Ніколи не кради!

ЧИ У тебе колись що-небудь крали? (...) Що ти тоді відчував? (...) Той, хто тебе обікрав, є злодієм, а злодіїв ніхто не любить. Як, на твою думку, людина стає злодієм? Чи вона такою народжується? (...)

Нам уже відомо, що люди народжуються з гріхом. Тож усі ми недосконалі. Але ніхто не народжується злодієм. Злодій може походити з доброї сім’ї. Імовірно, його батьки, брати і сестри — чесні люди. Однак людина стає злодієм, якщо розвиває у собі бажання мати гроші та речі, які можна за них купити.

Як ти гадаєш, хто був першим злодієм? Подумай. (...) Великий Учитель знав цю особу, коли ще жив на небі. Цей злодій був ангелом. Але оскільки Бог створив усіх ангелів досконалими, то як же той ангел став злодієм? (...) Як ми вже довідалися з 8-го розділу книжки, він захотів того, що йому не належало. Чи пам’ятаєш, чого саме він захотів? (...)

Після того як Бог створив перших чоловіка й жінку, той ангел захотів, щоб вони йому поклонялися. Він не мав права сподіватися від них поклоніння. Їхнє поклоніння належало Богові. Але він украв його! Цей ангел став злодієм, спонукавши Адама та Єву поклонятися йому. Він став Сатаною Дияволом.

Отже, чому людина стає злодієм? (...) Тому що бажає того, що їй не належить. Це бажання буває настільки сильним, що спонукує навіть добрих людей до поганих учинків. Іноді такі люди вже ніколи не стають добрими. Так було з одним апостолом Ісуса, якого звали Юда Іскаріотський.

Юда знав, що красти неправильно, бо ще змалечку навчався Божого закону. Йому було відомо, що одного разу Бог промовив з неба до своїх людей: «Не кради!» (Вихід 20:15). Коли Юда виріс, він зустрів Великого Вчителя і став його учнем. Згодом Ісус навіть вибрав Юду як одного зі своїх 12 апостолів.

Ісус і апостоли разом подорожували, разом їли, а спільні гроші тримали в скриньці. Ісус дав ту скриньку Юді, щоб він її пильнував. Звісна річ, гроші у скриньці не належали Юді. Але знаєш, що́ він згодом почав робити? (...)

Юда почав без дозволу брати гроші зі скриньки. Він брав їх тоді, коли ніхто не бачив, і навіть шукав нагоди отримати якнайбільше грошей. Він весь час думав про гроші. Подивімося, до чого довело Юду це неправильне бажання. Це сталося за кілька днів до вбивства Великого Вчителя.

Марія, сестра Ісусового друга Лазаря, принесла дуже дорогу пахучу олію і вилила її на ноги Ісуса. Але Юда почав нарікати. Знаєш чому? (...) Він казав, що олію треба було продати, а гроші роздати бідним. Насправді ж він хотів, щоб у скриньку поклали більше грошей, аби потім їх вкрасти (Івана 12:1—6).

Ісус сказав Юді, щоб він дав Марії спокій, бо ж вона зробила такий добрий учинок. Юді не сподобалася відповідь Ісуса, тому він пішов до первосвящеників, які були ворогами Великого Вчителя. Вони хотіли заарештувати Ісуса, однак мали намір зробити це вночі, щоб не бачили люди.

Юда сказав священикам: ‘Я розповім вам, як спіймати Ісуса, якщо дасте мені грошей. Скільки дасте мені?’

‘Ми дамо тобі тридцять срібних монет’,— відповіли священики (Матвія 26:14—16).

Юда забрав гроші. Фактично він продав цим чоловікам Великого Вчителя! Чи можеш уявити собі, як людина могла вчинити таке зло? (...) Таке може вчинити людина, яка стає злодієм і краде гроші. Вона починає любити гроші більше, ніж людей, і навіть більше, ніж Бога.

Можливо, ти скажеш: «Я ніколи не буду любити щось більше, ніж Бога Єгову». Добре мати такі почуття. Коли Ісус вибрав Юду на апостола, у Юди, напевно, були такі ж почуття. Мабуть, й інші люди, які стали злодіями, колись відчували щось подібне. Пригадаймо собі кілька таких осіб.

Одним з них був Божий слуга, якого звали Ахан. Він жив задовго до народження Великого Вчителя на землі. Якось Ахан побачив дуже гарний плащ, зливок золота і срібні монети. Ці речі йому не належали. У Біблії говориться, що вони належали Єгові, бо були забрані у ворогів Божого народу. Однак Ахану так сильно захотілося їх мати, що він вирішив вкрасти ті речі (Ісуса Навина 6:19; 7:11, 20—22).

А ось ще один приклад. Давним-давно Єгова вибрав Давида на царя свого народу, Ізраїля. Одного дня Давид задивився на гарну жінку Вірсавію. Він не зводив з неї очей і роздумував, як би то взяти її собі за дружину. Проте вона вже була одружена з чоловіком, на ім’я Урія. Як повинен був повестися Давид? (...)

Давиду треба було полишити думки про Вірсавію, але він продовжував думати про неї. Тож Давид взяв Вірсавію у свій дім, а тоді зробив так, щоб Урію вбили. Чому Давид скоїв такі погані вчинки? (...) Тому що захотів мати жінку, яка належала іншому чоловіку (2 Самуїла 11:2—27).

Оскільки Давид розкаявся у своєму вчинку, то Єгова залишив його живим. Однак відтоді в Давида було багато нещасть. Син Давида, Авесалом, захотів стати царем замість свого батька. Коли люди приходили до Давида, Авесалом підходив до них, обіймав і цілував їх. У Біблії говориться: «Крав Авесалом серця Ізраїлевих людей». Він робив це для того, щоб народу захотілося настановити його царем замість Давида (2 Самуїла 15:1—12).

А тобі хотілося чогось так сильно, як Давиду, Ахану чи Авесалому? (...) Якщо та річ належить іншій особі, то взяти її без дозволу — означає вкрасти. Чи ти пригадуєш, чого хотілося першому злодію, Сатані? (...) Він хотів, щоб люди поклонялися йому, а не Богу. Тож Сатана став злодієм, коли спонукав Адама і Єву слухатися його.

Коли людина володіє якоюсь річчю, вона має право казати, хто може нею користуватися. Уяви, що ти прийшов побавитися у дім до інших дітей. Чи було б правильно взяти чужу річ і принести до себе додому? (...) Ні, хіба що батьки тих дітей дозволили тобі це взяти. А якщо ти візьмеш якусь річ з їхнього дому без дозволу, то це буде крадіжкою.

Коли виникає спокуса вкрасти? (...) Тоді, коли тобі хочеться того, що тобі не належить. Навіть якщо ніхто не помітив, що ти це взяв, все ж таки є той, хто все бачить. Хто це? (...) Бог Єгова. Пам’ятай, Бог ненавидить крадіжку. Отже, любов до Бога і до ближніх допоможе тобі ніколи не красти.