Що мудрий чоловік мав на думці?
МУДРІСТЬ може мати корисний вплив на того, хто її має. „Хто, як той мудрий?” писав цар Соломон. „І значення речі хто знає? Розсвітлює мудрість людини обличчя її, і суворість лиця її змінюється”.— Екклезіястова 8:1.
Дійсно мудрий чоловік є дуже видатний у людському суспільстві, без усякого порівняння. Крім іншої мудрої людини, то нема такого як він. Мудрий знає „значення речі”, а це значить, що вміє розв’язувати бентежні проблеми життя.
Навіть обличчя мудрого чоловіка є приємне. Його обличчя сяє внутрішньою радістю та задоволенням. І від цього суворе обличчя освітлюється.
Як справлятися з недосконалим людським правлінням
Як цар, Соломон міг давати пораду відносно того, як відноситися до правителів. Він сказав: „Я раджу: Наказа царського виконуй, і то ради присяги перед Богом. Не квапся від цього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить, бо слово цареве — то влада, і хто йому скаже: ,Що робиш?’ ”— Екклезіястова 8:2—4.
У стародавньому Ізраїлі, старші представляючи народ могли входити в угоду з царем і обіцяти йому вірність. Наприклад, про царя Давида читаємо: „І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон, а цар Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем [Єгови, НС, анг.]”. (2 Самуїлова 5:3) Відповідно цьому, не слухати наказу царя значило бути невірним своїй присязі перед Єговою. З другого боку, слухняністю, шанується правдивого Бога, в присутності якого зробили угоду. Подібно цьому, шануючі Єгову, правдиві християни коряться урядам світу цього, признаючи, що ці існують за Божим дозволом.— Римлян 13:1, 2.
Соломон продовжує свою пораду, щоб не квапитися відходити від царя в Екклезіястова 10:4, кажучи: „Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця,— бо лагідність доводить до прощення навіть ” великих провин”. Хтось, що має владу може поправляти або покарати. Особа може обуритися проти такої поправки, покинути свою позицію, а навіть змінювати свій погляд про царя. Соломон, проте, радить, щоб не квапитись змінювати вірність або покидати посаду. Сьогодні цей самий принцип можна застосовувати до споріднення між робітниками, а роботодавцями.
Мудрий цар Соломон далі радить, щоб ,не стояти при злій справі’, тобто не мішатися в справу, що є зла в очах володаря. Маючи владу, слово царя є багато важніше за слово кого-небудь з його підданців. В нього є мовна влада; він має незаперечну владу. Тому ніхто не може сказати йому, „Що робиш?”
Коли хтось дотримує закону, то не має чого боятися володаря. Соломон каже: „Хто виконує заповідь, той не пізнає нічого лихого”. (Екклезіястова 8:5) Покірні підданці не зазнають „лиха”, яке приходить, як кара за порушення царевого закону. Ця порада мудрого чоловіка сходиться зі словами апостола Павла: „Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. Бо володарі — пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї”.— Римлян 13:2, 3.
А що коли володар не є справедливий? Очевидно Соломон відносився до цього стану, кажучи: „Серце ж мудрого знає час і право. Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо людини численне на ній, бо не знає, що буде, і як саме буде, хто їй розповість?”— Екклезіястова 8:5—7.
Мудра особа не буде бунтуватися. Маючи серце спонукане мудрістю, вона знає, що є відповідний час на акцію, і є правильний спосіб, яким треба терпіти гнобительському володареві. Явний бунт значить напрошуватися на нещастя. З другого боку, через добрий розсудок не будемо діяти і поводитись несвоєчасно. (Псалом 37:1—7) Для „кожної справи” є час і правильний спосіб діяти. Отже, коли хтось відкидає цей факт і спішиться, то напрошується на клопіт. Між недосконалими людьми не бракує проблем і цих не треба розмножувати поквапними вчинками відкидаючи факт, що „для кожної речі є час і право своє”. Крім цього, ніхто не може бути певний про те, що лежить в майбутності. Навіть володарі вмирають. Пам’ятаючи цей факт поможе нам зносити тяжкий стан. Володіння тирана не може вічно продовжуватися. Всяка річ у цій недосконалій системі має свій кінець.
Докладний перегляд пригнічаючого людського володіння
Висновки до яких Соломон прийшов про пригнічаюче володіння людиною він заснував на уважному спостереженні. Він сердечно застановився над цілим розміром такого людського володіння й як воно впливало на людей. З цієї причини він міг сказати: „Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї”.— Екклезіястова 8:9.
Але тирани не будуть вічно володіти. Соломон продовжував: „І я бачив безбожних похованих, і до їхнього гробу приходили, а ті, що чинили добро, повикидані з місця святого, і в місці забуті . . . марнота й оце!” (Екклезіястова 8:10) Коли лукаві ще жили, то входили і відходили від святого місця, яке за часу Соломона, було святе місто Єрусалим з його храмом Єгови. (Матвія 24:15) Для них не було правильно практикувати лукавство в храмі. Коли їх ховають, то вони останній раз виходять із храму. Незважаючи на високі позиції лукавих, вони таки помруть, їх поховають і живі в місті їхніх діл незабаром забувають про них. Таким чином їхнє життя як тирани доказується марнота, порожнє.