Яка важна обітниця може бути?

НЕМА ані одного дня, щоб мільйони людей не розчаровувалися, ображалися, а навіть гнівалися через зламані обітниці. Люди не дотримують контрактів, оренди або інших згод. Призначення на побачення не дотримуються. Про обітовані нагороди, дари і служби забувається. Заручення ламаються. Шлюбні присяги відпираються на бік розводами з безпідставних і легковажних причин. Повторно обітниці політиканів доказуються порожні. Крім цього, багато обітниць є навмисно зрадницькі.

Учинки багатьох людей показують, що для них обітниця не має великого значення. Вони не журяться шкодою, яку зламана обітниця може наробити. Одначе, чи такі особи хочуть признати це чи ні, то вони таки будуть відповідати перед Тим, який ще ніколи не зламав обітниці. Той є Творець людства, Бог Єгова. Він не вважає роблення та зламання обітниці за малу річ, а особливо коли їх ламається навмисно, щоб пошкодити комусь. І коли Його Ім’я є сполучене з обітницею, то Він не дозволить на те, щоб його опоганювали несповненою обітницею. Застановіться над прикладом юдейського царя Седекії.

СЕДЕКІЯ ЗЛАМАВ УГОДУ

У 617 р. перед З.Д., царя Єгояхіна, племінник, Седекії, разом із іншими потужними та членами царської родини забрали у неволю до Вавилону. Тоді Навуходоносор, цар Вавилону поставив Седекію на престол в Єрусалимі і присилував його пообіцяти присягою в ім’я Єгови, що він буде вірно підлеглий царю. Князі з іншими сановниками також присягнули бути вірними. (Єзек. 17:13, 14; 21:23) Чи Бог Єгова думав, що ці присяги-обітниці не були важні?

Деякі юдеї вірили, що це не робило різниці для Єгови чи вони ламали ці обітниці чи ні. Вони вибрали бунтуватися проти царя Вавилону і надіялися на єгипетського фараона за допомогою. Вони заохочували Седекію робити те саме. Говорячи пророчо про бунт проти царя Навуходоносора, Єгова сказав:

“Але той [Седекія] збунтувався проти нього, послав своїх послів до Єгипту, щоб дали йому коней та багато народу. Чи йому [Седекійові] поведеться? Чи втече той, хто робить таке? А коли зламає умову, то чи врятується він? ‘Як живий Я,’ говорить Господь [Єгова], Бог, ‘у місці царя [Навуходоносора], яких поставив його царем, той [Седекія], що погордив його присягою та зламав свою умову з ним, помре в нього в Вавилоні. І фараон не поможе йому на війні великим військом та численним народам, коли насиплють вала та збудують башту, щоб вигубити багато душ. І погордив він [Седекія] присягою, щоб зламати умову, хоч дав був свою руку [присязі дотримувати умову], і все те зробив, тому він не врятується”.— Єзек. 17:15—18.

НЕМА ВТЕЧІ ВІД КАРИ

Таким чином Єгова показав, що не похвалив Седекію за те, що він зламав свою присягу і не охоронив його від гірких наслідків. Він передсказав, що цар Навуходоносор не забуде про бунт Седекії, але виступить проти Єрусалиму. Це було в гармонії з наміром Єгови вжити царя Навуходоносора з його військами за “меч” проти тих бунтівників, які ламали присяги і марно вживали ім’я Єгови.

Увійшовши в Палестину з півночі, Навуходоносор, при чолі свого війська, прийшов до роздоріжжя. Йому було треба проводу вирішити в котру сторону вести військо. Одна дорога вела до амонітської столиці Рабба, а друга до більш укріпленого міста Єрусалим. Питання було, чи йому перше виступати проти Рабби, а тоді після того, як військо буде у піднесеному настрої, через перемогу, виступати з труднішою облогою проти Єрусалиму? Щоб бути певним, Навуходоносор звернувся до трьох родів чарівництва. Бог Єгова відкрив це Своєму пророкові Єзекіїльові:

“А ти, сину людський, признач собі дві дорозі, якими прибуде меч вавилонського царя. Вони вийдуть обидві із краю одного, а ти вистругай дороговказну руку, на початку дороги до міста її вистругай. Признач дорогу, якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди в укріплений Єрусалим. Бо цар вавилонський став на роздоріжжі, на початку двох доріг. Щоб ворожити чарами, трясе він стрілами [одна зазначена для Рабби, а друга для Єрусалиму, який витягається з посудини, коли потрясеться ними], питає домашніх божків, розглядає печінку [зарізаної звіринної жертви]. У правиці його був чар на Єрусалим, щоб поставити муроломи, щоб відкрити уста на крик, щоб підняти голос окриком, щоб поставити муроломи на брами, щоб насипати вала, щоб збудувати башту”.— Єзек. 21:24—27.

Чар, який Навуходоносор витягнув своєю правою рукою виявив найбільш сприятливий шлях. Бог Єгова постарався, щоб його вибір годився з Його волею, попровадити царя Вавилону перше проти Єрусалиму. Це значило, що вавилонці мусіли привести проти Єрусалиму всі воєнні знаряддя для облоги і вживати різні способи, щоб обложити те сильно-окріплене місто.

Для мешканців Єрусалиму й Юдеї це пророцтво передсказуючи наслідки Навуходоносорової ворожби виглядало “неправдиве”. Вони відчували, що цар Вавилону не схоче виступати проти такого сильного міста, як Єрусалим. Вони відчували, що він не зможе забрати такого сильно-обмурованого міста. Вони також вірили, що потуга Єгипту відверне всяке військове зусилля проти них. Але ті зарозуміли юдеї забули, що коли вони зламали свою присягу, то цим згрішили проти самого Бога Єгови. Він постарається, щоб цар Навуходоносор не забув про це і виявить їх. Єрусалим упаде, а його мешканці будуть забрані в неволю до Вавилону. (Єзек. 21:28, 29) Це також значило, що царя Седекію присилується робити те, що Єгова був передсказав через Єзекіїля:

“А ти, недостойний, несправедливий князю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінцевої, так говорить Господь [Єгова] Бог: ‘Зняти завоя й скинути корону! Це не зостанеться так, піднесеться низьке, а високе понизиться. Руїною, руїною, руїною покладу його! Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, і Я Йому дам’ ”.— Єзек. 21:30—32.

Своїм бунтівницьким шляхом цар Седекія поранив себе смертельно. Така смертельна рана не представляла спокійну смерть, як вірний цар Єрусалиму, але безчесну смерть, як скинений з престолу, бездітний, сліпий, невільник у Вавилоні. Через свій бунт, Седекія доказався бути “недостойний князь Ізраїля”. Його час їсти гіркий плід свого бунту прийшов. Тепер був час “провини кінцевої”, не лише за “помилку” царя Седекія, але також за “помилку” цілого царства Юдеї та Єрусалиму. Час цього “кінця” почався в тринадцятому році юдейського царя Йосії, в якому то часі Єремія почав пророкувати. (Єрем. 1:1, 2; 25:3—11) При найвищій точці цього “кінця” цар Седекія не віддав свого завоя та корону добровільно. Цей наслідок був присилуваний на нього, коли царський престол та місто були знищені.

З тим знищенням у 607 р. перед З.Д., типічне царство Боже на землі, з потомком Давида сидячий на “престолі Єгови” в Єрусалимі, закінчилося. Це представляло цілковите завернення світових справ. Те мале царство Бога Єгови, царство юдейське було “високе”. Але тепер воно було знищене і “принижене”. А поганські або нежидівські народи були “піднесені”, бо знищення царства юдейського дало поганам контролю над землею.

ТОЙ, ЯКИЙ ВИСТУПИТЬ ПРОТИ НАВМИСНИХ ЛАМАТЕЛІВ ОБІТНИЦЬ

Поганські народи мали тримати цю контролю аж поки не прийде той, хто “має право до нього”, потомок юдейського царя Давида. Той доказався бути Господь Ісус Христос. Не так як лукавий цар Седекія, Ісус Христос не ламає обітниць. Він є “святий, незлобивий, невинний”. (Євр. 7:26) Бувши чоловіком на землі Він завжди говорив правду. “І не знайшлося в устах Його підступу”. (1 Пет. 2:22) За Своїх підданців Ісус хоче лише тих, що будуть наслідувати Його приклад із правильною спонукою. У гармонії з волею Його Отця, Він незабаром виступить проти всіх тих, які бунтуються так, як стародавній Седекія, невірних, які не шанують ім’я Єгови.

Ми знаємо, що Ісус Христос зачне діяти в цьому поколінні. Біблійна хронологія ясно показує, що в 1914 р. З.Д. Він перебрав володіння світу людства. (Дан. 4:16—27; 7:12—14; Об. 11:15) Отже тепер Він є у позиції виступати проти людей і народів, що не шанують правди і праведности. Так зване Християнство сьогодні, так як невірний Єрусалим, не поводиться в гармонії з Божими наказами. Зламання урочистих обітниць і згод є лише один із її багатьох переступів. Отже, як система, що визнає себе бути під угодою з Богом, так зване Християнство буде знищене перше.

Це годиться з взірцем того, що відбулося за стародавніх часів. Той каральний “меч” перше вийшов проти мешканців Юдеї та Єрусалиму, людей, які доказалися бути невірні їхньому договору і спорідненню з Богом. Але той “меч” не зупинився з ними. Аммоніти, так як невірні юдеї, також не практикували правди, отже вони були знищені також. Певна річ, що пророки Аммона не вірили цьому. Вони ‘передбачували’, що їхня столиця Рабба обмине знищення. Чарівники також передсказували, що місто не буде знищене. Але ці пророки і чарівники помилялися. Те, що пророки ‘передбачували’ доказалося “недійсне”, а передсказання чарівників ‘неправдою’. Це сталося, коли цар Навуходоносор знищив землю Аммона. Отже, так як було передсказано через Єзекіїля, побиті аммоніти були покладені “на шию” забитих лукавих ізраїльтянів, немов поскидані на одну купу мертвих.— Єзек. 21:32—37.

Отже сьогодні жодний народ, який навмисно є фальшивий та зрадницький в обітницях та своїх згодах не обмине кари. Тому це є дуже важно, щоб кожна особа переглянула свій власний шлях. Кожний мусить запитати себе: Чи я наслідую Ісуса Христа, з якого ‘уст не виходила обмана’? Або, чи я так як цар Седекія, відбиваю особистість бунтівничого ламателя обітниць? Життя кожної особи сьогодні залежить від її доброго поводження. Це значить дотримувати наші значні обітниці. Не робити цього може довести до втрати життя.

[Запитання для вивчення]

1, 2. (а) Яке є відношення багатьох до обітниць сьогодні? (б) Як Єгова вважає навмисного ламателя обітниць?

3. Який обов’язок прийняли Седекія та інші потужні юдейці перед царем Навуходоносором?

4, 5. (а) Яке відношення юдеї мали до своїх присягнених обітниць? (б) Як Єгова дивився на те, що Седекія зламав присягу зроблена в Його ім’я?

6. З цього, чи була якась причина сподіватися, що Седекія не буде покараний?

7, 8. (а) Яке рішення цар Навуходоносор мусів робити, коли завів своє війська в Палестину? (б) Що він робив, щоб зробити правильне рішення?

9. Дійсно, хто тут кермував справами, щоб Навуходоносор перше виступив проти Єрусалиму?

10. (а) Як юдеї відносилися до передсказаних наслідків Навуходоносорового чарівництва, і чому? (б) Що ті юдеї забули, і що сталося?

11, 12. Як слова Єзекіїля 21:25—27 сповнилися в царі Седекії?

13. У 607 р., що було “підвищено”, а що “принижено”?

14. Хто є той, “що має законне право”, і як Він є цілком інакший від царя Седекії?

15. Чому ми є певні, що Ісус Христос виступить проти так званого Християнства в цьому поколінні?

16. Що сталося з аммонітами на сповнення Єзекіїля 21:28—32?

17. Чому є важно для людей сьогодні переглянути їхній шлях життя?