Правильне відношення є охороною

1. (а) Коли Петро писав заохочуючи християнів ‘не забувати про присутність дня Єгови’? (б) Потім, скільки часу забере до приходу “дня” Єгови?

КОЛО 64 р. З.Д. апостол Петро писав до християнського збору заохочуючи їх “не забувати про присутність дня Єгови’. Коли християни перше читали ті слова, то ще було коло шість років до знищення Єрусалиму, до Божого “дня” суду над тим містом. (Дії 2:14—21) То було більше як 1.900 років перед присутністю “дня” в якому Єгова буде судити так зване Християнство і теперішній лад. Однак Петрові слова стосувалися до тодішніх християнів.

2, 3. Чому було дуже важно для помазаних християнів продовж минулих дев’ятнадцять століть ‘пам’ятати день Єгови?’

² А чому християнам, що жили так далеко від Божого “дня” останнього суду треба було такого відношення? Тому що яке-небудь інше відношення завело б їх мішатися в світські справи і надіятися на світ. Вони мусіли пам’ятати, що світ навколо них буде знищений. Крім цього, вони мусіли доказати свою вірність Богові коли не ‘будуть любити світ, ані того, що в світі’, бо з часом помруть, отже, яке буде їхнє минуле життя як духом-породжені, помазані християни, брати Ісуса Христа? — 1 Ів. 2:15.

³ Питання перед помазаними християнами продовж усіх минулих дев’ятнадцять століть було: Який є мій стан перед Богом Єговою тепер? Чи я впепняю Боже вибрання і поклик мене, щоб бути кваліфікованим бути одним із Його “царського священства”, у надії царювати з Христом? (1 Пет. 2:9; 2 Пет. 1:10; Об. 20:4, 6) Їм не треба було жити в “дні Єгови”, щоб бути судженим Єговою як гідні чи негідні тієї небесної посади до якої вони були покликані.— Євр. 3:1.

4. Чому ми сьогодні, і кожного дня, повинні серйозно застановлятися над способом, яким ми провадимо наше життя?

⁴ А що сказати про нас сьогодні? Чи стан є інший, тому що ми живемо вже так близько кінця цього ладу? Ні, ми не повинні чекати аж поки “велика скорбота” або горе вдарить. Бо, як ми знаємо чи будемо жити в той час? В Якова 4:14, Біблія пригадує нам: “Ви, що не відаєте, що трапиться взавтра,— яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає”. Коли будемо злегка розважувати такі справи, то не знаємо коли наше невірогідне серце може відтягнути нас. (Єрем. 17:9) Крім цього, ми не знаємо коли може розвитися стан, який захопить нас несподівано, для нашого нещастя, навіть це перед приходом ‘великого горя’. А як це може бути? Ану побачимо.

ЩО ЦЕ ЗНАЧИТЬ ТЕРПІТИ ДО КІНЦЯ

5. (а) Що значать Ісусові слова: “Хто витерпить аж до кінця, той буде спасений? (б) Про який факт відносно можливого “кінця” нашого теперішнього життя Соломон пригадує нам?

⁵ Коли Ісус говорив про час у якому апостоли жили й який зображав час у якому ми живемо, Він сказав: “А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений”. (Мат. 24:13) Він говорив про терпіння через переслідування, збільшаючий злочин і світову ненависть. Він сказав, що деякі з Його учнів будуть забиті в часі того переслідування. Але якби християнин витерпів усе це до самої смерти або до кінця цього ворожого світового стану, то він спасеться через його вірність. (Мат. 24:9—12) Він може не дожити до кінця цього ладу, але він буде суджений чи він був частиною цього світу чи ні, без різниці в якому часі “кінець” прийде для нього. (1 Ів. 2:15; Як. 4:4) Хто-небудь із нас, без різниці чи з духом-породжених, помазаних братів Ісуса Христа, або з “інших овець”, які мають земні надії, молоді чи старі, може раптом вмерти, сьогодні чи завтра, через непередбачені обставини, включаючи і раптовий вибух релігійного переслідування. Мудрий цар Соломон говорив про стан, який зустрічає людей назагал, коли він сказав: “Від часу й нагоди залежні вони (непередбачені обставини всіх спіткають). Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них”.— Еккл. 9:11, 12.

6. Який “непередбачений випадок” недавно спіткнув одного члена в центрі Товариства, але що він робив аж до того часу?

⁶ Ми маємо приклади як скоро наш особистий кінець може прийти, підкреслюючи важливість бути у правильному стані завжди перед Богом. Недавно тому член центра Товариства Вартової Башти у Нью-Йорку працював у Залі Царства з іншим братом. До нього приступив молодий чоловік, який хотів мати інформацію, яку Свідок радо дав йому. Раптом, з релігійної ворожости, цей молодий чоловік витягнув ніж і проколов Свідка на смерть. Як добре знати, що він вірно служив аж до самого кінця!

7, 8. Що ми можемо навчитися з досвіду наших братів у Малавії?

⁷ Знову, маємо досвід свідків Єгови в Малавії. Це була країна в якій люди дуже добре віднеслися до вістки Царства. У 1972 р. там був один свідок на кожних 194 осіб. Того року 1.617 нових осіб охрестилося. Можна сказати, що 447 зборів свідків Єгови в тій країні, і більше як 22.000 дієвих Свідків, що належали до тих зборів, утішалися дійсним добробутом. Правда, в 1967 р. їх дуже переслідували. Але в 1972 р., хтось міг думати, ‘з таким духовним добробутом, певно, що ми ще є далеко від нещастя.’ Однак, що раптом сталося з Свідками в Малавії? За їхню вірність і нейтралітет у політиці цього світу, їхні доми були спалені, деякі жінки були зґвалтовані, вони були обграбовані, деяких мучили або вбивали, а більшість, під загрозою смерти, мусіли втікати в сусідні країни.

⁸ Що ми навчаємося з цього? Що християнин повинен жити кожного дня немов це був його останній день теперішнього земного життя. Він мусить робити правдиве Християнство шляхом свого життя, бувши близько зв’язаний з своїми братами в зборі і дієво служити Єгові всією своєю силою. Бо що було б сталося з тими свідками в Малавії коли б вони були байдужі і занедбували свій духовний стан? Лише ті, що були духовно сильні могли стояти твердо коли прийшла проба і на честь Свідкам у Малавії, більшість із них були вірні.

9. Що це вирішує чи ми будемо догоджати Єгові, коли прийде “велика скорбота”?

⁹ Бог виявляє нам, що ми повинні знати, щоб вибрати мудрий шлях і помагати іншим насторожуючи їх до небезпек і близькости “дня” Єгови. Але Він не сказав нам точно в якому році, або в якому дні, або в якій годині, Він почне “велику скорботу” для цього світу. (Мат. 24:36) Це не знання про докладний час коли “велика скорбота” має початися вирішує чи ми будемо активно служити Йому чи ні, або чи ми будемо провадити життя, що є приємне Йому чи ні. Щоб догодити Богові, ми мусимо служити Йому завжди, не тому що кінець уже близько, але тому, що ми любимо Його як нашого чудового небесного Отця.

ЧОМУ БОЖИЙ ЧАС Є ПРАВИЛЬНИЙ

10-12. (а) В якому розумінні “день” Єгови приходить немов “сітка”? (б) Як ті, що гублять віру, тому що події не відбуваються коли вони сподіваються їх показують, що вони не оціняють вищість позиції Єгови?

¹⁰ Ми бачили, що “велика скорбота” прийде раптом. Ісус сказав, що вона прийде немов “сітка”. (Луки 21:34—36) Тварина, яку ловиться сіткою або пасткою не знає, що небезпека близько, аж поки раптом не впаде в пастку. Біблія не перестерігає нас про якийсь недійсний стан. Цей стан є дійсний, і відбудеться докладно тоді і так як має бути. Бог має час у якому знищить цей лад. Але деякі люди стають нетерплячі і тратять надію, тому що обставини не відбуваються так, як вони сподівалися і їм виглядає, що Бог бариться. Це тому що життя людини є дуже коротке і тому що вона є нетерпляча виконати все, що вона хоче. Тому вона часами може судити Бога на підставі такого людського досвіду, з її обмеженнями.— Ав. 2:3.

¹¹ По другій стороні, Єгова живе вічно. Йому не треба бути нетерплячим. Він може переглянути стан і бачити коли його вчинок може придбати найбільшого добра для всіх і цілком сповнити Його намір.— Прип. 15:3.

¹² Петро висказує цю думку слідуючим способом: “Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа [Єгови] один день, немов тисяча років, а тисяча років — немов один день! Не бариться Господь [Єгова] із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття”.— 2 Пет. 3:8, 9.

13. (а) Хто справді користає з того, що Єгова ще не виконав суду над цим ладом? (б) Як це правда, що “один день в Єгови є немов тисяча років, а тисяча років мов один день”?

¹³ Отже позірне баріння Єгови не є на Його особисту користь, або тому що Він не хоче діяти. Це є нам людям на користь. Єгова міг скоро знищити цей світ! Так як Петро зауважує, Він може більше вдіяти за один день ніж люди за тисячу років. Наприклад, коли Ісус був на землі, він зціляв зів’ялі руки, сліпі очі, навіть воскресив чоловіка, якого тіло вже частково розгнило. Він виконував ці чудесні вчинки моментально. Але подумайте як довго взяло б під звичайними обставинами, щоб чоловікові виросла нова рука, або щоб воскреслому замінити розгнилі частини його тіла нормальним процесом. Ще можна подивитися на цю справу іншим способом — для Єгови, Який живе вічно, і Якого намір є сповнити речі віки наперед, то тисяча років є немов “сторожа нічна”. (Пс. 90:4) Час не обмежує Його, так як нас. Отже коли Він діє способом, що виглядає повільний для нас, то нам треба пам’ятати, що це тому, що Він застоновляється над нами і це є найкращий спосіб для всіх.

14. Чому нам не треба знати точно коли “день” Єгови прийде, але що ми повинні робити?

¹⁴ Тим, що розуміють свій стан перед Богом, вірять у Бога, не мають чого журитися. Апостол запевняє християнів: “Ваша праця не марнотна у Господі”. (1 Кор. 15:58) Якщо ми знаємо Його намір, яка є Його воля для нас тепер і яка є майбутня надія, то нам не треба знати точного часу подій. Без різниці коли “день” Єгови прийде, то ми будемо зайняті виконенням божественної волі. Чи ви постановили робити це?

ЧИ ВИ МАЄТЕ “ЗНАК”?

15. (а) Що є той “знак”, якого всі, що будуть збережені під Божим новим порядком мусять мати? (б) Які питання про відношення особи до поганих обставин у світі поможуть їй переглянути чи вона справді має погляд, якого Бог вимагає?

¹⁵ Саме перед знищенням стародавнього Єрусалиму вавилонцями, Єгова дав Єзекіїльові видіння в якому символічний чоловік ходив по Єрусалимі і клав знак на чола всіх, що “зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами”, які відбувалися в Єрусалимі. (Єзек. 9:4) Це видіння було пророче на роботу, яка виконується сьогодні. Кожен, що визнає себе бути одним з “інших овець” маючи надію жити на землі у Божому новому порядку, повинен запитати себе: ‘Чи я справді маю знак? Чи моє життя дає доказ, такий ясний немов знак на моєму чолі, що в мене є правдива християнська особистість? Чи я справді ненавиджу погані речі, які бачу навколо себе, а головно в так званому Християнстві? Чи я жалую лише тому, що ці обставини приводять небезпеку і невигоду для мене, або тому що стягається докір на Боже ім’я?

16. (а) Хоч особа завжди могла бути морально чистою, то чому це саме в собі не значить, що вона має “знак”? (б) Однак, чому є дуже важно обминати статеву неморальність?

¹⁶ Ті, що справді мають “знак” християнської особистости сильно стараються, щоб день Єгови не захопив їх у практиках, що покласують їх бути любимцями світу. Чи це можна сказати про вас? Наприклад, яке є ваше почуття до таких вчинків, як розпуста і перелюб? Не робить різниці, яке ваше минуле життя могло бути, чи ви тепер погоджуєтеся з судом Єгови проти всіх тих, що практикують такі речі? (1 Кор. 6:9—11; Євр. 13:4) Безперечно, що деякі особи ніколи не чинили таких гидот. Однак, це не значить, що вони є ‘позначені’ для пережиття. Ті, що мають “знак” не є лише особи, які не беруть участи в такій поведінці, тому що вони можуть довести до поганих наслідків. Вони ненавидять зло тому, що це є нарушення праведних способів Єгови. Вони знають, так як вірний Йосип знав, що розпуста або перелюб не лише опоганюють, але дійсно є “велике зло” і ‘гріх перед Богом’. (1 Мойс. 39:9) Вони цікавляться головно поглядом Єгови. Знаючи, що статева неморальність є одна з головних пасток Сатани, то є дуже важно обминати ситуації, які можуть спокусити чинити такий гріх і загубити життя в дуже близькому Новому Порядку. Пам’ятайте приклад ізраїльтянів у Моавії на кордоні Обіцяної Землі. Двадцять чотири тисяч загубили своє життя через пастку статевої неморальности.— 4 Мойс. 25:1—9.

17. Якщо ми справді маємо “знак”, то яке відношення будемо мати до правди, і чому?

¹⁷ Що сказати про правду? Чи ми справді шануємо правду або чи є готові перекручувати її, щоб викрутитися з невигідних обставин, або дістати щось бажаного? Говорити неправду сталося дуже загальним у крамарстві сьогодні. Але де почалося неправдомовство? Ісус сказав, що Диявол є “неправдомовець і батько неправді”. (Ів. 8:44) Отже неправдомовець дійсно служить Дияволові. Але ми показуємо, що вдягнулися в нову особистість, що маємо правдивий “знак”, якщо ми завжди говоримо правду. Боже Слово каже: “Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього”. (Ефес. 4:25) Чи в скрутному стані, ви відчуваєте спокусу говорити неправду, щоб легше викрутитися? Або чи ви є таким як писатель Приповісток, який сказав: “Віддали Ти від мене марноту та слово брехливе”? — Прип. 30:8.

18, 19. Чому лише ходіння на зібрання і товаришування зі свідками Єгови не вистачає якщо ми хочемо мати добре сумління перед Богом?

¹⁸ Багато осіб лише тепер пізнають правду в цьому часі близько “дня Єгови”. Колись вони вели практики, що шкодили їхньому розуму й тілу. Але тепер вони хрестяться і просять у Бога доброго сумління. (1 Пет. 3:21) Якщо ви є між тими, що думають хреститися, або якщо ви вже є хрещені, то чи ви можете дістати чисте сумління від Бога якщо ви будете практикувати те, що шкодить розуму і тілу? Чи ви можете набути чистого сумління лише через товаришування з Свідками Єгови, які стараються дотримувати високі Біблійні рівні чистоти, коли в тому самому часі ви будете практикувати те, що вони відкидають? Чи ви можете сказати, що ви справді є один із них? Чи ви хочете бути один із них?

¹⁹ Чисте сумління є дуже важне коли ви хочете дістати ласку і життя від Бога. Отже, завжди треба подумати: Як це буде відбиватися на Боже ім’я? А друге: Як це буде відбиватися на Його християнський збір, що представляє Його ім’я і царство? Роблячи це поможе нам втримати добре сумління у вибраному шляху. Ми повинні пам’ятати, що Бог зробив християнський збір “стовп і підвалина правди” на землі. (1 Тим. 3:15) Ми повинні жити в гармонії з наукою того збору. Не забувати про присутність дня Єгови буде хоронити нас і ми не будемо триматися чогось, що в порівнянню з славетним скарбом ласки Єгови є як “сміття”. (Фил. 3:8) Це спонукує особу змагатися втримати добре сумління. Вона буде тримати своє тіло під контролею, щоб проповідувавши іншим не стати самій негідною перед Богом.— 1 Кор. 9:27.

ПРОТИ ЧОГО ІСУС ПЕРЕСТЕРІГАВ СВОЇХ УЧНІВ?

20-23. (а) Проти яких речей, що можуть ослабити нашу віру Ісус перестерігав, так як показує Луки 21:34—36? (б) Поясніть як ці щоденні журби життя можуть нищити віру. (в) Якщо ми справді хочемо, щоб Божий дух провадив нас, то де ми повинні бути?

²⁰ Проте, це не обов’язково великі справи можуть знищити чиюсь віру. Підкреслюючи справу щоденно жити вірно, Господь Ісус Христос перестеріг: “Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, немов сітка, бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином людським”.— Луки 21:34—36.

²¹ Проти яких речей Ісус тут перестерігав? Він не говорив про такі гріхи, як розпуста, перелюб і крадіж. Певна річ, що через такі вчинки ніхто не ввійде в Боже царство. Ісус перестерігав проти звичайних речей, які можуть дуже легко впливати на кожного з нас, включаючи їдження, пиття і щоденні журби життя. Але в усіх цих можуть бути грішні надмірності. Тут лежать хитрості і небезпеки. Особа може дуже легко бути обманеною думаючи, що вона вибрала безпечний шлях, а тоді стати несподівано зловленою. Особа може легко вмішатися в справи цього світу і журби, які він приносить з великою шкодою її духовності. Вона може занадто турбуватися, щоб постачати речей цього життя, які вона думає є дуже потрібні. Вона можливо думає, що мусить мати ‘найкращі’ вигоди і комфорти, яких світ переважно має. Вона може відчувати, що це оправдує, щоб вона працювала довші години, щоб постачати їх.

²² Наслідком цього, вона занедбує своє духовне життя; вона не відкладає часу студіювати; вона не помагає родині тримати духовного здоров’я; вона не товаришує з своїми християнськими братами. Отже, тому має мало цікавости для служби. Навіть коли вона ходить на службу, то робить її недбайливо, де нема дійсного старання помагати іншим ставати учнями. Цим вона показує, що дійсно не вірить, що Христос уже царює і що день Єгови вже близько.

²³ По другій стороні, коли особа справді молиться до Бога, то вона бажає, щоб Божий дух був на ній і провадив її. Вона буде класти себе де Божий дух є дієвий, буде товаришувати з тими, що мають Божого духа, стаючись правдивим другом і співробітником.

ПРАВИЛЬНА СПОНУКА ДЛЯ ПРОПОВІДУВАННЯ

24. Що спонукувало Ісуса проповідувати “добру новину”?

²⁴ Що це спонукувало Ісуса Христа, найбільшого Вісника на землі? Він дуже любив Єгову та Його “овець”. “А як бачив людей”, каже Матвія 9-ий розділ, вірш 36, “змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха”. Чи Ісус лише жалував їх, або лише говорив учням про їхній жалюгідний стан? Ні, Він сердечно любив людей, і це спонукувало Його робити щось, щоб допомогти їм. Слідуючі слова Матвія (вірші 37, 38) кажуть: “Тоді Він казав Своїм учням: ‘Жниво справді велике, та робітників мало, тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав’ ”. Ісус та Його учні справді мали великі жнива. У Дії 4:4 ми знаходимо, що в той час повірило коло п’ять тисяч, а пізніше в Дії 6:7 ми читаємо: “І росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів в Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі”.

25, 26. (а) Тому що людям треба навчитися правди, то які питання зустрічають кожного з нас? (б) Так як показує досвід одної пари в Ірландії, що повинно спонукувати нас далі проповідувати?

²⁵ Так само й сьогодні, потреба є дуже велика. Людям по цілому світі ніколи не було треба правди так, як тепер. Отже, кожен із нас зустрічає питання: Чи я люблю порозкиданих “овець” Єгови? Чи я є охочий, не лише присуджувати і критикувати погані обставини у світі, але робити щось, щоб справді допомогти цим людям? Чи я так люблю Єгову, що вчинками доказую свою любов?

²⁶ Християнин, який з своєю дружиною служив чотирнадцять років, як піонер свідків Єгови в Ірландії сказав: ‘День за днем ми ходили від дому до дому, і не знаходили ані одного зацікавленого. Вночі коли верталися до дому я питав себе: Чому ж я роблю це? І відповідь усе мусіла бути: Тому що люблю Єгову’.

27. Якщо ми зустрічаємо байдужість або опозицію в нашій службі, то на яку Біблійну пораду було б добре звернути увагу?

²⁷ Що сказати про вас? Чи у вашій території ви зустрічаєте байдужість або опозицію? Якщо так, то пам’ятайте слова апостола Павла до Євреїв 10:36—39: “Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. Бо ще ‘мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!’ А ‘праведний житиме вірою’. І: ‘Коли захитається він, то душа Моя, його не вподобає’. Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі”.

28. Як ми чуємося про привілей бути свідками Єгови?

²⁸ У зв’язку з вищезгаданим, нам усім було б добре переглянути, якого духа ми маємо. Якщо ми вже є хрещені свідки Єгови, то справді не будемо розвивати негативне відношення до славетної позиції в якій ми стоїмо. Ця чудова ласка від Єгови повинна спонукувати нас розвивати в нас палаюче зацікавлення в інших і бажання помагати людям. Вона повинна спонукати бажання в нас сердечно служити Єгові. (Еккл. 9:10) Маючи скарб правди, і маючи привілей християнської служби, ми не можемо стримуватися від наших відповідальностей байдужим відношенням або оправдуванням.

29. Що поможе нам чекати “дня” Єгови з радісною упевненістю?

²⁹ Єгова заохочує нас через пророка Ісаю, кажучи: “Оце поклав каменя Я на Сіоні, каменя випробуваного, наріжного дорогого, міцно закладеного. Хто вірує в Нього, не буде той засоромлений!” (Іс. 28:16) За часу Ісаї люди надіялися на фальшивий мир й безпечність. Але сьогодні ми знаємо, що Цар Ісус Христос уже царює і що славетний новий порядок правдивого миру і безпечности вже близько. Якщо будемо лишатися вірні, то будемо твердо стояти і сумніви не потрясуть нами. Нема жодного питання, що від нас вимагається, щоб жити в тому новому порядку. Сильна віра разом із “святими вчинками поводження і побожности” запевнять наше спасіння. Таким чином будемо стояти похвалені перед Сином людським коли прийде вогняний “день” Єгови.