Чи це справді крадіжка?

АБІОДУН був старшим офіціантом у великому готелі в Нігерії. Закриваючи одного вечора бенкетний зал, він знайшов сумку з грошима, вартість яких була рівна 1827 доларам США. Не довго думаючи, він здав гроші, і пізніше їх повернули жінці, яка гостювала у готелі і якій ці гроші належали. Адміністрація готелю нагородила Абіодуна подвійним підвищенням посади і присудила йому премію «Найкращому працівнику року». Власниця грошей також нагородила його.

Місцевий журнал «Якість» помістив замітку, в якій Абіодуна назвали «добрим самарянином». Коли кореспондент журналу запитав, чи Абіодун відчував спокусу залишити гроші собі, той сказав: «Я Свідок Єгови. Тому, коли я знаходжу річ, яка не належить мені, я віддаю її власникові».

Багато осіб в тій околиці були вражені чесністю, яку проявив Абіодун. Інші Свідки були задоволені тим, що сталося, але вони не були здивовані. По цілій землі Свідків Єгови знають за їхні високі принципи. Серед них чесність не є винятком; вона є правилом, невід’ємною частиною правдивого християнства.

Але деколи обставини можуть стирати границю між тим, що є чесним, а що ні. Розгляньмо ще одну ситуацію. Брат, на ім’я Фестус, був відповідальним за пожертви та рахунки збору Свідків Єгови у Західній Африці, коли в нього виникла крайня потреба в грошахa. Його дружині була необхідна серйозна операція, причому лікарі не радили відкладати її. Але лікарня вимагала половину суми грошей наперед.

Фестусу не вистарчало грошей. Кілька осіб відмовилися позичити йому. Тоді він подумав про гроші, що були під його наглядом: «Чи ж було б правильно ризикувати життям своєї дружини, коли я можу запобігти цьому? Чому б не «позичити» трохи зборових грошей? Я зможу повернути їх, коли мої боржники віддадуть мені гроші».

Фестус заплатив лікарні гроші, що не були його. Чи його міркування були правильними? Чи його дії були оправданими з огляду на критичність ситуації, в якій він опинився?

Чиї це гроші?

Аналізуючи ці питання, перегляньмо коротко кілька моментів стосовно джерела та призначення грошей, які взяв Фестус. Фонд існує за рахунок добровільних пожертв, які вносять члени збору на справи поклоніння Єгові (2 Коринтян 9:7). Їх не використовують для оплати заробітку, оскільки жодна робота в зборі не виконується за гроші. Навпаки, пожертвувані гроші використовуються в основному на придбання місця зібрань, як правило, Залу Царства, і покриття витрат, пов’язаних з його експлуатацією. Це зручне і приємне місце, де люди, молоді і старі, багаті і бідні, можуть зустрічатися для вивчення Біблії.

Чиї це гроші? Колективним власником їх є збір. Жодний окремий член збору не вирішує, як треба витрачати ці гроші. І хоча рада старійшин займається оплатою поточних витрат збору, коли виникає незвичайна потреба у грошах, старійшини представляють справу цілому зборові на затвердження.

Позика чи крадіжка?

Фестус розглядав свої дії як позику, тому що мав намір повернути гроші якомога скоріше. Однак у «Словнику української мови» вживаються інші слова стосовно «таємного привласнення чужих речей, грошей» та «забирання потай кого-, що-небудь у когось, звідкись». Це є визначення слів «викрадати» і «крадіж». Без дозволу чи уповноваження Фестус взяв гроші, що належали зборові. Тому він таки був винний у крадіжці. Він був злодієм.

Звичайно, є різні ступені важкості провини залежно від мотивації. Це можна бачити на прикладі Юди Іскаріотського, якому було доручено нагляд за грошима Ісуса та вірних апостолів. Біблія каже: «[Юда] був злодій: він мав скриньку на гроші,— і крав те, що вкидали» (Івана 12:6). Спонуканий поганим серцем та відвертою пожадливістю, Юда опускався все нижче. Зрештою він дійшов до того, що за 30 срібняків зрадив Божого Сина (Матвія 26:14—16).

Однак Фестуса спонукувала турбота про хвору дружину. Чи це означає, що він невинний? Звичайно, що ні. Розгляньмо, що Біблія каже про крадіжку в іншому критичному становищі: «Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує, та як буде він знайдений,— всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!» (Приповістей 6:30, 31). Іншими словами, коли злодія спіймають, він мусить отримати повне покарання, передбачене законом. Згідно з Мойсеєвим Законом, злодій повинен був відшкодувати вкрадене. Тому замість заохочувати до крадіжки, Біблія перестерігає, що навіть у крайніх обставинах крадіжка може довести до економічних збитків, безчестя і, що більш серйозне, до втрати Божого схвалення.

Як Свідки Єгови, всі правдиві християни, особливо ті, що мають відповідальності у зборі, мусять бути зразковими, «бездоганними» (1 Тимофія 3:10). Фестус не отримав грошей, яких чекав, і тому не мав можливості повернути використані гроші. Про його вчинок стало відомо. Що сталося з ним? Якщо б він був нерозкаяним злодієм, його вилучили б з чистого християнського збору (1 Петра 4:15). Але Фестус розкаявся. Тому він міг залишитися в зборі, хоча втратив усі привілеї служіння.

Довір’я до Бога

Апостол Павло перестерігав, що людина, яка вважає себе служителем Єгови і краде, може стягнути докір на Боже ім’я та на народ його імені. Павло писав: «Ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш! Бо «через вас зневажається Боже Ймення» (Римлян 2:21, 24).

Агур, мудрий чоловік стародавніх часів, висловив подібну думку. У своїй молитві Агур просив, щоб він «не збіднів і не крав, і не зневажив Ім’я [свого] Бога» (Приповістей 30:9). Зауважте, той мудрий чоловік усвідомлював, що бідність може створити обставини, коли навіть праведна людина відчуватиме спокусу вкрасти. Так, важкі часи можуть випробовувати віру християн у здатність Єгови піклуватися про потреби його людей.

Однак вірні Свідки Єгови, в тому числі бідні, вірять, що Бог «тим, хто шукає Його... дає нагороду» (Євреїв 11:6). Вони знають, що Єгова винагороджує своїх вірних слуг і допомагає їм піклуватися про їхні потреби. Ісус так пояснив це у своїй Нагірній проповіді: «Не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? ...Знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,— а все це вам додасться» (Матвія 6:31—33).

Яким чином Бог допомагає бідним у християнському зборі? По-різному. Наприклад, через співвіруючих. Божі люди виявляють щиру любов одні до одних. Вони серйозно ставляться до біблійного застереження: «Хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому? Діточки,— любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!» (1 Івана 3:17, 18).

По цілому світі у більше як 73 000 зборів понад чотири з половиною мільйонів Свідків Єгови з усіх сил стараються служити Богові згідно з його праведними принципами. Вони знають, що Бог ніколи не покине вірних йому. Люди, які вже багато років служать Єгові, приєднуються до слів царя Давида: «Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили» (Псалом 37:25).

Наскільки ж краще вірити в Бога, який натхнув ці слова, ніж піддатися спокусі вкрасти і через те втратити Божу ласку, можливо, назавжди! (1 Коринтян 6:9, 10).

[Примітка]