Чи є душа безсмертною?

ДРУЗІ й родичі мовчазно проходять повз відчинену труну. Вони кидають останній пильний погляд на тіло 17-річного юнака. Шкільним друзям важко його впізнати. Волосся у нього порідшало через хіміотерапію, а сам він дуже спав на тілі через рак. Чи й справді це їхній друг? Лише декілька тижнів тому в нього було так багато ідей, запитань, ентузіазму, у ньому було стільки життя! Юнакова мати зі сльозами безупинно повторює: «Томмі зараз щасливіший. Бог захотів, щоб Томмі був з ним на небі».

Ця убита горем мати знаходить потіху й надію в думці, що її син якимось чином продовжує жити. У церкві їй сказали, що душа безсмертна, у ній зосереджена особистість, думки, спогади людини, тобто саме її єство. Тому мати вірить, що душа її сина зовсім не вмерла, що, будучи живою духовною істотою, вона залишила тіло в момент смерті й пішла на небо до Бога та ангелів.

Коли стається трагедія, людське серце відчайдушно тягнеться до будь-якого промінця надії, отже не важко зрозуміти, чому це вірування настільки привабливе для людей. Зважте, для прикладу, на вислів богослова Дж. Петерсон-Смиса у книжці «Євангеліє потойбічного» (англ.): «Смерть — це ніщо порівняно з тим, що настає після неї, а саме: чудовий, надзвичайно чудовий світ, у котрий нас запроваджує Смерть».

Представники багатьох релігій та культур світу вважають, що людина має у собі безсмертну душу, свідомий дух, який продовжує жити по смерті тіла. Таке переконання поділяють майже всі у загальновизнаному християнстві з його тисячами віросповідань та сект. Воно становить офіційну доктрину і в юдаїзмі. Індуси вірять, що атман, або душа, був створений на початку часу й ув’язнюється тілом у момент народження людини, а в момент її смерті переселяється в інше тіло у безперервному циклі реінкарнації. Мусульмани вірять, що душа з’являється разом з тілом і продовжує жити після його смерті. Інші релігії, скажімо африканські анімісти, синтоїсти й навіть буддисти, теж проповідують свої варіанти цього вірування.

Занепокійливі питання

Хоча й поняття безсмертя душі дістало майже загальне визнання, воно все ж порушує певні занепокійливі запитання. Приміром, багатьох цікавить те, куди йде душа любої особи, якщо вона вела не зовсім зразковий спосіб життя. Чи вона перевтілиться в якусь нижчу форму життя? Чи, може, потрапить у чистилище, де очищатиметься у вогні поти, поки не стане гідною піти на небо? Або ж, що ще гірше, чи буде вона вічно мучитись у вогненному пеклі? Чи, може, вона, як у це вірить багато анімістів, є духом, котрого слід задобряти?

Такі уявлення створюють живим невеселі перспективи. Чи повинні ми задобрювати духів наших близьких, які померли, аби вони не помстилися нам? Чи слід нам допомагати їм вибратися з жахливого чистилища? Або ж чи нам не залишається нічого іншого, як безпорадно здригатися від жаху при самій думці, що вони мучаться в пеклі? Чи нам належить обходитися з живими тваринами так, наче у них живуть душі померлих людей?

Запитання, котрі виникають щодо самого Бога, також невтішні. Приміром, чимало батьків, як вищезгадана мати, спочатку потішають себе думкою, що Бог «забрав» безсмертну душу їхньої померлої дитини до себе на небо. Проте багато хто через якийсь час починає задумуватися, що́ ж це за Бог, який уражає невинну дитину страшною хворобою лише для того, щоб передчасно забрати її на небо, відбираючи дорогоцінне від убитих горем батьків. Де ж тоді справедливість, любов, милосердя такого Бога? Дехто навіть починає вагатися у його мудрості. Навіщо, питають вони, було мудрому Богові посилати всі ці душі на землю, якщо вони все одно зрештою повинні бути забрані на небо? Чи це не означає, що створення землі було вкрай марнотною справою? (Порівняйте Повторення Закону 32:4; Псалом 103:8; Ісаї 45:18; 1 Івана 4:8).

Отже, стає очевидним, що доктрина про безсмертя людської душі, хоч би в якій формі вона викладалася, висуває складні питання і навіть суперечності. Чому? Здебільшого ці ускладнення пояснюються походженням цього вчення. Для вас, напевно, буде інформативним коротке дослідження витоків цього вчення; ви, можливо, здивуєтесь, коли довідаєтесь, що́ про душу говорить сама Біблія. Вона пропонує значно ліпшу надію на життя після смерті, ніж цього зазвичай навчають релігії світу.