Християни й надія на тисячоліття
„Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як, на небі, так, і на землі”.— Матвія 6:10.
1. (а) Як так зване Християнство говорить про надію на тисячоліття? (б) Чому це не турбує Свідків Єгови?
РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКА Церква й, справді, більшість великих, добре-заснованих протестантських релігій ніколи не згадують про надії на тисячоліття своїм церковникам. Вони говорять зневажливо про цю надію як „тисячолітизм”, а про тих, які плекають надію на нього, як „тисячолітники”. Але Свідки Єгови не соромляться свого переконання, через те, що неспростовні історичні факти показують, що ранні християни ділились надією на тисячоліття.
РАННІХ ХРИСТИЯН НАЗИВАЛИ „ТИСЯЧОЛІТНИКИ”
2. Що дві енциклопедії кажуть відносно віри в тисячоліття між ранніми християнами?
2 Посилаючись на християн, які вірили в Христове 1.000-літнє царювання, то Американська Енциклопедія заявляє: „Держачіся цього погляду називаються „тисячолітники” або хіліасти, а їхня доктрина хіліазм (грецьке хіліої, 1.000). Зі всіх боків погоджуються, що ці погляди були, якщо не загальні, то принаймні дуже звичайні в древній церкві”. Французька Encyclopaedia Universalis інформує нас: „У Західному так званому Християнстві віра в тисячоліття була дуже активна в Іудейо-Християнстві на протязі перших трьох століть . . . . Віра в тисячоліття була дуже глибоко вкорінена на протязі перших століть Християнства”.
3, 4. (а) Що показує, що християни не мусили чекати на Об’явлення перш ніж будуть плекати надію на тисячоліття? (б) Нащо декотрі можуть претендувати про надію на тисячоліття?
3 Є доказ, що ще навіть до того як апостол Іван одержав Об’явлення при кінці першого століття н. е., то християни вже ділились надіями, пов’язаними з 1.000-літнім царюванням Христа. Читаючи Писання єврейських пророків, вони одержали проблиски чудової надії на тисячоліття, яку Христос дав у розділах 20 і 21 Об’явлення. Цікаво, Британська Енциклопедія (видання 1966 р.) підтверджує це, кажучи: „Між ранніми християнами ідея про тисячоліття . . . походила головно від єврейської есхатологічної надії [надія відносно останньої долі людства і світу]”. Про цю саму точку тридцяти-томна нова Британська Енциклопедія (1977 р.) ось що каже: „У книзі Об’явлення засвоєння єврейського апокаліпсизму [надія на останнє знищення злого й перемогу доброго] Християнства довершилось. . . . На протязі першого століття християнської історії [33 до 133 р. н. е.], цю форму переконання в тисячоліття, або хіліазм (з грецького слова на 1.000) загально навчали й приймали в церкву”.— Курсив наш.
4 Декотрі можуть різко заперечувати: ,Може бути, але надія на тисячоліття для цих ранніх християн не пов’язувалась з землею. Це була небесна надія’. Однак, що історичні факти й Біблія показують? Давайте, побачимо.
ЩЕ НАДІЯЛИСЬ НА ЗЕМНИЙ РАЙ
5, 6. Згідно з різними авторитетами, то яких поглядів держались християни в першому столітті?
5 Є чимало доказу показати, що ранні християни ніколи не вірили, що всі пророцтва й обітниці в Єврейських Писаннях щодо відновлення раю на землі скасував прихід Месії або Христа. Dictionnaire de Théologie Catholique погоджується: „Початки вірування в тисячоліття тягнуться назад до позахристиянську еру. Віра в земне царювання Месії мала свої початки в надії Ізраїля”.
6 У A History of Christianity, історик Кеннет Скот Летурет каже про ранніх християн, які надіялись на другий прихід Христа: „Багато держались погляду, що перш ніж історія цілком закінчиться й Божий намір цілковито завершиться в досконалому виконанні Його волі, надія, загальна між усіма християнами, то Христос повернеться назад, заснує Своє царство на землі й буде царювати на протязі тисячу років . . . Поняття доби або діб тисячу років довжини не обмежується до християн, але також знаходиться в Іудаїзмі”.
7. Що показує, що ранні християни не змішували рай з небом?
7 Отже, маємо сукупність доказів, що ранні християни були „прихильниками тисячоліття”, оскільки тією назвою називали тих, які надіялись на тисячолітнє царювання Христа або Месії. Ісус виявив, що Він буде царювати з неба, але Він не скасував ту оригінальну Месіанську надію євреїв,— відновлення раю на землі протягом того тисячоліття. Цікаво, католицька Supplément au Dictionnaire de la Bible погоджується, що „в Єврейських Писаннях, так як у ранній християнській літературі, слова рай й небо не завжди є синонімічні”.— Курсив наш.
ХРИСТОС НЕ СКАСУВАВ НАДІЮ НА ТИСЯЧОЛІТТЯ
8. (а) Що Ісусів прихід забезпечив? (б) Як Писання показують, що рай буде відновлений на землі?
8 В Його славній Нагірній Проповіді, Ісус заявив: „Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов,— Я не руйнувати прийшов, але виконати”. (Матвія 5:17) Або так як Today’s English Version перекладає те останнє речення: „Я не прийшов, щоб знищити їх, але щоб сповнити їхнє навчання”. Оскільки Ісус прийшов, щоб сповнити навчання пророків, то Його прихід забезпечувало сповнення їхніх пророцтв щодо відновлення раю на землі. Тут подаємо лише кілька тих пророцтв: Псалми 37:11, 29; 72:1—8, 16—19; 115:16; Ісаї 9:5, 6; 11:1—10; 45:18; Даниїла 2:34, 35, 44, 45; 7:13, 14.
9. Як Зразкова Молитва поєднує Царство з надією на тисячоліття?
9 Також у Його Нагірній Проповіді, Ісус досить ясно показав, що земля буде грати роль у сповненні Божественної волі або наміру. Він навчив Своїх послідовників молитись: „Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”. (Матвія 6:9, 10) Він пов’язав виконування Божої волі на землі з приходом Божого Царства, ніяке інше як Месіанське царство. Отже, Господня молитва, яку дійсно мільйони разів повторювали католики, а також протестанти на протязі століть фактично є, між іншим, молитвою за сповненням тих Месіанських обітниць пов’язаних з надією на тисячоліття.
НАДІЯ НА ТИСЯЧОЛІТТЯ ЗОВСІМ ВІДКРИТА
10. (а) Коли й як Ісус зовсім відкрив надію на тисячоліття? (б) Які потішаючі подробиці Він постачив?
10 Чверть століття після того як римляни знищили Єрусалим у 70 р. н. е. (яке закінчило єврейські надії на народного визволителя політичним Месією) Ісус, правдивий Месія, вповні відкрив правдиву надію на тисячоліття. В Його книзі Об’явлення, якого він одержав від Бога через Ісуса Христа, апостол Іван писав:
„І бачив я ангола, що сходив із неба, що мав ключа від безодні, і кайдани великі в руці своїй. І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв’язав його на тисячу років. . . .
„І бачив я престоли та тих, хто сидів на них . . . . Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років.
„І бачив я небо нове й нову землю, . . . І погув я гучний голос із престолу, який кликав: ,Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними . . . і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре’, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, перше [колишнє, НС, анг.] минулося!”— Об’явлення 20:1—6; 21:1—4.
„СВЯТА ТАЄМНИЦЯ” ПОЯСНЕНА
11. Як надія на тисячоліття відкрита Ісусом, відповідає на оригінальну Месіанську надію євреїв?
11 Чи можете бачити схожість цього опису Христового тисячолітнього царювання до оригінальної Месіанської надії євреїв, „надія досконалої Месіанської майбутності . . . золотого віку райського блаженства . . . світу досконалого миру й згоди між усіма створіннями . . . ,нове небо й нова земля’”, наново цитуючи Єврейську Енциклопедію?a
12, 13. Що показує, що Ісусові учні сподівались земного царювання Месії?
12 Проте, безперечно, таки були важливі подробиці відносно Месіанського царства, яких євреї не розуміли й яких навіть 12 апостолам й іншим раннім Христовим учням було трудно зрозуміти. Незабаром після Його Нагірної Проповіді, в якій Він навчив Своїх учнів молитись за приходом Божого царства, і щоб Божа воля виконувалась на землі, так як на небі, Ісус сказав Своїм учням: „Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах”.— Марка 4:11.
13 Протягом Своєї земної служби Ісус навчив Своїх учнів багато речей про Месіанське царство. По суті, навіть після Його смерті, аж до Його вознесіння до Свого небесного Отця, Він продовжував розказувати їм „про Боже царство”. Однак, незважаючи на це, останнє питання яке вони поставили Йому було: „Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?”, таким чином відкриваючи сподіванку, що Месія відновить тілесне царство Ізраїля. (Дії 1:3, 6) Вони не помилялись, коли вірили, що Месіанське царство відносилось до правління, уряду, але помилково думали, що Месія буде царювати на землі й що Його уряд буде цілком єврейський.
14. (а) Що уможливило Христових учнів позбутись їхньої помилкової надії? (б) Які важливі риси „святої таємниці” ранні християни мало-помалу почали розуміти?
14 Аж по вилитті святого духа в П’ятидесятницю, Христові учні позбулись поняття про націоналістичне Месіанське царство й зрозуміли нові й важливі риси „святої таємниці про Царство Боже”. Один бік тієї „святої таємниці” був, що Месія буде небесним Царем, і що Його уряд буде небесний. (Івана 18:36; Дії 2:32—36; 1 Тимофія 3:16) Інші риси тієї „святої таємниці” правди нові й революційні для вірних євреїв навчених Писаннями, а не грецькою філософією — були, що обмежене число людей буде вибране як „святі”, щоб стати спільниками з Месією в Його Царстві, що ці будуть царювати з Ним на небі, і що їх вибиреться не тільки з-поміж євреїв, але також з-паміж поган, або не-євреїв.— Даниїла 7:13, 14, 27; Луки 12:32; 22:28—30; Івана 14:1—3; Ефесян 3:3—6; Колосян 1:26, 27.
РЕВОЛЮЦІЙНА НОВА НАДІЯ
15. Чому сама думка йти до неба була революційною для вірного єврейського останка?
15 Усе це було щось нове. Так як ми вже бачили в статті „Походження надії на тисячоліття”, то спершу Месіанська надія в євреїв була земна, і тільки через вплив фальшивих релігійних традицій й філософії, що дуже пізно в їхній історії, декотрі з них повірили в безсмертя душі. Вірний єврейський останок, який тримався натхненних єврейських Писань і прийняв Ісуса за правдивого Месію, певно не вірив в успадковане безсмертя. Отже, для них ідея, що Месія буде царювати над землею з неба, і що вони самі будуть ставати співправителями з Ним на небі, була ще більше революційна.
16. Що Петро писав про цю революційну нову надію?
16 У листі до ранніх християн, які одержали цей дуже спеціальний поклик ставати священиками й царями з небесним Месією, апостол Петро писав: „Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа, на спадщину нетлінну й непорочну та нев’янучу, заховану в небі для вас. . . . Але ви — вибраний рід, священство царське”.— 1 Петра 1:3, 4; 2:9.
17. Як Павло показав, що цей поклик до небесного життя був щось нове?
17 Апостол Павло теж писав про цей винятковий поклик до небесного життя, кажучи: „Що [Бог] нас спас і покликав святим покликом . . . тепер об’явилась через з’явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління”. (2 Тимофія 1:9, 10) Якщо небесне життя було надією вірного останка між євреями, то чому ж Христос мусив „виводити на світло” цей „святий поклик” до нетління? Ні, ясно, що цей поклик до небесного життя був щось цілком нове для тих ранніх християн, вибрані з-поміж євреїв та поган.
НЕБЕСНА НАДІЯ ДЛЯ ОБМЕЖЕНОГО ЧИСЛА „ВИБРАНИХ”
18, 19. Поясніть як Павлів другий лист до Тимофія й Петрів перший лист показують що не всі, маючі надію на вічне життя будуть царі й священики з Христом на небі? (Об’явлення 5:9, 10)
18 Але чи ж усі приймаючі Христа й надію на вічне життя одержують цей „святий поклик” до нетлінного небесного життя? Показуючи, що цей спеціальний поклик є тільки для обмеженого числа ,обраних’ (Авторизована Версія) або „вибраних”, Павло додає: „Через це переношу я все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною. Вірне слово: коли разом із Ним ми померли, то й житимемо разом із Ним! А коли терпимо, то будемо разом також царювати”.— 2 Тимофія 2:10—12.
19 Якщо всі спасені є покликані до „вічної слави” для того, щоб „разом царювати” з Христом Ісусом, то над ким вони будуть царювати? І якщо всі мають стати „царським священством”, то на чию користь вони будуть служити як царські священики?
20. Як Павлові послання до Галатів і до Римлян показують, що число духовних ізраїльтян буде обмежене?
20 Обдумайте слідуюче: В листі до Галатів, Павло каже до християн, вибраних з-поміж євреїв і не-євреїв „хрищені в Христа”, що вони є „Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці”, і називає їх „Ізраїль Божий”. (Галатів 3:26—29; 6:16) І в його листі до Римлян, той самий апостол говорить про „святу таємницю”, що Бог покликав не-євреїв через „брак віри” багатьох євреїв, додаючи — і це є головний вривок — „аж поки не ввійде повне число [„завершене число”, Сьогоднішня Англійська Версія, анг.] поган”. Він пояснює, що „в цей спосіб”, тобто, покликання поган на доповнення потрібного числа, „ввесь Ізраїль спасеться”. Очевидно, це відноситься до духовного Ізраїля, „вибраних” з-поміж євреїв і не-євреїв, які є „дійсний ,Ізраїль’ ” або „справді Ізраїль”.— Римлян 11:7, 17—26; 9:6 (Нова Англійська Біблія); 2:28, 29.
21. (а) Скільки буде духовних ізраїльтян? (б) Яке Писання доказує, що їх не вибрано з-поміж ангелів?
21 Оскільки не-євреї одержуватимуть цей „святий поклик” аж поки не вибиреться „повного числа” тих, що будуть становити „Ізраїль Божий”, то логічно, що число таких духовних ізраїльтян є обмежене. Ну, яке ж є те число? Пошукайте Об’явлення 7:1—8. Там обмежується кількість „попечатаних” християн, які мають стати частиною духовного Ізраїля. Що це обмежене число не вибирається з-поміж ангелів доказує Об’явлення 14:1—4, де каже, що те саме число є викуплене від землі”, „викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві”.
22. Яка є на-Біблії заснована надія тих 144 000?
22 Для тих 144 000 духом-породжених, помазаних християн, їхня на-Біблії заснована надія є небесна. Мавши частку в „першому воскресінні”, вони „будуть священиками Бога й Христа, й царюватимуть з Ним тисячу років”.— Об’явлення 20:6.
23. Які запитання підносять слова „первоплід” і „царі”?
23 Але якщо ці „вибрані” є „первоплід”, то логічно мусить бути інший плід. І якщо вони мають „царювати”, то хто будуть їхні піддані, і яку надію ці піддані мають? Зараз побачимо з продовжування цього перегляду.
[Примітки]
a Дивіться до статті „Походження надії на тисячоліття” в цьому номері.
[Рамка на сторінці 14]
Папія з Ієраполосу, Іриней Ліонський і Джастін з Риму „святі” і „отці” з другого століття й визнані католицькою церквою — всі вірили в Тисячоліття.— Католицька Енциклопедія.
[Рамка на сторінці 15]
В їхній боротьбі проти надії на тисячоліття, римський пресвітер Каїус і „святий” Діонісій принижувались, щоб аж заперечувати вірогідність Об’явлення, дане апостолові Іванові.— Dictionnaire de Théologie Catholique.
[Ілюстрація на сторінці 17]
На протязі тисячоліття, Ісус буде царювати над землею відновленою до райського стану