Закон Христа

«Я... під законом Христовим» (1 КОРИНТЯН 9:21, Хом.).

1, 2. а) Як можна було б запобігти багатьом помилкам людства? б) Чого загальновизнане християнство так і не навчилося з історії юдаїзму?

«НАРОДИ та уряди ніколи не вчилися з уроків історії та не поводилися згідно з принципами, встановленими нею». Так висловився один німецький філософ XIX сторіччя. Справді, людська історія була названа «маршем безглуздя», серією жахливих промахів і криз, більшості з котрих можна було б запобігти, якби лише люди хотіли вчитися з помилок минулого.

² Про таку саму відмову вчитися з помилок минулого йдеться в цьому перегляді божественного закону. Бог Єгова замінив Мойсеїв Закон куди ліпшим законом — законом Христа. Однак провідники загальновизнаного християнства, які заявляють, що навчають цього закону й живуть за ним, так нічого й не навчилися з неймовірного безглуздя фарисеїв. Тож загальновизнане християнство перекрутило й зневажило закон Христа, подібно як це зробив із Законом Мойсея юдаїзм. Як це могло статися? Спочатку розгляньмо цей закон: чим він є, хто і як ним керує, а також, що́ відрізняє його від Мойсеєвого Закону. А потім дослідімо, як загальновизнане християнство зневажає його. Отже, повчімося з історії та візьмімо для себе пожиток!

Нова угода

3. Яку обіцянку дав Єгова щодо нової угоди?

³ Хто, крім Бога Єгови, міг поліпшити досконалий Закон? Мойсеїв Закон-угода був досконалий (Псалом 19:8). Незважаючи на це, Єгова пообіцяв: «Ось дні настають... і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав». Десять Заповідей — ядро Мойсеєвого Закону — були записані на скрижалях. Але про новий заповіт, або угоду, Єгова сказав: «Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу» (Єремії 31:31—34).

4. а) Якого Ізраїлю стосується нова угода? б) Хто, окрім духовних ізраїльтян, перебуває під законом Христа?

⁴ Хто мав увійти в цю нову угоду? Напевно не буквальний ‘дім Ізраїлів’, який відкинув Посередника цієї угоди (Євреїв 9:15). Ні, цей новий «Ізраїль» повинен був стати ‘Ізраїлем Божим’, народом духовних ізраїльтян (Галатів 6:16; Римлян 2:28, 29). До цієї помазаної духом групки християн пізніше мав приєднатися «великий натовп» з усіх народів, члени якого також повинні були прагнути поклонятися Єгові (Об’явлення 7:9, 10; Захарія 8:23). Хоча ці люди не входять у нову угоду, закон мав зобов’язувати також і їх. (Порівняйте Левит 24:22; Числа 15:15). Як «отара одна» під проводом ‘Одного Пастиря’, усі вони, за словами апостола Павла, мали бути «під законом Христовим» (Івана 10:16; 1 Коринтян 9:21, Хом.). Павло назвав цю нову угоду ‘кращим заповітом’. Чому? Передусім тому, що він ґрунтується не на тінях майбутнього, а на сповнених обітницях (Євреїв 8:6; 9:11—14).

5. Яка мета нової угоди й чому вона матиме успіх?

⁵ Яка мета цієї угоди? Створити народ царів і священиків для благословення всього людства (Вихід 19:6; 1 Петра 2:9; Об’явлення 5:10). Мойсеїв Закон-угода ніколи не посприяв виникненню цього народу в повному розумінні цього слова, бо більшість ізраїльтян збунтувалися і втратили можливість стати таким народом. (Порівняйте Римлян 11:17—21). Однак те, що нова угода досягне своєї мети, є певним, бо вона пов’язується із зовсім іншим законом. Чим він відрізняється?

Закон свободи

6, 7. Яким чином закон Христа дає більшу свободу, ніж Мойсеїв Закон?

⁶ Закон Христа нерідко пов’язується зі свободою (Івана 8:31, 32). Про нього говориться, як про «закон свободи» і «досконалий закон» (Якова 1:25; 2:12, Дерк.). Звичайно, будь-яка людська свобода є відносною. І все ж таки цей закон дає куди більшу свободу, ніж його попередник — Мойсеїв Закон. Яким чином?

⁷ Передусім, ніхто не народжується під законом Христа. Вже не мають жодного значення такі чинники, як раса й місце народження. Правдиві християни добровільно вирішують у своєму серці взяти на себе ярмо слухняності закону. Завдяки цьому вони вважають таке ярмо любим і легким тягарем (Матвія 11:28—30). Таким чином, Мойсеїв Закон також був призначений навчати людину про те, що вона є грішною та вкрай потребує викупної жертви, аби визволитися (Галатів 3:19). Закон же Христа говорить, що Месія прийшов, заплатив своїм життям викупну ціну й відкрив для нас шлях до звільнення від жахливого пригноблення через гріх і смерть! (Римлян 5:20, 21). Щоб скористатися із цього, нам потрібно ‘вірувати’ в цю жертву (Івана 3:16).

8. Що входить у закон Христа, але чому жити згідно з цим законом не означає зазубрювати сотні юридичних вказівок?

⁸ ‘Вірувати’ — означає жити згідно із законом Христа. Це включає в себе слухатися всіх Христових наказів. Чи потрібно тоді зазубрювати сотні законів і правил? Ні. Бо на відміну від Мойсея — посередника старої угоди, який записав Мойсеїв Закон, Ісус — Посередник нової угоди — ніколи не записував навіть поодинокого закону. Натомість він жив у гармонії з цим законом. Його досконале життя — зразок для усіх нас (1 Петра 2:21). Можливо, саме тому про поклоніння ранніх християн говорилося, як про «дорогу» (Дії 9:2; 19:9, 23; 22:4; 24:22). Для них закон Христа унаочнився в житті Христа. Наслідувати Христа — це слухатися цього закону. Їхня палка любов до нього означала, що цей закон, за словами пророцтва, був насправді написаний на їхніх серцях (Єремії 31:33; 1 Петра 4:8). А людина, яка слухається заради любові, ніколи не почувається пригнобленою ним — це ще одна причина, чому закон Христа можна назвати «законом свободи [«вільного народу», НС]».

9. Що є самою суттю закону Христа і яким чином цей закон стосується нової заповіді?

⁹ Якщо любов була важливою частиною Мойсеєвого Закону, то вона є самою суттю християнського закону. Отже, закон Христа включає нову заповідь — християни повинні любити один одного саможертовною любов’ю. Їм слід так любити, як любив Ісус, а він добровільно поклав своє життя заради своїх друзів (Івана 13:34, 35; 15:13). Тому можна сказати, що закон Христа є величнішим виразом теократії, ніж Мойсеїв Закон. Колись цей журнал зазначив: «Теократія — це правління Бога, Бог є любов, тому теократія — це правління любові».

Ісус та фарисеї

10. Чим відрізнялося Ісусове вчення від вчення фарисеїв?

¹⁰ Зовсім не дивно, що між Ісусом і єврейськими релігійними провідниками його днів виникнула суперечка. «Досконалий закон», «закон свободи» був зовсім чужий для книжників і фарисеїв. Вони намагалися контролювати народ людськими постановами. Їхнє вчення стало гнітючим, обвинувальним і негативним. Вчення Ісуса разюче відрізнялося від їхнього, бо воно надзвичайно підносило дух і давало позитивні результати! Ісус був практичним і спрямовував увагу на дійсні потреби й турботи людей. Він навчав просто, вкладаючи в навчання своє серце, послуговуючись прикладами щоденного життя і посилаючись на авторитет Божого Слова. Тому «народ дивувався з науки Його» (Матвія 7:28). Так, Ісусове вчення досягало їхніх сердець!

11. Як Ісус показав, що Мойсеїв Закон потрібно було застосовувати розсудливо й милосердно?

¹¹ Замість додавати ще більше правил до Мойсеєвого Закону, Ісус показував, як євреї повинні були застосовувати цей Закон — розсудливо й милосердно. Пригадайте, наприклад, випадок, коли до нього наблизилася жінка, що страждала від кровотечі. За Мойсеєвим Законом, кожен, до кого вона доторкнулася, ставав нечистим, отже вона ні в якому разі не повинна була перебувати в натовпі! (Левит 15:25—27). Але вона дійшла до такого розпачу, що пробилася через натовп і доторкнулась до Ісусового плаща. Кровотеча припинилася в одну мить. Чи він докорив їй за порушення Закону? Ні. Замість цього він перейнявся її розпачливим станом і виявив своїми діями найвеличнішу заповідь Закону — любов. Він співчутливо сказав: «Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!» (Марка 5:25—34).

Чи закон Христа поблажливий?

12. а) Чому нам не слід припускати, що закон Христа поблажливий? б) З чого видно, що створення багатьох законів веде до пошуків багатьох лазівок?

¹² Чи ж ми повинні висновувати, що, оскільки закон Христа є ‘законом волі’, він поблажливий, а фарисеї з усіма своїми усними традиціям тримали людей в рамках конкретних норм поведінки? Ні. На прикладі сучасних юридичних систем видно, що, чим більше є законів, тим більше лазівок люди знаходять у нихa. За Ісусових днів складність фарисейських правил змушувала людей вишукувати лазівки, розхлябано й без любові працювати, а також набирати лицемірно-праведного вигляду, щоб маскувати внутрішнє зіпсуття (Матвія 23:23, 24).

13. Чому закон Христа сприяє вищим нормам поведінки, ніж будь-який писаний звід законів?

¹³ На противагу цьому закон Христа не дає поживи такому погляду. По суті, якщо слухатися закону, що ґрунтується на любові до Єгови, і завдяки цьому наслідувати Христову саможертовну любов до інших, можна досягнути норм поведінки значно вищих від тих, котрі досягаються сповненням формального зводу законів. Любов не шукає лазівок, вона утримує нас від згубних справ, яких звід законів, можливо, конкретно не забороняє. (Дивіться Матвія 5:27, 28). Отже закон Христа спонукуватиме нас робити щось для інших — виявляти великодушність, гостинність і любов, до чого не може спонукувати жоден формальний закон (Дії 20:35; 2 Коринтян 9:7; Євреїв 13:16).

14. Який вплив на християнський збір першого сторіччя справляло те, що його члени жили в гармонії із законом Христа?

¹⁴ Коли члени раннього християнського збору старалися жити за законом Христа, вони втішалися теплою, сердечною атмосферою, і серед них майже не було холодного, засудливого й лицемірного духу, який панував у тодішніх синагогах. Безумовно, члени цих юних зборів по-справжньому розуміли, що вони живуть за «законом вільного народу»!

15. Як Сатана намагався зіпсувати християнський збір уже від самого початку існування цього збору?

¹⁵ Проте Сатана завзято намагався зіпсувати християнський збір з-середини, так само як він зіпсував ізраїльський народ. Апостол Павло попереджав перед вовкоподібними людьми, які мали «казати перекручене» й гнобити Божу отару (Дії 20:29, 30). Йому потрібно було боротися з прихильниками юдаїзму, котрі прагнули замінити відносну свободу закону Христа поневоленням Мойсеєвого Закону, який сповнився в Христі (Матвія 5:17; Дії 15:1; Римлян 10:4). Після смерті останнього апостола вже не було сили, що стримувала б таке відступництво. Тому зіпсуття почало швидко поширюватися (2 Солунян 2:6, 7).

Загальновизнане християнство забруднює закон Христа

16, 17. а) Яких форм набрало зіпсуття загальновизнаного християнства? б) Як закони католицької церкви призвели до перекрученого погляду на статеве життя?

¹⁶ Зіпсуття загальновизнаного християнства, подібно як і юдаїзму, набрало багатьох форм. Загальновизнане християнство також стало жертвою лжевчень і розгнузданої моралі. І через його зусилля охоронити свою отару від чужого впливу нерідко руйнувалося й те, що залишилось у ньому від чистого поклоніння. Блискавично поширювалися суворі й небіблійні закони.

¹⁷ У створенні сили-силенної церковних законів взяла провід католицька церква. Ці закони були особливо спотворені в питаннях, пов’язаних із статевим життям. За книжкою «Сексуальність і католицизм» (англ.), церква перейняла грецьку філософію стоїцизму, який ставився з підозрою до всіх форм задоволення. Церква почала навчати, що будь-яке статеве задоволення, включаючи звичайні подружні стосунки, є гріховним. (Порівняйте Приповістей 5:18, 19). Твердилось, що секс призначений виключно для розмноження і не більше. Отже церковний закон оголосив застосування будь-яких контрацептивів надзвичайно тяжким гріхом, за який інколи вимагалося багатьох років покути. Відтак було заборонено одружуватися священству, а цей едикт відкрив шлях незаконним статевим зносинам, у тому числі й ґвалтуванню дітей (1 Тимофія 4:1—3).

18. До чого довело збільшення числа церковних законів?

¹⁸ Коли збільшилося число церковних законів, їх зібрали в книги. Вони почали затемнювати й витісняти Біблію. (Порівняйте Матвія 15:3, 9). Подібно як юдаїзм, католицизм з недовірою ставився до світських писань і вважав більшість з них небезпечними. Через такий погляд він незабаром переступив межу біблійного розсудливого застереження щодо цього питання (Екклезіяста 12:12; Колосян 2:8). Ієронім, церковний письменник четвертого сторіччя н. е., вигукнув: «О Господи, якщо я знову колись матиму світські книжки або читатиму їх — я зрікся тебе». З часом церква взялася за цензуру книжок, навіть книжок світського характеру. Таким чином у XVII сторіччі було засуджено астронома Галілео Галілея за працю, в якій говорилося, що Земля обертається довкола Сонця. Твердження церкви, що вона є авторитетом стосовно всіх питань, в тому числі й питань з астрономії, зрештою призвело до послаблення віри в Біблію.

19. Як кляштори сприяли суворій авторитарності?

¹⁹ Створення правил набрало великого розмаху в кляшторах, де ченці відокремлювалися від цього світу, щоб жити в самозреченні. Більшість кляшторів трималися «Статуту Св. Бенедикта». Абат (термін, що виводиться з арамейського слова абба — батько) мав абсолютну владу. (Порівняйте Матвія 23:9). Якщо певний монах отримував подарунок від своїх батьків, абат вирішував, хто отримає його — цей монах чи хтось інший. Один із статутів не тільки засудив вульгарну мову, але й заборонив будь-які балачки та жарти, кажучи: «Жодний послушник не повинен займатися цим».

20. З чого видно, що зрештою протестантизм також вдався до небіблійної авторитарності?

²⁰ Протестантизм, який намагався реформувати небіблійні крайнощі католицизму, невдовзі також почав складати авторитарні правила, котрих не було в законі Христа. Приміром, провідний реформатор Жан Кальвін був названий «законодавцем відновленої Церкви». Він правив у Женеві, використовуючи безліч суворих законів, впроваджених «Старшими», «функція» котрих, зазначав Кальвін, «вести нагляд за життям усіх людей». (Порівняйте 2 Коринтян 1:24). Церква контролювала заїжджі двори й вирішувала, які теми розмов є дозволеними. Жорстоко каралося за такі порушення, як спів жартівливих пісень або танціb.

Візьміть урок з помилок загальновизнаного християнства

21. Як дається взнаки те, що загальновизнане християнство вийшло «понад те, що написано»?

²¹ Чи всі ці правила й закони змогли охоронити загальновизнане християнство від зіпсуття? Аж ніяк. Сьогодні загальновизнане християнство розкололося на сотні сект — від надзвичайно вимогливих до вкрай поблажливих. Тим чи іншим способом усі вони вийшли «понад те, що написано», дозволяючи людському мисленню керувати отарою і заподіювати шкоду божественному закону (1 Коринтян 4:6, Хом.).

22. Чому відступництво загальновизнаного християнства не означає кінець закону Христа?

²² А втім, доля закону Христа не була трагічною. Бог Єгова ніколи не дозволить людям стерти божественний закон. Християнський закон діє повною мірою серед правдивих християн, і вони мають величний привілей жити за цим законом. Але, дослідивши те, що юдаїзм і загальновизнане християнство заподіяли божественному закону, доречно запитати: «Як ми можемо жити за законом Христа й уникати забруднення Божого Слова людськими міркуваннями й правилами, котрі послаблюють саму суть божественного закону? Який урівноважений погляд повинен розвивати в нас сьогодні закон Христа?» Ці питання обговорюватимуться в наступній статті.

[Примітки]

Як би ви відповіли?

◻ Що є самою суттю закону Христа?

◻ Чим відрізнявся Ісусів спосіб навчання від навчання фарисеїв?

◻ Як Сатана використав схильність людей до створення суворих правил, щоб зіпсувати загальновизнане християнство?

◻ Якими є декотрі з багатьох позитивних результатів того, що люди живуть за законом Христа?

[Ілюстрація на сторінці 16]

Ісус застосовував Мойсеїв Закон розсудливо й милосердно.