Утішайтеся «справжнім життям»

БОГ ЄГОВА дав людині сприйняття вічності (Екклезіяста 3:11). Це викликає в людині почуття безпорадності перед лицем смерті й водночас пробуджує в ній нестримне бажання жити.

Але Свята Біблія, Боже натхнене Слово, подає нам величну надію (2 Тимофія 3:16). Єгова, який є уособленням любові, не міг би створити людину здатною розуміти концепцію вічності, а потім приректи її на коротке життя. Створити нас для мук, начебто такою є наша доля,— це суперечить особистості Бога. Ми не створені, як «звірина нерозумна, зроджена природою на зловлення та загибіль» (2 Петра 2:12).

Створюючи Адама і Єву з притаманним їм почуттям вічності, Бог Єгова зробив щось «вельми добре» — він дав їм можливість жити вічно (Буття 1:31). Але, на жаль, перша пара зловжила своєю свободою волі, бо не послухалась виразної заборони від Творця, і втратила початкову досконалість. Внаслідок цього, Адам і Єва померли, передаючи своїм нащадкам недосконалість і смерть (Буття 2:17; 3:1—24; Римлян 5:12).

Біблія не оточує серпанком таємничості мету життя та значення смерті. Вона говорить, що після смерті «нема вже роботи, ні роздумовання, ні знання, ні мудрості» і що померлі «нічогісінько не тямлять» (Екклезіяста 9:5, 10, Кул.). Інакше кажучи, померлі є мертвими. Вчення про безсмертну душу не є біблійним і тому немає потреби пояснювати незбагненної таємниці про стан померлих (Буття 3:19; Псалом 146:4; Екклезіяста 3:19, 20; Єзекіїля 18:4)a.

Бог мав намір, він не створив Землю, «як порожнечу». Він сформував її, щоб ‘на ній проживали’ досконалі люди в райських умовах, і Єгова не змінив свого наміру (Ісаї 45:18; Малахії 3:6). Щоб здійснити його, Бог послав на землю свого Сина. Залишаючись вірним до самої смерті, Ісус Христос уможливив викуп людства від гріха й смерті. Він сказав: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16).

У далекому минулому Бог пообіцяв, що він створить «нове небо та землю нову» (Ісаї 65:17; 2 Петра 3:13). Щоб здійснити це, треба було вибрати групу з визначеного числа вірних християн для життя на небі. Разом з Ісусом Христом вони становлять урядовий осередок. Біблія називає його ‘Царством Небесним’, або ‘Царством Божим’, яке керуватиме тим, «що на землі» (Матвія 4:17; 12:28; Ефесян 1:10; Об’явлення 5:9, 10; 14:1, 3). Знищивши всю безбожність на нашій землі та очистивши її, Бог запровадить праведне нове суспільство людей, або «нову землю». Сюди входитимуть люди, яких Бог збереже в близькому знищенні цієї злої системи речей (Матвія 24:3, 7—14, 21; Об’явлення 7:9, 13, 14). До них долучаться ті, хто повернеться до життя через обіцяне воскресіння (Івана 5:28, 29; Дії 24:15).

Тоді настане «справжнє життя»

Підтверджуючи правдивість захопливого опису життя на майбутній райській землі, Бог говорить: «Ось нове все творю!» (Об’явлення 21:5). Людський розум не в стані повністю охопити дивовижних справ, які виконає для людства Бог. Він створить усесвітній рай на зразок Едему (Луки 23:43). Як і в Едемі, там буде багатство краси, барв, звуків і смаків. Вже не буде бідності й голоду, оскільки про цей час Біблія говорить: «Перше [«колишнє», Герасимчук] минулося» (Об’явлення 21:4; Псалом 72:16). Ніхто ніколи не скаже: «Я хворий», бо хвороби будуть усунені назавжди (Ісаї 33:24). Так, зникне все, що спричиняє біль, в тому числі й прадавній ворог людства — смерть (1 Коринтян 15:26). У захопливому видінні «нової землі», нового людського суспільства під правлінням Христа, апостол Іван почув голос: «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде». Що може принести більше заспокоєння і радість, ніж сповнення цієї божественної обітниці?

Описуючи майбутній час, Біблія надає особливої уваги умовам, за яких будуть задоволені моральні й духовні бажання людини. Будуть досягнуті усі високі ідеали, заради яких людина безрезультатно бореться дотепер (Матвія 6:10). Серед них є нездійснене бажання справедливості, бо нерідко людина страждає через жорстоких гнобителів, які вивищуються над слабими (Екклезіяста 8:9). Псалмоспівець пророчо описав умови під правлінням Христа: «За днів його процвітатиме праведник, і буде достаток спокою» (Псалом 72:7, Дерк.).

Рівність — це ще одне бажання, заради якого багато людей йшли на жертви. При «відтворенні» Бог знесе дискримінацію (Матвія 19:28, НС). До всіх ставитимуться з однаковою гідністю. Це не буде рівність, нав’язана якимось суворим державним ладом. Натомість будуть усунені причини дискримінації, включаючи пожадливість і гордість, які спонукували людей домагатися влади над іншими або нагромаджувати величезні багатства. Ісая пророкував: «Доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. Не будуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив» (Ісаї 65:21, 22).

Як же страждають через кровопролиття окремі люди й цілі народи! Це тягнеться від убивства Авеля до сучасних війн. Як же довго люди сподівалися й чекали встановлення миру, і все, здавалося б, надаремно! У відновленому Раю всі люди будуть миролюбні й сумирні, вони «зарозкошують миром великим» (Псалом 37:11).

В Ісаї 11:9 говориться: «Земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває». Через успадковану недосконалість та інші чинники ми тепер не можемо повністю зрозуміти глибини цих слів. Нам, можливо, ще треба дізнатися, як досконале знання Бога об’єднає нас з ним і в який спосіб це принесе повну радість. Але оскільки Святе Письмо повідомляє про те, що Єгова — це Бог, вищий силою, мудрістю, справедливістю та любов’ю, ми можемо бути впевненими, що він слухатиме всі молитви жителів «нової землі».

«Справжнє життя» є певним. Вхопіться за нього!

Для багатьох вічне життя в ліпшому світі — це тільки мрія або примара. Проте для тих, хто справді вірить у біблійну обітницю, ця надія є певною. В їхньому житті вона немов якір (Євреїв 6:19, Дерк.). Так само, як якір міцно тримає корабель і не дає хвилям зно́сити його, надія на вічне життя робить людей врівноваженими й упевненими. Вона також допомагає їм протистояти серйозним життєвим труднощам і навіть долати їх.

Ми можемо бути впевненими, що Бог сповнить свої обітниці. Він навіть дає запоруку, висловлюючи присягу, або непорушне зобов’язання. Апостол Павло написав: «Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви, щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту» (Євреїв 6:17, 18, Хом.). «Двома незмінними речами», яких Бог ніколи не може скасувати, є його обітниця й клятва, на котрих ми ґрунтуємося у своїх сподіваннях.

Віра в Божі обітниці дає велику розраду й духовну силу. Таку віру мав провідник ізраїльського народу, Ісус Навин. Коли цей чоловік виголошував прощальну промову до ізраїльтян, він був старий та усвідомлював, що скоро помре. Але в ній виражалася сила й незламна вірність і відданість, які походили від повного довір’я до Божих обітниць. Повідомивши, що він ‘відходить дорогою всієї землі’, шляхом, який веде всіх людей до смерті, Ісус Навин заявив: «Ви будете знати всім своїм серцем та всією своєю душею, що не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас говорив був Господь, Бог ваш,— усе збулося вам, не відпало з нього ані одне слово». Тричі Ісус Навин повторив, що Бог завжди виконує всі свої обітниці (Ісуса Навина 23:14).

Ви можете мати таку саму віру в Божу обітницю нового світу, який невдовзі буде встановлено. Серйозно вивчаючи Біблію, ви зрозумієте, хто такий Єгова й чому він достойний повного довір’я (Об’явлення 4:11). Авраам, Сарра, Ісак, Яків та інші вірні люди давнини мали незламну віру, яка ґрунтувалася на особистому знанні правдивого Бога, Єгови. Вони залишилися непохитними в надії, хоча й ‘не одержали сповнення обітниць’ за свого життя. Проте вони «здалека бачили їх, і повітали [їх]» (Євреїв 11:13).

Розуміючи біблійні пророцтва, ми тепер спостерігаємо за наближенням «великого дня Вседержителя Бога», дня, під час якого земля буде очищена від усього зла (Об’явлення 16:14, 16). Подібно до вірних людей давнини, ми повинні впевнено чекати майбутніх подій, спонукані вірою в Бога, а також любов’ю до нього й «справжнього життя». Близькість нового світу дає великий стимул тим, хто вірить в Єгову та любить його. Таку віру й любов потрібно розвивати для того, щоб отримати від Бога схвалення та захист під час цього великого дня, який не за горами (Софонії 2:3; 2 Солунян 1:3; Євреїв 10:37—39).

Отже, чи ви любите життя? Чи ви ще більше бажаєте «справжнього життя» — життя, яким втішаються схвалені слуги Бога? Чи ви маєте надію на щасливе майбутнє, пов’язуючи його з вічним життям? Якщо ви прагнете цього, слухайтесь напучування апостола Павла, котрий написав, що ми не повинні ‘надію класти на багатство непевне, а на Бога’. Далі Павло сказав: «Будьте багаті на шляхетні вчинки», що приносять хвалу Богу, аби «міцно вхопитися за справжнє життя» (1 Тимофія 6:17; 6:18, 19, НС).

Погоджуючись на біблійне вивчення зі Свідками Єгови, ви можете здобути знання, яке означає «життя вічне» (Івана 17:3). В Біблії записано сердечне батьківське запрошення для всіх: «Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце, бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою!» (Приповістей 3:1, 2).

[Примітка]