Маймонід. Чоловік, який переглянув юдаїзм

«ВІД Мойсея до Мойсея не було такого, як Мойсей». Багато євреїв упізнають у цих загадкових словах вираз захоплення єврейським філософом і коментатором XII століття, який займався систематизацією і коментуванням Талмуда і Святого Письма. Його звали Мошебен Маймон (Мойсей бен Маймун), він також відомий під іменем Маймонід або Рамбамa. Багато людей сьогодні незнайомі з Маймонідом, однак його твори справили великий вплив на єврейську, мусульманську та церковну думку його часу. Він зробив фундаментальний перегляд юдаїзму. Ким був Маймонід і чому багато євреїв вважають його «другим Мойсеєм»?

Ким був Маймонід?

Маймонід народився у 1135 році в місті Кордова, в Іспанії. Маймон, його батько, будучи видатним вченим з відомої рабинської сім’ї, багато навчав його про релігію. Коли в 1148 році Альмохади завоювали Кордову, перед євреями постав вибір: навернення на іслам або втеча. Так почався довгий період мандрування сім’ї Маймоніда. У 1160 році вони оселилися в місті Фесі, в Марокко, де Маймонід здобув освіту лікаря. У 1165 році його сім’я змушена була втекти в Палестину.

Проте ситуація в Ізраїлі була нестабільною. Невеличкій єврейській общині загрожувала небезпека від хрестоносців загальновизнаного християнства та подібних їм військ мусульман. Після неповних шести місяців перебування на «Святій Землі» сім’я Маймоніда знайшла притулок у Фустаті (старий Каїр) в Єгипті. Саме тут таланти Маймоніда отримали повне визнання. У 1177 році він очолив єврейську общину, а в 1185-му був призначений лікарем при дворі відомого мусульманського правителя Саладіна. Маймонід займав обидва ці становища аж до своєї смерті у 1204 році. Його здібності медика були настільки широковідомі, що навіть король Англії Річард Левове Серце намагався переманити Маймоніда, щоб зробити його своїм персональним лікарем.

Що він писав?

Маймонід був плідним письменником. Рятуючись від переслідування мусульман, він створив більшу частину своєї першої праці «Коментар до Мішни» в бігахb. Написаний по-арабськи, цей твір висвітлює багато понять і термінів з Мішни, часом переключаючись на пояснення Маймонідової філософії юдаїзму. У розділі, який пояснює трактат «Синедріон», Маймонід сформулював 13 фундаментальних принципів юдейської віри. В юдаїзмі ще ніколи не визначали символу віри. Тепер Маймонідові 13 принципів віри стали прототипом наступних формулювань юдейського символу віри. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 23).

Маймонід намагався визначити логічний порядок як фізичних, так і духовних речей. Він відкидав сліпу віру, вимагаючи пояснення для всього на основі раціональних доказів і логіки. Ця природна схильність спонукала його створити вершину своєї письменницької діяльності — працю «Мішна Тора»c.

У дні Маймоніда євреї вважали «Торою», або «Законом», не тільки слова, записані Мойсеєм, але й також усі рабинські інтерпретації цього Закону, створені протягом століть. Ці ідеї записувалися в Талмуд і в тисячі рабинських рішень та писань про Талмуд. Маймонід усвідомлював, що через об’єм і неорганізованість всієї цієї інформації простий єврей не мав можливості керуватися нею, приймаючи рішення у щоденному житті. Більшість не була в стані вивчати все життя рабинську літературу, велика частина якої була написана важкою арамейською мовою. Маймонід вирішив відредагувати цю інформацію, наголошуючи практичні рішення, і впорядкувати її в 14 книг, розділених тематично. Він написав їх майстерною, ясною і плинною єврейською мовою.

«Мішна Тора» була таким практичним керівництвом, що деякі єврейські провідники побоювалися, щоб вона не замінила Талмуд. Однак навіть незгідні з Маймонідом визнавали високий вчений рівень праці. Цей добре впорядкований кодекс став революційним досягненням, вдихнувши нове життя в систему юдаїзму, яку звичайні люди вже не могли ні зрозуміти, ані засвоїти.

Після цього Маймонід написав іншу велику працю — «Путівник для тих, хто вагається». Коли почали з’являтися переклади грецьких класиків на арабську мову, все більше і більше євреїв знайомилося з Арістотелем та іншими філософами. Декому було дуже важко погодити буквальне значення біблійних понять з філософією. В «Путівнику для тих, хто вагається» Маймонід, який захоплювався Арістотелем, зробив спробу пояснити суть Біблії та юдаїзму так, щоб це гармоніювало з філософською думкою і логікою. (Порівняйте 1 Коринтян 2:1—5, 11—16).

Крім цих великих праць та інших релігійних писань, Маймоніду належать також твори з медицини та астрономії. Не слід випускати з уваги ще інший аспект його плідного пера. «Юдейська енциклопедія» (англ.) коментує: «Листи Маймоніда відзначають епоху листування. Він є першим єврейським автором листів, велика частина яких збереглася... Його листи знаходили шлях до розумів і сердець адресатів, він також міняв свій стиль залежно від того, кому писав».

Чого він навчав?

У своїх 13 принципах віри Маймонід створив чіткий план вчення, частина якого коренилася у Святому Письмі. Однак сьомий та дев’ятий принципи суперечать суті біблійної віри в Ісуса як Месіюd. Беручи до уваги такі відступницькі вчення загальновизнаного християнства, як Трійця, а також його явне лицемірство, що виявилося, наприклад, у кровопролитті під час хрестових походів, стає зрозуміло, чому Маймонід не досліджував глибше питання Ісусового Месіанства (Матвія 7:21—23; 2 Петра 2:1, 2).

Маймонід пише: «Чи може бути більший камінь спотикання, ніж [християнство]? Всі пророки говорили, що Месія буде відкупителем Ізраїлю і його спасителем... [На відміну від цього, християнство] спричинило вбивство євреїв мечем, їхні останки, знущаючись, розкидали, Тору змінили і більшість світу почала грішити і служити богові, іншому ніж Господь» («Мішна Тора», «Закони царів та їхні війни», розділ 11).

Однак, незважаючи на всю повагу до Маймоніда, багато євреїв воліють ігнорувати його у певних справах, про які він говорив досить рішуче. З наростаючим впливом містичного юдаїзму (Кабали) серед євреїв набувала популярності астрологія. Маймонід писав: «Хто займається астрологією і планує свою працю чи подорож на основі часу, визначеного дослідниками неба, той підлягає бичуванню... Всі ці справи — обман і облуда... Хто вірить у ці справи... той безумний і йому бракує розуму». («Мішна Тора», «Закони ідолопоклонства», розділ 11; порівняйте Левит 19:26; Повторення Закону 18:9—13).

Маймонід гостро критикував також інші вчинки: «[Рабини] встановили грошові вимоги для людей та громад, нав’язуючи їм безумний погляд, що це обов’язково і належно... Все це неправильно. Ні в Торі, ні в [талмудичних] мудреців немає жодного слова в підтримку цього» («Коментар до Мішни», Авот 4:5). На відміну від цих рабинів, Маймонід наполегливо працював лікарем, щоб утримувати себе, і ніколи не приймав платні за релігійне служіння. (Порівняйте 2 Коринтян 2:17; 1 Солунян 2:9).

Яким був вплив на юдаїзм та інші віри?

Професор Єврейського університету в Єрусалимі Єшайаху Лейбовіц сказав: «Маймонід — це наймогутніша постать в історії юдаїзму від часу патріархів та пророків аж до цього дня». «Юдейська енциклопедія» зауважує: «Вплив Маймоніда на подальший розвиток юдаїзму величезний... Х. Черновіц... навіть вважає, що, якби не Маймонід, юдаїзм давно б уже розсипався на різні секти та віри... Його великим досягненням було те, що він об’єднав різні течії».

Реорганізовуючи юдейську думку, так щоб вона підходила до його власних ідей порядку і логіки, Маймонід переглянув юдаїзм. І вчені, і прості люди знаходили цей новий підхід практичним і привабливим. Навіть противники Маймоніда з часом прийняли багато його поглядів. Хоча метою його праць було звільнити євреїв від потреби звертатися до безконечних коментарів, невдовзі вже і до його робіт були написані довгі коментарі.

«Юдейська енциклопедія» каже: «Маймонід був... найвидатнішим єврейським філософом середніх віків, і його «Путівник для тих, хто вагається» є найважливішою філософською працею, створеною євреєм». Хоча «Путівник для тих, хто вагається» був написаний по-арабськи, ще за життя Маймоніда цю працю переклали на єврейську мову, а пізніше і на латинь, що зробило її доступною для вивчення в Європі. В результаті цього Маймонідів унікальний синтез філософії Арістотеля і юдейської думки швидко проник у мислення християнського світу. Такі християнські вчені того періоду, як Альберт Великий та Фома Аквінський, часто посилалися на погляди Маймоніда. Ісламські вчені також зазнали його впливу. Філософський підхід Маймоніда вплинув і на пізніших юдейських філософів, як, наприклад, на Баруха Спінозу, які повністю порвали з ортодоксальним юдаїзмом.

Маймоніда можна вважати людиною Ренесансу, яка жила ще до Ренесансу. Його переконання, що віра повинна узгоджуватися з розсудливістю, все ще залишається дійсним принципом. Цей принцип спонукав його із запалом виступати проти релігійних забобонів. Однак поганий приклад загальновизнаного християнства і вплив Арістотелевої філософії часто перешкоджали йому зробити висновки, які б повністю гармоніювали з біблійною правдою. Хоча не всі погодяться з написом на могилі Маймоніда: «Від Мойсея до Мойсея не було такого, як Мойсей», слід визнати, що він переглянув напрямок і зміст юдаїзму.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 23]

МАЙМОНІДОВІ 13 ПРИНЦИПІВ ВІРИe

1. Бог є Творцем і Правителем всього. Тільки він зробив, робить і робитиме всі речі.

2. Бог один. Не існує особи, подібної до Нього.

3. Бог не має тіла. Фізичні поняття не стосуються Його.

4. Бог є перший і останній.

5. Потрібно молитися лише до Бога. Не можна молитися до нікого і нічого іншого.

6. Всі слова пророків правдиві.

7. Пророцтво Мойсея абсолютно правдиве. Він був головним з усіх пророків до нього і після нього.

8. Вся Тора, яку ми зараз маємо, це та, яку було дано Мойсею.

9. Тора не буде змінена і ніколи не буде іншої, даної Богом.

10. Бог знає всі діла і думки людей.

11. Бог винагороджує тих, хто виконує Його заповіді, і карає тих, хто грішить проти Нього.

12. Месія прийде.

13. Померлі повернуться до життя.

[Примітки]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 21]

Jewish Division / The New York Public Library / Astor, Lenox, and Tilden Foundations