Куди релігія веде в моралях?
НЕДАВНО у світовій релігії відбулася “революція” в моралях. І цим ми маємо на думці відношення до розпусти, перелюбу і мужоложства.
З’єднана Пресвітерянська Церква пропонувала новий “статевий кодекс”. Журнал Parade каже, що він є “такий дозвільний, що майже цілком виключає гріх бути головним фактором у статевих зносинах”. Між пропонованими змінами є “усування всіх обмежень проти неодружених дорослих, які хочуть жити разом [у розпусті]”.78
Журнал Time додає: “Звіт містить ‘виняткові обставини’ під якими перелюб може бути оправданий: . . . Він також каже, що церква повинна дослідити можливості завести громадські та інші статеві стилі для неодружених”.79
Комітет Об’єднаної Методистської Церкви про Родинне життя виніс резолюцію прощати статеві зносини для неодружених.80 Лутеранська Церква видала книжечку на 85 сторінок, яку написали двадцять один членів церкви, кажучи, що передшлюбні статеві зносини є злі лише тоді, коли їх проводиться ради самолюбних причин.81
Священик у Данії написав у його парафіяльнім журналі Vedboek-Gl. Holte Kirkehilsen:
“Нічого корисного не набувається обмежуванням статевих зносин лише до одружених. . . . З морального та християнського погляду це може бути правильно для молодих людей вести статеві зносини перед одруженням, і такі зносини можуть бути правильні для одружених . . . мати статеві зносини поза подружжям”.82
І маємо сзященика В. Л. Густіна з Мортон Методистської Церкви в Іллінойс, який в проповіді сказав перед сотнями людей: “Я голосно і ясно кажу, що перелюб має свої користі”.83
Чи в Римо-Католицькій Церкві також є напрям до дозвільности в статевих моралях? Журнал Time звіщає:
“Помірна терпимість дозвільність відбувається в двох рівнях. По-перше, збільшаюче число священиків пом’ягшують їхнє застосовання традиційної моральности, часто на підставі, що люди, які беруть участь у незаконному статевому співжитті можуть бути такі недозрілі, що їхній гріх не завжди є серйозною справою.
“По-друге, деякі теологи ставлять виклик проти доктрини ‘природного закону’, що лежить позаді церковних моральних рівнів. Згідно з природним законом, вчинок є злий, коли його виконується “проти природи’, але нові моралісти не дуже вірять, що церква дійсно знає, що є ‘природне’ ”.84
Чи все це дивує вас? Можливо, що так, коли ви не трималися кроком із тим, що відбувається в світовій релігії. І не думайте собі, що ці звіти є якісь окремі випадки. Цілком ні. Такі звіти трапляються так часто і є такі наполегливі, що немає сумніву, що такий є напрям, а особливо між молодшими священиками.
Що сказати про мужоложство?
Мужоложство? Певно, ви можливо думаєте, що церкви не будуть похвалювати таку гидоту? Ану перегляньте докази.
Релігійна група Квакерів видала твір під заголовком, “До Квакерового погляду про стать”. У ньому ось, що було сказано: “Ніхто не повинен оплакувати ‘мужоложство’, так, як ніхто не сумує коли хтось є ліваком. . . . Вчинок, який показує правдиву любов між двома особами і дає їм задоволення, не виглядає для нас бути гріхом”.85
Римо-католицькі священики з Домініканського ордену видали тримісячний перегляд теології, що називається “Томіст”. У недавньому числі було сказано: “Часами треба неохочо приймати мужоложне з’єднання за єдиний спосіб, яким деякі люди можуть знайти задоволення людяности в своєму житті”.86
The Living Church, тижневик Епископальної Церкви, помістив статтю, яку написав священик із Сан Франціско Р. В. Кромей, кажучи: “Нема ніякого статевого вчинку, що є грішний сам в собі. . . . Я також вірю, що дві особи однакової статі можуть показати любов і поглибити ту любов статевими зносинами”.87
Журнал Time звістив, що Комітет Родинного Життя З’єднаної Методистської Церкви похвалював “безумовно прощати статеві зносини для неодружених осіб, мужоложників, і тим, що живуть у невизначних ‘інших стилях міжосібного споріднення’ “.88 З’єднана Пресвітерянська Церква пропонує новий статевий кодекс і радить, так як зауважив журнал Parade, “усунення всякої плями через яку мужоложники можуть почувати себе у великій боротьбі з християнським товаришуванням”.89
Тепер є церкви, які майже виключно обслуговують мужоложників. Помічник священик одної такої релігії сказав: “По-перше ми є християнською церквою, а по-друге мужоложники”. Видавництво Християнство Сьогодні (анг.) розповідає: “Материнська церква цієї релігії в Лос Анжелосі є призначена З’єднаною Пресвітерянською Церквою бути керівником молоді, і відбуває місячні танці для мужоложників від 13 до 20 років віку”. Найвища вечірка цієї церкви відбулася “на свято в травні на якому укоронували царя і царицю. Дівчину лесбіан (жіноча форма збочення) вбрану в мужеській одежі вибрали за царя; а цариця був хлопець”, який був подібний до дівчини.90
У кількох країнах, як то в Нідерландах (Голландії) і Сполучених Штатах, священики “одружували” мужоложників. У Франції, голландський священик признався по державній телевізії, що він був мужоложником. Коли запитали французького кардинала Данеїлу про це, то він відповів: “Є досить ясно, що мужоложник має повне право належати до Церкви”.91
А яке широке є прийняття мужоложства по церквах? Християнська Доба (анг.) надрукувала оцей коментар славного теолога, Нормана Пітенгера: “Чим раз більше число християнських мислителів кажуть, що мужоложство саме в собі не є гріхом”.92
Як вони пояснюють це?
А як ці священики пояснюють свій дозвіл розпусти, перелюбу і мужоложства? Вони кажуть, що Бог не судить таких. Наприклад, чи передшлюбні статеві зносини є гріхом, священик Р. І. Тейлор сказав: “На це питання Біблія не дає ніякої ясної відповіді”.93
Богослов Йосип Флетчер говорить: “Яка-небудь заява, що Біблія вимагає, щоб статеві зносини були тільки між одруженими є лише висновком. Там нема жодної ясної заборони на передшлюбні зносини. . . . Статеві зносини не є завжди злі поза подружжям, навіть для християнів”.94
Твір, якого група Квакерів видала, каже: “Це до нього [апостола Павла], ті, що хочуть нападати на мужоложників головно звертаються, бо немає ніякого сумніву про його погляди (1 Кор. 6, вірш 9). Його погляди могли бути особисті . . . отже погляди св. Павла не є вирішальні самі по собі”.95
З таких заяв, люди будуть робити заключення, що Боже Слово не каже нічого рішального про такі справи. Отже тут вони мають запрошення практикувати їх. Правда, не всі священики беруть такий дозвільний погляд. Але збільшаюче число священиків приймають його. І вони далі залишаються вісниками або священиками у доброму стані по своїх церквах.
Певно, особисто ви можливо відчуваєте, що ваша церква не похвалює таких вчинків. Але, чи ви запитали вашого священика, як він дивиться на такі справи? Чи ви дійсно знаєте, що інші священики вашої релігії навчають десь інше? Також, коли був останній раз, що дисциплінували якогось члена вашої релігії тому, що він практикував розпусту, перелюб або мужоложство?
Що є правда?
Цікава проба поможе вам вирішити де є правда. Запитайте себе: Якщо ви є чоловік, то чи ви хочете, щоб ваша дружина мала статеві зносини з іншим мужчиною? Якщо ви є дружина, то чи ви похвалювали б вашого чоловіка, коли б він мав статеві зносини з іншою жінкою?
Якщо ви є батьки, то чи ви хочете, щоб ваш син був розпусним або мужоложником? Чи вам було б приємно коли б ваша донька стала розпусницею або плекала неприродний потяг до іншої жінки? Якщо ви є молодою особою, то чи ви хочете, щоб ваш батько і мати мали статеві зносини з іншими особами і не були вірні одні одним?
Якщо ви відповідаєте “Ні” на ці питання, то це значить, що ваше мислення годиться з Божим. Його Слово говорить багато про цю справу. А те, що воно каже є дуже ясне, не лишаючи місця на сумнів. Також, тому що “усе Писання Богом надхнене”, то коли який-небудь писатель Біблії говорить про статеві моралі, то це сам Бог говорить нам правду.— 2 Тим. 3:16, 17.
А що Боже Слово каже про розпусників, перелюбників і мужоложників. Подаємо лише кілька висловів із Біблії: “Утікайте від розпусти” (1 Кор. 6:18); “Блудників та перелюбів судитиме Бог” (Євр. 13:4); “Ні розпусники, . . . ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, Божого царства вони не вспадкують”. (1 Кор. 6:9, 10) Католицькі Біблії кажуть, що мужоложство є “бруд”, “перекручення”, звірське поводження”, і “розбещеність”. (Дуя, Єрусалимська Біблія) Крім цього, Бог головно перестерігає: “Ті, хто чинить таке варті смерти”.— Рим. 1:26-32.
Чи в цих віршах є щось неясного? Як священики можуть не знати, що є правда? Лише коли вони не дбають. Але Біблія перестерігає: “Не обманюйте себе”. (1 Кор. 6:9) Не дозвольте лицемірним релігійним провідникам, які похвалюють, оправдують або заохочують неморальність, бути вашими провідниками.96
Будьте певні, що брехня цих релігійних провідників не починається з Богом. Коли не з Богом, то з ким? Ісус Христос сказав, що Сатана є “батько неправді”. І Він сказав брехливим релігійним проповідникам за Його дня: “Ви є від батька Диявола”. (Ів. 8:44, НС) Сьогодні стан не є інший.
Отже, коли ми переглянемо факти, то легко бачити, що Боже Слово справді говорить правду, коли воно каже, що в світовій релігії “знайдена кров . . . побитих усіх на землі”, і що її рука “є повна гидоти та нечести розпусти її”, і що “вином розпусти впивались мешканці землі”.— Об. 18:24; 17:2, 4.