Будьте готові!

„Тому будьте готові і ви,— бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте”. — ЛУКИ 12:40.

1. Що Христос сказав про потребу пильнувати?

ІСУС Христос заохочував Своїх послідовників пильнувати. Наприклад, Він сказав: „Але ви стережіться! Я сказав вам усе наперед... І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із великою потугою й славою... Про день же той, чи про годину не знає ніхто: ні анголи на небі, ні Син,— тільки Отець. Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане! Як той чоловік, що від’їхав і залишив свій дім, і дав рабам своїм владу й кожному працю свою, а воротареві звелів пильнувати. Тож пильнуйте,— не знаєте бо, коли прийде пан дому: увечорі, чи опівночі, чи як півні співатимуть, чи ранком. Щоб вас не застав, що спите, коли вернеться він несподівано. А що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте!” — Марка 13:23—37.

2. Чому зразкова молитва натякає пильність, і як церкви так званого Християнства ослабли надію на Царство?

² У попередніх статтях є поміщено багато доказу з нейтральних джерел, що церкви так званого Християнства не ,пильнували’. Згідно з Католицькою енциклопедією, вони послабили надію на Царство, кажучи, що „Царство Боже значить... Боже правління в наших серцях”, і таким чином обезнадіяли зразкову молитву або Господню Молитву. Однак, Нова британська енциклопедія каже: „Просьби в Господній Молитві містять у собі дуже турбуючі зловживання Божого Ім’я й волі, що Його Царство ще не прийшло”. Так, зразкова молитва містить у собі пильнування. Головно, яких подій християни мали сподіватись?

„Пильнуйте” — чого?

3. Чому християни не можуть ігнорувати час?

³ Уважно переглянути біблійні пророцтва про „Останні Події” точно виявляє те за чим християнам слід „пильнувати”. По-перше, вони не повинні забувати про час, бо Ісус Христос говорив про „призначений час”, якого знав тільки Його Отець. (Марка 13:32, 33, НС) Крім того, Ісус сказав Своїм учням, що „погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган”. (Луки 21:24) Очевидно, Ісус дав Своїм послідовникам цю інформацію для того, щоб допомогти їм пізнавати час кінця, бо це частина Його відповіді на запитання: „Учителю, коли ж оце станеться? І, яка буде ознака, коли має початися це?” — Луки 21:7.

4. На яку „ознаку” християни мали чекати?

⁴ Крім звертати увагу на час, християни також повинні чекати прошеної „ознаки”, про яку також згадується в Матвія 24:3 і Марка 13:4. Ця ознака, складаючись з багатьох рис — міжнародних війн, голоду, землетрусів, пошестей й переслідування правдивих християн — буде пов’язуватись із сповненням пророцтва про час, щоб пізнати той „рід”, який „не перейде” аж поки все те, що мало статись у час кінця дійсно відбудеться.— Луки 21:10—12, 32.

5. Як Христос міг бути з Його правдивими послідовниками протягом століть, але чи ж це все, що Він мав на думці, коли дав ознаку Своєї „присутності”?

⁵ Які важливі події пов’язані з „закінченням ладу” будуть оголошені бути цією ознакою? Ісусові учні запитали Його: „Яка буде ознака Твоєї присутності [грецьке, па·ру·сіʹя]?” (Матвія 24:3, НС) Що значитиме Христова „присутність”? Щось більше ніж тільки бути з Його правдивими послідовниками духовно, коли вони збирались разом або сповняли їхній обов’язок робити учнів. Він буде підтримувати Своїх послідовників у цей спосіб протягом століть. (Матвія 18:20; 28:18—20) Навіть теологи так званого Християнства признають, що слово „присутність” набирало спеціального значення. Новий міжнародний словник теології Нового Завіту каже: „Ідею про парусію тепер пов’язано з церковною надією на з’явлення Христа при кінці ери”. Спочатку до кінця, Християнське Грецьке Письмо заохочує християн жити в сподіванні присутності Христа.— Матвія 24:3, 27, 37, 39; Якова 5:7, 8; 2 Петра 3:3, 4; 1 Івана 2:28; Об’явлення 1:7; 22:7.

6. (а) Що присутність Христа значитиме для цього лукавого ладу? (б) Як Христова присутність впливатиме на помазаних християн, які померли, а також на тих, які ще живуть на землі?

⁶ Христова присутність значитиме нічого меншого ніж „закінчення ладу”. (Матвія 24:3; Марка 13:4) Це значитиме, що теперішній лукавий лад уже ввійшов у його „час кінця”, або „останні дні”. (Даниїла 12:4, 9; 2 Тимофія 3:1—5) Це значитиме, що Христос одержав від Свого Отця наказ царювати над землею ,серед Його ворогів’. (Псалом 110:2; 2:6—9; Об’явлення 11:15—18) Перш ніж Христос буде судити світ взагалі, то перше перегляне Свій власний збір і воскресить помазаних християн, померлих вірними. (1 Коринтян 15:21, 23; 1 Солунян 2:19; 3:13; 4:13—17; 2 Солунян 2:1) Христос призначить цих помазаних християн, ще живих на землі й вірно служачих, як Його „раба”, який тримається духовно пробудженим і постачаючий духовну „поживу своєчасно” над „усім Його маєтком”, або інтересами Царства на землі. (Матвія 24:45—47; Луки 12:42—44) Цей „вірний й розумний раб” мусить брати участь у й керувати всесвітнім проповідуванням „цієї доброї новини”, і ,тоді прийде кінець’.— Матвія 24:14.

7. Навіть протягом Христової присутності, на яку іншу ознаку християни мусили пильнувати, і чому вони мусять далі молитись про „прихід” Божого Царства?

⁷ Правдиві християни мусили „пильнувати” усього цього, бо це докаже, що вони живуть у час присутності Христа й „закінченні ладу”. Але, навіть протягом „часу кінця”, вони мусили пильнувати „ознаки Сина Людського”, Його „приходу”, щоб виконати суд проти лукавого ладу під владою Сатани. (Матвія 24:30, 44; Марка 13:26, 35; Луки 12:40; 21:27; 2 Солунян 1:7—10) Отже, хоч Христос уже буде ,присутній’ і Його Царство засноване, то Він і Його Царство таки ще мусять „прийти”, щоб „потовкти й покінчити” народи й царства світу Сатани. (Даниїла 2:44) Це пояснює чому, згадавши всі риси „ознаки” Його присутності, Христос додав: „Як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько”. (Луки 21:31) Так, навіть протягом присутності Христа, християни таки будуть молитись за приходом Божого Царства, і вони ще мусять „чекати” і „пильнувати” призначеного часу „кінця” і їхнього „визволення”.— Марка 13:7, 29, 32—37; Луки 21:9, 28.

Хто доказався ,пильнуючим’?

8. Повторіть усе те, чого християни чекали.

⁸ Ми вже довідались, що християни мусили жити в надії кінця „призначеного часу народам”. Вони мали чекати ,ознаки Христової присутності й кінця ладу’. Вони мали сподіватись воскресіння вірних помазаних християн і ясного ототожнення класу „вірного й розумного раба”, призначеного над земними справами Христового Царства. На закінчення, цей „раб” постачатиме духовну поживу, а також давати приклад у проповідуванні „цієї доброї новини про Царство по цілій залюдненій землі” перш ніж прийде „кінець”. „Ознака Сина Людського” з’явиться, коли Він „прийде”, щоб знищити злий лад Сатани.

9. Хто чекав закінчення „призначених часів народів”, і як Сіонська Вартова Башта допомогла християнам бути духовно пробудженими?

⁹ Хто ж „пильнував” за всім цим? Так рано як у 1876-му році, Чарлз Руссель з Пітсбургу, Пенсільванії, пильно чекав кінця „призначених часів народам”, або „часу поганам”. (Переклад короля Якова, анг.) Того року він надрукував статтю „Часи поган: коли вони закінчаться?” У статті він сказав, що „сім часів закінчаться у 1914-му році н.е.”. З 1880-го року далі ту саму інформацію було надруковано в Сіонській Вартовій Башті. У номері з березня 1880-го року було сказано: „,Часи поган’ будуть продовжуватись до 1914-го року, і тоді почне царювати небесне Царство”. Правда, дослідники Біблії, які писали ці статті у той час, не мали точного біблійного й історичного розуміння, що кінець тих „призначених часів народам” дійсно значитиме, так як ми розуміємо це сьогодні.a Важливим є те, що вони „пильнували” і допомагали співхристиянам бути духовно пробудженими.

10. Як розяснилось дійсне значення Христової „присутності”?

¹⁰ Та сама група дослідників Біблії, діючи спільно з Чарлзом Русселем і журналом Сіонською Вартовою Баштою, також допомогла щирим християнам зрозуміти, що Христова „присутність” буде невидима, і що Він не повернеться на землю, щоб царювати як людина. Постійно вони звертали увагу Господнім „челядникам” на світові події відносно „ознаки” присутності Христа й „часу кінця”.

11. (а) Чого повністю не розумілось у той час відносно земних царств і відносно „забрання” помазаних християн? (б) Як ми сьогодні краще розуміємо Даниїла 2:44 і 1 Солунян 4:15—17?

¹¹ Правда, вони вірили, що заснування Царства на небі значитиме раптове знищення земних царств, і що помазані християни будуть „забрані” приєднатись до померлих помазаних християн, які воскреснуть у той час Христової присутності. (2 Солунян 2:1) Але їх не слід винити за те, що вони повністю не розуміли, що ще мусить відбутись велике збирання людей від початку до кінця сповнення Даниїла 2:44, або що „забрання” згадане в 1 Солунян 4:15—17 значить негайне воскресіння помазаних, які вмирають, коли почнеться перше воскресіння? — 1 Коринтян 15:36, 42—44; Римлян 6:3.

12. (а) Що Христос сподівався Його вірний „раб” буде робити, коли Він прийде, щоб перевірити всіх вірних, і кого Він знайшов роблячи це? (б) Що вірний „раб”-клас продовжував відтоді робити?

¹² Ми розуміємо все це сьогодні, завдяки випромінюваного пролитого світла на Боже Слово, з допомогою класу „вірного й розумного раба”. (Приповістей 4:18) Відносно того „раба”, Ісус сказав: „Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них? Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його”. (Матвія 24:45—47) Коли коронований Господь Ісус перевіряв Своїх челядників у 1919-му році, то знайшов християн взаємодіючих з журналом Вартовою Баштою, які вірно старались „пильнувати” з допомогою „своєчасної поживи”. Аж до цього дня, той „раб”-клас вірно постачав духовну поживу, щоб „челядники” Господні з їхніми друзями могли „вважати, чувати”.— Марка 13:33.

Пильність чи лінивість?

13. Які запитання критикуючі Свідків Єгови повинні запитати себе?

¹³ Вкоріненим церквам так званого Християнства та іншим людям легко критикувати Свідків Єгови за те, що деколи їхні видавництва говорили, що деякі події можуть відбутись у якийсь час. Але, чи ж це не погоджується з Христовим наказом, щоб „пильнувати”? (Марка 13:37) З другого боку, чи ж церкви так званого Християнства заохочували християнську пильність навчаючи, що Царство було „Боже правління в наших серцях”? Краще, чи ж вони не заохочували духовну лінивість вірячи, що „кінець” не мав „значення” або був „незначним міфом”? Чи ж відступники, які кажуть, що „останні дні” почались у свято П’ятидесятниці й тягнулись через цілу християнську еру, допомагають людям пильнувати? Краще, чи ж вони не спонукали в них духовну сонливість?

14. Які є приклади вірних слуг Єгови в минулому, які занадто бажали сповнення Божих намірів?

¹⁴ Правда, декотрі надії, які здавалось біблійна хронологія підтримувала, не сповнились у сподіваний час. Але, чи ж це не краще робити деякі помилки, тому що надмірно жадали сповнення Божих намірів, аніж заспати духовно щодо сповнення біблійного пророцтва? Чи ж Мойсей не помилявся на 40 років стараючись передчасно усунути страждання ізраїльтян? (1 Мойсеєва 15:13; Дії 7:6, 17, 23, 25, 30, 34) Чи ж Христові апостоли не занадто прагнули передчасного заснування Царства, нічого й не згадуючи про те, що вони зовсім не розуміли, дійсного значення того Царства? (Дії 1:6; порівняйте з Єв. Луки 19:11; 24:21.) Чи ж помазані християни в солунському зборі терплячо не чекали „присутності нашого Господа Ісуса Христа” і „дня Єгови”? — 2 Солунян 2:1, 2.

15. Які приклади показують, що це по-біблійному звертатись до хронології вираховувати час на сповнення Божих намірів, і чого багато вірних слуг Єгови, в минулому а також тепер, благали?

¹⁵ В основному немає нічого небіблійного звертатись до хронології, щоб довідатись „призначеного часу” на сповнення Божих намірів. (Авакума 2:3) Даниїл вирахував час в якому мало закінчитись спустошення Єрусалима. (Даниїла 9:1, 2) Вірний останок євреїв у першому столітті сподівався приходу Месії, тому що з пророцтва вирахував час кінця тієї ери. (Даниїла 9:25; Луки 3:15) Ще до 1914-го року християни, пізно в 19-му столітті й спочатку 20-го сподівались правління Божого Царства, тому що вирахували час закінчення „призначених часів народам”. (Луки 21:24; Даниїла 4:16, 17) Отже, зрозуміло чому звертались до інших діб у Біблії з наміром дізнатись, коли довгоочікуавні надії обернуться в дійсність. Вірні слуги Єгови в минулому вигукували: „Аж поки, о Господи [Єгово, НС]?” — Ісаї 6:11: Псалом 74:10; 94:3.

Чому бути „готовими”?

16. (а) Чи Марка 13:32 значить, що ми не повинні цікавитись щодо того, коли прийде кінець? (б) Яку „ознаку” вже можна бачити, але якої іншої „ознаки” ми ще чекаємо?

¹⁶ Оскільки Ісус ясно каже, що жодна людина не може знати „того дня” або „години”, коли Отець дасть наказ Своєму Синові ,виступати’ проти лукавого ладу Сатани, то дехто можливо питає: ,Чому це таке негайне жити в сподіванні кінця?’ Це дуже негайне, тому що майже одним духом, Ісус додав: „Уважайте, чувайте... пильнуйте”. (Марка 13:32—35) Ще від 1914-го року можна було бачити „ознаку” Ісусової парусії. Тепер ми чекаємо „ознаки Сина Людського”, коли Він ,приходить’ як Губитель Єгови.

17, 18. (а) Чому Ісус наказав християнам у першому столітті втікати з Єрусалима, коли побачать ознаку його неминучого знищення? (б) Чому це небезпечно робити неправильні висновки про негайність нашого часу?

¹⁷ Коли у першому столітті Ісус дав іудейським християнам ознаку по якій вони пізнають, що вже настав час утікати з Єрусалима, то настійно вимагав негайної дії. (Луки 21:20—23) Але чому ж така негайність, беручи до уваги, що протягнулось майже чотири роки від появлення ознаки в 66-му році н.е., а дійсного знищення Єрусалима в 70-му році н.е.? Ісус знав, що коли б вони барились, то будуть відкладати втечу, й зрештою римська армія захопить їх.

¹⁸ Подібно сьогодні, це було б дуже небезпечно для християн робити неправильні висновки про негайність нашого часу й сумніватись близькості кінця.

19. Яку пересторогу дали Петро й Ісус?

¹⁹ Парусія, або присутність Христа вже тягнеться 71 років, і Його „прихід” на „день Єгови”, щоб знищити світ Сатани скоро наступає. Апостол Петро сказав, що цей день „прибуде, як злодій вночі” і додає, що ми повинні ,чекати й пам’ятати присутність дня Єгови’. (2 Петра 3:10—12) Ісус також перестеріг: „Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано... тож пильнуйте”.— Луки 21:34—36.

20. За що ми повинні бути вдячні, і як правильна християнська пильність охоронятиме нас?

²⁰ Які щасливі й вдячні Свідки Єгови повинні бути за те, що вірний й пильний „раб”-клас тримав їх духовно пробудженими! Правильна християнська надія охоронятиме нас протягом цих небезпечних „останніх днів” і спонукає нас запопадливо проповідувати „цю добру новину про Царство”. Внаслідок цього ми будемо допомагати ще іншим людям пильнувати й пережити у той Новий Лад, у якому „праведність домуватиме”.— 2 Тимофія 3:1—5; Матвія 24:14; 2 Петра 3:13.

[Примітки]

Чи можете пригадати?

◻ Чому християнам не слід ігнорувати біблійної хронології?

◻ Якого спеціального значення набирало слово „присутність”?

◻ Чому це ще правильно молитись за приходом Божого Царства?

◻ Як би ви відповідали тим, які критикують Свідків Єгови в справах хронології?

◻ Чому це небезпечно робити неправильні висновки про негайність наших часів?

[Рамка на сторінці 18]

Те за чим християни мали пильнувати

Кінця „призначених часів тих поган”.— Луки 21:24.

„Ознаки” присутності Христа „і закінчення ладу”.— Матвія 24:3 до 25:46.

Ясного ототожнення класу „вірного й розумного раба”.— Матвія 24:45—47.

„Ознаки Сина Людського”, коли Він ,прийде’ виконати суд Єгови.— Матвія 24:30.

[Ілюстрація на сторінці 17]

С. Т. Руссель з його колегами пильнували