«Величезним виявилося Його милосердя»

ЯК РОЗКАЗАВ ХОСЕ ВЕРГАРА ОРОСКО

Чи думаєте, що на 70-му році життя можна знову заохотитись до якоїсь діяльності? Так сталось зі мною понад 35 років тому.

Завдяки милосердю Єгови від 1972 року я служив наглядачем і повночасним піонером у зборі Свідків Єгови в Ель-Каррізал у штаті Халіско, Мексіці. Давайте розкажу вам трохи про моє походження.

Я НАРОДИВСЯ 18 серпня 1886 року в штаті Мічоакан, Мексіці. Тому що мій батько був масоном, то наша родина не ходила до католицької церкви й не брала участі в будь-яких католицьких релігійних святкуваннях, і в нашому домі не було релігійних образів.

Коли мені було 16 років, батько поїхав у США на працю, але перше зробив розпорядок, щоб один чоловік навчив мене якогось ремесла. Однак через два роки цей чоловік брав мене в місто Мехіко, щоб тренуватись у військовому училищі. Потім я почав кар’єру в мексіканському війську.

В армії і після

Я брав участь у боях Мексіканської революції, що почалася в 1910 році. Всі юнаки в училищі підтримували революціонера Франсіско І. Мадеро, який протидіяв диктатурі Порфірйо Діаза. Ми підтримували Мадеро аж до його смерті в 1913 році, а тоді від 1915 до 1920 року Бенустяно Карранза, президента республіки. Нас називали Карранзістами.

Чотири рази я пробував звільнитися з армії, але без успіху. Нарешті я залишив армію і став біженцем. Внаслідок цього, батька, який вернувся до Мексіки, ув’язнили. Одного разу, удаючи із себе батькового племінника, я відвідав його в тюрмі. Ми листувалися на малих клаптиках паперу, щоб вартові не чули нас. Я з’їв папір, щоб не виявилась моя тотожність.

Як батька звільнили з тюрми, він відвідав мене й попросив мене здатися владі. Я здався і на здивовання генерал не арештував мене. Замість того він подав мені думку, щоб я переселився в США. Я згодився на це й жив там від 1916 до 1926 року.

У 1923 році я одружився з мексіканською жінкою, яка також жила в США і навчився будівництва. Ми усиновили малу дівчину. Коли їй було 17 місяців ми вернулися до Мексіки й оселилися в Халпі, штаті Табаско. Тоді почалось повстання Крістеро, що тривало від 1926 до 1929 року.

Прихильники Крістеро переконували мене приєднатися до них. Проте ми вирішили втекти до штату Агуаскальєнтес і жили в різних місцевостях Мексіканської республіки, а 1956 року оселилися в Матаморосі, штат Тамауліпас. Там я почав працювати наглядачем новобудови.

Зміна в моєму житті

Відтоді моє життя почало змінюватися. Дочка одружилася й жила за кордоном у Браунсвіллі, Техас, США, інколи відвідувала нас. Одного разу вона сказала: «Тату, багато родин саме тепер збираються в залі зборів. Давайте підемо і подивимось, що там таке». Це був конгрес Свідків Єгови. Дочка, зять, внук, дружина й я пілши на конгрес і були присутніми протягом чотирьох днів.

З того часу ми почали ходити на християнські зібрання Свідків Єгови. Я прогресував духовно в Мексіці, а моя дочка — в США. Незабаром я почав розказувати співробітникам біблійні правди, яких навчився. Я одержував десять примірників кожного номера Вартової Башти й Пробудись! і роздавав їх робітникам на роботі. П’ять робітників у конторі, три інженери й дехто з інших робітників стали Свідками.

Я охрестився в річці 19 грудня 1959 року і ой, як зимно було того дня! Усі, хто охрестились тоді, захворіли, тому, що вода була надзвичайно зимна. Дочка охрестилася раніше, а дружина, хоч ніколи не охрестилася, навчилася біблійної правди й дуже співробітничала з нами.

Повночасне служіння

Я почував себе зобов’язаним Богові за його милосердя, отже, в лютому 1962 року, у 75 році мого життя, почав повночасне служіння як піонер. Кілька років пізніше, у 1968 році, дружина померла. Я хотів служити в іншій країні, але тому що вже постарівся, брати вважали, що це не було б цілком добре. Однак у 1970 році мене призначили служити піонером у Колотлані, в штаті Халіско; в якому був малий збір.

У вересні 1972 року районний наглядач навів на думку, щоб я переселився в мале містечко Ель-Каррізал недалеко Колотлана. У листопаді того року організували збір у тому містечку і мене призначили служити старшим. Хоч те містечко було дуже відокремлене, то на зібрання в зборі прибувало до 31 особи.

Незважаючи на мої літа, я ще активно служу, і допомагаю людям проаналізувати їхні переконання. Наприклад, перебираючи чотки, щирі католики повторюють молитву Богородице діво: «Богородице діво, повна ласки, Господь з тобою». І далі: «Богородице діво, Мати Божа». Я питаю їх: «Як це можливо? Якщо тільки Бог є спасителем Марії, то як же Він може бути її сином?»

Мені вже 105 років і я майже 20 років служу старшим і повночасним піонером у Ель-Каррізал, Халіско. Я відчуваю, що завдяки Божій волі я живу так довго, тому що цим чином можу компенсувати змарнований час коли не служив Йому.

Я навчився, що ми повинні довіряти тому, що наш Найвищий Суддя завжди дивиться на нас із Свого праведного престолу й постачає нам усе потрібне. Так як каже в Псалмі 117:2 (НС): «Величезним виявилося Його милосердя до нас».