Всесвітнє свідкування супроти навернення світу
1. Чому заповідь дана дев’ятнадцять століть тому заслуговує нашої доброї уваги сьогодні?
ДИВЛЮЧИСЬ на заповідь дана більше як дев’ятнадцять століть тому, особа може установити до якої міри і як добре ця заповідь була виконана. Якщо ця заповідь впливає на ввесь світ людства, тоді вона заслуговує нашої уважної уваги. Що досі зробилося про цю заповідь? Стан є правдивий, бо така заповідь всесвітньої важливости дійсно існує. Виконування цієї заповіді мало вплив на ввесь світ. Без різниці чи ми любимо цей стан чи ні, то ми є втягнені навіть сьогодні.
2. В який день тижня і місяця, якого року була та заповідь дана, і де?
2 Коли ж та заповідь була дана, хто дав її і кому? Вона була дана п’ятого дня в тижні, або так як ми скажемо сьогодні, в четвер, двадцять п’ятого дня місяця Іяр або Зів (квітня-травня), весною 33 р. нашої З.Д. Люди навіть старалися відзначити чимсь місце в якому та заповідь була дана, будуючи каплицю на ньому, бо вона була дана на славній Оливній горі, на схід від Єрусалиму.
3. Чому Давач був надзвичайною особою, і яке було його ім’я?
3 Давач цієї заповіді був надзвичайною людиною, чоловік, який сорок днів перед тим вернувся з мертвих. Римські вояки забили його. Він був забитий через обвинувачування, яке заскаржуючі накинули на нього, кажучи римському губернаторові Понтійському Пилатові: “Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він — Христос Цар”. Щоб спонукати римських вояків вбити його заскаржуючі далі сказали: “Ми маємо Закона, а за Законом Він мусить умерти”. З такого обвинувачування ви можете пізнати того чоловіка. Він був Ісус Христос.— Луки 23:2; Ів. 19:7.
4, 5. (а) Що вороги зробили про Ісусове воскресення? (б) Що Ісус тепер наказував своїм учням робити відносно фактів про нього?
4 Релігійні провідники Єрусалиму старалися затаїти факти про його воскресення. Вони старалися навіть підкупом зфальшувати факти. (Мат. 28:11—15) Однак, Ісус Христос був живий і в четвер, 25-го Іяра (квітня-травня) 33 р. З.Д., з’явився своїм вірним учням. Він пояснив їм, що царство Давида не буде відновлене для земного народу Ізраїля. Ані це ще не був час для Бога дати царство в руки Свого Месії або Христа. Чи ж учні тепер мали покинути справу Ісуса Христа? Чи вони мали дозволити його вбивцям проголошувати викревлені факти про нього по цілому світі так, щоб усе людство не мало жодної користи з життя, смерти та воскресення Ісуса Христа? Чи вони мали мовчати про те, що бачили і чули і з чим мали особисту спілку? Зовсім ні! Вони мали дістати силу зробити щось про це, але мусіли чекати відповідного часу, себто, на сповнення пророцтва Йоїла 2:28—32. Отже Ісус сказав їм:
5 “Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”.— Дії 1:8.
6. Отже, відколи учні мали стати свідками Ісусовими, і для кого?
6 “Свідками!” Так, і на це вони були призначені, а саме, свідкувати коли Божий святий дух мав злинути на них, на сповнення Йоїла 2:28, 29, десять днів пізніше, на свято П’ятдесятницю того самого року, 33 р. З.Д. Вони мали стати свідками Ісуса Христа, не лише до євреїв, які приходили святкувати в Єрусалим з різних країн, поза Римською Імперією, по всій Юдеї і Самарії, але до “останнього краю землі”. Це значить до поганських народів.
7. Чи це свідкування мало перестати з смертю тих учнів, і як ми сьогодні є втягнені в нього?
7 Це свідкування не мало закінчитися з смертю тих учнів у першому столітті Нашої Загальної Доби. Це свідкування про Ісуса Христа, всесвітньої важливости, було важне для всіх майбутніх поколінь, навіть останній генерації цього двадцятого століття. Свідкування мало продовжатися продовж століть, християнськими учнями, яких, ті учні на Оливній горі, мали привести до пізнання правди, і тоді поширитися до безліч учнів, аж поки дійсно ціла земля не почує те свідоцтво. І таким способом це свідоцтво досягло нас сьогодні. Ми є втягнені. І ми цікавимося ним.
8. Під чиїм проводом це всесвітнє свідкування мало виконуватися, і про що учні мали запевнення відносно відходячого Ісуса?
8 Це всесвітнє свідкування мало виконуватися під невидимим проводом Господа Ісуса Христа. А чому? Бо, після того як він дав цю заповідь такої всесвітньої важливости, Ісусові учні бачили його як він вознісся до неба і зник Божою чудовою силою. Книга Дії Апостолів, перший розділ, вірши десять і одинадцять, інформує нас: “А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: ‘Галілейські мужі,— чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо’ ”. Месія мав знов вернутися!
ЯКИЙ ПОСТУП У НАВЕРНЕННЮ СВІТА?
9, 10. (а) Чому тепер виринає питання про навернення світу? (б) Що Коментар д-ра Адама Кларка каже про притчу про розчин?
9 Але де ж є те навернення світа сьогодні? Яке “навернення світу”? Чи ті слова Ісуса Христа не значили навернення цілого світу людства до Християнства перед заснуванням царства Божого на небі і перед початком тисячу років Христового царювання? Деякі тлумачі Біблії так розуміли ці та інші слова Ісуса Христа. Наприклад, Ісусова притча про прісний хліб “Царство Небесне подібно до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне”. (Мат. 13:33) Про це A Commentary and Critical Notes, якого автор є Адам Кларк, каже:
10 “Ці обидві притчи є пророчі, і їхня ціль була показати, особливо, як від дуже малих початків, Євангелія Христа буде просікати всі народи світу і наповнить їх праведністю і правдивою святістю”.— Сторінка 155, 2-га колона.
11, 12. Що Кларків Коментар має казати про камінь, який вдарив металевого боввана в сні Навуходоносора?
11 Відносно камня, що вдарив металевого боввана, якого цар Навуходоносор бачив у сні, і який розбив боввана, а тоді став великою горою наповняючи цілу землю, Коментар Адама Кларка каже:
12 “Камінь почав вдаряти образ, коли апостоли розійшлися по цілій римській імперії, розбиваючи ідолопоклонство, і засновуючи християнські церкви. . . . Але великий удар був даний поганській римській імперії через навернення Константина, . . . Константин прийняв Християнство у Ґолі, 312 р. по Хр. . . . Він скасував царювання ідолопоклонства в 331 р. по Хр., законом, який приказував знищити всі поганські храми. Це зробило ХРИСТИЯНСТВО релігією імперії. . . . Це є те царство, яке Бог неба засновує. Що це значить поширення євангелії, й її моральні наслідки в душах людей і у світі, не потребує багато доказу; бо наш Господь, стосуючись до цього і інших пророцтв в цій книзі, називає його вплив і євангелію Божим царством, і небесним царством; і показуючи цим, що воно... є духовне царство, засноване і підтримане ласкою Самого Бога, в якому Він сам живе і володіє, дотримуючись своїх власних законів, впливаючи і проводячи його власним Духом; витворюючи, не війни й сварки, але славу Богові на висоті, а на землі мир і добробут між людьми”.— Сторінки 3209, 3210, видання з 1836 р.; Дан. 2:44, 45.
13, 14. Ще в 1885 р., що методистський єпископ Фостер сказав про поступ Християнства і навернення світу?
13 Менше як сто років тому назад, в 1885 р. коли світове населення було менше і не представляло такого великого завдання, методистський єпископ Фостер, говорячи на М. Е. Церковній Конференції, 9-го листопада того самого року, сказав, так як повідомлялося в публічній пресі:
14 “Відносно розвиття Християнства є мало інформації. Факти є щоденно перекручені по кафедрах цілої країни. Священики стримуються представити гіршу сторону, щоб не знеохочувати людей. Вони витворюють надії, які ніколи не можуть здійснитися. Ми не є при світанку тисячоліття. У порівнянні з роботою, яку ще треба виконати, то минувшина нічого не значить. Діти наших дітей, продовж десять генерацій мусять працювати тяжче від нас, щоб досягнути навернення світу. Населення світу є 1.500.000.000 осіб. З цих менше як третина є християнами. Половина з тієї третини належить до Римо-Католицької Церкви. Протестантів є 113.000.000 осіб. Вони є розділені на 500 сект. І це число також включає всіх злодіїв, кримінальників, принижених, очманілих, заплямованих у так званому Християнстві . . . . перед нами є велика проблема — 1.100.000.000 осіб треба навернути до Християнства. Це є тверда скеля, яка зноситься на нашій дорозі. Подивіться на неї; бачите скільки роботи було виконано продовж минулих 1800 років, а скільки ще роботи треба виконати. . . . Це є великий буханець, який мусить розчинитися на дрожджах, і він уже довший час розчинюється”.— Побачте Вартову Башту (анг.), з січня 1886 р., сторінки 3 до 6 під заголовком “Сліпі Провідники”.
15, 16. (а) Після Другої Світової Війни, які перепони були усунені проти поступу Християнства в Японії? (б) Так як було оголошено, яке пропонування було дане, щоб зробити Християнство державною релігією, і як те пропонування було прийняте?
15 Після закінчення Другої Світової Війни 2-го вересня 1945 р., здавалося, що ніби так зване Християнство дістало нагоду раптом поширити своє членство. 10-го грудня, того року американський генерал МекАртур яко військовий наглядач завойованої Японії скасував шінтоїзм як народну релігію. Пізніше, свобода релігії була записана в після-воєнній Конституції Японії, за зразком конституції Сполучених Штатів. Тоді 1-го січня 1946 р., коли японський імператор зрікся теорії, що він був потомком богині сонця, так, щоб йому вже більше не поклонялися як богові, це дальше усунуло ще одну перепону до поступу так званого Християнства в Японії. Генерал Доґлас МекАртур не використував нагоду від імператора Гірогіто зробити Японію “християнською” країною. Часопис Нью-Йорк Таймс (анг.) каже:
16 “Ця нагода була відкинута, . . . бо генерал вірив, що це було неправильно накидати яку-небудь релігію на людей. Генерал МекАртур . . . сказав, що коли Японія здалася, то імператор приватно оголосив своє бажання зробити Християнство державною релігією. Генерал попросив часу, щоб ‘подумати про то’, . . . і добре роздумавши це пропонування відповів Імператорові: ‘Ніколи. Жодна нація не повинна бути присилувана приставати до якоїсь релігії. Це повинно бути добровільно’. . . . Генерал МекАртур відкинув пропонування Імператора, . . . і замість цього попросив американських людей послати до Японії 10.000 місіонерів. ‘На це ми відповіли кількома місіонерами, сказав [Билі] Ґрегем”.— Часопис Н.Й. Таймс, (анг.), з 7-го квітня 1964 р. під заголовком “Генерал відкидає нагоду створити християнську Японію”.
17. У порівнянні з ростом світового населення, то чи ріст так званого Християнства відтоді доказує, що воно чи Ісус Христос говорило правду про навернення світу?
17 Японія тоді мала 73.110.995 населення. Світове населення збільшилося до 2.139.958.919 осіб. Хоч мільйони церковних членів так званого Християнства повбивали одні одних у Другій Світовій Війні, то членство так званого Християнства таки було 592.406.542, або одна четвертина світового населення. Сьогодні, у 1970 р., так зване Християнство має 924.274.000 членів, і це є менше як третина світового населення з 3.483.263.000, з одною тисячою мільйонів більше не-християнів, яких треба навернути до Християнства ніж було в 1946 р. Ясно є, що ріст так званого Християнства в програмі навернути світ не тримається разом із вибухом населення не-християнського світу. Хто ж, тоді, робить помилку — так зване Християнство, чи Ісус Христос і Святе Писання Біблії? Факти показують, що так зване Християнство робить велику помилку, а Ісус Христос і Біблія говорять правду.
18. (а) Яку роботу Ісус Христос і Біблія передбачували буде виконуватися перед цілковитим кінцем цієї системи? (б) З якої причини він передбачував знищення Єрусалиму і цієї системи?
18 Ісус Христос і Біблія ніколи не передбачували навернення світу до Християнства перед тисячолітнім царюванням Ісуса Христа. Вони передбачували всесвітнє свідоцтво перед “великим горем”, з яким ця ціла система, включаючи й так зване Християнство скоро катастрофічно закінчиться. В його пророцтві про кінець цієї системи Ісус сказав: “Ця добра новина царства буде проповідувана по цілій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам; і тоді прийде кінець”. (Мат. 24:3—14, НС) В його останніх словах до своїх учнів на Оливній горі він сказав: “Моїми, ви свідками будете... до останнього краю землі”. (Дії 1:8) Він не сказав, що Єрусалим, вся Юдея і Самарія або цілий світ навернуться. Вони тоді не навернулися, і тепер не навертаються. Він передбачив знищення Єрусалиму, яке відбулося в 70 р. З.Д., а також кінець теперішньої системи в наближаючому “великому горі”, тому що вони не схочуть покаятися і не навернуться через свідоцтво, яке дається їм. (Мат. 24:15—22) Всесвітнє свідоцтво далі відбувається.
ЧИЇ СВІДКИ?
19. Яке враження натякають священики так званого Християнства про місце Божого ім’я у зв’язку з свідками Ісуса?
19 Коли Ісус Христос сказав своїм учням: “Моїми ви свідками будете”, чи його намір був відвернути їхню увагу від Всемогутнього Бога? Чи він хотів, щоб Боже ім’я тепер було позаді, а його власне ім’я величалося і вживалося майже виключно? Своїм поводженням релігійні священики так званого Християнства дають світові таке враження, що це Ісус мав на думці. Але як Ісус Христос міг наказувати своїм учням не бути свідками Того, Кого він сам був свідком?
20. В Об’явленні 3:14, 21, як Ісус Христос свідкує, що Бог є його Творець і життя-давець?
20 Остання книга Біблії, Об’явлення 1:5, говорить, що “Ісус Христос є ‘Свідок вірний’, ‘первенець з мертвих’, і ‘Провідник земних царів’ ”. Але в Об’явленні 3:14, прославлений Ісус Христос сам каже: “Це каже Амінь, Свідок вірний і правдивий”. Чий “свідок вірний і правдивий”? Таж нікого іншого як Бога, і це тому то в наступних словах він дальше пояснює хто він є, додаючи: “Початок Божого творива”. І вістку, яка починається тими словами, Ісус Христос кінчає, кажучи: “Переможцеві сісти я дам на моєму престолі зо мною, як і я переміг був і з Отцем своїм сів на престолі Його”. (Об. 3:21) Таким чином Ісус Христос свідкує про Бога, свого небесного Отця, що Він є його Творець і життя-давець.
21. В Об’явленні 3:12, кого Ісус Христос згадує чотири рази, щоб показати яке споріднення цього з ним?
21 Ісус був перший з Божого творіння. І кілька віршів перед цим, в Об’явленні 3:12, Ісус Христос каже: “Переможця зроблю я стовпом у храмі Бога мого, і він вже не вийде назовні, і на нім напишу ім’я Бога мого й ім’я міста Бога мого, Єрусалиму Нового, що з неба сходить від Бога мого, та нове ім’я своє”. У цій обітниці він каже чотири рази “Бог мій”, щоб посвідчити, що Він є його Бог, якому він сам поклоняється. Він також звертає нам увагу на факт, що Бог має інше ім’я від нього, показуючи, що тут є дві відмінні особи.
22, 23. (а) В його Проповіді на Горі і серед поклонників у Єрусалимі в 33 р. З.Д., як Ісус показав чи його ім’я мало бути вище від Божого? (б) В його молитві після започаткування “Господньої Вечері”, яке визначне становище Ісус дав Божому імені?
22 Ісус не міг наказувати учням класти його особисте ім’я перед ім’ям Бога до якого він молився. В його Проповіді на Горі він сказав учням: “Ви ж моліться отак! ‘Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться ім’я Твоє’ ”. Ісус молився, не за прославленням свого власного ім’я, але за прославленням ім’я його Отця й їхнього Отця. (Мат. 6:9) Весною 33 р. З.Д., після його тріумфального в’їзду в Єрусалим, Ісус молився наголос так, щоб товпа віруючих чула його: “Прослав Отче, Ім’я Своє”. Чи Ісус дістав відповідь на його молитву? Записана історія відповідає: “Залучав тоді голос із неба: ‘І прославив, і знову прославлю’ ”. (Ів. 12:23—28) Кілька днів пізніше, після того як Ісус започаткував те, що називають “Господню Вечерю”, він молився до Бога зі своїми одинадцятьма вірними апостолами, кажучи:
23 “Це значить життя вічне, щоб набирали знання про Тебе, єдиного Бога правдивого, і того, кого Ти послав, Ісуса Христа. Я ім’я Твоє виявив людям, що мені Ти зі світу їх дав. . . . Святий Отче, бережи їх ради Свого власного ім’я”.— Ів. 17:3, 6, 11, НС.
24, 25. (а) Що ж, тоді, Ісусова заповідь його учням на горі в Галілеї показує про його останню заповідь на Оливній горі? (б) Згідно з книгою Ісаї 43:10—12, Ісус, яко народжений єврей під Законом, був під обов’язком бути чим до Єгови?
24 Після його воскресення, Ісус явився своїм учням на горі в Галілеї і сказав до них: “Ідіть, і робіть учнів із людей всіх народів, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і святого духа”. (Мат. 28:18, 19, НС) В такий спосіб ціла історія доказує, що Ісус Христос не говорив своїм учням відкидати ім’я Бога, його небесного Отця, а класти своє власне ім’я, ім’я Сина, вище його Отця. Отже, в його прощальних словах до учнів на Оливній горі, він не сказав їм, щоб вони були, так як він сказав, “моїми свідками”, перестаючи бути свідками Бога, його небесного Отця. Ми мусимо пам’ятати, що Ісус Христос, так як його єврейські учні, народився від єврейської жінки і тому “був під законом”, себто, законом даний через пророка Мойсея. (Гал. 4:4) Отже, Ісус Христос, так як його єврейські учні, був частиною ізраїльського народу (або Якова) до якого Бог говорив оці слова через уста надхненого пророка Ісаю:
25 “А тепер отак каже Господь [Єгова], що створив тебе, Якове, і тебе вформував, о Ізраїлю: ‘Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім’я твоє, Мій ти!’ ‘Ви свідки Мої, говорить Господь [Єгова], та раб Мій, якого Я вибрав, щоб пізнали й Мені ви повірили, та зрозуміли, що це Я. До мене не зроблено Бога [ідолопоклонними народами] і не буде цього по Мені! Я, Я Господь [Єгова], і крім Мене нема Спасителя. Я розказав, і споміг, і звістив, і Бога чужого немає між вами, ви ж свідки Мої’,— говорить Господь [Єгова],— ‘а Я Бог’ ”.— Іс. 43:1, 10—12.
26. Як остання книга Біблії доказує, що воскреслий Ісус далі є свідок для імені Єгова?
26 Неминучо, тоді, так як природні члени народу Якова або Ізраїля, Ісус і його учні там на Оливній горі були під обов’язком бути Божими свідками, свідками Єгови. Ісус, коли був у тілі на землі, був свідком Бога Єгови, і так само були його єврейські учні. Після його воскресення, Ісус Христос продовжав бути свідком Єгови. Остання книга Біблії, Об’явлення, яку Ісус Христос передав єврейському апостолові Іванові, показує, що прославлений Ісус Христос далі є свідком Бога Єгови. Об’явлення 19:1—6 згадує веселий поклик, “Алілуя!” чотири рази, що по-єврейськи значить “Хваліть Яг!” ім’я “Яг” є скорочення на Єгова.— Об. 1:1, 2.
27. (а) Своєю заповідю у Дії 1:8 чи Ісус скасував обов’язок його учнів бути свідками Єгови? (б) Чи це була правда навіть після того як вони стали духовними ізраїльтянами на свято П’ятдесятницю 33 р. З.Д.?
27 Навіки вічні небесний Ісус Христос буде свідком Бога Єгови. Згідно з його словами єврейським учням: “Моїми ви свідками будете”, Ісус Христос не відібрав від своїх учнів обов’язок бути свідками Бога Єгови на сповнення Ісаї 43:1—12. Це було правда навіть після того як святий дух зійшов на них у часі свята П’ятдесятниці, бо перший раз вони тоді стали духовними ізраїльтянами під новою угодою з Ісусом Христом як посередника між Богом а людьми.— Дії 2:1—38; Гал. 6:16; 1 Тим. 2:5, 6; 1 Пет. 2:9.
[Ілюстрація на сторінці 68]
“Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”.