“Але перше добра новина мусить бути народам усім проповідувана”

“Вас . . . поведуть до правителів та до царів ради мене, на свідчення їм. Але перше добра новина мусить бути народам усім проповідувана”.— Марка 13:9, 10, НС.

1. Коли б “добра новина” не проповідувалася, то в якому стані лишилися б люди народів, і чому?

ЖОДНА нація у цьому двадцятому столітті не могла припинити оголошення “доброї новини” всередині її кордонів. З огляду загрожаючого нещасного кінця всіх світових народів, то їм треба проповідувати добру новину перед їхнім знищенням. Ця добра новина була дуже потрібною потіхою людям усіх рас та національностей. Не проповідувати цієї доброї новини лишило б усіх людей без надії серед переполоху цього світу, який приближається до свого знищення. Нехибний пророк, який передсказав проповідування цієї доброї новини між усіма народами напевно передбачив потребу такої доброї новини у цьому найбуйнішому столітті людської історії.

2. Чому добра новина, яку промовець пророцтва дав пережила аж досі?

² Сам промовець цього випробованого пророцтва постачив добру новину, яка мусить бути проповідувана. Цей промовець знав, що буде єдиною доброю новиною, яку варто буде проповідувати в цьому критичному часі, якого він передсказав дев’ятнадцять століть наперед. Дійсне виконування його пророцтва доказує, що він не був собі звичайним чоловіком. Він не був власником або видавцем якоїсь газети. Він не був редактором якогось щоденника, який втішався найбільшим розповсюдженням за всіх інших часописів. Факти показують, що він ніколи не написав ні книжки, ні книжечки, ні брошури. Він навіть не написав одного розділу книги, яка тепер найширше розповсюджується та переводиться на інші мови, а це Свята Біблія. Одначе, добра новина, яку він постачив так давно тому далі жила, і сьогодні вона проголошується всім народам. Хоч це трудно повірити, одначе це є факт, бо цей надзвичайний чоловік був Ісус Христос, якого його найближчі послідовники доказали, поза всякий сумнів, бути “Сином Божим”.

3. На Оливній горі, чому Петро, Андрій, Яків і Іван мали питання для Ісуса?

³ Одного разу він говорив про місто про яке ми багато чули по світових новинах, а особливо від червня 1967 р.— Єрусалим. На схід від Єрусалиму стоїть ще та гора з якої він дав своє пророцтво про “добру новину”, а це Оливна гора. Там уже нема того славетного храму, якого збудував цар Ірод Великий, і це дальше потверджує докладність його пророцтва. Чотири з його найближчих послідовників, а це апостоли Петро, Андрій, Яків і Іван, були з ним на тій Оливній горі дивлячись на місто Єрусалим і його храм. Якщо б ви були чули те, що він сказав їм раніше того самого дня, то ви також мали б питання для нього.

4, 5. (а) Про які вражаючі речі говорив один із апостолів до Ісуса? (б) Чому Ісусова відповідь здивувала цього спостережливого апостола?

⁴ Міжнародні мандрівники ще товпляться на тому місці де колись стояв цей храм до 70 р. З.Д. Але це сталося весною 33 р. З.Д., що Ісус і його апостоли відвідали той коштовний храм збудований царем Іродом із Єрусалиму. Виходячи з храму, один із апостолів сказав до Ісуса: “Подивися, Учителю — яке то каміння та що за будівлі!”

⁵ Хтось подумав би собі, що такий гарний будинок, так добре збудований, буде стояти кілька тисяч років, так як стоїть храм Атени, Партенон, на горі Акрополю в Атенах, Греції, або храм Карнак у Фіві, стародавнього Єгипту. Але на здивовання спостережливих апостолів, Ісус Христос відповів: “Чи ти бачиш великі будинки оці? — Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!” Історик Іван Марко записав це чудове пророцтво Ісуса Христа, коли був у Римі, кілька років перед тим як римське військо сповнило це пророцтво у 70 р. З.Д. (Марка 13:1, 2) Таке знищення їхнього дорогого храма поклоніння справді значитиме зміна в єврейських справах.

6. (а) Згідно з Іваном Марком, то яке питання запитали четверо апостолів в Ісуса? (6) Що було б зробило Ісусову пророчу відповідь лише стародавньою історією для нас сьогодні?

⁶ О, яку зміну принесло знищення того храма для єврейського народу, якого збудував цар Соломон, у 607 р. перед З.Д.! Пам’ятаючи цю подію, апостоли Петро, Андрій, Яків і Іван почали випитувати Ісуса Христа коли він сидів на сусідній Оливній горі, з якої можна було бачити блискучий храм. Але скажи нам, Іване Марко, яке питання вони запитали його. Марка 13:3, 4 містить те питання: “Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатися має?” Якщо б Ісус Христос був обмежив його “знак” лише до знищення міста Єрусалиму за його дня, то сповнення такого пророцтва тепер становило б лише стародавню історію, яка відбулася майже дев’ятнадцять століть тому, і це не цікавило б нас, що живемо в цих найбільш клопітних часах.

7. (а) Ісус поширив свою пророчу відповідь включаючи, що для нас сьогодні? (б) Що те знищення буде представляти про теперішній лад?

⁷ Але було ясно, що Ісус поширював свою пророчу відповідь далеко поза знищення Єрусалиму в 70 р. З.Д., а це аж до того, що те знищення храму представляло, так, що ми сьогодні повинні дуже цікавитися тим пророцтвом. Але, що той храм представляв? Це повинно бути всім відомо, що тінь завжди зображає те, що стоїть на перепоні світлі. Але, що це значить коли ми кажемо, що знищення Єрусалиму й його релігійного храму, немов тінь, представляє знищення, яке надходить на організацію та будову декотрих релігійних ладів, які тепер заявляють бути Єрусалимом Бога? Так, розвиток світових подій показує, що все це має відбутися в нашому дні. Люди так званого Християнства мають добрі причини вірити, що це їхні релігійні організації та будови є призначені на знищення. Але, зі страху ви можете противитися: ‘Таж знищення так званого Християнства значитиме кінець світу!’ Ви правду кажете, коли висловом “кінець світу”, ви маєте на думці “закінчення цього ладу”.— Мат. 24:3, УВ і НС.

8. Чи Ісусові слова, “Це ще не кінець”, дають нам причину не тривожитися тепер?

⁸ Тому що ми є включені в цій справі, то ми сьогодні повинні дійсно цікавитися нею. І нам справді треба доброї новини про яку Ісус говорив. Отже загляньмо в пророцтво. Сьогодні мільйони осіб навіть сумніваються про історичне існування Ісуса Христа, що він дійсно жив і помер в Єрусалимі, і такі особи не будуть відчувати потребу перестороги від Ісуса проти фальшивих Христів. (Марка 13:5, 6) Але, якщо такі особи є на стільки старші, що вони жили перед 1914 р., то можливо вони відчують, що Ісусова порада була досить своєчасна: “І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки,— не лякайтесь, бо статись належить тому. Та це ще не кінець”. (Марка 13:7) Так, але зі слів “ще не” ми не повинні заключати, що “кінець” ніколи не прийде, ані знищення так званого Християнства так як було зображено знищенням Єрусалиму й його святим храмом.

“ЗНАК” ПОПЕРЕДИТЬ КІНЕЦЬ

9, 10. (а) Як Ісус зробив розділюючу точку в свойому пророцтві? (б) Що мало становити той “початок терпінь”, і що вислів “початок” вимагає?

⁹ Але, що ми повинні сподіватися перед тим страшним “кінцем”, і що це за знак, що має попередити його? Послухайте, що Ісус далі каже зробивши розділення в пророцтві згадуючи про “кінець”. Ану, чи зможете пізнати в якому часі сповнилося те, що Ісус тепер каже:

¹⁰ “Бо повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних”. (Марка 13:8) “Початок” натякає, що має бути і кінець, і ці початки “породільних терпінь” мусять близько попередити той “кінець”, з яким має прийти те, що зображало страшне знищення стародавнього Єрусалиму й його храму. Коли це так, то чи людство зазнало терпіння, як-от ті про яких Ісус говорив і призначив зазначити “початок”, що має попередити “кінець”? Ану даймо чесну відповідь.

11. (а) Що чесна особа розуміє під висловом “початок терпінь”? (б) Отже, який є придатний час для проповідування доброї новини, яку лише Ісус Христос може дати? Чому?

¹¹ Чесна людина відповість Так, людство вже зазнало таке терпіння. Перша світова війна, яка почалася у 1914 р., була більша за всіх попередніх війн людської історії додані разом. Було також багато голоду з якого вимерло мільйони людей спочатком і після першої світової війни. Так, було й багато значних землетрусів в одному місці за другим. І треба згадати про пошесті, як-от іспанський грип за 1918 р., після закінчення першої світової війни, коли вимерло двадцять мільйонів людей. Особистий друг, Івана Марка, лікар Лука також згадує про пошесть у своїй історичній історії про Ісусове пророцтво відносячись до того самого часу. Мільйони з нас старших осіб добре пам’ятаємо ці страшні події, бо ми пережили їх. (Луки 21:10, 11) А говорячи про “терпіння”! Таж терпіння, яких внесли події перед і після першої світової війни не перестали аж до нашого власного дня, ані навіть не зменшилися. О, який придатний час проповідувати добру новину, яку Ісус Христос дав нам!

12. Згідно з тим, що Ісус тоді сказав, то як його вірним послідовникам мало поводитися?

¹² Але, згідно з тим, що Ісус потім сказав у свойому пророцтві, його вірним послідовникам не буде легко поводитися й це від часу самих апостолів. Він каже: “Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради мене, на свідчення їм. Але перше добра новина мусить бути народам усім проповідувана. Коли ж видадуть вас і поведуть,— не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити,— а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але дух святий. І видасть на смерть брата брат, а батько — дитину. І діти повстануть навпроти батьків,— і їм смерть заподіють. І за ім’я моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений”.— Марка 13:9—13.

13. (а) Крім чого “добра новина” муситься бути проповідувана? (б) Без якої головної особи не було б “доброї новини” сьогодні?

¹³ Всупереч всього цього релігійного переслідування правдивих, апостольських християнів, серед міжнародної війни, голоду, землетрусів та пошестей, то “добра новина” мусить бути проповідувана всім народам. Явно, що це проповідування доброї новини не було для того, щоб дієві правдиві християни могли набути загальної ласки від народів і людей. Але тепер годиться запитати: Що це за “добра новина”? Люди в поганьстві, євреї, іслями і так звані християни не звертають уваги на головну особу і вони не покладають останньої надії на неї, але без Ісуса Христа сьогодні не може бути правдивої “доброї новини”. Тому то історик Іван Марко починає родовід Христа, кажучи: “Початок доброї новини Ісуса Христа”.— Марка 1:1, НС.

14. Що Ісус сказав показати свій нерозлучний зв’язок із “доброю новиною”?

¹⁴ Сам Ісус признав своє нерозлучене сполучення з “доброю новиною”, кажучи: “Хто згубить душу свою ради мене та доброї новини, той її збереже”. “Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради мене та ради доброї новини і не одержав би в сто раз більше тепер, . . . а в віці наступному — вічне життя”. “Де тільки ця добра новина проповідувана буде в цілому світі,— на пам’ятку їй [про мене] буде сказане й те, що зробила вона!”— Марка 8:35; 10:28—30; 14:9, (НС).

15. Згідно з Іваном Марком, що сам Ісус робив про “добру новину?”

¹⁵ Отже відповідно сам Ісус Христос проповідував “добру новину”, бо ніхто інший не міг проповідувати її краще від нього. (Ів. 7:46) На потвердження цього, Іван Марко звіщає: “А коли Іван [Хреститель] арештований був, то прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу добру новину, і говорив: ‘Збувся призначений час, Боже царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в добру новину’ ”.— Марка 1:14, 15, НС.

16. Яка була добра новина тоді, і чому те було доброю новиною?

¹⁶ Добра новина в той час була Боже царство, а головно тому, що воно вже наблизилося. Царство Боже є добра річ, фактично, найкраща й єдина річ для всього людства, а новина, що воно вже наблизилося була найважнішою доброю новиною. Воно наблизилося дев’ятнадцять століть тому в тім, що Ісус Христос, якого Бог призначив статися месійним царем небесного уряду, уже був прийшов на землю як людина, вмерти смертю мученика, тому що він проповідував і навчав про Боже царство й віддав своє життя на жертву за все грішне людство. (Ів. 18:36, 37; Мат. 20:28) Але, яким урядом буде те царство Боже, коли Його Син Ісус Христос станеться Царем над людством?

“ЦАРСТВО”

17, 18. (а) Як Ісус сполучив царство доброї новини з царством передсказане Даниїлом? (б) Згідно з Даниїлом, разом із чим Боже царство мусіло прийти, так як передсказав Ісус?

¹⁷ Те царство мусить бути те саме, про яке пророк Даниїл передсказав у Вавилоні у сьомому та шостому столітті перед нашою Загальною Добою, бо Ісус Христос сполучив своє власне пророцтво, яке він дав чотирьом апостолам, із Даниїловим пророцтвом, кажучи: “Коли ж ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав пророк Даниїл,— що вона залягла, де не слід,— хто читає, нехай розуміє,— тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. . . . Моліться ж, щоб не трапилося це зимою! Будуть бо ті дні такою скорботою, що її не було з первопочину світу, що його Бог створив, аж досі, і не буде. І коли б Єгова не вкоротив був тих днів,— не спаслася б ніяка людина; але ради вибраних, кого вибрав, укоротив Він ті дні”,— Марка 13:14—20, НС.

¹⁸ “Гидота спустошення” є та сама, яка є передсказана в Даниїла 11:31 і 12:11. (Побачте Матвія 24:15; Луки 21:20, 21) Після передсказання засновання цієї “гидоти спустошення” пророк Даниїл також передсказав й вибух найбільшого “горя” або “час тривоги”, про яке Ісус передсказав своїм апостолам. (Дан. 12:1) Отже Боже царство, про яке Ісус сказав треба буде проповідувати як добру новину, мусить бути те саме царство про яке Даниїл пророкував. Даниїл передсказав, що воно мусить прийти разом із часом великого горя для світових народів. Що іншого Даниїл міг мати на думці коли він говорив про останніх із політичних провідників цього лукавого світу, кажучи слідуюче?

19, 20. (а) Як Даниїл передсказав клопіт для народів у другому розділі? (б) У сьомому розділі?

¹⁹ “А за днів тих царів небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а саме буде стояти навіки”.— Дан. 2:44.

²⁰ “Я бачив у видіннях ночі, аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби син Людський, і прийшов аж до Старого днями, і його підвели перед Нього. І йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити йому. Панування його — панування вічне, яке не спиниться, а царство його не буде зруйноване. . . . Четвертий звір — четверте царство буде на землі, яке буде різнитися від усіх царств, і пожере всю землю, і вимолотить її та розторощить її. . . . Та засяде суд, і скинуть його панування, щоб його знищити та вигубити аж до кінця. А царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панування — йому будуть служити й будуть слухняні”.— Дан. 7:13, 14, 23—27.

21. (а) Чи християни бачили заснування Божого царства на Середньому Сході у 70 р. З.Д.? (б) Як Старий Єрусалим за теперішнього дня появився?

²¹ Це є Боже царство, якого засновання значить найкраща новина, яка колись проголошувалася людству. Але те небесне царство не було засноване у 70 р. нашої Загальної Доби. У тому році сповнилося Ісусове пророцтво про знищення Єрусалиму з його храмом де не лишилося камня на камні. Єврейські християни не були захоплені в тому знищенню, бо вони послухалися Ісусової поради й втекли в гори за Юдейом та Єрусалимом. Вони продовжували проповідувати про прихід Божого царства, бо вони знали, що воно не прийшло в часі знищення Єрусалиму. Замість заснувати Боже месіянське царство в Єрусалимі в руках прославленого Месії, Ісуса Христа, то переможні римляни збудували на його місці поганське місто шістдесят один років пізніше (131 р. З.Д.). Вони зробили те місто частиною римської колонії й назвали його Аелія Капітоліна. Те місто, з малим ремонтом, стоїть аж до цього дня.

22. (а) Чи знищення Єрусалиму в 70 р. З.Д. рівнялося з Ісусовим пророцтвом про терпіння? (б) Побіч якого недавнього терпіння знищення Єрусалиму зникає в ніщо?

²² Те знищення Єрусалиму й спустошення Юдеї, так як передсказав Ісус Христос і так як описує єврейський історик Флавіюс Йосіфус, було дуже велике. Але воно не сходилося з Ісусовим описом “днів . . . скорботою, що її не було з первопочину світу, що його Бог створив, аж досі, і не буде. І коли б Єгова не вкоротив був тих днів,— не спаслася б ніяка людина”. (Марка 13:19, 20, НС) Яке порівняння це знищення, що відбулося на Середньому Сході того 70 р. З.Д. має з першою світовою війною від 1914 до 1918 р. З.Д.? А що сказати про другу світову війну від 1939 до 1945 р., яка то війна закінчилася вибухом перших двох атомних бомб? І що сказати про можливості горя знищення та страху ще одної світової війни, з атомними бомбами, яких будуть розносити далеко-літаючі ракети, разом із найбільшим голодом у світі, з пошестю поширена науковими способами розповсюдження мікробів і отруєння атмосфери радіологічними приладами? У порівнянню з такими нещастями, знищення Єрусалиму у 70 р. З.Д. є майже ніщо.

23. Як Ісус показав, що поганське правління над усією землею не мало закінчитися у 70 р. З.Д. заснуванням Божого царства в той час?

²³ Ні, поганське (не-єврейське) правительство землі не мало закінчитися у 70 р. З.Д. заснуванням Божого месіянського царства на небі. Сам Ісус Христос сказав це. У свойому пророцтві до своїх апостолів, так як записав історик доктор Лука з деякими подробицями, яких Іван Марко не подає, він передсказав знищення земного Єрусалиму слідуючими словами: “Буде велика нужда на землі та гнів над цим людом! І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться призначені часи тих поган”.— Луки 21:23, 24, НС.

24. Коли почалися ‘Часи Поган’, і коли вони мали закінчитися?

²⁴ ‘Часи Поган’, або “призначені часи поган”, які почалися у 607 р. з першим знищенням Єрусалиму і його храма вавилонцями, мали продовжатися поза друге знищення Єрусалиму й його храма у 70 р. З.Д. А до якого часу? Даниїлове пророцтво знову приходить нам на поміч, і четвертий розділ показує, що ці призначені часи поганського світового панування, без перешкоди від Божого месіянського царства, будуть тягнутися 2,520 років, або аж до 1914 р. З.Д.

ДОБРА НОВИНА МУСИТЬ БУТИ ПРОПОВІДУВАНА — КОЛИ?

25. У світлі того, що Павло писав із Риму до колосян, то що нам казати про досягнення проповідування до 70 р. З.Д.?

²⁵ Просимо зауважити цей один головний факт: Проповідування доброї новини про Боже царство “перше” і “по всіх народах” не збагнулося до 70 р. З.Д. Правда, що тоді проповідування поширилося по цілій римській імперії. Апостол Павло приніс добру новину до Риму, Італії, хоч був там ув’язнений три роки. (Дії 28:16—31) І з тюрми в Римі він написав до християнського собору в Колосії, кажучи: “Проповідування правди про ту добру новину, що до вас прибула, і на цілому світі плодоносна й росте, як і в вас... ви пробувайте в вірі, . . . не відпадаєте від надії тієї доброї новини, що ви чули її, яка проповідувана всьому створінню під небом”. (Кол. 1:5, 6, 23, НС) Апостол Петро досягнув старий Вавилон у Месопотамії, який тоді був поза римською імперією. (1 Пет. 5:13) Це було роки перед спустошенням Юдеї та Єрусалиму у 70 р. З.Д.

26. (а) У видінні, яке Іван записав у Об’явленні, як було показано, що проповідування не було закінчене у 70 р. З.Д.? (б) Що проповідувалося про Боже царство від часу імператора Константина?

²⁶ Одначе, крім такого розповсюдження “доброї новини”, навіть перед 70 р. З.Д., то у видінню, яке відбулося около двадцять шість років після спустошення Єрусалиму та його храма, Іванові було сказано: “Ти мусиш знову пророкувати про народи, і поган, і язики, і про багато царів”. (Об. 10:11) Описуючи його ціле видіння, Іван каже, що “велике горе” ще має прийти в майбутності, також, що знищення Вавилону Великого й воювання “війни великого дня Бога Всемогучого” в місці називаючись Армагеддон, ще має відбутися в майбутності. (Об. 16:13 до 19:21, НС) Отже жодним способом Ісусове пророцтво про проповідування “доброї новини” перше всім народам не сповнилося в першому столітті З.Д. Отже треба було далі проповідувати про Боже царство. Від часу римського імператора Константина, в четвертому столітті, деякі проповідували, що Боже царство вже було засноване, тому що імператор зробив компрометовану форму Християнства за його дня державною релігією. Деякі думали, що тисячолітнє царювання Христа вже почалося й тепер продовжується.

27. (а) Як проповідування від апостольських часів до 1914 р. З.Д. трактувало Боже царство? (б) Також, чи проповідування Божого царства через такий довгий час доказує, що те царство вже прийшло?

²⁷ Але, що сказати про проповідування Божого царства від часу апостолів до кінця ‘Часів Поган’ у 1914 р.? Чи це було сповнення Ісусових слів: “Але перше добра новина мусить бути народам усім проповідувана”? (Марка 13:10, НС) До початку двадцятого століття вірили, що це було так.a Але зауважте оце: Усе таке проповідування про Боже царство відбулося до закінчення ‘Часів Поган’ у 1914 р. і тоді проповідувалося, що Боже царство ще має прийти наверненням світу, так як думали багато прихильників так званого Християнства. Але, чи таке довге проповідування, впродовж майже більше як дев’ятнадцять століть, саме в собі, буде доказом, що Боже царство вже прийшло? Ні! Правда, що в свойому пророцтві, передсказуючи проповідування Божого царства, Ісус сказав: “Поправді кажу вам: не перейде цей рід [geneá], аж усе оце станеться! Небо й земля проминуться, але не минуться слова мої”. Але, що можна сказати про вислів “цей рід”? — Марка 13:30, 31.

28. (а) Чи вислів “цей рід” як його пристосовують до християнського собору зазначить час нагальности? (б) Про який рід тут говориться?

²⁸ Тим висловом Ісус не мав на думці свою цілу церкву або собор вірних послідовників від свята П’ятидесятниці у 33 р. З.Д. до прославлення на небі останнього члена Христового собору. Правда, апостол Петро писав до християнського собору, кажучи: “Ви — вибраний рід [génos]”. (1 Пет. 2:9) Але той рід або покоління тепер уже було б покоління або рід більше як дев’ятнадцять років старе. Життя такого роду не було б короткий час, і отже те проповідування не було б обмежене лише до часу великої нагальности. Одначе, вислів “цей рід”, Ісус ужив зазначити дуже обмежений протяг часу, довжину життя членів роду людей живучи в тому часі, коли будуть відбуватися дуже значні події. Згідно з Псалмою 90:10, то протяг життя може тягнутися сімдесят або навіть вісімдесят років.

29. Що мусить статися протягом “цього роду”?

²⁹ У цьому короткому протязі часу мусить статися все те, що Ісус пророкував на відповідь просьбі “знака, коли все те статися має”. (Марка 13:4, НС) Тому що проповідування “доброї новини” є частиною того “знака”, то воно мусить відбуватися в спеціяльний спосіб до самого кінця в часі цього “роду”. Це мусить бути нагальна робота, яка є одна з причин чому її треба виконувати “перше”.

30. (а) Коли Царство, про яке проповідується, в Марка 13:10, мало початися? (б) Чи це було те саме царство про яке проповідували Ісус і його апостоли?

³⁰ Щоб бути частиною того “знака”, якого апостоли просили в Марка 13:4, то те особливе проповідування “доброї новини” перше по всіх народах мусить прийти після закінчення ‘Часів Поган’ на початку осени 1914 р. Воно мусить відбуватися після того як “початок терпінь” зачнеться того самого року. О, як бідним людям із усіх народів треба такої доброї новини під такими обставинами! Новина буде “добра новина” про те саме Боже царство про яке проповідували Ісус і його апостоли на початку першого століття З.Д. Те царство є потрібне тепер, а особливо від 1914 р., бо є лише одно Боже царство, яке має придбати вічний мир, безпечність, щастя і спасіння для світу людства. Одначе в порівнянню з доброю новиною, яку Ісус і його учні проповідували дев’ятнадцять століть тому багато більше буде додано. Добра новина за сьогоднішнього дня буде багатіша. А як це?

31. Чому “добра новина” передсказана в Марка 13:10 мала бути багатіша?

³¹ Подумайте про сповнення пророцтв у нашому часі. Таж кілька десятиліть перед 1914 р„ студенти Біблії, сполучені з журналом Вартової Башти й Товариством Вартової Башти Біблії й Брошур уже чекали на те Боже месіянське царство, яке вони вірили прийде в повній силі у 1914 р. А чому? Тому що того року мали закінчитися ‘Часи Поган’, “призначені часи поган” так як було зазначено в розкладі часу в Біблії. Так як початок ‘Часів Поган’ в осени у 607 р. перед З.Д. зазначив перекинення того типічного, маленького Божого царства в Давидовій царській родині між природними євреями або ізраїльтянами, то 2,520 років пізніше у 1914 р. щось протилежного мало статися. А що це? Відновлення та засновання Божого месіянського царства в руках постійного Спадкоємця на престолі царя Давида.

32. Хто є тим постійним Спадкоємцем Давидової царської родини, і як той може бути таким сьогодні?

³² А хто є тим постійним Спадкоємцем Давидової царської родини? Усі двадцять сім книг надхненого Християнського Святого Писання (написані в грецькій мові) показують, що тим постійним Спадкоємцем царя Давида був Ісус Христос. (Мат. 1:1—16; Рим. 1:1—3; Об. 5:5; 22:16) Хоч він пожертвував своє досконале тіло, давши його на викуп за вмираюче людство дев’ятнадцять років тому, то він ще тримав своє право на престол царя Давида коли Всемогучий Бог воскресив його з мертвих статися безсмертною духовною особою в небесній славі забираючи його назад до неба. (Пс. 110:1, 2; Дії 2:34—36) Тепер він є невидимою духовною особою, такою славетною, що жодні людські очі не можуть дивитися на нього.— 1 Тим. 6:14—16.

33. Звідки він мусить царювати, і в яких ступнях?

³³ Отже його правління над людством мусить бути невидиме, не з видимого матеріяльного престола в Старому Єрусалимові на Середньому Сході, де колись сиділи колишні царі з царської родини Давида. Ті земні царі сиділи на тім, що називався “престол Єгови”. (1 Пар. 29:23) Але Ісус Христос тепер дійсно сидить праворуч Єгови на правдивім престолі Бога Єгови й царює з неба серед своїх ворогів і буде царювати тисячу літ після війни Армагеддону і зв’язання Сатани та його демонів. (Євр. 1:1—4; 10:12, 13; Об. 3:21, 7; 5:5) Він є могутніший від усіх попередніх царів із Давидової царської родини.

34. (а) Чому, у 1914 р., йому не потрібно було вигоняти ворогів із Старого Єрусалиму на Середньому Сході? (б) Чому топтання, про яке говориться в Луки 21:24, ще не закінчилося?

³⁴ З огляду цього всього Ісусові Христові й його небесним ангелам не було потрібно вигоняти не-християнських турків із Єрусалиму та Палестини коли закінчилися ‘Часи Поган’ у 1914 р., щоб заснувати престол у земному Єрусалимі, й царювати як месіянський Цар серед його ворогів. Він тепер царює в “місті Живого Бога, в небесному Єрусалимі” на небесній горі Сіон. (Євр. 12:22, 23, НС) Царство царської родини Давида вже не є в перекиненому стані; погани вже не топчуть його, бо місце цього царства було перенесене від земного Єрусалиму до “небесного Єрусалиму”. (Єзек. 21:25—27; Луки 21:24) Поганські світові сили вже ніколи більше не зможуть топтати те Давидове царство, бо вони не зможуть топтати “небесний Єрусалим”. Цей стан був правдивий ще від закінчення ‘Часів Поган’ у 1914 р., коли небесне царство народилося.— Об. 12:1—5.

[Примітки]