Латиноамериканська церква в занепокоєнні. Чому мільйони покидають її?

ВІД північного кордону Мексіки до південного краю Чілі не легко знайти латиноамериканське місто або село, яке не пишається римсько-католицькою церквою на головній площі. Але «в Латинській Америці відбувається незвичайна зміна»,— визнає Джозеф І. Дейвіс, керуючий установою, яка підтримує католицьку діяльність. Він також визнав, що Латинська Америка, яка понад три століття знаходилась під впливом римсько-католицької церкви, тепер стоїть на порозі величезної зміни.

Не є таємницею те, що вплив католицької церкви швидко послаблюється. Нещодавно було підраховано, що кількість активних католиків складає лише 15 відсотків від усього населення Латинської Америки. «Британський річник за 1991 рік» (англ.) повідомляє: «Римсько-католицькі єпископи і сам папа висловлюють побоювання, що Латинській Америці, яка є історично католицькою, загрожує занепад старої віри». Чому це стається? Чому так багато людей покидають католицьку кошару? Куди пішли ті, що збилися зі шляху?

Пошуки пояснення

Католицькі провідники винуватять у своїх проблемах поширення «сект». Один європейський священик, який працює в Болівії, скаржиться: «Церква, неначе дерево, з якого висмоктують силу подібні до бур’яну секти».

В Аргентіні щорічно повідомляється про виникнення 140 нових релігійних груп, що, можливо, посприяло зменшенню кількості членів католицької церкви від 90 до 60—70 відсотків із середини 70-х років. У місті Тіхуана, що в Мексіці, 10 відсотків від двох мільйонів населення стало членами 327 некатолицьких релігій, що існують на цій території. Журнал «Тайм» повідомляє: «Як не дивно, але вже стало звичайним те, що кожної неділі до церкви приходить більше бразільських протестантів, ніж католиків». Не дивує і те, що коли, за повідомленням одної газети, «латиноамериканські кардинали зустрілися у Ватікані з папою для обговорення двох найважливіших питань, пов’язаних із сучасною церквою», то одним з цих питань була «проблема із сектами».

На зустрічі з мексіканськими єпископами папа заявив, що успіху багатьох нових релігійних груп сприяє «байдужість і бездіяльність синів церкви, які не справляються зі своїм євангелічним покликанням». Чому «сини церкви» є байдужими до задоволення духовних потреб латиноамериканців, коли так багато цих людей ставиться з повагою до Біблії? У редакційній статті газети «Ультіма Хора», міста Ла-Пас, що в Болівії, пояснюється: «Церква настільки ввійшла у світ, що з кожним днем вона все більше відходить від сфери своєї діяльності. Тому нас не дивує те, що священики переважно є соціологами, економістами, журналістами або політиками, але тільки не духовними особами».

Політики чи проповідники?

Безперечно, втручання церкви у політичні справи в 70 та 80-х роках посприяло тому, що багато латиноамериканців відчуває відразу до католицизму. В одній дослідницькій праці, опублікованій 1985 року, говорилося про католицьку закордонну місію Мерікнолл в Америці з її багатьма латиноамериканськими місіями: «Місія Мерікнолл змогла здобути публічне схвалення марксистсько-ленінської концепції навальної революції лише тому, що їй було дозволено діяти в ролі представника католицької церкви. Ця концепція була прийнята не тільки простими громадянами, що ходять до церкви, але й провідними американськими політиками».

Розгляньмо також так звану брудну війну, в якій під кінець 1970-х років було захвачено в полон і страчено без суду від 10 000 до 30 000 аргентінців. У редакційній статті газети «Нешнл кетолик ріпортер» під заголовком «Кров’яні плями на церкві в Аргентіні» повідомлено: «Те, що сталося в Аргентіні, дуже нагадує те, що робилось католицькою церквою в нацистській Німеччині. Це знову породжує запитання, чи влада є важливішою для церкви, ніж визначений в Євангелії обов’язок бути свідком правді?»

Церква прагне влади, яку мають світські уряди, і цим чітко виявляє, що вона не є Божим другом. У Біблії сказано: «Хіба не знаєте, що дружба світу цього — то ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим» (Якова 4:4, католицький переклад Хоменка). Тому не дивно, що багато хто вже не шукає духовного керівництва в католицькій церкві. А що ж сталося з людьми, які покинули католицьку кошару?

Вівці без пастуха

Вони такі самі, як люди, про яких зовсім забули іудейські духовні провідники першого століття. У Біблії говориться, що Ісус «змилосерджувався... над ними, бо були вони змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха» (Матвія 9:36). Багато людей покинуло католицьку церкву і пішло до так званих евангелічних релігій. Але чи в цих релігіях краще дбають про овець? Чи протестанти більш подібні до Ісусових правдивих послідовників, про яких він сказав: «Вони не від світу, як і Я не від світу?» (Івана 17:14).

Багато некатолицьких релігій намагається створювати видимість послуху біблійним вимогам, а не вимогам релігійних традицій. Але часто це є лише зовнішній блиск. Основні доктрини протестантських організацій настільки схожі на доктрини католицької церкви, що багато спостерігачів можуть легко застосовувати андську приказку: “Es la misma cholita con otra pollera”. (Це та сама індіанка, але в іншій спідничці).

Наприклад, майже всі протестантські групи навчають про те, що Бог є Трійцею, хоча це не біблійне вчення. В «Енциклопедії релігії» (англ.) визнано: «Сьогоднішні тлумачі й теологи погоджуються, що єврейська Біблія не містить доктрини про Трійцю... У Новому Завіті також не знаходиться чітко висловленої доктрини про Трійцю»a.

Протестанти так само тісно пов’язані з цим світом та його політикою, як і католики. У «Латиноамериканській енциклопедії» говориться: «Протестантизм у Латинській Америці також пристосувався до... популістично-виборчої політики. Місцеві пастори часто стають підлеглими політичних шефів і віддають голоси взамін за прихильність уряду до їхніх церков». У «Летін Амерікен рісерч рев’ю» говориться: «Як тільки протестантизм прийшов у Гватемалу, він з’єднався з політикою»,— і додається, що він «став засобом для розповсюдження політичних та соціальних ідей у таких масштабах, як і релігійних».

Участь протестантизму в політичних справах часто доводила до його співучасті у війні. Покійний Гаррі Емерсон Фосдик, який вважається одним з найвпливовіших протестантських священиків в історії Америки, визнав: «Наша Західна історія відзначається тим, що за війною йшла війна. Ми породжували людей для війни, тренували людей для війни; ми вихваляли війну; нашими героями ставали воїни, і навіть по наших церквах ми вивішували бойові прапори... Своїми устами ми хвалили Князя миру і цими ж устами прославляли війну».

Що вам слід робити?

Після зображення фальшивої релігії у вигляді символічної проститутки, яка чинить блуд із земними урядами, у біблійній книзі Об’явлення говориться: «Вийди від неї, народе мій, щоб не співучаснили в гріхах її і кар її щоб не прийняли» (Об’явлення 18:4, Хом.).

Багато людей розуміє, що в церкві є велике зіпсуття, але вони вагаються покинути її, бо римсько-католицька церква сягає корінням у давнину. Але візьміть до уваги те, що іудейська система поклоніння була дуже старою і все ж таки, коли євреї — Божий вибраний народ — відступили від його правдивих постанов, він відкинув їх. Вірні Божі слуги покинули іудаїзм, коли зрозуміли, що тепер Бог послуговується християнським збором. Як сьогодні можна розпізнати правдивий християнський збір?

За останні два десятиліття коло одного мільйона латиноамериканців стало Свідками Єгови. Чому вони зробили цю зміну? Газета міста Мартінес-де-ла-Торре, району Веракрус, що в Мексіці, дослідила це питання. У ній говориться: «Ці студенти Біблії складаються майже на 100 відсотків з колишніх активістів різних релігій, в основному католиків, які помітили спрямованість релігії до політики, а також прийняття і схвалення небіблійних звичаїв, таких як міжконфесійні зв’язки, неморальність та насильство. Вони знайшли задоволення у підкоренні біблійним нормам поведінки без ідолопоклонства або традицій невідомого походження. Це принесло їм гідну похвали єдність віри, яка визначає їх, де б вони не були».

В іншій латиноамериканській газеті про це говориться так: «Свідки Єгови є наполегливими, чесними, богобійними людьми. Вони консервативні і міцно тримаються передань, а їхня релігія базується на вченнях Біблії». Де б ви не жили, ми заохочуємо вас вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Ви зрозумієте, що їхня надія та весь їхній спосіб життя ґрунтується на Біблії. Так, ви дізнаєтесь, як поклонятись Богові «в дусі та в правді» (Івана 4:23, 24).

[Примітка]

[Таблиця на сторінці 21]

СВІДКИ ЄГОВИ У ДЕКОТРИХ ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКИХ КРАЇНАХ

1971 1992

Країна Вісників Вісників

Аргентіна 20 750 96 780

Болівія 1 276 8 868

Бразілія 72 269 335 039

Венесуела 8 170 60 444

Гваделупа 1 705 6 830

Гватемала 2 604 13 479

Гондурас 1 432 6 583

Домініканська Республіка 4 106 15 418

Еквадор 3 323 22 763

Колумбія 8 275 55 215

Коста-Ріка 3 271 14 018

Мексіка 54 384 354 023

Панама 2 013 7 732

Парагвай 901 4 115

Перу 5 384 43 429

Пуерто-Ріко 8 511 25 315

Сальвадор 2 181 20 374

Уругвай 3 370 8 683

Чілі 8 231 44 067

ВСЬОГО 212 156 1 143 175