Ісус — хто Він такий?

МАЛО є світських відомостей про Ісуса. Про відомості в яких говориться, про Ісуса Британська енциклопедія каже: «Ці незалежні доповіді є доказом на те, що в давнину навіть противники християнства ніколи не сумнівались історичності Ісуса, яку перший раз заперечували на невідповідній підставі, кілька авторів при кінці 18, протягом 19, і на початку 20 століть».

Запитайте ж себе, Якщо Ісус міфічний, то чи це логічно вірити, що цей факт відкрили б аж у 18 столітті? Не забувайте також, що тепер понад мільярд людей заявляють себе бути Ісусовими послідовниками. Неможливо заперечити впливу Його навчань на культуру, освіту, і уряди — на весь хід світової історії. Чи ж це логічно вірити, що такий вплив здійснювався б тільки міфом?

Якщо засновник Ісламу, арабський пророк Мухаммед, був дійсною особою, то яка ж причина вірити, що Ісус Христос, засновник християнства, не був? Правда, Він жив близько 600 років перед Мухаммедом, але зверніть увагу на те, що засновник буддизму, Сіддхартха Гаутама — Будда, або «Умудрений» — є з ранішого походження, понад 500 років перед Ісусом. Якщо Будда був дійсною особою, то чи ж є якась здорова причина вірити, що Ісус не був?

Німецький історик і археолог, Ганс Ейнсле, пише що єврейський історик Йосип Флавій, римські письменники Светоній і Пліній, а зокрема римський історик Таціт «усі підтверджують історичність Ісуса й головні дані Його життя».

Щось більше ніж звичайна людина?

Ісус Христос існував — але як? Декотрі люди кажуть, що Він був тільки звичайною людиною. Вони визнають, що Він мусив бути дуже розумний, і завжди говорив правду. Навіть Його вороги в першому столітті погоджувались з цим, кажучи: «Учителю, знаємо... на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво» (Марка 12:13, 14).

Проте, інші люди доходять, до висновку що Ісус не був тільки звичайною людиною. Чому? По-перше, Він виконував діла неможливі звичайній людині виконувати. Наприклад, чи ви вже чули про якусь людину, щоб ходила на воді, перемінювала воду на вино, або нагодувала близько 5000 осіб двома маленькими рибами й п’ятьма ячмінними хлібами, сціляла сліпих або воскрешала померлих? (Матвія 14:25, 26; Марка 8:22-25; Івана 2:1-11; 6:1-13; 11:30-44).

Ісус також міг викривати те що звичайні люди не можуть. Коли одна жінка призналась, йому що в неї мужа немає, то Ісус відповів: «Ти добре сказала: Чоловіка не маю. Бо п’ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер,— не муж він тобі». Здивована жінка дійшла до цього висновку: «Бачу, Пане, що Пророк Ти» (Івана 4:16-19). Приклад Ісусової чудової передбачливості Петрового відрікання від Нього, дивіться Луки 22:31-34, 54-62.

Ісус мав надзвичайну владу. Люди «дивувались науці Його, бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники» (Марка 1:22). Крім того, Ісус дав «дванадцятьом Своїм учням... [владу] над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку» (Матвія 10:1).

Чи ж годиться вірити цим доповідям?

«Почекайте хвилинку,— ви мабуть кажете. — Чи ж не можливо що ці деталі про Іуса перебільшені?» Ні, Ф. Ф. Брус, відставний професор біблійної критики й тлумачення з Манчестерського університету, пише: «Звичайно, неможливо доказати історичним доводом правдивість кожної деталі давнього писання, будь-воно біблійне чи небіблійне. Довіряти вірогідності письменника вистачає. Якщо можливо встановити його достовірність, то правдоподібно деталі теж будуть правдиві... Тому що християни одержали Новий Завіт як священна література не робить його менш історичним».

Всі доводи доводять до висновку, що письменники євангелія заслуговують нашого довір’я. Незважаючи на те, що в них деталі деколи інакше описуються, то вони таки не суперечать одні одним. Наприклад, два свідки аварії не суперечать один одному коли один каже, що червона автомашина зліва вдарила зелену, тоді як інший каже, що Мерседес-Бенц зпівдня вдарив Рено, що їхало в північну сторону. Тому що Євангелія різняться малими деталями, то це є переконливим доказом їхньої правдивості. Коли б письменники мали на увазі обманити людей повірити міфові, то узгоджували б свої писання.

Навіть Ісусові вороги погоджувались, що доповіді про Нього були правдиві. Читаємо так: «Привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий. І як демон був вигнаний, німий заговорив... Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів» (Матвія 9:32-34). Фарисеї не заперечували, що Ісус виконав чудо. Вони тільки не приписували Його спроможність робити це діянням операції Божого святого духа.

Додатковий доказ правдивості доповідей про Ісуса є те, що коли застосовуємо принципи Його навчання, то вони діють. Успішне й щасливе життя буває із застосування тих принципів. Крім того, багато Ісусових пророцтв про майбутність, у 24 розділі Матвія, 13 розділі Марка, і 21 розділі Луки, сповнились у наш час.

Ісус — «Єгова Старого Завіту»?

Очевидно, Ісус не був звичайною людиною. Він був єдиний в Своєму роді тому що, так як Біблія каже, втішався життям на небі перед Його прибуттям на землю (Івана 6:38, 62). Тому то Його знання й спроможність були багато вищі ніж знання й спроможність звичайних людей. Це пояснює Його чуда й видатну мудрість.

Але чи Ісусове існування перед Його прибуттям на землю значить, що Він був Богом? Один шкільний підручник заявляє що був, кажучи: «Кожного разу, що Ісус говорив про Себе як „Я є“ ... то ототожнював Себе з Єговою в Старому Завіті». Чи це правда?

Згідно з католицьким Перекладом Хоменка, у 2 Мойсеєвій 3:13, 14, Мойсей запитав: «Як прийду ж оце я до синів Ізраїля і скажу до них: Бог батьків ваших прислав мене до вас, а вони запитають мене: Як йому на ім’я? — то що мені їм відповісти? І промовив Бог до Мойсея: „Я той, хто є“. І додав: Так промовиш до синів Ізраїля: „Я — є“ післав мене до вас». Про цей текст, П’ятикнижжя й Гафтори (давньоєврейський текст з англійським перекладом і розясненням, редагований доктором Й. Г. Гертзом) каже що висловом «Я той, хто є... підкреслюється активна маніфестація Божого існування». Цей титул або Ім’я Бога дуже відповідний тому що, вивівши ізраїльтян з неволі Єгипетської, Бог виявить Своє існування заради Свого народу в дуже видатний спосіб. Гертз каже, що «більшість сучасних письменників погоджуються з Раші [видатний французький коментатор про Біблію й Талмуд у середньовіччі] коли перекладають „Буду тим чим буду“». Це погоджується із Перекладом Нового Світу, де каже: «ДОКАЖУСЯ БУТИ ТИМ ЧИМ ДОКАЖУСЯ БУТИ».

В Івана 8:58, Переклад Хоменка знову перекладає Ісусові слова «Я є» стосовно до Нього, коли Він говорить про Себе, кажучи, «Ніж був Авраам, Я є». Але цей вислів інакший від вислова в 2 Мойсеєвій 3:14. У цьому вірші Ісус не каже, що це Його ім’я або титул. Він тільки пояснює Своє існування перед Його прибуттям на землю. Тому то, Переклад Нового Світу, правильніше перекладає Івана 8:58 так: «Перед народженням Авраама, Я вже був».

Ясно, немає жодної біблійної основи казати, що Ісус є Єговою в Святому єврейському Письмі. Навіть вищецитований шкільний підручник признає: «Христове існування перед Його народженням у Віфлеємі, саме собою, не доказує, що Він був Богом (Він міг існувати як ангел)». Дійсно, це те що Біблія вчить. Перед Його прибуттям на землю, Ісус був «богом», або божественним, а не Богом (у англійській мові пишеться з артиклем), всемогутнім Богом Єговою (Івана 1:1-3; 1 Солунян 4:16).

Якщо Ісус не є Богом, то хто Він такий?

[Ілюстрації на сторінці 5]

Ісусові чуда є доказом на те, що Він не був звичайною людиною.