Ви можете подолати розчарування!
РОЗГЛЯНЬМО, в якому сумному становищі є певний 23-літній чоловік. Він має тільки обмежену освіту і працює за мінімальну заробітну плату. Думки про одруження і приємне життя здаються йому неймовірними. Не дивно, що його мати говорить: «Він дуже сумний та розчарований». Становище цього молодого чоловіка є типовим для мільйонів інших. З тої чи іншої причини у всіх верствах суспільства є розчаровані люди.
Розчарування є «глибоким хронічним почуттям або станом безнадійності, збентеженості та незадоволення, які є наслідками нездійснених бажань, внутрішніх конфліктів або інших нерозв’язаних проблем» («Третє видання нового міжнародного словника Вебстера»). Ми зазнаємо розчарування, коли з усіх сил намагаємося щось виконати, але без успіху. Ми відчуваємо безвихідь у кожному напрямку, неначе б’ємося головою в кам’яну стіну без можливості добитися успіху. Усім нам відоме це відчуття.
Робітники, зайняті роботою, що, здається, не приносить задоволення, можуть мати відчуття нікчемності. Якщо легковажити дружин або матерів, які переборюють щоденні турботи та втомлюючі обов’язки, то вони можуть почувати себе неспроможними та недооціненими. Молоді люди, які стикаються з випробуваннями в школі, можуть почуватися розчарованими у своїх зусиллях здобути освіту. Члени меншості можуть бути пригніченими та нещасливими, будучи переконаними в тому, що є жертвами несправедливої дискримінації. Ділові люди, які чесно намагаються постачати якісні продукти або обслуговування, можуть потерпіти невдачу через безсовісних та нечесних конкурентів. Ці, а також інші випадки є причиною розчарування і приносять багатьом відчуття безнадійності.
Мудрий чоловік, який жив багато століть тому, зміг висловитися про свої розчарування в зрозумілий нам спосіб. Ізраїльський цар Соломон сказав: «Коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи,— й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного! Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона? Бо всі дні її — муки, а смуток — робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає,— теж марнота й оце!» (Екклезіястова 2:11, 22, 23). Соломонові слова виражають розпач, якого так багато людей відчуває, намагаючись подолати розчарування, котре позбавляє їх щасливого життя.
Розчаровані люди можуть навіть впадати в розпач. У серйозних випадках декотрі перестали боротися, утікаючи від суспільства, щоб вести нетрадиційний спосіб життя. Дехто вдається в злочинність та насильство, щоб отримати те, що, на його думку, належить йому. Безжалісний тиск зруйнував подружжя і розірвав сімейні узи.
Багато хто з нас, можливо, докладає багато зусиль до пошуку шляхів подолання розчарування. Незважаючи на те, що ми робимо, може здаватися, що справи погіршуються. Приповістей 13:12 говорить: «Задовга надія — недуга для серця». Наше фізичне та духовне благополуччя, мабуть, в небезпеці. Чи ця ситуація є безнадійною? Чи повинні ми жити в постійному розчаруванні, яке є відплатою за наші недосконалості та помилки? Чи можна вжити практичних заходів для подолання розчарування, щоб мати більш задовольняюче життя? Подивімося.
Декотрі заходи для подолання розчарування
Коли в нас виникають труднощі і нам потрібна порада, ми, звичайно, звертаємося до добре обізнаної, досвідченої особи, якій ми можемо довіряти. Приповістей 3:5, 6 радить: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки». В Божому Слові, Біблії, можна знайти практичну пораду. Розгляньмо декілька прикладів проникливості, які вона дає.
Розчарування може бути пов’язаним із заробітком на життя. Наприклад, світська робота задовольняє нас, але низький заробіток є джерелом пригнічення. Ми любимо наші сім’ї та бажаємо для них найкращого. Проте, здається, немає кінця турботам щодо виконання наших фінансових зобов’язань. Ми, мабуть, працюємо надурочно і навіть влаштовуємося на ще одну роботу. З бігом часу життя здається стомливим циклом споживання харчу, сну і праці. Більше того: нагромаджуються рахунки, зростають борги та зростає розчарування.
Головною метою нашої світської роботи є забезпечення наших потреб. Але скільки нам потрібно? Апостол Павло написав: «Ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маємо поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того». Чи ми намагаємося здобувати більше, ніж згадано вище, і чи стараємося мати та робити те, що інші? Якщо так, то ми, мабуть, пожинаємо плоди у вигляді розчарування. Павло попередив: «Ті, хто хоче багатіти, упадають в спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корень усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тимофія 6:7-10). Чесна оцінка нашого прагнення матеріальних речей може виявити, що ми хочемо декотрих неістотних речей. Декілька розсудливих урегулювань щодо ощадливості та більш скромного стилю життя можуть значно допомогти в подоланні розчарування.
Несповнені природні бажання можуть стати причиною великого розчарування. Наприклад, для молодих жінок природнім є сильне бажання одружитися та відчувати безпеку й теплу любов, що їх приносить із собою сімейне життя. Вона, можливо, витрачає багато часу та зусиль, щоб зробити себе привабливішою, одягаючись за останнім криком моди та за допомогою красивих доповнень, а також може стати жадібним читачем періодики, яка пропонує поради для покинутих коханою особою. Жінка, мабуть, без кінця відвідує товариські вечірки в надії зустріти когось підхожого, але без успіху. Минають роки і розчарування стає нестерпним. У розпачі вона може піддатися спокусі одружитися з тим, який їй не підходить. Гірше того: щоб задовольнити своє жадання любові, вона може вдатися до неморальної поведінки.
У такому випадку потрібні терпіння та добра розважливість. Шлюб з непідхожою особою — особливо з такою, в якої немає віри в Єгову — був би серйозною помилкою (1 Коринтян 7:39; 2 Коринтян 6:14, 15). Неморальність неминуче веде лише до душевного болю та розпачу (Приповістей 6:32, 33). В такому разі допомагає чесна самоперевірка з розумним підходом до справи. Людина «лагідного й мовчазного духа» в стані набагато швидше привабити належного подружнього партнера, аніж модний одяг або незвичайна косметика (1 Петра 3:3, 4). Замість покладатися на часто недалекоглядну або легковажну пораду світських знавців, потрібно звернутися до Творця подружжя, щоб взнати про те, як стати коханою та достойною хвали дружиною (Приповістей 31). Неодружені чоловіки та жінки повинні старатися виявляти якості, які вони бажали б бачити у своєму подружжі. Яка ж мудрість у тому, щоб шукати благотворного спілкування з людьми, котрі поважають біблійні принципи. Якщо ми застосовуємо їх у житті, наші перспективи на щасливе подружжя будуть набагато кращими. Навіть якщо одружуємося не відразу, поводження згідно з Біблією принесе радість і зробить самотнє життя дуже щасливим.
Важкий тягар обов’язків може допровадити нас до роздратування. Може існувати тиск з усіх боків. Ми, мабуть, стурбовані щодо нагальних потреб нашої сім’ї, і наш роботодавець, можливо, завжди незадоволений. Родичі, може, очікують від нас руки допомоги, як тільки виникає криза. Через численність труднощів існує багато особистих справ, на які треба звернути увагу. Може здаватися, що наш час та енергія повинні скеровуватися одночасно в десятки різних напрямів. Розчарування може перейти в обурення, і ми можемо почуватися, як ті, що готові здатися. Що ж нам тоді робити?
Було б мудро переоцінити наші пріоритети. Оскільки існує обмеження того, що ми в стані робити, неможливо задовольнити всі вимоги інших. Нам потрібно зосереджувати увагу на «те, що важливіше» (Филип’ян 1:10, НС). Кінець кінцем, «ліпший живий пес, ніж лев мертвий» (Проповідника 9:4, Хоменко). Декотрі обов’язки є дуже важливими і їх відкладати не можна, тоді як менш важливі можуть почекати. Можливо, ми взяли на себе повну відповідальність за деякі обов’язки, в яких повинні брати участь інші. Декотрі обов’язки, може, треба взагалі ліквідувати, якщо вони неістотні. Хоч на початку це може завдавати турбот іншим або розчаровувати їх, нам потрібно брати до уваги наші фізичні та духовні обмеження.
Болісне розчарування може спричинити ослаблююча хвороба, оскільки вона може днями, а часом і тижнями, приковувати нас до ліжка. Нестерпний біль спроможний засмутити нас. У пошуках лікування ми, можливо, ходимо від лікаря до лікаря або приймаємо багато ліків чи вітамінів у надії, що це допоможе нам. Проте ми можемо далі страждати та почати думати про те, чи варто боротися за життя.
Це часом є проблемою, яку можна розв’язати тільки у Божому новому світі. (2 Петра 3:13; порівняйте Ісаї 33:24). Оскільки люди є недосконалими, то лікарі та ліки обмежені щодо спроможності допомогти. Рано чи пізно настає момент, коли ми повинні примиритися з нашими стражданнями як із частиною свого життя. Апостол Павло мав «колючку в тілі»— можливо, страждання у зв’язку з хворобою очей або іншої частини тіла— таку болісну, що він неодноразово молився про полегшення (2 Коринтян 12:7-10). Але Бог не зцілив Павла, і, мабуть, апостол повинен був зносити страждання до самої смерті. Він жив із своїм стражданням, не вимагав співчуття і ніколи не губив своєї радості (2 Коринтян 7:4). Хоч праведний чоловік Йов терпів велике страждання, він відстоював свою віру в Єгову і внаслідок отримав велику нагороду (Йова 42:12, 13). Якщо ми служителі Бога, то можемо знайти сили, щоб знести страждання завдяки роздумуванню над цими прикладами і молитві про допомогу Єгови (Псалом 41:2-4).
Сильні, незважаючи на розчарування
Люди Єгови можуть бути сильними духовно, незважаючи на будь-які розчарування. Наприклад, хоч нам потрібно зносити захворювання, ми можемо залишатися «здоровими у вірі», вповні користуючись Божими духовними постачаннями (Тита 2:1, 2). Тоді як ми, можливо, є в жалюгідному матеріальному стані, то можемо бути надзвичайно багатими духовно.
Покладаючись на Бога щодо мудрості та сили, ми в стані подолати розчарування, яке розвинулось через домашню ситуацію. Наприклад, розгляньмо приклад Авіґаїл, дружини Навала. Він був «жорстокий та злочинний», і саме його їм’я означає «нерозумний, безглуздий». Скільки розчарувань було в житті з таким чоловіком! Однак Авіґаїл була «доброго розуму» і не розчаровувалася. Справді, її слова та вчинки під час одної кризисної ситуації були настільки розсудливими, що вона переконала Давида не відплачувати пролиттям крові за Навалові образи та невдячність і тим самим не проявляти недовір’я до Єгови (1 Самуїлова 25:2-38).
Навіть якщо ситуація, що є причиною нашого розчарування, викликана кимось, що є членом християнського збору, ми в стані знести це за допомогою сили, якою наділяє Єгова. Це виявлено фактом, що поведінка Діотрефа, яка могла привести до розчарування, не знеохотила побожного чоловіка Гая чинити добро і, таким чином, пожинати щастя та багату духовну нагороду (Дії 20:35; 3 Івана 1-10).
Розчарування також може виникнути, якщо ми прагнемо служити в зборі нашим співвіруючим, але про нас не згадали, коли інших призначали на старійшин або службових помічників. Проте замість того, щоб сповнюватися розчарування, шукаймо духовного підкріплення і даваймо можливість Божому духові розвивати в нас у більшій мірі його чудові плоди (Галатів 5:22, 23). Протягом 40 років, що їх Мойсей провів у країні мідіян, Бог до найбільшої міри розвивав у ньому покору, терпіння та інші потрібні якості, щоб подолати труднощі та розчарування, з якими він, як провідник ізраїльтян, повинен був зустрітися. Так само Єгова може підготовляти нас до майбутніх привілеїв служіння, яких ми, можливо, отримаємо, якщо залишимось міцними духовно і не піддамося розчаруванню.
Визволення від розчарування — незабаром!
Якою б не була природа розчарувань, чи вони закінчаться колись? Щодо нас, то наша ситуація може здаватися безнадійною, але не для нашого Творця, Бога Єгови. Він не розчаровується. Через пророка Ісаю Бог сказав: «Так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» (Ісаї 55:11). Оскільки Єгова має всемогутню силу та владу, для нього немає нічого неможливого (Марка 10:27). Його обіцянки здійснити нескінченні благословення для своїх людей неодмінно виконаються (Ісуса Навина 21:45).
Сумнів та непевність є головними елементами розчарування. Проте на протилежність цьому «віра — то підстава сподіваного» (Євреїв 11:1). Віра в Бога дає гарантію, що повністю виконаються всі наші сподівання, про які говорить Біблія. Загальна тема Біблії наголошує на обіцянку Єгови про правління Царства, під яким земля стане досконалим раєм, у якому радісно вічно житимуть праведні люди (Псалом 37:11, 29). Усе лихо, включаючи розчарування, зникне, оскільки Бог буде «насичувати усе живе якнайкраще» (Псалом 145:16, Хоменко).
До того часу, коли ці благословення стануть реальністю, ми всі зазнаватимемо розчарувань. Але біблійна надія має силу додати нам мужності та витривалості, щоб бути наполегливими. Добра порада, яку ми знаходимо в Біблії, може показати нам, як застосовувати здоровий глузд та розсудливість таким чином, який принесе стабільність нашому життю і спокій нашому серцю. Незважаючи на всі розчарування, ми можемо зазнати «миру Божого, що вищий від усякого розуму» (Филип’ян 4:6, 7). Таким чином, боротьба з розчаруванням не є безнадійною. З допомогою Єгови ми в стані подолати розчарування тепер і перебороти його в майбутньому.
[Вставка на сторінці 31]
Бог може допомогти вам подолати розчарування так само, як він допоміг Йовові, Мойсеєві, Авігаїл та Павлові.