Питання від Читачів

● Чому Ісус дав інструкції своїм послідовникам, так як записано в Діях 1:8, проповідувати в Самарії, коли раніше (Мат. 10:5, 6) він сказав їм не проповідувати до самарітян? — Д. Р., Нова Зеландія.

Посилаючи своїх дванадцятьох апостолів на обмежене турне або кругову поїздку проповідування, Ісус сказав їм: “На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте, але йдіть радніш до овечок загублених дому Ізраїлевого”. (Мат. 5:6, НС) Факт, що Ісус не забороняв проповідувати самарітянам можна бачити з його власних слів і акцій. В одній з його притч він показав, що євреї повинні були рахувати самарітян як сусідів. (Луки 10:29—37) Одного разу Христос оздоровив десять чоловіків. Один з них був самарітян, і Ісус похвалив того чоловіка за те, що він був один з тих десятьох, який висловив свою подяку. (Луки 17:11—19) Також, Ісус проповідував до самарійської жінки коло криниці в місті Сіхар, і пізніше також до інших у тому ж самарійському місті.— Ів. 4:4—43.

Отже, тому наказ Ісуса в Матвія 10:5, 6 треба розуміти як обмеження, яке стосувалося до того часу і обставин. Словами “овечок загублених дому Ізраїлю”, Христос очевидно підкреслював важливість брати перше вістку до євреїв, даючи їм першу нагоду. Отже, на їхній круговій поїздці проповідування апостоли мали зосереджуватися на євреях, не стараючись в цей час проповідувати до всіх людей і народів. Певно, що шість пар чоловіків матимуть більше роботи ніж вони могли досягнути під час їхньої порівняльно короткої кругової поїздки, навіть хоч їхня територія була обмежена до міст і сел євреїв.— Марка 6:7.

Ситуація була вже інша коли Ісус сказав те, що він робив, як записано в Діях 1:8. Він, в дійсності, давав своїм послідовникам деякі останні інструкції, які показували, що всесвітня робота проповідування мала відбуватися. Якраз перед вознесенням до неба він сказав: “І моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”. І це так сталося. Через переслідування християнські учні були порозкидані, і наслідок цього, їхня вістка була проповідувана в Самарії.— Дії 1:8; 8:1—17.

Ми можемо зауважити, що це проповідування до самарітян, з наслідком, що багато самарітян охрестилося і одержало святого духа, відбулося ще перед 36 р. З.Д., в якому то часі необрізані погани (не-євреї) перший раз були прийняті як віруючі. (Дії 10:34—48) Очевидно це було тому, що самарітяни мали багато більше спільного з євреями релігійно ніж погани. Самарітяни вірили у перших п’ять книг Біблії (згідно з “Самарітянським Пентатухом”) і таким способом вони вже чекали на прихід пророка більшого від Мойсея. (5 Мойс. 18:18, 19; Ів. 4:25) І хоч їхній спосіб поклоніння було в багатьох рисах інше від поклоніння Юдаїзму, то вони таки заявляли служити Богові Авраама, Ісака і Якова і виконувати Закон Мойсея, включаючи обрізання. Отже, вони були зовсім в іншій категорії ніж необрізані погани.