Що сталося з християнським пильнуванням?
„А ЩО вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте”. Ті слова Ісуса Христа вже протягом багатьох століть звучали в ушах щирих християн. Але скільки ушей членів Римсько-католицької, Східно православної або головних Протестантських церков звертають увагу на цю збуджуючу пересторогу? — Марка 13:37.
Чому християни мусять пильнувати? Ісус був сказав: „Тож пильнуйте,— не знаєте бо, коли прийде пан дому:.. Щоб вас не застав, що спите, коли вернеться він несподівано”. (Марка 13:35, 36) Отже, Ісусові учні мусили пильнувати приходу їхнього Пана, Христа.
Який же був намір Ісусового приходу? Його наказ пильнувати був частиною Його відповіді на критичне запитання Його учнів: „Яка буде ознака Твоєї присутності й закінчення ладу [„кінця світу”, Переклад короля Якова, анг.]?” (Матвія 24:3, НС) Так як читаємо в іншому Євангелії, Христос, давши ознаку складаючись з багатьох подій, сказав: „І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із силою й великою славою! Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення... Як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько”.— Луки 21:27—31.
Добрі причини на пильність
Таким чином, Ісус Христос дав Своїм учням добрі причини, чому вони повинні духовно пильнувати на сповнення тієї „ознаки”. Це значитиме, що їхній Пан буде невидимо ,присутній’, бо коли б Його присутність була фізична, видима, то не було б потрібно ознаки. Але Його духовна присутність також значитиме, що цей лукавий „світ”, або „лад”, уже ввійшов у його „закінчення”, або час кінця. І для християн, це значитиме, що їхнє ,визволення вже наближається’. Так, це значитиме, що „Боже Царство вже близько”.
Чи ж це не є сама суть християнської надії? Чи ж це не річ за якою всіх християн навчено молитись, тобто: „Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”? (Матвія 6:9, 10) Чи ж це не логічно для католиків, які повторюють „Отче наш” або членам інших церков, які кажуть Господню молитву, пильнувати, щоб їхні молитви сповнились? Або чи може бути, що навчання їхніх церков уже зруйнувало більшість значення тієї молитви, і вони вже мало мають за чим пильнувати?
Чому багато людей вже не пильнують
Християни мали пильнувати ознаки Христової присутності (грецьке, па-русіʹя, перекладене „прихід” у багатьох перекладах Біблії). Чому? Бо це значитиме, що Царство Боже, їхнє власне визволення, і кінець „світу”, або теперішнього злого „ладу”, уже близько. Різні церкви так званого Християнства повинні були допомагати їхнім членам духовно пильнувати, щоб, коли вернеться їхній Господь, не застав їх, що вони сплять. Чи церкви сповнили їхній обов’язок у цьому значенні?
Один довідник каже: „З перебігом часу, коли не було парусії, то церква почала відкладати її все дальше й дальше в майбутність, так що зрештою рискувала зовсім покинути її як догмат віросповідання”.— Новий міжнародний словинк теології Нового Завіту.
І дійсно так сталось. Церкви так званого Християнства перестали пильнувати, так як Ісус був наказав Своїм учням робити. Вони вже не чекають Христової присутності й приходу Божого Царства. Вони відрадились від чекання на „закінчення ладу”, або „кінця світу”.
Французька однотомна енциклопедія КЮІД 1984 рік пояснює сучасне віросповідання релігій відносно кінця світу. Під заголовком „Характеристики Католицької релігії”, енциклопедія каже: „Здається, церква пояснює кінець світу бути особисте випробовування кожної людини яке вона переносить коли вмирає”. Розширяючи проблему, Нова британська енциклопедія каже: „Більш авторитетні християнські церкви виключають есхатологію [сукупність релігійних вчень про „Останні Події”] бути незначним або маловажним міфом”.
Отже, яка ж є дивуюча або неминуча відповідь на запитання „Що сталось з християнським пильнуванням?” Його придушили „більш авторитетні християнські церкви”, тобто, Римсько-католицька, Східно-православна, а також авторитетні Протестантські церкви. Хоч це не слід винуватити членів цих релігій, бо багато цих таки можливо цікавляться знати, як і чому їхня церква відступила від християнської надії на Христову присутність, на прихід Божого Царства й кінця теперішнього лукавого ладу. У наступній статті переглянемо деякі історичні факти, які довели до цього стану.