Біблія. Книга, яку люблять і ненавидять
«Мені б хотілося, щоб священні книги були перекладені усіма мовами світу»,— писав Еразм Роттердамський, відомий голландський вчений XVI століття.
ЕРАЗМ мав найзаповітнішу мрію: щоб кожен міг читати й розуміти Святе Письмо. Але противники Біблії люто відкидали таку ідею. Фактично Європа в період XVI століття була вкрай небезпечним місцем для будь-кого, хто виявляв хоча б незначний інтерес до Біблії. В одному законодавчому акті, що був прийнятий англійським парламентом, говорилося: «Той, хто наважиться читати Святе Письмо англійською, мусить бути позбавлений землі, рухомого та нерухомого майна й життя... якщо ж навіть після прощення такі особи й надалі вперто братимуться за старе, то спершу їх слід повісити за зраду короля, а тоді спалити за єресь проти Бога».
На європейському континенті католицька інквізиція жорстоко переслідувала «єретичні» секти, такі, приміром, як французькі вальденси. Такі секти зазнали особливих переслідувань через свій звичай проповідувати «з Євангелій, послань та інших частин священних писань... тоді як проповідувати та вияснювати писання мирянам було цілковито заборонено». Через любов до Біблії незліченна кількість чоловіків та жінок зазнали нестерпних тортур і навіть утратили життя. Вони піддавалися ризику бути жорстоко покараними лише за те, що прочитали Господню молитву чи Десять Заповідей та навчали цього своїх дітей.
Така ж відданість Божому Слову залишалася в серцях багатьох індепендентів, які вирушали, щоб колонізувати Північну Америку. В час, коли відбувалося заселення цього континенту, «читання та релігія тісно переплелися, в результаті цього утворилася культура, повністю ґрунтована на знайомстві з Біблією», говориться в книжці «Історія приватного життя. Захоплення Ренесансом». У проповіді, опублікованій у Бостоні 1767 року, радилося: «З усією старанністю підходьте до читання Святого Письма. Щоранку та кожного вечора прочитуйте розділ з Біблії».
Згідно з даними дослідницької групи Барна з міста Вентура (штат Каліфорнія, США), більш як 90 відсотків американців у середньому мають по три Біблії. Нещодавнє дослідження показало, що, хоча Біблію там все ще поважають, «практично більше ніхто сьогодні не витрачає час на те, аби читати її, вивчати та застосовувати прочитане». Більшість лише поверхово знайомі з її змістом. Один газетний репортер зазначив: «Рідко можна зустріти думку, що [Біблія] все ще може мати справжню вартість у розв’язанні сучасних проблем і труднощів».
Непослідовність світського мислення
Сьогодні поширена ідея, що ми можемо досягти успіху лише завдяки розуму та співпраці між людьми. Біблію розглядають не як книгу фактів та правди, а просто як одну з багатьох книжок, котра містить релігійні погляди та життєвий досвід різних людей.
Тож як більшість людей справляється з дедалі складнішими та болючішими питаннями в їхньому житті? Вони перебувають у духовному вакуумі, без надійного морального та релігійного керівництва і напрямку. Вони стали, як кораблі без стерна, що «хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду» (Ефесян 4:14).
Тому слід запитати себе: чи Біблія — це лише одна з багатьох релігійних книг? Чи, може, вона є Божим Словом, що містить практичну та необхідну нам інформацію? (2 Тимофія 3:16, 17) Чи Біблія варта нашої уваги? У наступній статті розглядатимуться ці питання.
[Ілюстрація на сторінці 3]
Еразм Роттердам- ський.
[Відомості про джерело]
З книжки Deutsche Kulturgeschichte.
[Ілюстрація на сторінці 4]
Вальденси були особливо переслідувані через свій звичай проповідувати Святе Письмо.
[Відомості про джерело]
Stichting Atlas van Stolk, Rotterdam.