Дружніми розмовами можна досягати сердець
1 Розмова — це «словесний обмін думками». Почавши дружню розмову на цікаву для людей тему, ми можемо зацікавити їх, а це може допомогти нам досягти їхні серця звісткою про Царство. Досвід показує, що, замість виголошувати людям проповідь, набагато ефективніше залучати людей до дружньої та невимушеної розмови.
2 Як розпочати дружню розмову. Те, що ми вміємо розмовляти з іншими, не означає, ніби нам потрібно в строгому порядку викладати думки й біблійні вірші. Розмовляти — значить давати можливість співбесіднику говорити з нами. Наприклад, дружня розмова з людиною із сусідньої квартири повинна бути не напруженою, а невимушеною. Ми не розмірковуємо занадто, що далі нам треба їй сказати; ми природно реагуємо на її висловлювання. Якщо виявляти щирий інтерес до того, що вона говорить, то цим можна заохотити її до подальшої розмови. Так само ми повинні розмовляти, коли свідчимо іншим людям.
3 Щоб розпочати дружню розмову, можна звернутись до таких тем, як, наприклад, злочинність, проблеми молоді, місцеві справи, обставини у світі або навіть погода. Розмови про справи, котрі безпосередньо впливають на життя людей, дуже ефективно розвивають у них зацікавлення. Коли розпочалась розмова, ми можемо поступово скерувати її на звістку про Царство.
4 Проводити невимушені розмови не означає, що не потрібно готуватися заздалегідь. Підготовка потрібна. Однак не треба складати чіткий план або запам’ятовувати цілу проповідь, від чого розмова може стати негнучкою або недоречною в певних обставинах. (Порівняйте 1 Коринтян 9:20—23). Чудовий спосіб підготовки — це вибрати одну чи дві біблійні теми, щоб можна було будувати розмову довкола них. Для цього було б добре переглянути теми в брошурці «Як починати і вести біблійні розмови».
5 Суттєві риси дружньої розмови. Коли розмовляємо з іншими, нам слід бути сердечними й щирими. У цьому допомагає посмішка і бадьорий вид. Ми маємо найкращу звістку у світі; вона найпривабливіша для щиросердих людей. Якщо вони відчують, що ми цікавимось ними, щиро бажаючи поділитися з ними якоюсь доброю новиною, тоді вони, можливо, захочуть слухати (2 Кор. 2:17).
6 Розмова повинна бути приємною. Отже, розповідаючи звістку про Царство, нам слід бути доброзичливими й тактовними (Гал. 5:22; Кол. 4:6). Намагаймося залишити у співрозмовника добре враження про Свідків Єгови. Таким чином, навіть якщо ми з першого разу не досягли його серця, він, можливо, буде сприйнятливішим на другий раз, коли з ним розмовлятиме Свідок.
7 Щоб розпочинати дружні розмови, не обов’язково заучувати складні проповіді. Потрібно лише викликати зацікавлення до теми, яка стосується певної людини. Якщо ми готуємось заздалегідь, то будемо готові залучати людей до дружніх розмов. Намагаймось досягати сердець тих, кого ми зустрічаємо під час проповідування найкращої з усіх новин — новини про вічні благословення Царства (2 Петра 3:13).