Розказування доброї новини родить плід по цілому світі
1. Яка страшна подія відбулася в першому столітті З.Д., і заки новина про неї розійшлася по цілому світі, то що вже проповідувалося у всесвітньому масштабі?
У ПЕРШОМУ столітті, яким наше двадцяте століття почалося, найстрашніша подія не була спалення Риму в 64 р. З.Д., але облога і знищення міста Єрусалиму в 70 р. З.Д. Його велику перемогу над тим могутнім містом римського генерала нагородили процесією перемоги, коли він вернувся назад у Рим у 71 р. З.Д., і збудували арху на його честь. Проте, кривава війна з бунтівничими юдеями не закінчилася аж поки остання юдейська твердиня, фортеця Масада над Мертвим морем, не впала у 73 р. З.Д. Це принесло великий сором, докір та релігійне розстроєння на юдеїв по цілому світі, коли десятки тисяч юдеїв були продані в неволю. Однак, роки перед розголошенням цієї поганої новини для тих обрізаних юдеїв по тодішньому світові, то добра новина вічної радости уже була розголошена. Це була добра новина про Месіянське царство Боже, царство, що не було залежне від земного Єрусалиму.
2. (а) Хто звіщав цю добру новину в тому першому столітті З.Д.? (б) Як далеко Християнство вже було поширилося від сходу на захід перед спаленням Риму?
2 А хто звіщав цю добру новину в тому першому столітті З.Д.? Це не були природні обрізані юдеї, які покладалися на Єрусалим, як їхній релігійний центр. Але це були ті, яких імператор Неро фальшиво обвинувачував за спалення Риму, а саме, спокійні, невинні послідовники Ісуса Христа, яких перший раз називали “християни” у сирійському місті Антіохія. (Дії 11:26) У тому часі між християнськими учнями було тисячі навернених юдеїв, як-от апостоли Симеон Петро і Павло. Перед спаленням Риму апостол Петро був у Вавилоні, Месопотамії, з якого писав листи християнам по цілій Малій Азії. Апостол Павло, був під арештом принаймні перших два роки в Римі, Італії, чекаючи апелювати свою справу перед імператором Неро на користь Християнства. (1 Пет. 5:13; Дії 28:30, 31) З Вавилону, на східному кордоні Римської Імперії, до Риму було майже дві тисячі миль. Досить велике поширення для Християнства.
3, 4. (а) Перед писанням цього листа до колосян, як правда вже була зайшла глибоко в Африку та в інші місця? (б) Згідно з Павловим листом, то як широко добра новина” родила плід?
3 Через навернення етіопського скопця цариці Кандас євангелистом Пилипом, Християнство також поширилося далеко на південь, до самої Етіопії на південь від Єгипту. (Дії 8:26—39) Таким чином добра новина Божого Месіянського царства поширювалася глибоко в Африку й Азію та Європу. Між християнами, яким апостол Петро писав свій перший загальний лист, у п’ятьох провінціях Малої Азії, були християни в Колосії, Лаодикеї і Гієраполисі у римській провінції в Азії. (1 Пет. 1:1) Десь тоді, коли Петро писав свого загального листа, апостол Павло написав до християнського збору в Колосії і згадав їм про свого листа до збору в Лаодикеї. (Кол. 4:16) То цим християнам у Колосії Павло говорив про “розголошення правди доброї новини” по цілому світі, роки перед знищенням земного Єрусалиму в 70 р. З.Д. Разом із такою доброю новиною була надія для тих, що прийняли її і про це Павло пише, кажучи:
4 “Цю надію, приготовану в небі для вас, що про неї давніше ви чули в слові істини Євангелії, що до вас прибула, і на цілому світі плодоносна й росте, як і в вас, з того дня, коли ви почули й пізнали благодать Божу в правді”.— Кол. 1:4—6.
5. У Колосян 1:23, як Павло підкреслював проповідування доброї новини по цілому світі?
5 Що надія про Боже небесне царство поширилася по цілому світі Павло каже, коли продовжає свій лист до колосян: “Якщо тільки пробуваєте в вірі тверді та сталі, і не відпадаєте від надії Євангелії, що ви чули її, яка проповідана всьому створінню під небом, якій я, Павло, став служителем”.— Кол. 1:23.
6. (а) Хто були вісники доброї новини, крім Павла? (б) Як ті вісники разом приносили цю надію доброї новини іншим?
6 Апостол Павло не був єдиний вісник доброї новини в тому часі. Всі вірні християни в тому першому столітті були вісниками, включаючи учня Епафраса з Колосії, який відвідував Павла в часі його арешту в Римі. (Кол. 1:7, 8; 4:12, 13) Усі ці вісники доброї новини єдналися приносити цю надію іншим, не переписуванням надхнених Євангелій Христового життя і листів, яких Його надхнені учні писали, але головно усним словом, проповідуванням усім слухачам і навчанням усіх зацікавлених. Ми можемо уявити собі скільки роботи ті працівники за першого століття мали під їхніми обставинами. Лише ті християнські вісники мали добру новину за першого століття. Вони не мовчали про Царство, але розказували всім про нього.
7. (а) Тому що “зерно” доброї новини сіялося на добрій землі, то що ставалося в колосянському зборі, як і в інших? (б) Тому що правдива “добра новина” “приносила плід”, то що досягнулося до тридцятьох років відколи Ісус почав проповідувати?
7 “Зерно” “слова царства”, яке тоді звіщалося не падало на неплодотворну землю. Але з доброї землі добрих й чесних сердець виростало зерно таке, яке було посіяно. Через проповідування зерно доброї новини про Боже Месіянське царство множилося. Отже, так як апостол Павло сказав християнам у Колосії, “слово істини Євангелії . . . на цілому світі плодоносне й росте, як і в вас”. (Кол. 1:5, 6) “Розказування правди доброї новини” родило плід і збільшилося не лише у зборі у Колосії, але також по інших зборах Європи, Азії та Африки. “Зерно”, яке вони родили вживалося сіяти вістку Царства в серцях ще інших. Мале диво, що за тридцять років після того як Ісус Христос почав сіяти зерно Своїм проповідуванням про царство Боже, можна було дати таке велике свідоцтво про Царство по цілій “залюдненій землі!”— Мат. 4:12—17; 24:14.
ЧИ Є ПОДІБНИЙ СУЧАСНИЙ ПОДВИГ?
8. Яка велика є сила росту правильно посіяного зерна, і чи зерно, “слово Боже” загубило свою силу рости в цьому двадцятому столітті?
8 Зерно, яке сіється в добрій землі має чудову силу рости. “Зерно” того “слова царства” здивувало світ своєю силою дев’ятнадцять століть тому. Чи те “зерно” “слова Божого” загубило свою силу в цьому двадцятому столітті? Воно не повинно і дійсно не стратило своєї сили! Те, що було написане до християнських юдеїв дев’ятнадцять століть тому лишається правда сьогодні: “Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного”.— Євр. 4:12.
9. (а) Чи старший вік зменшив силу “зерна” Божого Слова рости? (б) Чому ми тут застановляємося над ростом так званого Християнства?
9 Вік не зменшив його силу рости. А що ми маємо доказати цей факт? Чи нам показувати на релігійну систему називаючись так зване Християнство? За надрукованим обчисленням церковного членства в так званому Християнстві, воно досягнуло свій вершок у 1960-му десятилітті, а тимчасом загубило десятки мільйонів членів. Але найновіше обчислення показує, що тепер у так званому Християнстві є 985.363.400 членів. Побачте The 1973 World Almanac and Book of Facts, сторінка 343, під заголовком “Світове Релігійне Населення”.
10, 11. (а) Щодо так званого Християнства, то яке питання про ріст виринає, і чи збільшення його членів показує, що воно не ввійшло в свій “час кінця”? (б) Які обставини передсказані Павлом для “останніх днів” можуть бути причиною релігійних клопотів так званого Християнства?
10 Тепер треба признати, що членство так званого Християнства не зменшується. Одначе, чи можна сказати, що якість його членів збільшується у духовності, щоб витворювати більш вірних християнів? Ану порівняймо їх з християнами в Колосії, до яких Павло був спонуканий написати свого листа. Ті християни в Колосії були цілком інші від людей, які пізніше заявили служити Богові “в останніх днях”. Факт, що так зване Християнство, після більше як шістнадцять століть свого існування, поширюється не доказує, що воно не є в своїх “останніх днях”. Нема сумніву, що воно вже зайшло в “тяжкі часи”. А яку причину апостол Павло дав на це, і чи це є причина релігійних труднощів так званого Християнства? Павло сказав:
11 “Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. [А чому?] Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися”.— 2 Тим. 3:1—5.
12, 13. (а) Як так зване Християнство порівнюється духовно з стародавнім збором у Колосії? (б) Як так зване Християнство пояснює, що Господня Молитва має сповнитися відносно царства небесного Отця?
12 Хто може заперечити, що це пророцтво пояснює чому так зване Християнство зустрічає так багато клопоту сьогодні, після шістнадцять століть росту. Тому що це пророцтво сповняється на так званому Християнстві, то цим воно доказує себе бути цілком інакше від збору в Колосії. Продовж усіх цих століттях так зване Християнство регулярно молилося те, що воно називає Господня Молитва, “Отче Наш”. Ця зразкова молитва, як її навчав Господь Ісус Христос в Своїй Проповіді на Горі починається слідуючими словами: “Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. (Мат. 6:9, 10) Так зване Християнство сьогодні пояснює, що прихід цього Отцівського небесного Царства значить заснування Царства в серцях віруючих так як каже д-р Адам Кларк, коли коментує про Матвія 6:10:
13 “Коли царство праведности, миру і радости, у Святому Духові, є засноване в серці, тоді є подостатком провізій на сповнення Божественної волі”.— Commentary, 5-ий Том, сторінка 86, 1 колона.
14. (а) Тому що ріст так званого Християнства не може триматися з збільшенням світового населення, то як його священики пояснюють прихід Царства? (б) Як дві світові війни у тридцятьох роках підносять сумнів про прихід Царства щодо так званого Християнства?
14 Довгий час люди вірили, що Боже царство прийде через навернення всього людства до так званого Християнства. Але тепер, коли так зване Християнство лишається позаді світового населення, релігійні священики кажуть, що прихід Царства є лише в серцях тих, що повірять. Вони не вчать, що те Боже Месіянське царство має виступити проти теперішнього світового ладу та знищити його і тоді володіти як дійсний уряд над мешканцями всієї землі і наповнити всю землю праведністю і миром та щастям навіки вічні. (Дан. 2:44; 7:13, 14) Ісус Христос сказав: “Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить”. І “Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше”. (Луки 6:45; 12:34) Але де є той доказ, що Боже царство було засноване в серцях церковних членів так званого Християнства і що вони мають скарб Божого царства у своїх серцях? Чи дві світові війни у тридцять двох роках цього двадцятого століття є доказом, що Боже “царство праведности миру і радости, у Святому духові” було засноване в серцях соток мільйонів церковних членах так званого Християнства?
15. (а) Між двома світовими війнами, яка організація була “скарбом” так званого Християнства? (б) Що наступниця Ліги робить про перегони зі зброєю?
15 Продовж двадцятьох років між тими двома світовими війнами Ліга Націй для світового миру і безпечности була скарбом так званого Християнства, бо його церкви казали: Ліга Націй є “політичний вираз царства Бога на землі”. Але, що сталося з тією Лігою Націй? І що її наступниця, організація Об’єднаних Націй робить, щоб припинити міжнародні перегони для набуття військової переваги у третій світовій війні, яка загрожує самому існуванню всього людства? Вироблення більш смертельної зброї відповідає на це питання.
16. Чи Боже царство справді приходить незважаючи на стан так званого Християнства, і як про це розказується всьому людству сьогодні?
16 Все це доказує, що царство Боже не було засноване в серцях священиків та церковних членах так званого Християнства і що воно не є в їхніх серцях. Ми не можемо сподіватися, щоб царство Боже прийшло в такий спосіб, і воно не прийде в цей спосіб. Однак, царство Боже через Христа приходить у відповідь до Господньої Молитви, і той теократичний уряд уже дуже близько. Про це повідомляється ввесь світ людства через “добру новину царства”, яка Ісус Христос пророкував буде проповідуватися по всій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам перед приходом кінця. (Мат. 24:14) Ця добра новина, “слово царства” тепер сіється по цілій землі, по 208 різних країнах і островах, і вона родить плід так, як за днів апостола Павла. І так як він сказав християнському зборові в Колосії, “воно плодотворне і збільшується по цілому світі так, як між вами”. (Кол. 1:6) Всередині і поза так званим Християнством засівається це зерно доброї новини.
17. (а) Коли не Царство, то що вкорінюється в людські серця, і як? (б) Отже так, як за Павлового дня, як прийшли “плодотворність і збільшення” доброї новини, незважаючи на так зване Християнство?
17 Щодо споріднення між Божим царством, а людським серцем, це не Царство, а зерно доброї новини про Боже Месіянське царство, що входить у серце. Це “зерно” вкорінюється там і починає родити плід. Це зерно засівається проповідуванням доброї новини всім тим, що хочуть слухати і прийняти його. Це зерно доброї новини родить плід спонукуючи уста говорити, з достачі серця в якому то серці те зерно було посіяне. Отже те “зерно” спонукує кожного в якому серці воно було посіяне ставатися новим вісником доброї новини. В такий спосіб зерно доброї новини збільшується через проголошення доброї новини все більше і більше числом вісників Царства. Хоч так зване Християнство старається припинити засівання зерна Царства в людських серцях, то християнські свідки Єгови таки далі сіють зерно доброї новини по цілому світі. Так як за часу апостола Павла, тепер маємо плодотворність і збільшення — по цілому світі, незважаючи на так зване Християнство.
СУПРОВІДНИЙ ПЛІД
18. Що іншого засіяння “зерна” витворило крім більше вісників Царства, отже, які риси відзначають свідків Єгови сьогодні?
18 Це засіяння зерна доброї новини про царство родило подостатком плоду і збільшалося не лише числом вісників Царства. З збільшенням приходив супровідний плід у серцях тих, яким засівалося зерно і тих, що проголошували Царство. Це зерно родить щось цілком протилежного від того, що апостол Павло передсказав для так званого Християнства в 2 Тимофія 3:1—5. Воно породило такий самий плід, який був у серцях і життю християнського збору в Колосії до якого Павло був написав свого листа. Те зерно породило християнські характерні риси про яких Павло згадує в своєму листі, себто, любов, надію і віру. Чудові сили і здібності, що відзначують правдивий християнський збір можуть закінчитися по смерті християнських апостолів, але, сказав Павло: “А тепер залишаються віра, надія, любов,— оці три. А найбільша між ними — любов”. (1 Кор. 13:13) Ці речі залишаються, не з війною-пройнятим так званим Християнством, але з християнськими свідками Єгови. Їх відзначають віра, надія і любов.
19. (а) Що Павло писав про віру, любов і надію колосянському зборові? (б) Яка любов спонукує християнських свідків Єгови проповідувати?
19 Павло сказав колосянам: “Почувши про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, яку маєте до всіх святих через надію, приготовану в небі для вас, що про неї давніше ви чули в слові істини Євангелії . . . від Епафраса, улюбленого співробітника нашого, . . . що виявив нам про вашу духовну любов”. (Кол. 1:4, 5, 7, 8) Це не є статева, гаряча, тілесна любов, яка відбивала поганський грецький світ за часу апостола Павла, але “любов у духовний спосіб”,— яку виродило засіяння доброї новини в серцях християнських свідків Єгови сьогодні. Ця правдива християнська любов є частиною плоду Божого духа, так як Павло показує в книзі до Галат 5:22. То ця духовна любов у серці спонукує їхні уста проповідувати.
20. Що, так як було передсказано, стається з любов’ю в так званому Християнстві сьогодні, отже яку молитву Павла вони мусять сповняти, і як?
20 Ісусове пророцтво про кінець цього світового ладу сповняється тепер над так званим Християнством, а саме, “через розріст беззаконства любов багатьох охолоне”. (Мат. 24:12) А молитва апостола Павла, коли він писав до колосян тепер сповняється у християнських свідках Єгови: “Хай потішаються їхні серця, у любові поєднані”. (Кол. 2:1, 2) Вони мусять співпрацювати з молитвою апостола чинячи те, що апостол писав колосянам: “Зодягніться в любов, що вона — союз досконалости”.— Кол. 3:14.
21. Як така любов впливає на свідків Єгови з різних становищ у їхніх спорідненнях одні з одними?
21 Отже не дивно, що сьогодні християнські свідки Єгови походять зі всіх “народів, племен, люду і язиків” і не мають жодних расових, національних, племінних чи шкірокольорових перепон між собою. Вони не лише не воюють між собою на їхніх зборах і загальних конвенціях, але не беруть участи в нетеократичних міжнародних війнах. Такі війни зобов’язували б християнських свідків одної країни вбивати співхристиянів іншої країни.— Об. 7:9.
22. В які факти вони мусять вірити, щоб вибирати такий шлях у цьому світі, і як вони мусять бути подібні до колосян своєю вірою?
22 Щоб ходити цим шляхом серед війною-пройнятим світом вимагається віри. Але, так як збір у Колосії, наші свідки Єгови в цьому двадцятому столітті мають повну віру в правильність законів для поводження, які знаходяться в Святій Біблії. Вони вірять, що Автор Біблії є Бог і що вона є теократична Книга, якої вони мусять триматися. Вони вірять, що Ісус Христос є Син Божий й є їхнім Господом, Якого слова і приклади вони мусять вірно наслідувати. Щоб ніхто не міг “обвинувачувати їх перед Ним”, вони роблять так, як колосяни, а саме, ‘пробувають в вірі тверді та сталі’. Апостол Павло сказав християнам у Колосії, що він тішився ‘твердістю вашої віри в Христа’. (Кол. 1:22, 23; 2:5) З подібної причини ми можемо тішитися свідками Єгови сьогодні.
23. (а) У цьому часі політичних панів, в якого Господа вони покладають свою віру? (б) Що підкріпляє їх витерпіти навіть буйну смерть під переслідуванням?
23 На землі тепер не бракує політичних панів, але християнські свідки Єгови стримуються від світської політики. А чому? Тому що вони “прийняли Христа Ісуса Господа”. Вони відповідно коряться нагадуванню апостола Павла до колосян: “Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою”. (Кол. 2:6, 7; 1 Кор. 8:5, 6) В цьому двадцятому столітті маємо тисячі прикладів показати, що християнські поклонники Єгови будуть триматися своєї віри приймаючи Ісуса Христа за свого Господа до самої смерти, а навіть буйної смерти з рук своїх гнобителів. Їхня віра у воскресення мертвих підкріпляє їх лишатися вірними. Вони мають віру християнів у Колосії, які, апостол Павло каже, вірили “в силу Бога, що Він з мертвих Його [Ісуса Христа] воскресив”.— Кол. 2:12.
24. (а) Який інший фактор підкріпляв колосян бути прийнятими Богом, і що вони мусіли робити про це? (б) Чому вони жили в чудовому часі розвивати віру, отже, чому вони відчували бути дуже привілейовані?
24 О, яку велику “надію” мали ті колосяни дев’ятнадцять століть тому! Ця віра була дуже важним фактором помагати їм бути у прийнятому стані перед Богом через Христа; і з цієї важної причини апостол пригадував тим християнам у Колосії, щоб вони не відпадали “від надії Євангелії, що ви чули її, яка проповідана всьому створінню під небом”. (Кол. 1:22, 23) Християни в Колосії, багато з яких правдоподібно навернулися з поганських народів, жили в дуже чудовому часі, коли перший раз таємниці Божих намірів були виявлені, і через це Бога-боячі особи могли користати з такої об’яви. Певно, що ті колосяни мусіли почуватися сильно привілейовані у цьому відношенні, коли апостол Павло написав до них і сказав, що він стався служителем “виконати слово Боже, таємницю, заховану від віків і поколінь, а тепер виявлену Його святим, що їм Бог захотів показати, яке багатство слави цієї таємиці між поганами, а вона — Христос у вас, надія слави”.— Кол. 1:25—27.
25. Що ті слова Павла значили для тодішніх віруючих, і які християнські риси ця надія розвивала в колосянах?
25 Це значить, що тоді почав перший раз існувати такий святий розпорядок, як “Христос з’єднаний”, не лише з вірними юдеями, але також із тими, що повірили з не-юдейських або поганських народів. Тому що Христос тепер був в єдності з ними, то це постачило основу чудової надії, “надія Його слави”. Ця надія була мати участь із Христом Месією в Його небесному царстві на вічне благословенство всього людства. Які прекрасні християнські риси така надія витворює! Апостол Павло сказав, що любов і віра колосянів походили через “надію, приготовану в небі”. (Кол. 1:4, 5) Така чудова надія сьогодні живе!
26. У цьому часі, яка є надія християнських свідків Єгови щодо володіння, і для якого наміру?
26 Отже, яка є надія християнських свідків Єгови в цьому часі світового переполоху та політичного замішання? Чи ця надія є статися царем чи царицею Англії? Чи статися президентом Французької Республіки? Чи прем’єром Західної Німеччини? Чи предсідником комуністичної партії Радянської Росії? Чи статися губернатором штата Нью-Йорку або якогось іншого штата в Сполучених Штатах Америки? Цілком ні! Християнські свідки Єгови не мають надії брати жодних таких політичних посад світських урядів цієї системи, яка є засуджена на знищення. Нехай самолюбні політикани так званого Християнства та поганства беруть ті посади до самого кінця. Ті свідки Єгови, які є покликані до неба так, як колосяни за першого століття, мають надію дістати урядову посаду, яка є заздалегідь замовлена для них на небесах разом із Ісусом Христом, “Цар царів і Пан панів”. У тому небесному царстві вони будуть служити Богові і помагати благословити все людство.
27. Щодо тих Свідків, які хочуть жити на райській землі, які є їхні надії про володіння, і як вони будуть між тими, що Бог збереже в Свій новий порядок?
27 А відносно християнських свідків Єгови, які хочуть жити в чистій, спокійній райській землі, їхні надії не є жити вічно під “державним прапором США”, ані під прапором Радянського Союзу, ані під прапором якогось іншого народа теперішньої системи. Їхня надія є жити вічно на землі під небесним царством Бога Єгови, Суверен цілого всесвіту. У тому теократичному уряді Ісус Христос і його прославлений збір будуть царювати і служити як царі і священики на вічний добробут усього людства, живих і мертвих. Ті, що надіються жити в земному раю сподіваються, що цей Уряд визволить їх від усякого поганого володіння Сатани Диявола і всіх його ангелів, демонських та людських. Через таку гарну, чудову надію вони не мають бажання добиватися політичних посад у земних народах. Вони не хочуть мати жодної відповідальности за гріхи та корупції політики. Вони знають, що Бог збереже в Його новий порядок лише тих, які будуть триматися чистими від світської корупції.
28. Кому треба подякувати за таку “добру новину” і які християнські риси вона витворила спонукувати вісників до самого кінця?
28 Всю подяку належиться віддати Богові Єгові через Ісуса Христа за таку чудову “добру новину”. То цю добру новину проповідується сьогодні всьому створінню під небом. Оголошення цієї доброї новини родить плід і збільшується через переможну силу Всемогутнього Бога. Ті, що приймають зерно цієї доброї новини, самі в собі розвивають віру, надію і любов, незважаючи на те, що живуть у війною-пройнятому світові. Лише правдива “добра новина” може родити такі християнські риси. Під спонукою цих рис, християнські свідки Єгови далі будуть проповідувати добру новину Божого Месіянського царства всьому створінню під небом, до самого кінця цього плодотворного сезону.