Пізнаючи правдиву церкву і її основу

ЯКЩО ми хочемо жити вічно в Божому новому ладі, то ми мусимо признати правдиву церкву і її основу. Відносячись до них, Ісус сказав: “На скелі оцій побудую я церкву свою”. (Мат. 16:18, Дя) Що це за церква і що це за скеля або основа на якій вона буде збудована? Біблія дає нам правдиві відповіді.

Тому що багато людей звичайно вживають слово “церква” розуміючи під цим словом будинки в яких вони сходяться для поклоніння, то чи ви знали, що Біблія не робить цього? У Біблії слово “церква” відноситься завжди до людей, дійсно до збору або собору осіб. Наприклад: християнський апостол Павло написав листа, що знаходиться в святій Біблії “до Филимона, нашого улюбленого, . . . і до Церкви, що сходиться в домі твоїм”.— Филим. 1,2.

Грецьке слово ek·kle·siʹa, яке в Біблії є переложене на слово “церква” або “собор” буквально значить “те, що викликається”. Вона стосується до гуртка осіб, яких викликалося з-поміж інших для якоїсь особливої цілі; але воно вживається рівнозначно з єврейським словом qahalʹ, що значить “собор” або “збір”.

ЧЛЕНИ ПРАВДИВОЇ ЦЕРКВИ

Правдиву церкву або собор порівнюється до діви, яка є заручена за Христа тому, що як гурток, ці члени правдивої церкви є близько зв’язані з Христом, мов дружина з її чоловіком. Пишучи до декотрих членів церкви, апостол Павло сказав: “Я особисто заручив вас одному чоловікові, щоб представити вас Христові чистою дівою”. (2 Кор. 11:2, НС; також побачте Об’явлення 21:2, 9, 10) Отже правдива церква — це чистий собор, в якому нема світського зіпсуття і який є посвячений Голові, Ісусу Христу.

Цю правдиву церкву також порівнюється до людського тіла, тому що в ній є багато членів, але лише одна голова, так як у людському тілі. Надхнені Писання, в Ефесян 1:22, 23 в Католицькому Дуя перекладі Біблії, кажуть нам, що Бог зробив Христа “головою церкви, що є його тіло”.

Чи хтось із нас може віришити “прилучитися” до цього тіла, або церкви лише вписуванням нашого ім’я до якогось членства тут на землі? Ні; так як послання до Євреїв 12:23 (Дя), пояснює, це є “церква первороджених, на небі написаних”. Це Бог вибирає її членів. Так як Біблія пояснює: “Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів”. (1 Кор. 12:18) Це є ті, які будуть із Христом на небі. Ісус відкрив, що не всі ті, які визнають себе бути християнами будуть членами церкви, бо те число є обмежене лише до 144,000 членів.— Об. 14:1—3; Луки 12:32.

Вони є направду група осіб, що є викликані з духовної темряви для спеціяльної цілі. Ще живучи тут на землі вони відважно “звіщають чесноти” Всевишнього Бога, Який викликав їх із темряви в Його чудове світло. (1 Пет. 2:9) І, після їхнього воскресіння, вони будуть мати чудовий привілей царювати з Христом у Його Небесному Царстві.— Луки 22:28—30.

Перші члени цієї правдивої церкви були всі євреями (так як був Ісус і його апостоли) або обрізані єврейські нововірці. У свято П’ятдесятницю у 33 р. З.Д.— лише десять днів після вознесення Ісуса на небо і відчинення дороги для інших наслідувати Його в призначеному часі — Єгова показав, що Він вибирав цих членів через вилиття Свого Святого Духа. А що вони отримали духа під час тієї події показувало, що вони тоді були покликані стати Божими духовними синами і спадкоємцями Царства з Христом.— Дії 2:1—4, 16—21, 33; Рим. 8:16, 17.

Одначе, члени правдивої церкви не залишилися всі євреями. Три роки з половиною по Ісусовій смерті дорога відчинилася для поган, або не-євреїв ставати членами цієї церкви. Перший необрізаний поганин, який став членом християнської Церкви був італійський сотник і його родина. (Дії 10:30—33, 44; Рим. 9:23, 24) Отже, з бігом часу, правдива церква містила міжнародне членство.

ОСНОВА ПРАВДИВОЇ ЦЕРКВИ

А хто є основою правдивої церкви? Ісус Христос ясно пояснив, що він є тією основою. Він пристосував до себе пророцтво в Псалмі 118:22, кажучи: “Камінь, що його будівничі відкинули,— той наріжним став каменем”.— Мат. 21:42—44.

Апостол Павло також додає своє свідчення, що Ісус є “наріжний камінь”, коли писав до християн в Ефесії: “Ви є співгорожани з святими, домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є сам Ісус Христос”. (Ефес. 2:19, 20, Дя) Апостол був дуже певний про це й знову каже: “Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона — Ісус Христос”.— 1 Кор. 3:11.

Не може бути кращої, або певнішої основи для правдивої церкви від Ісуса Христа, чи не так? Це його власне досконале людське життя, яке він дав як викуп, що робить цей божественний розпорядок можливим. Одначе, як ми можемо зрівняти це свідоцтво Ісуса й апостола Павла з тим, що Ісус сказав Петрові в Матвія 16:18? Ми можемо бути певні, що тут нема жодної суперечности.

“НА ЦІЙ СКЕЛІ Я ЗБУДУЮ СВОЮ ЦЕРКВУ”

Петро щойно признав, що Ісус був Христос (або, Месія), Син Бога живого. Тоді Ісус сказав: “Кажу тобі, ти є Петро, і на цій скелі я збудую свою Церкву”. (Мат. 16:18, Дя) Декотрі розуміють, що ці слова значили, що Петро є основа Христової церкви. Такий є офіціяльний стан Римо-Католицької Церкви. Але цікаво зауважити, що архиєпископ Кенрік, у книжці Внутрішній Огляд Ватиканської Ради (1870 р.), (анг.) показує, що з вісімдесят шістьох перших церковних “отців”, тільки сімнадцять розуміли, що Ісусові слова про “скелю” відносилися до Петра. Чи ви знали це?

Зауважте, наприклад, погляд Августина (354—430 р. З.Д.), якого переважно називають “Святий Августин”. Хоч одного разу він вірив, що Петро був та “скеля”, то пізніше він змінив свою думку, пишучи в творі Retractationes: “Відтоді я часто пояснював слова Господа нашого: ‘Ти є Петро, і на цій скелі я збудую свою Церкву’, що їх повинно приписувати тому перед яким Петро визнавав свої думки коли він сказав: ‘Ти є Христос, Син Бога живого’, . . . Бо [Петрові] було сказано, не ‘Ти є скеля’, але ‘Ти є Петро’. А скеля це Христос”.

Але багато важніше є, як сам Петро розумів ці Ісусові слова? Про Господа Ісуса, Петро сказав: “Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог. І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовний, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа. Бо стоїть у Писанні: ‘Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений’. Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує— ‘камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем’, і ‘камінь спотикання, і скеля спокуси’, і об нього вони спотикаються”.— 1 Пет. 2:4—8, Дя.

Ці Петрові слова показують, що він, так як апостол Павло, розумів, що Ісус був “наріжним каменем”, “скеля” на якій церква є збудована. Петро є лише один із 144,000 “живого каміння”, які складають правдиву церкву.

Правда, Петро втішався гарними привілеями як апостол Ісуса Христа. Але ніде не є показано, що він величав себе бути головою апостолів. І ми ніде не читаємо, що решта апостолів і учнів признавали Петра бути “папою” і віддавали йому честь. Фактично, коли апостоли та інші старші зійшлися в Єрусалимі, щоб вирішити дуже важне церковне питання, то це учень Яків, а не Петро, був голова того зібрання і зробив останнє рішення.— Дії 15:6—20.

Також є ясно, що Петро не був нехибний. При одній оказії апостол Павло знайшов потребу докорити Петрові (Кифові) тому, що він поступав не в гармонії з правдивою християнською вірою. Факт, що Петро зробив помилку у цій справі включаючи віру й моралі, а також, що Павло відчував потребу прилюдно поправити його показує, що ніхто не уважав Петра бути “нехибним” головою апостолів або першої церкви. (Гал. 2:11—14) У правдивій церкві є лише одна голова, Ісус Христос, який від часу його воскресіння “живе навіки”, і тому не потребує наступників.— Євр. 7:23—25.

З’ЄДНАНА ЦЕРКВА

Ісус, Голова, не розділює тіло своєго собору на клясу духовників і клясу мирян, що складаються з “звичайних людей”. Він каже своїм послідовникам: “А ви вчителями не звіться,— бо один вам Учитель, а ви всі брати. Крім, цього, не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі. І не звіться ‘наставниками’, бо один вам Наставник, Христос”.— Мат. 23:8—10, НС.

Таким чином Ісус показує, що між тими, які складають правдиву церкву, нема розділення. Всі є брати; вони не діляться на кляси. Чи так є в релігії до якої ви належите? Одначе, Ісус зробив розпорядок для людей брати провід у християнському соборі, служити духовним потребам своїм братам і організувати роботу проповідування доброї новини. Він сказав, що такі не мали “панувати” над братами, але мали бути їхніми слугами. (Мат. 20:25—28) Чи ваші священики є такими?

Щоб дорівнятися до біблійної правдивої церкви, то ті, які складають її мусять бути з’єднані в їхньому поклонінню. У цьому розумінні апостол Павло писав: “Тож благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб ви були поєднані в однім розумінні та в одній думці”. (1 Кор. 1:10) Отже, це не є по-біблійному сподіватися, що члени правдивої церкви будуть порозкидані поміж суперницькими релігіями так званого Християнства. Вони мусять бути зібрані в один собор. Так як показує про них Ефесян 4:4, 5: “Одно тіло, . . . один Господь, одна віра”. Це є дуже важно для нас пізнати котра та “одна віра” є.

ОЦІНЕННЯ ПРАВДИВОЇ ЦЕРКВИ Й ЇЇ ОСНОВИ

Члени правдивої церкви під Христом, їхньою головою, стаються “Авраамове Насіння й за обітницею спадкоємці”. (Гал. 3:29) Ця обітниця значить, що всі інші з покірного людства будуть благословити себе через Христа і його собор. (1 Мойс. 22:18) Біблія предсказала, що в часі засновання Христового царства, лише останок цих дітей “Вишнього Єрусалиму”, Божої небесної організації, лишиться на землі. (Гал. 4:26; Об. 12:10, 17) Ісус назвав цих членів своєї церкви на землі “вірний і мудрий раб”. І він сказав, що ті, які будуть вірно служити в часі його приходу будуть призначені “над його цілим маєтком”, себто, над усіма земними справами царства Христа. Вони будуть брати провід у проповідуванню доброї новини про засноване царство всім народам у “часі кінця”.— Мат. 24:14, 45—47; 25:19—23.

Сьогодні всі ті, хто хоче дістати вічне життя в Божому новому ладі мусять признати цей розпорядок. Бо Ісус сказав, що в цьому “часі кінця”, він відлучує до позиції своєї ласки тих, що чинять добро решта його “братам” на землі, його співспадкоємця, що складають християнський собор. (Мат. 25:31—40) Ці є рештою “живого каміння”, з яких будується духовний дім або храм, “місце, де Бог пробуває духом”.— 1 Пет. 2:5; Ефес. 2:20—22.

В Об’явленні ті, що ‘чинять добро’ членам цієї храмової кляси, називаються “великий натовп”, які приходять під Божу охорону. Порівнюючи їх до тих, що складають духовний собор, Біблія каже: “Ось, натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду і племен і народів і язиків, стояв перед престолом... і взивали вони гучним голосом, кажучи: ‘Спасінням ми задовжені Богові нашому’, . . . і вони служать Йому день і ніч у храмі Його”. Ця служба в храмі показує, що вони служать разом із рештою духовною храмовою клясою, християнського собору.— Об. 7:9, 10, 15, НС.

Дійсно, ці покірні особи кажуть спадкоємцям обітниці, яка була дана Авраамові: “Ми підемо з вами, бо ми чули, що Бог з вами”. (Зах. 8:23, НС) Так як ті, що належать до правдивої церкви, або собору, вірно ходять Христовими слідами і проголошують вістку про Царство, так і ці покірні ‘йдуть із ними’, служачи Богові. Чи ви робите так? Якщо так, то ви маєте надію дістати вічне життя саме тут на землі, разом із іншими благословенствами, які будуть приходити від Христа і його прославленого собору на небесах.