Пророча загадка сповнилася
ЗАГАДКА збуджує думання і розмірковання. Вона може зробити багато глибше враження на розум від лише звичайних фактів. Очевидно, щоб слухачі не забули пророцтва про Давидів царський дім, то Всевишній передав його, через Єзекіїля у формі загадки.
Цю загадку знаходимо в 17-му розділі Єзекіїля. Там є сказано: „Великий орел великокрилий, з широко розгорненими крилами, повний різнокольорового пір’я, прилетів до Ливану, і взяв верховіття кедру. Чубка галузок його обірвав, і приніс його до купецького краю (Ханаан), у місті гандлярів поклав його. І взяв він з насіння тієї землі, і посіяв його до насіннєвого поля, узяв і засадив його над великими водами, немов ту вербу. І воно виросло, і стало гіллястим виноградом, низькорослим, щоб обертав свої галузки до нього, а його коріння були під ним. І сталося воно виноградом, і вигнало віття, і пустило галузки. Та був ще один великий орел, великокрилий та густоперий. І ось той виноград витягнув пожадливо своє коріння на нього, і свої галузки пустив до нього, щоб він напоїв його з грядок свого засадження. Він був посаджений на доброму полі при великих водах, щоб пустив галузки та приніс плід, щоб став пишним виноградом”.— Єзек. 17:3—8.
Згідно з цим підноситься слідуючі питання про цей виноград: „Чи поведеться йому? Чи не вирвуть коріння його, і не позривають плоду його так, що він засохне?” А відповідь: „Усе зелене галуззя його посохне, і не треба великого рамена та численного народу, щоб вирвати його з його коріння”. Тоді підноситься ще більше питань із відповідями до них: „І ось хоч він засаджений,— чи поведеться йому? Чи всихаючи, не всохне він, як тільки доторкнеться його східній вітер? Він усохне на грядках, де посаджений”.— Єзек. 17:9, 10.
А що саме значила ця загадка? Як вона сповнилася. Як нам сьогодні користати з неї? На ці питання треба відповідей.
Нам не треба здогадуватися, що ця загадка значить. Надхнене пояснення також є записане в Біблії. Показуючи, що є цей „великий орел”, що прилетів до „Ливану”, Єзекіїля 17:12 каже: „Ось прийшов вавилонський цар до Єрусалиму, і взяв його царя та його князів, і відвів їх до себе до Вавилону”.
„Цар Вавилону”, Навуходоносор, був немов „великий орел”, що під свої великі крила забрав багато людей в неволю. Цей „великий орел” прийшов до „Ливану”, тобто до Єрусалиму. Через свою високу місцевість і тому що в Єрусалимі було багато будинків із кедри, то Єрусалим відповідно називається „Ливан”. Крім цього, уряд царя з Давидової родини в Єрусалимі був немов висока кедра. Вершок цієї кедри — це цар Єгояхін і його князі, яких Навуходоносор вирвав і забрав у неволю до Вавилону. Коли загадка каже, що він ,узяв його і приніс його до купецького краю Ханаан, у місті гандлярів’, то це значить, що він забрав їх у неволю. Це є так, тому що століття перед цим вислів „ханаанець” значив „гандляр”, або „крамар”. (Порівняйте Йова 40:30, де „ханнанці” переводиться словом „купці” або „гандлярі”, НС) Як великий комерційний центр, Вавилон справді було „місто гандлярів”.
Про те, що Навуходоносор зробив із „насінням”, пояснення продовжує: „І взяв із царського насіння [Седекію, дядько царя Єгояхіна], і склав з ним умову, і ввів його в присягу, і забрав потужних землі, щоб це було царство низьке, щоб воно не підіймалося, щоб дотримувало його умову, і було їй вірним”.— Єзек. 17:13, 14.
Таким чином Навуходоносор засадив Седекія, як „вербу”, зробивши його підлеглим йому. У такій позиції Седекія мав бути лише місцевий суверен залежний від Вавилону. У колишньому царстві юдейському верби росли немов кущі або маленькі дерева. Тепер стан Седекії був немов така верба у порівнянню з високою позицією, яку колись мали царі Давидової родини.
Седекія не був задоволений цим станом. Він уповав на іншого „великого орла”, щоб він поміг йому відірватися від вавилонського ярма. А хто був цей „великий орел”? Нам сказано: „Але той [Седекія] збунтувався проти нього [Навуходоносора], послав своїх послів до Єгипту, щоб дали йому коней та багато народу”.— Єзек. 17:15.
Так довго, як Седекія був вірний Навуходоносорові, то його царство було укріплене. Його становище було подібне до низького буйного винограду, з рясним достатком води. Але цей стан мав змінитися. Повертаючись до іншого „великого орла”, єгипетського фараона Гофри, Седекія запрошував нещастя. Цим він стягне на себе гнів сильнішого орла, царя Навуходоносора. Немов обпалюючий східний вітер, вавилонське військо виспупить проти нього, а він усохне немов виноградина від великої спеки.
Пояснюючи, що мало статися з Седекією через його бунт, пророче слово каже: „У Вавилоні він помре. І фараон не поможе йому на війні великим військом та численним народом”.— Єзек. 17:16, 17, НС.
Все, що ця пророча загадка показувала сталося з Седекією. В одинадцятому році його царювання, вавилонські війська прорвалися через мури Єрусалиму. Седекія з його військом втекли вночі. Але халдейське військо догнало їх у пустинних степах Єрохону. Седекію схопили і привели перед Навуходоносора до Рівли. Там Седекійових синів забили перед його очима, а йому викололи очі, зв’язали міддяними путами і забрали до Вавилону, де він помер у тюрмі.— 2 Цар. 25:2—7; Єрем. 52:6—11.
Ми не повинні думати, що сповнення цієї пророчої загадки є лише мертва історія. Це у зв’язку з цією загадкою внеслася ще інша риса, яка може статися великим благословенством для нас. Ми читаємо: „Так говорить Господь [Єгова]: ,І візьму Я з верховіття високого кедру, і дам до землі. З чубка галузок його вирву тендітну, і Сам посаджу на високій та стрімкій горі. . . . і вона випустить галузку й принесе плід, і стане сильною кедриною’ ”.— Єзек. 17:22, 23.
Це говориться про час, коли спадкоємець з Давидового царського дому Месія або Христос, Ісус, зацарює. Він стане немов великий кедр, царюючи над цілим світом. Відносячись пророчо до його правління, у Псалмів 72:7, 8 сказано: „Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий — аж поки світитиме місяць, і він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі”.
Ми можемо вибирати Христове володіння навіть тепер відповідаючи на Його запрошення ставати Його учнями: „Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий”. (Мат. 11:28, 29) Чи ви вже відповіли на це запрошення? Коли зробите так, то не будете запрошувати нещастя так, як зробив стародавній цар Седекія.