Проблеми класової нерівності

«РІВНІСТЬ МІЖ УСІМА ЛЮДЬМИ, МОЖЛИВО, КОЛИСЬ І СТАНЕ ПРАВОМ, АЛЕ ЖОДНА ВЛАДА НА ЗЕМЛІ НЕ ЗМОЖЕ ЗРОБИТИ ЦЕ ПРАВО РЕАЛЬНІСТЮ».

Так висловився французький письменник-романіст XIX століття Оноре де Бальзак. Чи ви погоджуєтеся з ним? Багато хто інтуїтивно відчуває, що поділ на класи — це щось неправильне. Однак навіть сьогодні, у XXI столітті, людське суспільство все ще поділяється на численні суспільні класи.

КАЛЬВІНА КУЛІДЖА, котрий з 1923 по 1929 роки був президентом США, непокоїло питання поділу суспільства на класи, і він говорив про «остаточне зникнення усіх привілейованих класів». А втім, десь через 40 років після президенства Куліджа Комісія Кернера, яку призначили вивчати міжрасові стосунки, висловила побоювання, що Сполучені Штати Америки неминуче поділяться на два суспільства: «темношкіре і біле — окремі й нерівні між собою». Дехто стверджує, що це передречення вже збулося і що у цій країні «зростає економічний та расовий поділ».

Але чому так важко втілити в життя ідею про рівність між людьми? Основна причина криється в людській природі. Якось колишній американський конгресмен Вільям Рендолф Герст сказав: «Усі люди створені рівними принаймні в одному — в бажанні бути нерівними». Що він мав на увазі? Можливо, французький драматург XIX століття Онрі Бек висловив цю ж думку трохи чіткіше: «Чому настільки важко досягти рівності, так це тому, що ми хочемо бути рівними лише з вищими від нас». Інакше кажучи, люди хочуть бути рівними з тими, хто займає в суспільстві вище становище, але мало хто бажає поступитися своїми привілеями чи зручностями, погодившись на рівність з тими, кого вони вважають нижчими.

У минулому люди вже з народження належали до певного класу: простолюдинів, аристократії або ж навіть до королівської родини. У деяких частинах світу таке існує і до сьогодні. Однак у більшості країн належність до нижчого, середнього чи вищого класу встановлюють гроші або ж їх брак. Проте існують й інші фактори, котрі визначають належність до певного класу, як-от: раса, освіта і письменність. А в деяких місцях основною підставою для дискримінації є стать: до жінок там ставляться як до нижчих.

Проблиски надії?

Завдяки законам про права людини усунено деякі міжкласові бар’єри. У США були прийняті антисегрегаційні закони. У Південній Африці визнали незаконним апартеїд. Хоча рабство існує і далі, однак у більшості країн світу воно заборонене. Юридичні рішення посприяли тому, що певні групи тубільного населення отримали право на землю. Також закони, які забороняють дискримінацію, принесли полегшення певним нужденним класам.

Але чи це вказує, що незабаром не буде поділу суспільства на класи? Звичайно, що ні. Тоді як певні класові відмінності в суспільстві послаблюються, починають з’являтися нові розбіжності. У книжці «Класовий конфлікт у період «інформаційної доби» (англ.) говориться: «У наші дні суспільство, здається, більше не поділяється на клас капіталістів і клас робітників, але це тільки тому, що ці два великі класи розбилися на менші групки розгніваних людей».

Чи завжди класи розділятимуть людей? Як показує наступна стаття, ситуація не є безнадійною.