при вході затоки. Акула теж плавала там! Альберт перший побачив її й дав Шерлі пересторогу! Вона повинна пливти до берега. Тоді акула напала. Альбертова ліва рука була майже цілком віддірвана. Відважно зустрічаючи напад акули, Шерлі попливла назад і почала тягнути Альберта до берега. Нарешті вона витягнула його на берег. Альберт був смертельно поранений. І він не був хрещений як християнин. Отже Шерлі взяла трохи води з моря й полила йому голову. Тоді вона сказала: “Я хрещу його в ім’я Отця, Сина і Святого Духа, роблячи знак хреста. . .” Вона попросила його повторити слова каяття, кажучи: “. . . Я ненавиджу всі мої гріхи, бо боюся втратити Небо й біль у Пеклі, але найбільше, тому що вони не є приємні Тобі, мій Боже, Який є все-добрий й Якому належиться вся любов моя”.— Time, і Newsweek, з 18-го травня 1959; Часопис Нью-Йорк Times, із 24-го березня 1961 р.
2. Які питання виринають відносно того, що це обрядове хрещення виконало?
2 Шерлі спасла Альбертове життя від дальшого нападу цього морського тигра. Добросовісно вона пізніше старалася спасти його від долі нехрещеної особи згідно з релігійною наукою її церкви. Деякі особи хоч похвалювали її відважний вчинок, таки дещо дивувалися. Виконуванням релігійного обряду так званого Християнства, чи вона дійсно спасла Альберта від вічного вогню, після того як вона спасла його з вод повні акул? Чи вона зробила його учнем Христа перед його смертю в лікарні короткий час пізніше?
3. У порівнянню, яке масове хрещення відбулося на березі в Нью-Йорку, 30-го липня 1958 р., і яке масове хрещення, котре відбулося 33 р. З.Д. це пригадує нам?
3 Тут наші думки відвертаються від вод Тихого океана до вод Атлантичного океана. 30-го липня 1958 р., менше як рік перед тим як Шерлі обрядово охрестила Альберта, інше хрещення відбулося на Орчард Пляжі, Нью-Йорку. Тих 7,136, які добровільно бажали охреститися не хрестилися на березі. Вони входили в солені води, де посвячені християни цілковито занурювали їх. Це величезне хрещення було видовищем у Нью-Йорку, де відбувалася Міжнародна Конвенція під назвою “Божественна Воля” в Янкі Стадіоні, як і в Поло Ґраундс. Воно пригадувало нам ще одно велике хрещення, яке відбулося 1,925 років раніше, коли коло три тисячі віруючих охрестилося в Єрусалимі в часі свята П’ятдесятниці у 33 р. З.Д. (Дії 2:1—42) Ці публічно посвідчили свою постанову статися учнями Ісуса Христа. Тих 7,136, які охрестилися на Орчард Пляжі у 1958 р. також бажали статися посвяченими учнями того самого Ісуса.
4. (а) Тому що так зване Християнство не могло навернути світ і тому що воно саме занепадає, то які питання виринають щодо хрещення учнів Христа? (б) Через який страх сьогодні є багато лицемірних християнів?
4 Тепер ми вже живемо 1970 р. З.Д. Тому що так зване Християнство не робило учнів зі всіх людей у світі і цим не навернуло світу, і через свій релігійний занепад та втрату впливу хтось радив, щоб цю генерацію назвали “після-Християнську Добу”. Чи ще тепер роблять учнів цього Христа з першого століття в цих безрелігійних роках двадцятого століття? Чи це ще властиво робити учнів того, що помер більше як дев’ятнадцять століть тому, або чи ця робота вже є непопулярна? У цих так званих “революційних” днях, коли старі цінності відкидаються, це є серйозні питання. Багато осіб сьогодні, які бояться того, що їхні сусіди подумають, прагнуть називатися “християнами”, бо вони бояться, щоб їх не називали “поганами” або навіть і комуністами. Але, чи такі люди є дійсно лицемірними християнами? Чи такі так звані християни справді є такими, якими християни повинні бути? Правдивий учень Христа не є лицемірний християнин.
5. За відповідями до цих питань, до якої влади ми повинні піти, і чому до тієї влади?
5 До якої власті ми повинні піти за відповідями до цих питань? За правдивими відповідями ми повинні піти не до релігійних священиків так званого Християнства, але до того самого Вчителя першого століття, до самого Ісуса Христа. Його вірні учні за першого століття увічнили Його в останніх двадцять сімох книгах Святої Біблії. Ця Історія не відкидає ніяких питань про ці справи і не зменшує правди і фактів лише, щоб не вразити нас або наші релігійні чутливості. Нехай невіруючі насмішники насміхаються з того Вчителя з першого століття, то він таки мав великий вплив на світ людства більше від якої-небудь іншої людини, яка коли ходила по нашій землі. Він дивився дальше наперед від якої-небудь іншої людини на землі. Чи він чекав на наш день, це двадцяте століття? Так. Він цікавився не лише робити учнів продовж трьох років і пів його науки проповідуванням про Боже царство. Він цікавився робити учнів і в цьому двадцятому століттю. І він робить їх. А як ми знаємо?
6. Слова цитовані у цьому відношенні промовив Христос у якій фазі свого життя, і як він призначив місце де він мав промовити їх?
6 Коли ми тут наводимо те, що він сказав у цьому відношенні, то ми наводимо його слова після його воскресення. Він промовив ці слова у визначному місці тут на землі. Це місце була гора в тому, що тоді називалося земля Галілейська, околиця навколо сьогоднішнього Галілейського моря. Перед своєю смертю він запросив своїх учнів зустрінутися з ним у цій околиці. Вночі перед його смертю на стовпі мук і перед тим як він заснував так звану Господню Вечерю, він сказав до своїх одинадцятьох вірних апостолів: “Усі ви через мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: ‘Уражу пастиря,— і розпорошаться вівці отари’. По воскресенні ж своїм я вас випереджу в Галілеї”.— Мат. 26:31, 32; Марка 14:27, 28.
7. Як це місце було пітверджене у день Ісусового воскресення, і як учні прийшли туди?
7 Два дні пізніше, на ранок його воскресення, ангел сказав до деяких жінок, що приступили до відчиненого і порожнього гроба: “Ідіть же хутко, і скажіть його учням, що воскрес він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там його ви побачите”. По дорозі, щоб повідомити учнів, воскреслий Ісус сам зустрінув цих жінок: “Не лякайтеся!” Він сказав. “Ідіть, повідомте братів моїх,— нехай вони ідуть у Галілею, там побачать мене”. Більше як тиждень пізніше учні зробили так. “Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус. І як вони його вгляділи, поклонилися йому до землі, а дехто вагався”.— Мат. 28:3—10, 16, 17; Марка 16:7.
ЩОСЬ БІЛЬШОГО ВІД ЛЮДСЬКОГО НАКАЗУ
8. (а) Чому створіння на землі не мають права мішатися в виконування Христового наказу, якого він дав там? (б) Що апостол Іван, Павло і Петро сказали про його становище тепер?
8 Те, що учні чули в тій неназваній горі в Галілеї було щось більше від звичайної людини; і жодна людина, уряд або народ на землі не має права перешкоджати тому, що той наказав. Правда, люди перешкоджають, але це лише за Божим дозволом, і тому вони не мають Божого схвалення. Всупереч цьому багато хрещення відбувалося таємно. Ісус, який появився своїм учням на тій Галілейській горі був перший воскреснути із смерти до вічного життя, дійсно, до безсмертного життя. Унікально його називається “первенець з мертвих”. (Об. 1:5) Чоловік, який чудово бачив Ісуса Христа кілька місяців після його воскресення був надхнений сказати про нього: “Він початок, первороджений з мертвих, щоб у всьому він мав першенство”. (Кол. 1:1, 18) Також, учень, який бачив його на Галілейській горі пише: “Христос помер раз назавжди за наші гріхи, . . . умертвлений тілом, але духом оживлений”. (1 Пет. 3:17, 18, НС) Він є перший між Божими духовними синами.
9. З якої влади Христос там дав наказ своїм учням, і що він сказав?
9 Правильно, він міг дати свій наказ з надлюдською владою і міг поставити свій наказ понад який-небудь наказ людських губернаторів і провідників, кажучи своїм учням у Галілеї: “Вся влада дана мені на небі і на землі. Тож ідіть, і робіть, учнів із людей всіх народів, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і святого духа, навчаючи їх зберігати все те, що я вам заповів. І ось! Я з вами повсякденно аж до кінця системи”.— Мат. 28:18—20, НС.
10. Як довго триває сила слів його наказа, і чому?
10 У тих словах була сила. І сьогодні, більше як дев’ятнадцять століть пізніше, в тих словах ще є так само сили, бо це є слова авторитета, якого жодне створіння на небі чи на землі не може нехтувати або ігнорувати. Всемогутній Бог, Який є божественним Джерелом усієї влади дав йому “всю владу . . . на небі і на землі”. Він є небесний Отець Ісуса Христа й є Той, Який воскресив його з мертвих до безсмертного життя, як духовне створіння. Ісус Христос є Син Божий, і тепер утішається новим і вищим спорідненням із небесним Отцем через його воскресення з мертвих. З цінністю його досконалої людської жертви, воскреслий Ісус Христос увійшов у саму присутність Всемогутнього і Всевишнього Бога, його небесного Отця. Перед Ним він представив цінність своєї людської жертви для всього людства, живого і мертвого. Щоб поперти або увічнити ту “всю владу”, яку Бог дав йому, Ісус Христос також дістав “святого духа”, себто невидиму силу від Бога, вживати й виливати її на своїх учнів.
11. (а) Що ніхто в цій сучасній добі не повинен думати про владу воскреслого Христа? (б) Що можна сказати про виконування його влади й її вживання в цій добі цієї системи?
11 Нехай ніхто не думає собі: “Таж то було дев’ятнадцять століть тому. Та влада, яку Ісус Христос мав не стосується до нашої сучасної наукової, революційної доби. Його влада вже послабла або зменшилася, так як вплив так званого Християнства, і вже не діє сьогодні. Ми є в силі тут на землі. Ми є ті, які дійсно маємо владу, і ми будемо вживати цю владу так як нам хочеться, незважаючи на те, що хтось сказав дев’ятнадцять століть тому”. Але нехай ніхто не обдурює себе. Ісус Христос є історична особа, а не міф, і він ніколи не відпустив своєї влади, ані віддав її якомусь чоловікові або гурткові людей на землі сьогодні, чи то в місті Ватикані, Женеві, Швейцарії, або Москві, Росії, або де-небудь інше. Він ще має ту владу сьогодні, і вживає її тепер більше за всіх часів. Щоб запевнити своїх учнів він сказав після цього владного наказу: “І ось! Я буду з вами по всякденно аж до кінця системи”. (Мат. 28:20, НС) Ця система ще є з нами сьогодні, але дуже ясно, що ми вже живемо в часі її закінчення.
12. (а) Як декотрі недоцінюють Христової влади сьогодні, і чому вони повинні знову добре подумати про це? (б) Яке повинно бути відношення його учнів сьогодні до його наказу, і чому?
12 Вічна, надлюдська, всесвітня влада, якою воскреслий Ісус Христос був утілений повинна спонукати всіх тих, які насміхаються з нього стати і подумати; воно повинно спонукати всіх тих, які кажуть: “Християнство вже завмирає сьогодні, і ми є більш популярні і важніші від Христа”, стати і властиво оцінити Христа, небесного Сина Божого. Воно також повинно спонукати всіх тих, які є його правдиві учні сьогодні дуже серйозно приймати його наказ до них, так, щоб виконування цього наказу сталося найбільшою подією в їхньому житті, так як вона була в життю учнів першого століття. Здійснення й оцінення влади позаді Христового наказу повинно підпалювати їх ніколи не перестати виконувати її до самого “кінця цієї системи”. Він є з ними “повсякденно” аж поки те не станеться. Отже вони мають його попертя.
ПОШИРЮЮЧА РОБОТА
13. (а) Роблення учнів мало відбуватися в якій околиці землі? (б) В який спосіб відбування справ не мало бути таке як було за днів царя Соломона, коли його мудрість стала знана по цілому світі?
13 Бути учнем воскреслого Ісуса Христа не є собі бездіяльна, легка, само-зосереджена невиразна релігія. Вона явно виявляє себе; вона є продуктивна і розмножується, її неможливо стримати або придушити. Роблення учнів ніколи не мало бути обмежене до якогось маленького куточка землі, бути чимось, щоб решта світа не мало участи в ньому. Якщо було коли щось, що годилося розголосити по цілому світі, то це була та річ. Тепер не є так як було з мудрим царем Соломоном в Єрусалимі за одинадцятого століття перед З.Д., про якого історична історія каже: “І приходили від усіх народів, щоб послухати Соломонову мудрість, від усіх царів краю, що чули про мудрість його”. (1 Цар. 5:14) Навіть цариця Шева прийшла від того, що тоді називалося “кінців землі” до самого Єрусалиму, щоб почути і побачити доказ Соломонової мудрости. (Мат. 12:42; 1 Цар. 10:1—13) Ісус Христос, навіть коли ще був на землі, назвав себе “більший, аніж Соломон”. Його життя й смерть упливали на все людство багато більше від Соломонового. Замість запрошувати й зобов’язувати людей приходити зі всіх сторін землі до земного Єрусалиму, щоб почути його мудрість і навчитися про нього, він наказав учням у Галілеї йти до всіх людей: “Ідіть, і робіть учнів із людей всіх народів”. (Мат. 28:19, НС) Вони не мали чекати, щоб люди приходили до них, але мали йти до всіх людей.
14. Для кого була вістка спасення через Ісуса Христа, і як він показав це на Оливній горі перед своїм вознесенням?
14 Хоч Ісус, коли був на землі, був природним, обрізаним єврейом, і народився під Мойсейовим законом, однак вістка про нього не була лише для євреїв. Лише як ласка від Бога, євреї були перші дістати її. Але ця вістка спасення через Ісуса Христа була для всього людства і вони мусіли почути її. Воскреслий Ісус Христос показав це не лише на Галілейській горі, але і якийсь час пізніше перед тим як він вознісся назад у небо до свого божественного Отця, Бога Єгови. На тій славній горі на сході від Єрусалиму, на Оливній горі, з якої він мав знестися назад у небо, він сказав тим учням, які були з ним: “То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух святий злине на вас, і моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”.— Дії 1:7, 8.
15. (а) У біблійній студії саме перед цим, як Ісус показав своїм учням до якої міри малося проповідувати прощення гріхів через нього? (б) Чому свідоцтво мало починатися в Єрусалимі?
15 Це свідоцтво про Ісусову важну ролю в Божій програмі для спасіння людства, не мало бути обмежене лише до природних євреїв порозкидані до кінців землі, але мало бути презентоване до поган (не-єврейських осіб). Так сказав Ісус у біблійній студії зі своїми учнями: “Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у ім’я його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши”. А чому свідоцтво мало починати з Єрусалиму? Тому що вони мали охреститися святим духом слідуючого свята П’ятдесятниці в Єрусалимі, і їхнє перше свідоцтво про покаяння на прощення гріхів через Христа мало датися тим, що прийдуть до того міста обходити свято П’ятдесятницю.— Луки 24:46—49.
16. Згідно з другим розділом Дії Апостолів, як це сталося в Єрусалимі?
16 І дійсно так сталося, бо на свято П’ятдесятниці у 33 р. З.Д., апостол Петро сказав великій товпі допитливих юдеїв і нововірців: “Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара духа святого ви приймете”. Коло три тисячі юдеїв і нововірців, які вже були посвячені Богові Єгові, покаялися про їхнє попереднє неправильне відношення та вчинки до Христа і охрестилися в його ім’я стаючись його послідовниками. Це був лише початок для них. Вони хотіли більше навчитися від Христових дванадцятьох апостолів, і апостоли були охочі навчати їх. Отже, після їхнього хрещення в воді, вони “перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба та в молитвах”.— Дії 2:37—42.
ПОШИРЕННЯ ПЕРШОГО СТОЛІТТЯ
17. Як добра новина поширилася по цілій землі тими, що охрестилися в Єрусалимі на свято П’ятдесятницю, але між ким по цілому світі?
17 Тому що Божі провізії на визволення всього людства мали бути досяжні до цілого світу, то як розумно це було, щоб Єгова вилив Свого святого духа через Христа в той день свята П’ятдесятниці в Єрусалимі. Ті навернені хрещені євреї й нововірці походили з багатьох частин Азії, Європи і Африки, “з кожного народу під небом”. Навчившись від Христових апостолів вони розходилися до своїх країн і поширювали добру новину в них. Вони проповідували лише природним обрізаним євреям по тих країнах. (Дії 2:5—12; 11:19) Але, що сказати про Самарію, яка лежала між Юдею а Галілею?
18. Як збирання хрещених, духом наповнених християнів поширилося до Самарії?
18 Одного разу Ісус проповідував мешканцям Самарії в селі Сікар, і наслідком ті самаряни сказали: “Самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель він світу”. Так, не лише євреїв, але “світу” людства. Добре Ісус сказав своїм апостолам коли був у Самарії: “Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони! А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне”. (Ів. 4:35, 36, 38—42, НС) Але це розкидаюча сила переслідування розпорошила учнів у поля Самарії, щоб збирати жнива. По його воскресінню і перед його вознесенням до неба Ісус дав їм владу дати свідоцтво самарянам. Отже через переслідування євангелист Филип мусів утікати з Єрусалиму, увійшов у Самарію і проповідував й хрестив багатьох самарянів, які уввірували в вістку. Тоді апостоли в Єрусалимі післали Симона Петра та Івана, сина Зеведея, які дали Божого святого духа тим віруючим самарянам.— Дії 8:1—17.
19. Яке ще більше поширення мало відбутися, але хто вагався про нього?
19 Одначе, ще більше поширення мало бути! Не всі необрізані погани “люди всіх народів” поселеної землі, чули вістку і ще не були зібрані. Єврейські християни вагалися, були навіть і упереджені, давати необрізаним поганам або не-євреям свідоцтво про Месію. (Дії 10:9—29) Якщо б єврейські християни продовжали так відноситися до необрізаних поган, то це перешкоджало б поширення християнського собору.
20. Який пророчий тиждень тоді кінчався, отже кого Бог післав, до кого і як цей був приспособлений?
20 Хоч єврейські християни не були свідомі цього то сімдесятий тиждень років виключної ласки від Бога Єгови природним євреям уже кінчався і мав цілком закінчитися в літі 36 р. З.Д. Тоді прийшов Божий призначений час для нього відкрити двері царської роботи між тими поганами. (Дан. 9:24—27; Мат. 16:18, 19) Отже, щоб сповнити Даниїлове пророцтво про тих сімдесят тижнів, Бог Єгова післав апостола Петра, з другим “ключем царства небесного”, щоб проповідувати вістку Царства першим віруючим необрізаним поганам.
21. Кого тепер приймалося в християнський собор, і це дозволяло на поширення як далеко, так як Павло показує в свойому листі до Колосян?
21 Коли ці віруючі погани отримали святого духа та його дари, вони охрестилися водою за Петровим наказом. (Дії 10:1—8, 30—48; 11:12—18) Це відчинило дорогу для християнського собору поширюватися між необрізаними поганами до всіх сторін землі. Інші єврейські християни також входили в ново-відчинені двері царювати між поганами. Поганів приймалося в засновані собори, які складалися головно з природних євреїв, самарянів і нововірців. Коло двадцять вісім років після Ісусових відходячих слів на Оливній горі, апостол Павло міг писати з Риму до собору в Колосії й сказати: “Надія тієї доброї новини, що ви чули, яка була проповідувана всьому створінню під небом”. (Кол. 1:23, НС) Протягом свого життя апостоли й їхні співучні справді виконували Христове призначення до них.
СУЧАСНЕ ПОШИРЕННЯ
22. Як Ісус Христос не доказався бути фальшивим пророком відносно поширення роботи роблення учнів у цьому двадцятому століттю?
22 Відтоді нові континенти були знайдені європейцями і відкрили їх для збирання правдивих християнів. Але людство дійсно мусіло чекати аж до цього двадцятого століття, щоб побачити збирання учнів “людей всіх народів” до кінців землі, або до їхніх чотирьох сторін. Ісус Христос не був фальшивий пророк коли він предсказав світове поширення активности робити учнів його вірними послідовниками. Він не вимагав забагато від його вірних послідовників, бо при помочі Божого духа вони показували охоту розходитися так далеко як Ісус сказав у свойому наказі: “Ідіть, і робіть учнів із людей всіх народів”.— Мат. 28:19.
23. Тому що так зване Християнство має таке велике церковне населення, то чи воно робило учнів так як було наказано, і як ми знаємо це?
23 Сьогодні так зване Християнство має сотки мільйонів людей в собі, майже одну тисячу мільйонів, але воно дійсно не робило цю роботу роблення учнів. Правда, воно розповсюджувало Біблії й частини Біблії у приблизно 1,337 мовах, понад дві тисячі мільйонів копій по всій землі. Але, це саме з себе не робило учнів Христа. По суті, так зване Християнство вживало вогонь і меч і релігійне переслідування, щоб навертати багато людей до своїх релігійних систем. Це не був спосіб, яким Ісус Христос уповноважив своїх апостолів і їхніх посвячених співробітників іти й “робити учнів”. Факт, що це не був правильний спосіб доказується з якости так званих християнів, яких воно зробило, хрестячи їх своїм хрещенням. Розділені в сотки різні релігійні секти, католицькі, православні й протестантські, вони не є тими, яких Свята Біблія називає християнами.
24. Ісусові слова в Матвія 28:19, 20 не дозволяють яких способів так званого Християнства робити учнів?
24 Згідно з Ісусовими власними словами, який був спосіб для його правдивих послідовників робити учнів із людей без різниці з якої національности вони походили? Він сказав: “Ідіть, і робіть учнів із людей всіх народів, хрестячи їх у ім’я Отця, і Сина, і святого духа, навчаючи їх зберігати все те, що я вам заповів”. (Мат. 28:19, 20, НС) Такі слова не дозволяють силувати когось під загрозою муки або переслідування. Ані ці слова не включають ідеї вбивати, нищити тих, які не хочуть ставатися учнями через сумлінні причини. Тому що так зване Християнство вживало ці способи, то це не значить, що це були способи, якими Ісус уповноважив своїх вірних, слухняних послідовників.
25. Ті, які стаються учнями згідно з Матвійом 28:19, дійсно стаються чиїми учнями?
25 Наказ “робити учнів”, згідно з грецьким дієсловом, якого вживається в Матвія 28:19, значить “робити учнів або студентів”. Щоб пояснити це The New Testament—An Expanded Translation, якого автор є К. С. Вуест, каже в Матвія 28:19: “Розійшовшись, навчайте всі народи, роблячи їх вашими учнями”. Певна річ, що ті, які навчалися від послідовників Ісуса Христа, ставалися учнями цих, їхніми студентами. Але наука мусить бути про Христа, і їх малося навчати дотримувати те, що він наказував своїм послідовникам, таким чином він дійсно є Вчителем. Мало ставатися точно так, як він сказав своїм учням: “А вчителями ви не звіться, бо один вам учитель, а ви всі брати”. (Мат. 23:8) Отже ті з яких робиться учнів дійсно стаються учнями цього одного Вчителя, Ісуса Христа, який дав цей наказ.
26. Хто зостається незмінний вчитель учнів?
26 Людський вчитель може вмерти або кудись відійти, але Ісус Христос продовжає бути Вчителем його учнів. Так як New English Bible—New Testament каже: “Ідіть, і робіть усіх народів моїми учнями; хрестячи людей всюди”.
27. Який є єдиний уповноважений спосіб робити учнів, і що вони мусять навчатися, щоб охреститися правильним хрещенням?
27 Так то Ісус Христос сам забороняє вживати вогонь і меч або шаблю і муки та інквізиції, щоб присилувати людей в Християнство. Єдиний спосіб робити правдивих учнів Учителя Ісуса Христа є мирним любим способом через представлення біблійного свідоцтва про Ісуса Христа й помагаючи їм ставатися його учнями, а не особи, що дає їм свідоцтво. Вони мусять навчитися не лише про Сина, але також про його небесного Отця і про святого духа, себто, невидиму силу Божу, якою Він виконує Свою волю. Іначе, як може учень охреститися “в ім’я Отця, і Сина, і святого духа”?
28. Як потреба такої науки була показана в справі дванадцятьох чоловіків, яких Павло зустрінув в Ефесії?
28 Наприклад, у стародавній Ефесії було коло дюжина осіб, які охрестилися в те, що вони розуміли було хрещення Івана Хрестителя. Але вони нічого не знали про Божого святого духа, і не були хрещені в ім’я Ісуса Христа, Сина Божого. Хоч вони знали про Бога, то вони не признавали Його за Отця Ісуса Христа, як Сина Його. Отже апостол Павло мусів дати їм свідоцтво про Ісуса Христа. Потім вони знов охрестилися, цей раз “в ім’я Господа Ісуса”. Тоді, коли Павло положив свої руки на цих новохрещених, вони отримали Божого святого духа і почали пророкувати під його впливом”, робота, якої вони досі не виконували, тому що не знали про духа і тому, що ще не отримали його.— Дії 19:1—7.
29. Що показує, чи після його хрещення, учень уже перестає навчатися?
29 Навіть після хрещення в воді, учень таки потребує далі вчитися. Ісус сказав, що нових не лише треба хрестити, але й навчати “усе те, що я вам заповів”. Він далі мусить учитися, бути учнем Учителя Ісуса Христа. Їх не треба примушувати або мучити “зберігати все те, що я вам заповів”, але треба терпеливо, мирно і любо навчати дотримувати Христових наказів. Біблія показує, що таким способом апостоли виконували свою роботу, який то факт доказує, що це є правильний спосіб, а не способи так званого Християнства.
30. Робота робити учнів мала виконуватися разом із якою іншою роботою предсказана Христом, і як цей факт був ілюстрованим Павлом і Варнавою в Малій Азії?
30 Роблення учнів, безперечно, повинно виконуватися разом із іншою роботою, яку Ісус Христос предсказав у свойому пророцтві в Матвія 24:14, НС, а це: “Ця добра новина царства буде проповідувана по всій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам, і тоді прийде кінець”. Це проголошення Царства є переважно публічна робота, отже вона повинна виконуватися “на свідоцтво всім народам”, а не для навернення всіх народів. Що це робилося разом із проповідуванням стається певне з історії Павла і Варнави, коли вони проповідували в Малій Азії, де ми читаємо: “І, як звістили добру новину тому містові, і учнів багато придбали, вони вернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію, душі учнів зміцняючи, заохочуючи їх”.— Дії 14:21, 22, НС.
31. Крім проповідування, що роблення учнів включає відносно того, що навчає і від самого учня?
31 Але робота роблення учнів є більш особиста робота від публічного свідкування проголошування Царства. Роблення учнів вимагає навчання після давання свідоцтва. Назагал публіка може відкидати свідоцтво, але коли хтось стається учнем або студентом, то це значить, що він приймає інформацію дана вчителем і тоді стається послідовником Учителя Ісуса Христа. Це значить, хрещення в воді в ім’я Отця і Сина і святого духа, а потім продовжати брати і пристосовувати науку від того одного Вчителя, Ісуса Христа.
32. Як показується, чи той, що охрещується стається учнем того, що хрестить його, або якогось іншого чоловіка на землі?
32 Жоден віруючий, котрий охрещується в цей приписаний спосіб не стається учнем якоїсь людини на землі. Ані той, що приймає хрещення, не стається учнем посвяченого чоловіка, який хрестить його в воді. (1 Кор. 1:12—17) Що ті, які приймають хрещення стаються учнями Ісуса Христа стається ясно з історії в Дії Апостолів 11:26, де є сказано: “І в Антіохії [Сирії] найперш християнами названо учнів [а не Павлістами]”.
[Ілюстрації на сторінці 68]
На Міжнародній Конвенції “Божественна Воля” Свідків Єгови в місті Нью-Йорку, 7,136 осіб охрестилося
[Ілюстрація на сторінці 69]
На Міжнародній Конвенції “Мир на Землі” Свідків Єгови в Нюрмберґ, Німеччині, 5,095 осіб охрестилося. По цілому світі у 1969 р. 120,905 осіб охрестилося