Іспанська Біблія бореться за виживання

ОДНОГО дня в жовтні 1559 року близько 200 000 іспанських католиків зібралось у північному місті Вальядолід. Центром уваги було аутодафе, на якому «дві жертви були живцем спалені, десятьох було повішено». Ці жертви були «єретиками».

Відомий молодий король Філіп II безпосередньо здійснював контроль за подіями. Коли засуджений чоловік благав милосердя, король різко заперечив: «Якщо б мій власний син був таким негідником як ти, я власноручно приніс би оберемок хмизу, щоб спалити його». Який же злочин учинила ця нещасна жертва? Ця людина просто читала Біблію.

У той час апарат католицької інквізиції знаходився в андалуському місті Севілья. Там група монахів монастиря Сан Ісідро дель Кампо щойно отримала таємну партію Біблій на іспанській мові. Чи донощики видали їх? Ті, котрі зрозуміли, що їм загрожує смертельна небезпека, втекли з країни. Але 40 особам, які залишилися, не пощастило, і вони були спалені на ганебному стовпі. Серед них був чоловік, котрий таємно провіз Біблії в країну. Іспанія XVI століття була небезпечним місцем для читачів Біблії — мало хто уникнув лап інквізиції.

Серед тих небагатьох був колишній монах Касйодоро де Рена (1520—1594). Він втік у Лондон, але і там не міг відчувати себе в безпеці. Інквізиція призначила нагороду за його голову, і посол Іспанії при англійському королівському дворі складав плани, щоб заманити його на територію, яку контролювала Іспанія, всіма правдами й неправдами. Незабаром через фальшиві обвинувачення в перелюбстві й мужолозтві він був змушений виїхати з Англії.

З обмеженими засобами й постійно зростаючою сім’єю, яку треба було утримувати, спочатку він знайшов притулок у Франкфурті. Потім пошук релігійного притулку запровадив його у Францію, Голландію і, кінець кінцем, у Швейцарію. Однак протягом усього цього часу він постійно був зайнятий. «Крім часу, коли я був хворий або подорожував,.. то не розлучався з пером»,— пояснив він. Рена багато років перекладав Біблію на іспанську мову. Друкування 2600 Біблій Рена врешті розпочалось 1568 року в Швейцарії і закінчилось 1569 року. Однією з видатних рис перекладу Рена було вживання Іеоуа (Єгова), а не Сеньйор, там де знаходиться тетраграмат — чотири єврейські букви Божого особистого імені.

Іспанська Біблія в процесі творення

Парадоксальним є те, що в той час, коли завдяки винаходові друкарського пресу Біблія поширювалася по всій Європі, то в Іспанії вона стала рідкістю. Не завжди було так. Протягом століть Біблія була найбільш розповсюдженою іспанською книгою. Рукописні Біблії були доступні латинською мовою і протягом декількох століть навіть готською. Один історик пояснив, що протягом середньовіччя «Біблія — як джерело натхнення і авторитет, як мірило віри й поведінки — була більш відомою в Іспанії, ніж у Германії або Англії». Різноманітні біблійні історії, Псалтирі (або Псалми), словники пояснень, моральні оповідання і подібні праці стали книгою найбільшого попиту епохи.

Навчені переписувачі ретельно відновлювали виняткові біблійні рукописи. Хоч для 20 переписувачів був потрібен цілий рік, щоб виписати тільки один першокласний рукопис, багато латинських Біблій і тисячі коментарів про латинську Біблію поширювалися в Іспанії XV століття.

Крім того, коли іспанська мова почала розвиватися, виникало бажання придбати Біблію рідною мовою. Ще на початку XII століття Біблія була перекладена романською, або ранньою іспанською,— мовою, якою, в загальному, розмовляли люди.

Недовговічне відродження

Але відродження не тривало довго. Коли вальденси, лоларди й послідовники Гуса застосовували Святе Письмо, щоб захищати свої вірування, то зустріли швидку і сильну протидію. Католицька влада дивилися на читання Біблії з підозрою і нові переклади мовою народу відразу засуджували.

Католицький Тулузський собор (Франція), котрий зібрався 1229 року, проголосив: «Ми забороняємо будь-якому мирянинові мати книги Старого і Нового Завіту, перекладені мовою народу. Якщо якась побожна особа бажає, то може мати Псалтир або Требник [книга гімнів і молитов],.. але ні в якому разі не повинна мати вищезгадані книги, перекладені романською мовою». Через чотири роки Яків I Арагонський (король великої території Піренейського півострова) дав тільки вісім днів для тих, хто мав Біблію мовою народу, щоб передати її місцевим єпископам на спалення. Невиконання цього наказу чи то духовною особою, чи світською, накликало б на власника підозру в єресі.

Незважаючи на ці оголошення, яких не завжди ретельно дотримувалися, декотрі іспанці протягом пізнішого періоду середньовіччя усе ж таки могли похвалитися тим, що мали романську Біблію. Це раптово закінчилося тоді, коли 1478 року було засновано іспанську інквізицію під керівництвом королеви Ізабелли й короля Фердінанда. У 1492 році лише в місті Саламанка було спалено 20 безцінних рукописних Біблій. Залишились уцілілими тільки ті романські біблійні рукописи, які знаходилися в особистих бібліотеках короля або небагатьох впливових вельмож, які були поза підозрою.

Протягом наступних двох століть у Іспанії видавалася тільки одна офіційна католицька Біблія — крім латинської «Вульгати» — «Комплютенсіан поліглот» — перша багатомовна Біблія, видання якої фінансував кардинал Сіснерос. Безсумнівно, це була праця вченого не писана для звичайної людини. Було зроблено тільки 600 примірників і лише декілька осіб могли розуміти її, тому що її писано єврейською, арамейською, грецькою та латинською мовами — не іспанською. Крім того, вона продавалась за надмірну ціну — три золотих дукати (шестимісячної платні звичайного робітника).

Іспанська Біблія іде в підпілля

На початку XVI століття іспанський «Тіндаль» з’явився в особі Франсіско де Енсінас. Він був сином заможного іспанського землевласника і тоді, коли ще був молодим студентом, почав перекладати Святе грецьке Письмо іспанською мовою. Потім він надрукував переклад у Нідерландах і 1544 року хоробро старався здобути королівський дозвіл для її розповсюдження в Іспанії. Імператор Іспанії Карл I в той час був у Брюсселі, й Енсінас використав цю нагоду, щоб прохати королівського дозволу здійснити свій план.

Незвичайна розмова між двома чоловіками може бути описана наступними словами: «Що то за книга?»,— запитав імператор. Енсінас відповів: «Це частина Святого Письма, яка називається Новий Завіт».— «Хто є автором книги?» — запитав той. «Святий дух»,— відповів Енсінас.

Імператор дозволив видання, але з однією умовою: його особистий сповідник, іспанський монах, також має поставити знак схвалення. На жаль, Енсінас не отримав такого схвалення, і незабаром інквізиція кинула його у в’язницю. Через два роки він зміг втекти з тюрми.

Через декілька років у Венеції (Італія) було надруковане виправлене видання цього перекладу, і власне це видання Святого Письма Хуліян Ернандес таємно перевіз в іспанське місто Севілья. Але його схопили й після двох років тортур і ув’язнення стратили з іншими співдослідниками Бібліїa.

На Тридентському соборі (1545—1563) католицька церква повторила своє засудження перекладачів Біблії рідною мовою. Було видано перелік заборонених книжок, в який входили всі ті переклади Біблії, що видані без церковного схвалення. Насправді це означало, що всі Біблії рідною іспанською мовою були проголошені незаконними, і тільки мати Біблію, могло бути підставою дпя страти.

Через декілька років після опублікування перекладу Рена, Сіпріано де Валейра, інший колишній монах, який врятувався від лютої інквізиції в Севільї, переробив його. Цей переклад надрукували в Амстердамі 1602 року й декотрі примірники привезли в Іспанію. Оригінали й виправлені переклади Біблії Рена-Валера все ще є найбільш поширеними серед іспанських протестантів.

Урвалася загата заборони

Зрештою, 1782 року інквізиційний трибунал видав наказ, що Біблія може видаватися тільки в тому разі, коли вона містить примітки про історію і догми. У 1790 році католицький єпископ Сеговії, Феліпе Сіо де Сан Міґел, переклав Біблію на іспанську мову з латинської «Вульгати». На жаль, вона була дорогою — 1300 реалів, занадто висока ціна на той час,— і настільки незрозуміло сформульована, що один іспанський історик писав про неї, як про «дуже невдалу».

Через декілька років іспанський король Фернандо VII наказав єпископу Асторгу Феліксу Торес Амат зробити удосконалений переклад, який також був би оснований на латинській «Вульгаті». Цей переклад вийшов 1823 року і став ширше розповсюдженим, ніж переклад Сіо. Проте оскільки він не базувався на оригінальній єврейській та грецькій мовах, то містив хиби, як звичайно трапляється в перекладі з перекладу.

Незважаючи на ці досягнення, церква і державні керівники все ще не вважали, що звичайні люди повинні читати Святе Письмо. Коли Джордж Борров, представник Британського й закордонного біблійного товариства, у 1830 роки попросив дозволу надрукувати Біблію іспанською мовою, то державний міністр Мендісабал сказав йому: «Мій шановний добродію, нам потрібні не Біблії, а зброя та порох, щоб нею підкоряти повстанців і більш за все — гроші, щоб утримувати військо». Борров почав перекладати Євангелію від Луки мовою іспанських циган і 1837 року був ув’язнений за свої зусилля!

Зрештою стримати цього потоку вже було неможливо. У 1944 році іспанська церква надрукувала свій перший переклад Святого Письма, зроблений з оригінальних мов — 375 років після перекладу Касйодоро де Рена. Це був переклад католицьких вчених Накара і Колунга. Потім, 1947 року, з’явився переклад Бовера. Відтоді вже полинув потік іспанських перекладів Біблії.

Запевнена перемога

Хоч протягом століть іспанська Біблія боролася за виживання, зрештою перемогла. Велична жертва доблесних перекладачів, таких, як Рена, не була даремною. Чи багато людей, котрі купляють Біблію сьогодні, задумуються про час, коли мати Біблію було заборонено?

Сьогодні в Іспанії та в іспаномовних країнах Біблія — це книжка найбільшого попиту і вже є багато її різних перекладів. Серед них такі, як: «Версіон Модерна» («Сучасний переклад», 1893), який послідовно вживає Боже ім’я Єгова; Біблія «Видання Полін» (1964 року), яка вживає ім’я Яве в Святому єврейському Письмі; «Нуева Бібліа Еспаньйола» («Нова іспанська Біблія», 1975), яка, на жаль, не вживає ні Єгова, ні Яве; «Традуксьйон дел Нуево Мундо» («Переклад Нового Світу Святого Письма», 1967), виданий Товариством Вартової Башти, який вживає Єгова.

Кожного тижня Свідки Єгови навідуються до домів мільйонів іспаномовних людей, щоб допомогти їм цінити вартість Святої Біблії — книги, вартої, щоб вмерти за неї, і книги, вартої, щоб жити згідно з нею. Насправді, історія боротьби іспанської Біблії за виживання є ще одним доказом того, що «Слово... нашого Бога повіки стоятиме!» (Ісаї 40:8).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 10]

Був зроблений «Комплютенсіан поліглот», якого можна без труднощів оглядати. (Дивіться сторінку 8).

[Відомості про джерело]

З ласки Biblioteca Nacional (Мадрід, Іспанія)