Що мудрий чоловік мав на думці?

Вища вартість мудрости

Спадщина має вартість. Але, яка користь з такої спадщини, коли б спадкоємець не вмів управляти нею відповідно? Цар Соломон писав: „Мудрість разом з спадщиною є добра і корисна для тих, що бачать сонце. Бо мудрість є на охорону так, як гроші є на охорону; але користь знання є, що мудрість зберігає своїх власників живими”.— Еккл. 7:11, 12, НС (анг.).

З цього можна бачити, що мудрість має більшу вартість від матеріальних речей. Нерозумна особа може дуже скоро розмарнувати спадщину. Хоч гроші постачають міру охорони, даючи спроможність власникові купувати свої потреби, то гроші можна загубити або хтось може вкрасти їх. Заможного навіть можуть обграбувати або вбити. Але з другої сторони, мудрість, здібність вживати знання розв’язувати проблеми або, добиватися деяких цілей може зберегти особу від нерозумних рисків, які можуть наражати на небезпеки її життя. Мудрість може зберегти когось від передчасної смерти, і коли є заснована на страху Бога, то може довести особу до вічного життя.

Певно, що мудрість має охороняючу вартість. Мудрий чоловік сказав: „Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті”. (Еккл. 7:19) Через свою охороняючу вартість, мудрість може зробити більше від „десятьох чоловіків”, повне число вояків, охороняючи мешканців міста під облогою.

Тому що всі люди є недосконалі, то ми не можемо жити без мудрого проводу, якого Бог Єгова помістив у Свойому Слові. Бувши грішниками люди не виконують Божих досконалих вимог. Соломон сказав: „Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила”. (Еккл. 7:20) Справді, ми повинні привласнювати мудрість, що знаходиться в Біблії. Через цю мудрість будемо успішні тепер і в майбутності.

Справи, яких людина не може змінити

Людина не має контролі над різними справами, які відбуваються в цьому недосконалому світі. Хоч деякі обставини не є бажані, то їх неможливо змінити. Цар Соломон сказав: „Розваж Божий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив?” (Еккл. 7:13) Іншими словами, хто з-поміж людства може випростати вади та недосконалість, яких Бог дозволяє? Ніхто не може зробити цього, бо Всевишній має Свою ціль у тому, що Сам робить, а також у тому, що дозволяє іншим справам розвиватися.

З цієї причини Соломон радить: „За доброго дня користай із добра. За злого ж — розважуй. Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла”. (Еккл. 7:14) Згідно з цією порадою, особа повинна оціняти день в якому все є гаразд і відбивати це почуття добрими вчинками, великодушністю, доброзичливістю і радістю власними словами та вчинками. Вона повинна дивитися на добрий день, як дар від Бога. А що коли день приносить нещастя та клопіт? У такому разі було б добре „бачити”, тобто, признати, що Бог дозволив на таке нещастя. А чому це так? Соломон каже, „щоб людина нічого по собі не знайшла”.

Факт, що Бог дозволяє нам зустрічати радощі та клопоти, то це не лише дає нам нагоду розвивати витривалість, але також, так як Соломон показує, повинно пригадати нам про неможливість сказати, що в майбутності може статися. У цьому нема винятків: нещастя спадає на праведних і лукавих. В дійсності, праведні можуть страждати, а лукаві нібито процвітати. Соломон продовжує: „В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває і безбожний, що довго живе в своїм злі”. Еккл. 7:15.

Певна річ, що такий стан турбує багато людей. Вони навіть гніваються на Всевишнього через це. Але це треба обминати. Ми повинні довіряти Богові, пам’ятаючи, що Він є Бог любови. (1 Ів. 4:8) Щоб Він не дозволив, то це нікому назавжди не пошкодить. Через те, що на нас находить добро та зло, то ми повинні бачити, як важно це є надіятись, не на себе самих, але на Бога. Хоч ми тепер не можемо зрозуміти деяких речей, то можемо бути певні, що коли все закінчиться, те, що Бог дозволив, послужить усім на користь.

Апостол Петро пояснює цей стан, коли згадує, як співвіруючі страждали за його часу: „Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви та звеселялись. Коли ж вас ганьблять за Христове ім’я, то ви блаженні, бо на вас спочиває дух слави й дух Божий”. (1 Пет. 4:12—14) „А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує”.— 1 Пет. 5:10.