Різдвяні звичаї. Чи вони християнські?

НАСТАЛА різдвяна пора. Що це значить для вас, ваших родичів і друзів? Це нагода для духовної активності чи лише святковий період веселощів? Пора для роздумів про народження Ісуса Христа чи нагода забути християнські норми?

Розглядаючи ці питання, варто пам’ятати, що різдвяні традиції різняться в залежності від місцевості. У різних країнах це свято навіть має різні назви. Як зазначає одна енциклопедія, англійська назва свята (Christmas) походить від середньовічного Christes Masse — «Меса Христа». А українське слово «Різдво», згідно з одним словником, означає «свято народження Христа». У Мексиці та інших латиноамериканських країнах вживають назву La Navidad, яка також стосується народження Христа. Розгляньмо ж кілька подробиць святкування в Мексиці. Це може допомогти вам сформувати свою думку про це свято.

Посадас, «три мудреці» і насімієнто

Святкування починаються 16 грудня так званими посадас. У книжці «Мексиканські свята життя» говориться: «Це час посадас, дев’ять магічних днів перед Свят-вечором, протягом яких відзначають самотнє блукання Йосипа і Марії по місті Віфлеємі та хвилину, коли вони врешті знайшли доброзичливість і притулок. Родичі та друзі збираються щовечора, щоб відтворити події кількох днів перед народженням Христа».

Традиційно група людей приносить до хати зображення Марії та Йосипа і в пісні просить притулку, по-іспанськи посада. Мешканці дому відспівують їм, і зрештою гостей запрошують всередину. Після цього починається вечірка. Кілька осіб з зав’язаними очима намагаються по черзі розбити палицею піняту — великий прикрашений глиняний горщик, підвішений на шнурку. Коли його розбивають, всі збирають його вміст (цукерки, фрукти і тому подібне). Після цього починається частування закусками та напоями, музика і танці. Вісім вечірок у дні посадас відбуваються з 16 до 23 грудня, а 24-го святкують Ночебуена (Свят-вечір), і родичі стараються зібратися разом на спеціальну вечерю.

Невдовзі настає Новий Рік, який відзначають галасливими гулянками. Увечері 5 січня Трес Реєс Маґос («три мудреці») нібито приносять дітям дарунки. Кульмінація святкування настає 6 січня, коли подають роска де Реєс (калач). Ласуючи ним, хтось знаходить у своєму шматку маленьку ляльку, яка представляє немовлятко-Ісуса. Хто її знайшов, зобов’язаний влаштувати останній бенкет 2 лютого. (У деяких місцевостях використовують три маленькі ляльки, які представляють «трьох мудреців»). Як бачите, бенкетування у зв’язку з Різдвом триває дуже довго.

Протягом цього періоду привертає увагу насімієнто (різдвяні ясла). Як це виглядає? У публічних місцях, а також у церквах і домах влаштовують сценки з фігурками (великими або малими), виготовленими з кераміки, дерева або глини. Зображають Йосипа і Марію на колінах перед яслами, в яких лежить новонароджене немовля. Часто можна побачити зображення пастухів і Лос Реєс Маґос («мудреців»). Сцена відбувається у стайні, і часом її доповнюють тварини. Однак центральним персонажем є новонароджене немовля, яке по-іспанськи називають ель Ніньо Діос (Дитина-Бог). Цю головну фігуру кладуть туди на Святий Вечір.

Ближчий розгляд різдвяних традицій

Стосовно різдвяного свята, яке відзначають по цілому світі, в «Американській енциклопедії» говориться: «Більшість звичаїв, які сьогодні пов’язуються з Різдвом, початково не були різдвяними, а дохристиянськими і нехристиянськими звичаями, які християнська церква перейняла. Сатурналії — римське свято, яке відзначали в середині грудня,— стали основою багатьох веселих різдвяних звичаїв. З цього свята, наприклад, походить вишукане бенкетування, давання подарунків і запалювання свічок».

У Латинській Америці дотримуються цих головних різдвяних звичаїв, але мають кілька додаткових. Вас може зацікавити, звідки вони походять. Правду кажучи, багато людей, котрі прагнуть дотримуватися Біблії, усвідомлюють, що декотрі звичаї — це не що інше, як ацтекські ритуали. Газета «Універсаль», що видається в місті Мехіко, містила таке повідомлення: «Ченці різних орденів скористалися тим, що свята індіанців збігалися з католицьким літургійним календарем; цю обставину вони використали для підтримки своєї євангелізаційної та місіонерської праці. Вони замінили святкування на честь доіспанських божеств святами християнських божеств, впровадили європейські свята й практики, а також використали індіанські святкування, що довело до культурного синкретизму, з якого вийшли типово мексиканські звичаї».

«Американська енциклопедія» пояснює: «Вертепні сценки стали частиною різдвяного свята в ранні часи... Вважається, що Святий Франциск першим подав ідею поставити в церкві різдвяні ясла». Ті сценки, в яких зображалося народження Христа, виконувалися в церквах на ранніх етапах колонізації Мексики. Їх влаштовували францисканські монахи з метою навчити індіанців про Різдво. Пізніше більшої популярності набрали посадас. Хоч би з якими намірами їх ввели, спосіб, у який свято відбувається сьогодні, говорить сам за себе. Якщо ви будете в Мексиці у цей період, то зможете побачити або відчути те, про що говорив кореспондент газети «Універсаль»: «Посадас, які мали нагадувати нам про паломництво Ісусових батьків у пошуках притулку, де б могла народитися Дитина-Бог, сьогодні стали днями пиятики, непомірності, обжерливості, суєти і щораз більшої злочинності».

Ідея ставити насімієнто походить з колоніальних часів, коли в церквах влаштовували сценки з живими акторами. Хоча декому ці сценки й подобаються, чи правильно вони зображують біблійні повідомлення? Це важливе питання. Коли прибули так звані мудреці, які насправді були астрологами, Ісус та його сім’я не жили більше в стайні. Минув час, і вони перейшли в дім. Вам буде цікаво звернути увагу на цю подробицю в натхненому описі в Матвія 2:1, 11. Можна також зазначити, що Біблія не каже, скільки саме було астрологівa.

У Латинській Америці три мудреці виконують роль святого Миколая. Там, як і в інших країнах, багато батьків ховають у домах іграшки. Вранці 6 січня діти шукають їх, думаючи, що їх принесли три мудреці. Для продавців іграшок це час доброго зиску, і декотрі розбагатіли на звичаї, який багато щирих людей визнають звичайною фантазією. Міф про трьох мудреців втрачає довір’я навіть серед маленьких дітей. Хоча декому не подобається, що прихильників цього міфу стає менше, чого можна сподіватися від фантазії, яка підтримується виключно заради традиції та комерційного зиску?

Ранні християни не святкували Різдва. В одній енциклопедії зазначається: «Свято не відзначалося у перших століттях християнської церкви, оскільки серед християн прийнято було відзначати смерть видатних осіб, а не їх народження». Біблія пов’язує обходження днів народження з язичниками, а не з Божими правдивими поклонниками (Матвія 14:6—10).

Це, звичайно, не означає, що не треба вчитися і згадувати реальні події, пов’язані з народженням Божого Сина. Фактичні біблійні повідомлення дають важливу інформацію й уроки для всіх, хто хоче чинити Божу волю.

Народження Ісуса згідно з Біблією

Достовірну інформацію про народження Ісуса можна знайти в Євангеліях Матвія і Луки. Вони показують, що ангел Гавриїл відвідав Марію, молоду неодружену жінку з галілейського міста Назарета. Яку ж звістку він приніс? «Ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця» (Луки 1:31—33).

Марію дуже здивувала ця звістка. Будучи неодруженою, вона спитала: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?» Ангел відповів: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!» Усвідомлюючи, що така Божа воля, Марія сказала: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Луки 1:34—38).

Ангел сказав Йосипу про чудесне народження, аби той не розлучався з Марією, що́ він задумав, коли дізнався про її вагітність. Тоді він погодився взяти на себе відповідальність про догляд за Божим Сином (Матвія 1:18—25).

Після цього наказ Цезаря Августа змусив Йосипа та Марію вирушити в подорож з Назарета, що в Галілеї, до міста їхніх прабатьків на перепис. «І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його,— бо в заїзді місця не стало для них» (Луки 2:1—7).

В Луки 2:8—14 описується, що було далі: «В тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... Та Ангол промовив до них: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме». І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!»

Астрологи

У Матвієвій розповіді згадується, що зі сходу до Єрусалима в пошуках місця, де народився Цар Юдейський, прийшли астрологи. Цар Ірод дуже зацікавився цим, але не з добрих намірів. «Він відіслав їх до Віфлеєма, говорячи: «Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому». Астрологи знайшли дитину і, «відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну». Однак вони не пішли до Ірода, бо були «вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода». Бог через ангела перестеріг Йосипа про Іродові наміри. Тоді Йосип і Марія втекли зі своїм сином до Єгипту. Після цього, намагаючись знищити нового царя, жорстокий цар Ірод наказав повбивати хлопчиків у районі Віфлеєма. Яких хлопчиків? Віку двох і менше років (Матвія 2:1—16).

Чого ми можемо навчитися з цієї розповіді?

Ці астрологи — без різниці, скільки їх було,— не поклонялися правдивому Богові. В одній з приміток перекладу Бачинського вони названі «звіздарі Халдейскі». А в примітці перекладу Біблії «La Nueva Biblia Latinoamérica» (видання 1989 року) сказано: «Ці маги не були царями, а ворожбитами і священиками язичницької релігії». Вони прийшли, керуючись своїм астрологічним знанням, якому були віддані. Якби Бог хотів привести їх до дитини, вони були б доведені безпосередньо на місце і не мусили б спершу йти в Єрусалим до Іродового палацу. Пізніше Бог втрутився і змінив їхній шлях, щоб захистити дитину.

У різдвяну пору це повідомлення часто оточується міфами й романтичним ореолом, що затемнює найважливіше: дитина народилася, щоб стати величним Царем, як було проголошено Марії та пастухам. Ісус Христос вже не немовля, і навіть не дитина. Він править як Цар Божого Царства, яке невдовзі усуне всі правління, котрі противляться Божій волі, і він розв’яже всі проблеми людства. Саме про те Царство ми просимо в Господній молитві (Даниїла 2:44; Матвія 6:9, 10).

З ангелового проголошення пастухам ми дізнаємося, що нагода спасіння відкрита для всіх, хто бажає почути добру новину. Ті, хто отримують Божу ласку, стають «людьми доброї волі». Існує чудова перспектива, що під Царством Ісуса Христа в цілому світі настане мир, але люди мусять бути охочими чинити Божу волю. Чи різдвяна пора сприяє цьому і чи відображає таке бажання? Для багатьох щирих людей, які хочуть дотримуватися Біблії, відповідь очевидна (Луки 2:10, 11, 14, Левицький).

[Примітка]

[Рамка на сторінці 4]

ДЕХТО МІГ БИ ЗДИВУВАТИСЬ

У своїй книжці «Трудність з Різдвом» («The Trouble With Christmas») автор Том Флінн виклав висновки, які зробив після багатьох років вивчення Різдва:

«Величезна кількість традицій, які ми сьогодні пов’язуємо з Різдвом, сягає коріннями традицій дохристиянських язичницьких релігій. Декотрі з них мають соціальний, сексуальний або космологічний підтекст, що може спонукати освічених, культурних людей сучасності відкинути ці традиції, коли ясніше зрозуміють їхні корені» (сторінка 19).

Представивши чимало інформації на доказ своїх слів, Флінн повертається до головного: «Одним з найбільших парадоксів Різдва є те, як мало різдвяних звичаїв є справді християнськими. Якщо усунути дохристиянські елементи, те, що залишиться, буде в більшості постхристиянським, а не суто християнським з походження» (сторінка 155).

[Ілюстрація на сторінці 7]

Проголошення Ісусового народження послужило основою для його майбутньої ролі як вибраного Богом Царя.