Роля священиків у сьогоднішній крізі
БІЛЬШЕ як рік тому секретар У Тант організації Об’єднаних Націй заявив, що світ далі зустрічав “політичну суперечку між великими світовими силами, страшні трудності атомного озброєння, нетерпиму нерівність розповсюдження користей наукового й технологічного розвиття між народами світу, і нелюдяність між людством”. Від того часу світовий стан погіршався ще більше. Злочинство та буйність розцвітаються. Справді, ми живемо в критичних часах.
Зустрічаючи такі погіршаючі обставини, чоловікам і жінкам сьогодні треба сильного запевнення про існування Бога, який має співчуття до їхніх страждань, Бог, який має певні розпорядки полегшення і благословення гідних сотворінь. Людям сьогодні треба постійно пригадувати надію, яку біблійне пророцтво дає і гарні моральні правила, які Боже написане Слово містить. Але до кого люди можуть звернутися за цією позитивною владною вісткою?
Чому не до священиків, ви можливо запитати, тому що вони є посвячені до Божої служби? Маса людей вважають їхню посаду бути подібною до священиків в Ізраїлі, про яких Біблія каже в Малахії 2:7: “Бо уста священикові знання стережуть та Закона шукають із уст його”. Певно, що тут говориться про знання Бога й про Його закон.
Особи, що приймають священицьку професію дістають багато матеріяльної нагороди за їхню службу. Вони не працюють тяжко своїми руками. Їм постачають їхню одежу, їжу та підтримку. Їм навіть постачають деякі розкоші життя в заплату їхньої служби. Отже вони є цілком вільні віддавати себе до духовних справ, вкорінювати в малих та старих гарні принципи написаного Слова Божого. Вони мають час студіювати Біблію й слухати її надхненої поради: “Бережи передання, стережися марного базікання та суперечок знання, неправдиво названого так”.— 1 Тим. 6:20.
Тому то багато людей сподіваються, що священики повинні бути захисниками “віри, раз дана святим”, про яку говориться в 3-му стиху надхненого листа Юди. Чи таке сподівання здійснюється в цьому часі крізи де самолюбство, безбожницькі погляди дуже процвітають? Чи священики боронять владу Біблії?
СВЯЩЕНИЦЬКА ВИСТАВА
Чи це був знаний безбожник, який сказав: “Біблія є така сама як яка-небудь інша гарна книжка. Але ми не повинні вірити в неї”? Ні, цю заяву зробив Декан Голмену, згідно з данським часописом Kalundborg Folkeblad, 5-го серпня 1966 р. І чи це був знаний проти-семитист, що сказав: “Важно харчувати наших людей вигідною їжою, а не отрутою. У Старому Заповіті знаходиться так дуже багато духовного сміття”? Ні, це є слова священика Й. Ц. Вансея Англіканської церкви.
Католицький священик, Давид Стенлі, заявив: “Жодний шановний католицький теолог сьогодні не буде сперечатися, що перша людина була надприродною людиною, яка відпала від Божої ласки через грішне рішення. Якщо ви приймаєте еволюцію, то Адам . . . був лише у формі мавпоподібних ссавців. Байка про його упад цілком не є придатна”. І католицький теолог Едуард Боней в Бельгії попросту каже: ‘ “Будучи антропологом, то слова ‘Адам і Єва’ нічого не значать для мене”.— Newsweek (Нюзвік), 22-го серпня 1966 р.
Відносно народження Ісуса від діви Марії, священик Е. В. Герисон Англіканської церкви в Канаді нетерплячо сказав: “Це цілком не є важним. Я не знаю чи це є історичним фактом і я не дбаю. . . . І не буду тратити часу над цим”. (Maclean’s Magazine [Меклінс Магазин], 6-го серпня 1966 р.) Потім маємо позицію, яку прийняв професор Л. Ґ. Ґірінґ, директор Ноксу Теологічної Галі, Дунедін, Нової Зеландії. Він заявляє, що історію про воскресіння, так як вона знаходиться в Євангеліях, не треба вважати історичною. Для нього історія про порожній гріб є легендою, так як були й фізичні появи Христа своїм учням після його воскресіння. Його погляди, які знаходяться в статті в пресвітрянському журналі Outlook, кидають сумнів на владу Християнського Грецького Писання.
На полі моралів являється дивна недбалість у поглядах багатьох священиків. Наприклад, не агностичний соціолог, але священик Роберт В. Вуд із Англії скидає з себе цей тягар похвалюючи мужоложство: “Нам треба більше любови в світі, і якщо ці сполуки [мужоложників] спонукують любов, то це є добре”. І католицький священик Лазюр, директор школи соціології Університету Оттави, в Канаді, думає, що “особам повинні дозволяти випробовні шлюби, включаючи й полові зносини. Такі випробовні шлюби повинні статися законними в суспільстві й церквах. І найнижчий вік дружених повинен бути 18”.
Тут можна навести багато більшого доказу показати вплив теологічного вишколення, якого священики дістають по сучасних університетах і семінаріях. Вони признають, що тепер звертається більше уваги на соціологію, порівняльну релігію та теологію, ніж на Біблію, основного підручника Християнства. І ми не можемо казати, що цих кілька прикладів походять лише від кількох “вигнанців”. Чи ми чуємо колись, щоб інші священики противилися таким проти-біблійним поглядам? Коли був останній час, що ви чули як священиків виключали, тому що вони навчали проти-християнську науку?
ХРИСТОС ЧИ СВЯЩЕНИКИ
Кожний, що вважає себе бути християнином мусить сам рішити чи він буде наслідувати керівництво Христа й його перших учнів або священика, який не є ‘з Христом’ у його поглядах відносно Божого Слова та його науки. Що ці повище згадані погляди дійсно противляться поглядам Ісуса Христа можна легко доказати. Замість називати Біблію лише “доброю літературою”, Ісус сказав, що воно є надійне та правдиве Слово Боже.— Йоана 17:17.
Апостол Павло не радив людей, щоб вони не вірили в Біблію, і він не називав Єврейські Писання “отрутою” або “духовним сміттям”. Замість називати їх так, він звертався до них як до “святих писань, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса”. Він підкреслював що “усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності”. (2 Тим. 3:15—17) Священики, які вважають свої сучасні філософії бути багато вищі від біблійної науки не годяться з апостолом Павлом.
Ті священики, католицькі як і протестантські або які-небудь інші, що беруть сторону прихильників еволюції й які насміхаються з Біблії та зневажають її історію про початок людини певно відступили від Христа та його апостолів. Чи сам Божий син не мав повну віру в написане Слово, включаючи й Першого Мойсея? Якщо ви є непевні, то чому не прочитати та порівняти його слова в Марка 10:6—8 з тим, що є написано в 1 Мойсея 1:27 і 2:24? Апостол Павло волів триматися Ісусової науки й передавати її іншим так як він чув її. Дійсно він перестерігав: “Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом”.— Кол. 2:8.
Перегляньте ввесь п’ятий розділ Павлового листа до римлян, і зауважте ясність його доводу. Він вірив у вірогідність першої книги Мойсея, і він прийняв її запис про упад людини у гріх та її велику потребу відкупителя. Порівняйте його погляди в таких справах із сучасною наукою священиків. Ще краще порівняйте його вірчі грамоти яко “вибрана посудина” Господа Ісуса Христа з вірчими грамотами священиків, які закінчили курс порівняльної теології й які заперечують надхнене Слово Боже.— Дії 9:15.
Тут ми маємо приклади священиків, які зневажають біблійну історію про чудове народження та воскресіння Ісуса Христа. Тому що вони не можуть зрозуміти мудрість та чудотворну Божу силу, тому що ці події не погоджуються з відкриттям матеріяльної науки, то вони не хочуть прийняти вістки надхненого Писання. Але, вони непослідовно є готові визнавати віру і навчати інших таємниць, як-от їхню науку про “Трійцю”, яку тяжко зрозуміти і яка є небіблійна.
Петро, апостол Ісуса, був у багато кращій позиції посвідчити про правду воскресіння ніж сучасні священики, бо він був наочним свідком тієї події. Зауважте його свідчення, яке є записане в Діях 10:40, 41: “Але Бог воскресив його третього дня, і дав йому, щоб з’явився, не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з ним їли й пили, як воскрес він із мертвих”.
Священики, які похвалюють і заохочують перелюб і мужоложство говорять проти тих, які були з Ісусом і чули його науку. Наприклад Маттей, письменник Євангелії, наводить Ісуса кажучи: “Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює”. (Мат. 15:19, 20) І в повній гармонії з Ісусовим поглядом є апостол Павло, кажучи: “Не обманюйте себе (ні священиками, ні ким-небудь іншим): ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки — царства Божого не вспадкують вони”.— 1 Кор. 6:9, 10.
Одначе, незважаючи на біблійну ясну вістку, то комітет священиків, учителів і лікарів заснований Британською Радою Церков, недавно заключив, що ніяких точних законів про пол або неморальність не можливо прикладати. Він сказав, що не всі полові зносини поза шлюбом можна засуджувати бути не добрим і що перелюб можна часами дозволяти. Якого провідника ви будете наслідувати? Нехибне Слово Боже, або слово недосконалих ненадхнених людей, які можуть мати самолюбні причини просувати їхні погляди?
ЖИТТЯ-ЗБЕРІГАЮЧИЙ ШЛЯХ
Науку, яку ви приймаєте та будете підтримувати в таких важних справах буде впливати на вашу майбутність. Чи ваша майбутність буде вічне життя? Коли так, то ви мусите слухати Ісусової перестороги: “Коли сліпий водить сліпого,— обоє до ями впадуть”. (Мат. 15:14) Певно, що є важно застановитися, не лише над кваліфікаціями релігійного учителя, але також над природою організаційної науки, яку передає такий учитель. Чи не є ясно, що це не є погляд лише якогось одного священика? Ціла програма наук по семінаріях тепер випускає учителів, які або не є знайомі з Біблією або противляться їй.
Ми думаємо, що священики, які так не погоджуються з основною книгою Християнства, Біблією, зрозуміють точку, яку висказав промовець Народного Товариства Пресвітеріянських Священиків у Новій Зеландії, як повідомлено часописом Окленду Star (Зоря) із 12-го вересня 1966 року: “Більше чесне відношення про проповідування невірства в таких важних справах було б відступити від християнської науки”. Але, виглядає, що ті чоловіки не мають наміру добровільно покинути професійну роботу або платню, яка приходить із нею.
Вдійсності вони є священиками неясної релігії, яка не має уповноваженої основи, але лише їхнє власне переказання. Їхня роля в цих критичних часах не є така, що будує віру, але розбиває її. Під надхненням письменник Біблії, Юда, перестерігав послідовників Христа про небезпеки до яких фальшиві учителі будуть викривати їх: “Вони скелі підводні на ваших вечерях любови, бо з вами без страху їдять та себе попасають, хмари безводні, що носяться вітром”.— Юди 12.
Те, чого вам треба в цьому часі світової крізи є приятелів, які будуть чесно говорити з вами про Біблію. Священики, як-от повище згаданий, Декан Голмену, не вірять у Біблію і навіть кажуть, що тому що “Свідки Єгови, вірять у неї (в Біблію), то вони не є християнами”. Чому не відкинути таке перекручене мислення і самим не розглянути Свідків? Певно, що так як вони, ви також схочете пристосувати своє життя до вимог Божого написаного Слова, щоб набути спасіння, яке є обітоване всім тим, які будуть ‘близько наслідувати Христа’! — 1 Пет. 2:21.