„Царство Господа нашого та Його Христа” перебирає владу
1. Коли 144.000 духом-породжені учні Христа перестануть бути земні підданці Його духовного царства?
МИ ВСІ цікавимося правительськими чинниками нашого наступного світового уряду. З часом усі 144.000 Христових вірних духом-породжених учнів будуть забрані в той уряд. Тоді, вони перестануть бути земними підданцями того духовного Христового царства, а зацарюють з Ним на небі. Ця надія погоджується з словами в Об’явленні 5:9, 10 (НС, анг.) промовлені до Ісуса Христа, Агнця Божого: „Кров’ю Своєю Ти викупив людей Богові зі усякого племени, і язика, і народу, і люду, і зробив їх царством та священиками Богові нашому, і вони царюватимуть над землею”.
2. З яких частин людства буде вибрано правителів наступаючого світового володіння?
2 Зверніть увагу, просимо! Ті надхнені слова не кажуть, що жертовний Агнець Божий викупив людей для Бога лише з 12-ох племен одного народу Ізраїля, які говорили по-єврейськи. Володарі нашого наступного світового уряду не будуть особи вибрані лише з того малого єврейського народу. Володарі того світового володіння не будуть мати своє коріння лише в тілесному Ізраїлі, незважаючи на те, що Агнець Божий Ісус Христос, як досконалий чоловік на землі Сам був єврей або ізраїльтянин. Тому що Він тепер є на небі, то Він тепер вже не є знаний по тілі, яке Він пожертвував. (2 Кор. 5:16) У гармонії з цим, з Христом будуть співпрацювати у світовому уряді особи, яких Він викупив з „кожного племени, і язика, і народу, і люду”.
3. Отже, ким ті володарі будуть цікавитися на землі, і чому?
3 Отже ті володарі будуть вибрані з кожного народу і матимуть інтернаціональне походження. Звичайно, з цієї причини, вони будуть цікавитися всіма членами людської родини, незважаючи на їхній колір, расу, плем’я, народ або мову. Це так, як має бути, тому що Агнець Божий помер за всіх людей, а не лише за якийсь один народ або націю.
4. До кого дійсно належать горожани всіх народів, і чому?
4 Сьогодні політичні уряди вважають їхніх підданців бути власністю держави. Цим способом такі уряди забирають право від Бога і Христа над людьми. Але, незабаром, у небесному Суді справедливости буде доказано, що Агнець Божий, Ісус Христос, умер за горожанів усіх народів. Тому, що Він відкупив їх, то людство належить до Нього, а не до якогось чоловіка або держави. Вони є Христове майно, так, також майно Його небесного Отця, Бога Єгови. Отже, це відкуплення не обмежується лише до 144.000, які будуть царювати з Христом у небесному уряді. Наш погляд про Сина Божого мусить сходитися з поглядом Івана Хрестителя, який, показавши на охрещеного Ісуса, сказав: „Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!” Так, цілого світу.— Ів. 1:29.
5. Як далеко буде сягати надходячий царський уряд, і хто будуть підданці Месіянського царя?
5 У повній гармонії з цим фактом, то наступний царський уряд буде мати владу над цілим світом. Про месіянського провідника у тому царстві, пророцтво Захарії 9:10 каже: „І народам Він [Князь миру] мир сповістить, а Його панування — від моря до моря, і від ріки [Ефрат] аж до кінців землі”. Подібною мовою пророцтво у Псалмі 72:7, 8 заявляє: „Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий — аж поки світитиме місяць,— і він запанує від моря до моря, і від ріки [Ефрат] аж до кінців землі!” Так зване Християнство не сповняє того пророцтва незважаючи на те, що заявляє бути Христовим царством і хвалиться, що сьогодні має приблизно 1.000 мільйонів членів, які, проте, є розділені на різні секти та релігії, по цілому світі. Нації, які заявляють бути християнами, найбільше нарушували мир між людством. Вони не є з’єднані підданці Князя миру, Христа.— Іс. 9:6.
6. Як народи так званого Християнства показали, що вони не є підданці Князя миру?
6 Хіба ж то не вони нарушили мир світу у світовій війні від 1914 до 1918 р.? Двадцять або більше з 28 націй та імперій, в тій війні, заявляли бути християнськими. А з якої причини вони включилися у війну? Вони воювали, щоб запанувати над світом. Ні, не для того, щоб над світом запанував Ісус Христос, але, щоб панувала та держава, що виграє війну. Але та Перша Світова Війна не залагодила тієї спірної справи. Двадцять один рік пізніше, вони почали воювати ще у більшому масштабі. А тепер, більше, як тридцять чотири роки після закінчення Другої Світової Війни, ця справа про панування над світом ще не є залагоджена на задоволення світських націй. І політичний стан тепер розвивається до третьої буйної війни.
7. Яке проголошення через християнських Свідків Єгови відкидають ті світські народи, які кладуть свій власний суверенітет на перше місце?
7 Дотепер, нації, які ставили їхній народний суверенітет на першому місці відкидали те, що християнські Свідки Єгови проголошували їм, навіть в обличчі жорстокого переслідування. А що вони проголошували? А саме: Що в осени воєнного 1914 р. закінчилося їхнє панування над світом без втручання Божого царства. Або, щоб висловити цю думку мовою Ісусового пророцтва, „Часи Поган”, „призначений час поганам” уже закінчилися. Тоді прийшов час, якого призначив Суверен всесвіту, Бог Єгова, заснувати „царство нашого Господа та Його Христа”. Він заснував царство Свого Христа, не в Єрусалимі на Середньому Сході, але на небі по Своїй правиці. (Луки 21:24) Тому, що ця подія відбулася на небі, то вона є невидима для нас. Але на доказ, що так дійсно сталося, маємо перед нашими очима все те, що Ісус Христос передсказав буде видимою „ознакою”.— Мат., розділи 24 і 25; Марка 13:3—37; Луки 21:5—36.
ВХОДЬТЕ У „ЦАРСТВО ГОСПОДА НАШОГО ТА ЙОГО ХРИСТА”
8. Відколи можна було бачити ту „ознаку”, і це показує, що прийшов час на яке оголошення?
8 Скільки з нас уже пізнали ту „ознаку” і зрозуміли її значення, так, як вона розвивається перед нашими очима по закінченні Часів Поган у 1914 р.? Вона показує, що тоді прийшов час для гучних голосів на небі проголосити: „Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його,— і Він зацарює на вічні віки”.— Об. 11:15.
9. Як те „царство” порівнюється з царством про якого згадується у Колосян 1:13, і хто там сказано царює в ньому?
9 Ану давайте знову послухаймо це проголошення і звернімо увагу на те, що воно дійсно каже. Пророцтво не каже, що „вони будуть царювати на віки вічні”. Але, „Він зацарює на вічні віки”. А хто є Той, який зацарює на вічні віки? Він мусить бути Той головний про Якого говориться у проголошенні, Який має Христа або Помазаного. Він мусить бути Той, якого називається „Наш Господь”. Той, Якого називається на небі „Господь наш” є головний, а „Його Христос” є другий, допоміжний. Тому, пророцтво каже, що уряд є „царство нашого Господа та Його Христа”, і щось більше від „царства Сина Його любови”, про Якого говориться у Колосян 1:13, і про яке то царство апостол Павло згадував тридцять п’ять років перед тим, як Іван написав Об’явлення. Отже, це Бог Єгова починає царювати, коли перебирає владу над „царством світу”. Він є „Господь землі”.— Об. 11:4; Зах. 14:3—9.
10. Отже, що тут починається для „Царя вічности”?
10 Про те, що вище даний вислів „Господа нашого” є правильно застосований можна бачити з того, що 24 старців сказали, коли поклонилися перед Божественним престолом: „Дяку Тобі, складаємо [Єгово], Боже Вседержителю, Господи, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював”. (Об. 11:16, 17) Отже це тут починається спеціальна доба Божого всесвітнього володіння, „Царя вічности”.— 1 Тим. 1:17; Об. 15:3.
11. Яку ролю має дитина чоловічої статі, яка родиться від Божої „жінки”, але основно хто тут царює?
11 Навіть у тому, що є сказано про народження дитини від Божої небесної „жінки”, вихваляється царювання Бога Єгови. Нащадок є зображений, як дитина чоловічої статі, що „всі народи має пасти залізним жезлом”. Без сумніву, це означає, що та символічна дитина має розбити на кусочки всі політичні нації землі так, як розбивається глиняний посуд. Отже, вона мусить мати урядову ролю. Але, хто основно, має царську силу? Це можна бачити з слідуючих слів: „І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його”.— Об. 12:1—5.
12. Хто ставить ту символічну дитину чоловічої статі на престол, і згідно з цим, хто має царство і кому дається владу?
12 Це Бог ставить цю дитину чоловічої статі на престол. Бог є джерело всього правильного володіння. Символічній дитині дається посаду, яка є на другому місці від Божої. Як урядова діюча сила Божа, пророцтво каже, що це царство є щось нове, мов новонароджена дитина, а не щось, що вже існувало від П’ятдесятниці 33 р. З.Д. Згідно з цим, коли на небі вибухає війна після народження цієї символічної дитини чоловічої статі в якій набувається перемогу, то Сатана з його демонами є скинені додолу, і можна чути гучний голос на небі, який каже: „Тепер настало спасіння, і сила, і царство [чиє?] нашого Бога, влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив”. (Об. 12:7—10) Отже, Писання знову каже, що царство є нашого Бога. Це Бог царює, а Його Христос, або Помазаний, Ісус, отримує „владу,” щоб царювати на другому місці під Господом Богом.
13. При кінці Часів Поган у 1914 р., що було поставлено на виклик відносно Єгови, і як це було об’явлено раніше над нашою землею?
13 І на це є здорова біблійна причина, чому ставиться наголос на царювання Бога Єгови. Спірне питання було про Його всесвітній суверенітет, коли прийшов час перебрати владу над „царством світу” при закінченні Часів Поган у 1914 р. Дві тисячі п’ятсот і двадцять років перед тим Єгова мав царство на землі, яке репрезентувало Його серед поганських народів. Це було Давидове царство в Єрусалимі. Давид з його наступниками сиділи на „престолі Єгови” у столичному місті того народу. (1 Хрон. 29:23) Незадовго перед його смертю, Давид сказав, коли приніс велику пожертву на будування храму Єгові: „Твоє є царство, Єгово, Ти піднесений над усім за Голову”. (1 Хрон. 29:11, НС, анг.) Таким чином, Давидове царство було виразом всесвітнього суверенітету Бога Єгови над землею.
14. Незважаючи на те, що Бог зробив вічну угоду з Давидом про царство, яка перерва появилася у засіданні престолу Давидовими потомками?
14 У гармонії з Божою угодою, яку Він зробив з царем Давидом про вічне царство, то царі Давидової родини продовжали сидіти на „престолі Єгови” в Єрусалимі аж до літа 607 р. перед З.Д. У тому нещасному році вавилонські війська завоювали Єрусалим, знищили його, і взяли царя Седекію у Вавилон. Сьомого місяця, Тішрі, того самого року, вавилонці спустошили цілу Юдею. Хоч заслані євреї вернулися в Єрусалим і до Юдеї 70 років пізніше, то „престол Єгови” вже більше не був відновлений в Єрусалимі, щоб на ньому сидів нащадок Давида з царським правом на престол і на жезло. А чому ні?
15. Як була ця перерва суверенітету Єгови над нашою землею представлена у сні царя Навуходоносора?
15 Тому що тепер, після спустошення юдейської землі в 607 р. перед З.Д. почалися Часи Поган, які мали тягнутися 2.520 років, аж до 1914 р. З.Д. Суверенітет Єгови над землею був подібний до того великого дерева, якого Навуходоносор бачив у своєму сні. Те дерево було зрубане, але корінь залишений в землі. Над коренем перше мало перейти „сім часів”, перед тим ніж з нього мав появитися паросток. З тієї причини на корінь були натягнені пута з заліза та міді, аж поки „сім часів” не закінчаться. (Дан. 4-ий розділ) І так сталося, що при кінці тих „семи часів” неперерваного панування поганських народів, Єгова знову перебрав Свій всесвітній суверенітет над землею.
16, 17. (а) У тому зазначеному часі, яке царство мало статися власністю Єгови, і що тепер потрібно проголосити? (б) У часі знищення Вавилону Великого, то що проголошується на підтвердження царювання Єгови?
16 У тому призначеному часі було слід, щоб ,царство світу сталося царством Господа нашого та Його Христа’. (Об. 11:15) Тепер ті, що на небі і ті, що на землі, які молилися, щоб Бог знову затвердив Свій суверенітет над землею, над якою так довго панували поганські народи мали добру причину тішитися. Тепер, а не тоді, коли святий дух був зісланий у дні П’ятдесятниці 33 р. З.Д., прийшов час проголосити, так як читаємо у Псалмі 97:1, 9: „Царює Господь [Єгова]: хай радіє земля, нехай веселяться численні острови! Бо над усією землею, Найвищий Ти, Господи [Єгова], над богами всіма Ти піднесений сильно!” (Також, Псалма 99:1.) Пізніше, знищення Вавилону Великого (світова імперія фальшивої релігії), потвердить царювання Єгови. Тоді буде лунати крик Алілуя:
17 „Хваліть Єгову, ви народи, бо Єгова, наш Бог Всемогутній, вже почав царювати”.— Об. 19:6, НС (анг.).
18. Хто тоді приймає Свою силу царювання, і який подарунок Він дає своєму Синові?
18 Ці проголошення сильно підкреслили факт, що це Суверен Господь Єгова царює над землею по закінченню „сім часів” панування поганських народів. Це Він приймає Свою велику силу і перебирає владу над царством світу”. (Об. 11:15—17) Тоді, Він дає Своєму синові, Ісусові Христу, участь у „царстві світу”. Таким чином, „Його Христос” отримує владу над чимось, чого Він ще ніколи не мав, як подарунок від Суверена Господа Єгови. Єгова обіцяв Йому такий подарунок. Це сталося тоді, коли Він мав повалити і знищити Давидове царство в Єрусалимі. Останньому царюючому, потомку царя Давида, Він був сказав: „Зняти завоя, й скинути корону! Це не зостанеться так, піднесеться низьке, а високе понизиться. . . . Руїною, руїною, руїною покладу його. Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право (на нього), і Я Йому дам”.— Єзек. 21:31, 32.
19. Згідно з Ісусовим власним пророцтвом у Луки 21:24, чому Він не міг отримати те до чого мав „право” у дні П’ятдесятниці 33 р. З.Д.?
19 Ісус Христос доказався бути Той, Хто „має право”, коли в тілі був вірний до самої смерти. Він є Давидів вічний спадкоємець. Але те на що Він має „право” не було дано Йому у 33 р. З.Д., коли Він вознісся назад до неба. Сорок чотири дні перед Його вознесенням Він прорік Своє пророцтво так, як воно є записане в Луки 21:5—36. У ньому Він передсказав знищення тодішнього Єрусалиму, яке мало прийти та прийшло з рук римського війська у 70 р. З.Д. і відносно цього Він сказав: „І поляжуть [євреї] під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган”. (Луки 21:24) Отже, у 33 р. З.Д., Він не міг отримати те до чого мав „право”, навіть у дні П’ятдесятниці того року.
20. Згідно з Єзекіїльом 21:30—32, до чого Ісус отримав „право”, і що лише Давид міг передати Ісусові, як своєму вічному Спадкоємцеві?
20 Те до чого Ісус Христос отримав „право” було Давидове земне царство, в якому Давид з його нащадками носили „завої” (тюрбани) та „корону”. (Єзек. 21:31, 32) Як досконалий чоловік, Ісус народився у родині Давида, і тому вспадкував Давидове царство. (Рим. 1:3, 4; Луки 1:32, 33) Тому що Давид був земний цар, то не міг передати Ісусові Христові щось більшого від того чого сам не мав. Ангел Гавриїл сказав Ісусовій тілесній матері, єврейській діві Марії, що Бог дасть Йому „престол, Його батька Давида”. Чи це царство було дане Ісусові у 33 р. З.Д., коли Він вознісся назад на небо і сів по правиці Бога? Давидове царство було зруйноване у 607 р. перед З.Д., і не діяло на протязі цілих „сім часів” панування поган, або на протязі 2.520 років після 607 р. перед З.Д.— Дії 1:6.
21. Отже, перед тим, як Ісус міг вживати Своє право до Давидового царства, то на що Він мусів чекати, щоб Бог зробив?
21 Отже, перед тим, як прославлений Ісус Христос міг отримати право над Давидовим земним царством, то Він мусів чекати по Божій правиці аж поки не закінчуться Часи Поган у 1914 р. З.Д. (Євр. 10:12, 13) Він мусів чекати аж поки Бог Єгова не прийме Свою „велику силу”, як всесвітній Суверен, не закінчить Часи Поган і не візьме владу над „царством світу”. Тоді, Бог міг запросити Ісуса, як вічного Спадкоємця царя Давида, щоб Він мав участь з Ним у „царстві світу” і царював над усім людством на землі.— Об. 11:15.
22. Отже, коли народилося те нове царство, і як це було показано у біблійних пророцтвах?
22 Отже, не в 33 р., але у 1914 р. З.Д. камінь був вирізаний з великої гори, що представляє всесвітній суверенітет Єгови, той символічний „камінь”, якого цар Навуходоносор бачив у своєму сні. (Дан. 2:34, 35, 44, 45) Також у тому році, Бог Єгова поставив Свої „ноги” на ту символічну „гору маслинових дерев” і вона розкололась на дві гори, одна на півночі, а друга на півдні. (Зах. 14:4, 9) Це сходиться з народженням дитини чоловічої статі від Божої небесної „жінки”, так як показує Об’явлення 12:1—5. У цей спосіб нове „царство” народилося, новий вираз Божого суверенітету над землею. Бог тепер поставив Свого призначеного царя на престол, щоб Він користував Своїм „правом”. Тоді символічні пута міді та заліза були зняті, які були навколо „коріння” Божого перерваного суверенітету над нашою землею. Призначених „сім часів” уже закінчилися.— Дан. 4:23, 26.
[Ілюстрація на сторінці 7]
Тому що 144.444 співспадкоємців вибрано з „кожного племени”, то вони звичайно будуть цікавитися всім людством