Старійшини, виправляйте інших у дусі лагідності

СЕРЦЕ щирого християнина можна порівняти до духовного саду, що родить добрі плоди. Такі риси, як любов, радість, мир, довготерпіння, доброзичливість, доброта, віра, лагідність та самовладання, як правило, процвітають там. І не дивно. В дійсності це плоди святого духа, які Бог Єгова дає своїм присвяченим слугам (Галатів 5:22, 23, НС). Однак кожен християнин, який хоче, щоб сад його серця був місцем, приємним для небесного Отця, мусить постійно вести велику війну з успадкованим гріхом (Римлян 5:5, 12).

Часом дещо небажане починає рости в недосконалому серці побожної особи. У духовному відношенні вона може мати чудове минуле. Але тоді виникає проблема, яка корениться, можливо, у нездоровому спілкуванні або немудрому рішенні. Як старійшини збору можуть допомогти такій особі духовно?

Апостольська порада

Допомагаючи християнину, який згрішив, старійшинам потрібно слідувати пораді апостола Павла: «Брати, навіть якщо чоловік робить якийсь хибний крок перед тим, як усвідомить це, ви, хто має духовну кваліфікацію, намагайтеся виправити такого чоловіка в дусі лагідності, кожен пильнуючи за собою, щоб не спокуситися самому» (Галатів 6:1, НС). Коли співвіруючий робить «якийсь хибний крок перед тим, як усвідомить його», старійшини мають відповідальність якнайшвидше запропонувати допомогу.

Павло згадує «чоловіка», що робить хибний крок. Однак грецьке слово (а́н·тро·пос), вжите тут, може стосуватися як чоловіка, так і жінки. А що означає «виправити» особу? Цей грецький термін (ка·тар·тı́·зо) означає «привести в належний порядок». Те саме слово використовується у значенні лагодження сітей (Матвія 4:21). Воно теж стосується репозиції зламаної кінцівки. Лікар робить це уважно, стараючись не заподіяти пацієнтові зайвого болю. Так само, щоб допомогти братові чи сестрі прийти до належного духовного порядку, потрібно уважності, тактовності і співчуття.

Коли старійшини намагаються виправити інших, виявляючи дух лагідності, вони дають доказ своєї духовності. Безумовно, лагідний Ісус поводився б з такими справами лагідно (Матвія 11:29, Хоменко). Старійшини мусять виявляти цю рису до Божого слуги, який зробив хибний крок, тому що, незважаючи на наміри своїх сердець, вони самі не застраховані від втягнення в гріх. Якщо це не трапилось у минулому, то може відбутися в майбутньому.

Ці духовно кваліфіковані чоловіки повинні з любов’ю «носити тягарі» своїх співпоклонників. Так, старійшини мають у серці бажання допомогти братові чи сестрі боротися проти Сатани, спокус, слабостей плоті та натиску гріха. Для християнських наглядачів це, звичайно, є одним із способів «виконати закона Христового» (Галатів 6:2).

Чоловіки, які мають справжню духовну кваліфікацію, є скромними, вони усвідомлюють, що «коли... хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює» (Галатів 6:3). Без різниці, як сильно старійшини намагатимуться робити те, що правильне та корисне, вони все-таки не досягнуть рівня досконалого, сердечного і співчутливого Божого Сина, Ісуса Христа. Але для них це не є причиною не працювати якомога краще.

Старійшини знають, що пихато, гордовито обвинувачувати співвіруючого було б неправильно. Ісус, звичайно, не робив би цього. Адже він віддав своє життя не тільки за друзів, але й за своїх ворогів! Старійшини намагаються виявляти подібну любов, коли стараються допомогти братам чи сестрам у труднощах і приблизити їх до їхнього небесного Отця та його праведних норм. Що може допомогти старійшинам виправляти співвіруючих?

Допоміжні заходи

Щиро покладайся на Єгову, розмовляй і поводься у лагідний спосіб. Ісус завжди був лагідним, наполегливо молився до свого небесного Отця за керівництвом і завжди робив те, що Отцю до вподоби (Матвія 21:5; Івана 8:29). Старійшини повинні так само поступати, коли намагаються виправити особу, що зробила якийсь хибний крок. Як лагідний підпастир, своєю мовою старійшина буде підбадьорювати й підкріпляти, а не залякувати. Під час розмови він спробує створити таку атмосферу, в якій християнин, що потребує допомоги, буде почувати себе найвільніше, щоб висловити свої думки. Цьому може допомогти сердечна вступна молитва. Особа, якій лагідно дається порада, охочіше відкриє своє серце, коли вона знає, що порадник бажає робити те, що Богові до вподоби,— так, як це робив Ісус. Заключна молитва, мабуть, повинна заохотити особу, що потребує допомоги, застосовувати пораду, дану їй у такий сердечний та лагідний спосіб.

Після молитви щиро похвали людину. Похвала може стосуватися таких добрих рис особи, як доброзичливість, надійність або старанність. Можна згадати добре служіння Єгові, яке особа, можливо, виконувала протягом багатьох років. Таким чином ми показуємо, що турбуємося людиною і маємо таку ж повагу до неї, яку мав Христос. Свою вістку до збору в Тіятирах Ісус почав з похвали, кажучи: «Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу, і твою терпеливість, і останні вчинки твої, що більші за перші» (Об’явлення 2:19). Ті слова запевнили членів збору, що Ісус знав про ту добру працю, яку вони виконували. Хоча збір і мав свої недоліки,— наприклад, дозволявся вплив «Єзавелі»,— в інших відношеннях він був на висоті; отже, Ісус хотів, щоб ті брати і сестри знали, що їхня наполеглива діяльність не залишилася непоміченою (Об’явлення 2:20). Так само і старійшини не повинні скупитись на похвалу, коли людина цього заслуговує.

Не вважай хибний крок більш серйозним, ніж того вимагають обставини. Старійшини повинні захищати Божу отару і тримати його організацію чистою. Але деякими духовними помилками, які вимагають рішучої поради, можуть займатися лише один або два старійшини без судового слухання. У багатьох випадках в основі хибного кроку християнина лежить людська слабість, а не умисна злісність. Старійшини повинні ніжно обходитися з отарою і пам’ятати наступні слова: «Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд» (Якова 2:13; Дії 20:28​-30). Замість того щоб перебільшувати, старійшини повинні поводитися з розкаяним співвіруючим лагідно, так, як наш співчутливий та милосердний Бог — Єгова (Ефесян 4:32).

Виявляй розуміння факторів, що могли довести до хибного кроку. Старійшинам потрібно уважно слухати, коли співвіруючий виливає свою душу. Оскільки Бог «серцем сокрушенним та смиренним... не нехтує», то й вони не повинні того робити (Псалом 51:19, Хоменко). Може, проблема вкорінена в недостатній емоційній підтримці з боку подружнього партнера особи. Глибока й затяжна психічна депресія звичайно сильної особи могла ослабити її психічно або, можливо, дуже ускладнила прийняття розумного рішення. Люблячі старійшини братимуть такі фактори до уваги, бо, хоча Павло і закликав братів «напоумляти непорядних», він також заохочував: «Потішайте малодушних [пригнічені душі, НС], пітримуйте слабих, усім довготерпіть!» (1 Солунян 5:14). Тоді як старійшини не повинні ослаблювати силу Божих справедливих норм, вони повинні брати до уваги пом’якшуючі фактори так, як це робить Бог (Псалом 103:10​-14; 130:3).

Уникай руйнування почуття власної гідності співхристиянина. Ми ніколи не хочемо позбавити брата чи сестру почуття власної гідності або дати зрозуміти, що він чи вона є нічого не варті. Навпаки, запевнення, що ми переконані в християнських рисах особи і її любові до Бога, буде для неї заохоченням виправити помилку. Мабуть, коринтяни отримали заохочення бути великодушними, коли Павло сказав їм, що він пишався перед іншими їхньою «охотою» та «ревністю» (2 Коринтян 9:1​-3).

Покажи, що проблему можна перебороти, покладаючись на Єгову. Так, намагайся допомогти особі побачити, що, коли вона покладатиметься на Бога і застосовуватиме пораду його Слова, це допоможе їй виправитись. Для цього наші слова повинні походити зі Святого Письма та публікацій, основаних на Біблії. Наша ціль подвійна: 1) допомогти особі, що потребує допомоги, побачити і зрозуміти точку зору Єгови і 2) показати особі, яким чином вона до певної міри недооцінила божественного керівництва і не слідувала йому.

Поєднай біблійну пораду з доброзичливими, але доречними запитаннями. Це може бути дуже ефективним у досягненні серця. Через свого пророка Малахію Єгова вживав питання, щоб дати зрозуміти своєму народу, як вони збилися з путі. Він запитав: «Хіба ж годиться людині обкрадати Бога?— і додав:— Ви ж мене обкрадаєте» (Малахії 3:8, Хоменко). Те, що Ізраїль не жертвував десятини свого врожаю, чого вимагав Мойсеїв Закон, було рівнозначним обкраданню Єгови. Щоб виправити цю ситуацію, ізраїльтянам треба було виконати свої обов’язки перед чистим поклонінням з вірою, що Бог щедро поблагословить їх. За допомогою делікатних питань, що спонукують до мислення, старійшини також можуть наголосити, що для того, щоб правильно поступати сьогодні, потрібно покладатися на небесного Отця та слухатись його (Малахії 3:10). Ця думка, якщо брат візьме її до серця, дасть йому можливість «зробити прямими стежки ніг» своїх (Євреїв 12:13).

Наголоси на добрі результати приймання поради. Ефективна порада включає і застереження перед наслідками неправильного напрямку, і нагадування про добрі результати, які можна досягнути, поправивши справи. Після вчасного попередження Ісус запевнив духовно байдужих осіб Лаодикійського збору в тому, що якщо вони покаються у своїх колишніх вчинках і стануть ревними учнями, то матимуть надзвичайні привілеї, в тому числі перспективу правити разом з ним у небі (Об’явлення 3:14​-21).

Цікався, чи пораду було застосовано. Так само як добрий лікар перевіряє від часу до часу, щоб побачити, чи кістка, яку він склав, усе ще знаходиться в правильній позиції, так і старійшини повинні намагатися визначити, чи застосовується біблійна порада. Вони можуть запитати себе: «Чи потрібна подальша допомога? Чи потрібно повторити пораду, можливо, в іншій формі?» Ісусові потрібно було повторно давати пораду своїм учням про потребу покірності. Він довго і терпеливо старався виправити їхнє мислення за допомогою поради, ілюстрацій та практичних уроків (Матвія 20:20​-28; Марка 9:33​-37; Луки 22:24​-27; Івана 13:5​-17). Подібно і старійшини можуть допомагати повністю виправитися братові чи сестрі, влаштувавши повторну біблійну розмову, щоб спонукати особу прогресувати до повного духовного виздоровлення.

Похвали за будь-яке покращення. Якщо особа, яка зробила хибний крок, щиро намагається застосовувати біблійну пораду, тепло похвали її. Це підкріпить попередню пораду і, мабуть, заохотить до подальшого покращення. У своєму Першому посланні до коринтян Павло був зобов’язаний дати їм рішучу пораду в кількох справах. Коли Тит невдовзі повідомив апостола про чудовий відгук на його послання, Павло написав, щоб похвалити їх. «Тепер же радію,— сказав він,— не тому, що ви були засмутилися, а тому, що смуток ваш привів вас до каяття. Ви бо засмучені були задля Бога» (2 Коринтян 7:9, Хоменко).

Причина для радості

Так, Павло радів, коли почув, що його порада допомогла коринтянам. Так само сьогоднішні старійшини мають велику радість, коли, внаслідок позитивної реакції на їх сердечну допомогу, співпоклонник видужує після хибного кроку. Вони справді можуть радіти, допомагаючи розкаяному християнину викоренити зі свого серця тернисті бур’яни гріха так, щоб там могли процвітати божественні плоди.

Якщо старійшинам вдається виправити особу, що зробила якийсь хибний крок, то він чи вона може навернутися з дороги, яка могла б бути згубною у духовному відношенні. (Порівняйте Якова 5:19, 20). За таку допомогу людина повинна виразити вдячність Богові Єгові. Слова справжньої вдячності за сердечну допомогу, співчуття та розуміння старійшин були б теж належними. А коли духовне відновлення завершилось, усі, хто брав участь у ньому, можуть радіти, що виправлення було зроблено в дусі лагідності.