Вчення проникає у східні релігії

«Я завжди думав, що безсмертя душі — загальновизнана істина. Тому дуже здивувався, дізнавшись про великих мислителів Сходу і Заходу, які категорично заперечують це вчення. Тепер мене цікавить, як вчення про безсмертя взагалі увійшло у світогляд індусів» (Студент університету, який виховувався в сім’ї індусів).

1. Чому нас цікавить, як розвивалось та проникало в різні релігії вчення про безсмертя людини?

ЯК ВЧЕННЯ про те, що в людини є душа, котра не вмирає, проникло в індуїзм та інші східні релігії? Таке питання цікавить навіть тих представників західної цивілізації, що не обізнані зі східними релігіями, бо це вірування суттєво впливає на картину майбутнього, яку певним чином уявляє собі кожний. А оскільки вчення про безсмертя людини спільне для переважної більшості сучасних релігій, то осмислення шляхів розвитку згаданої концепції сприятиме ліпшому взаєморозумінню та спілкуванню.

2. Чому Індія є основним джерелом релігійного впливу в Азії?

² Нініан Смарт, професор релігієзнавства в Ланкастерському університеті (Великобританія), пише: «Провідним центром релігійного впливу в Азії є Індія. І не тільки тому, що саме в Індії виникла ціла низка релігій: індуїзм, буддизм, джайнізм, сикхізм тощо, але й тому, що вплив однієї з них, буддизму, надзвичайно сильно позначився на культурі всієї Східної Азії». Для більшості культур, що зазнали цього впливу, «Індія й досі є духовною батьківщиною»,— відзначив індійський вчений Нікілананда. Як же вчення про безсмертя з’явилось в Індії та інших регіонах Азії?

Індуське вчення про реінкарнацію

3. Хто, на думку історика, приніс в Індію ідею про переселення душ?

³ Коли в Греції у VI сторіччі до н. е. Піфагор та його послідовники обстоювали теорію переселення душ, ту ж саму ідею розвивали мудреці, які жили на берегах Інду та Гангу. Одночасність виникнення цього вірування «у грецькому світі та Індії навряд чи була випадковою»,— зауважив історик Арнольд Тойнбі. «Одним із спільних джерел [впливу],— вважає він,— могли бути євразійські кочові племена, які у VIII та VII сторіччях до н. е. заселили Індію, Південно-Західну Азію, степові регіони вздовж північного берега Чорного моря та півострови Балканський та Мала Азія». Отже, ідея про переселення душ потрапила в Індію разом з євразійськими племенами, що мігрували.

4. Чому ідея про переселення душ привернула увагу індуських мудреців?

⁴ Індуїзм з’явився в Індії набагато раніше: з приходом аріїв приблизно 1500 року до н. е. Від часу виникнення індуїзм вчив, що душа має іншу природу, ніж тіло, і продовжує існувати після смерті. Тому індуси поклонялись предкам і готували для душ померлих їжу. Через декілька сторіч, коли ідея про переселення душ потрапила в Індію, на неї, безсумнівно, звернули увагу індуські мудреці, які намагались розв’язати загальну проблему існування зла та страждання у суспільстві. Об’єднавши ідею переселення душ із законом карми, тобто законом причини та наслідку, індуські мудреці розробили теорію перевтілення, згідно з якою за свої заслуги й провини в цьому житті людина буде винагороджена або покарана в наступному.

5. Якою, згідно з індуїзмом, є кінцева мета душі?

⁵ Крім того, на індуїстське вчення про душу вплинула ще й інша ідея. В «Енциклопедії релігії та етики» (англ.) говориться: «Можна припустити, що одночасно з формуванням теорії переселення душ та карми або навіть раніше у невеликому колі мислителів Північної Індії поступово набирала обрисів ще одна ідея — філософське поняття Брахмана-Атмана [верховного та вічного Брахмана, абсолюта]». Це поняття поєднали з теорією про реінкарнацію, щоб визначити кінцеву мету індуса — звільнення з кола переселень для злиття з абсолютом. Як вважають індуси, цього можна досягнути, якщо людина має прийнятну для суспільства поведінку й особливе індуське знання.

6, 7. Яке уявлення про потойбічне життя існує в сучасному індуїзмі?

⁶ Отже, індуські мудреці розвинули доктрину про реінкарнацію, поєднавши ідею про переселення душ, закон карми та поняття Брахмана. Октавіо Пас, лауреат Нобелівської премії у галузі поезії та колишній посол Мексики в Індії, пише: «У процесі поширення індуїзму розповсюджувалась також ідея... яка є основним положенням брахманізму, буддизму та інших релігій Азії, а саме: метемпсихоз, тобто послідовний перехід від одного існування душі до іншого».

⁷ Доктрина про реінкарнацію є наріжним каменем сучасного індуїзму. Індуський філософ Нікілананда вважає: «Кожний правовірний індус переконаний у тому, що досягнення безсмертя не є привілеєм кількох вибраних, це природне право будь-якої людини».

Коло перероджень у буддизмі

8—10. а) Як буддизм визначає існування? б) Як знавець буддизму пояснює переродження?

⁸ Буддизм було засновано в Індії приблизно у 500 році до н. е. Його основоположником, за буддійськими переданнями, вважається індійський принц на ім’я Сіддга̄ртга Гаутама, котрий після просвітлення став відомим як Будда. Оскільки буддизм виріс на ґрунті індуїзму, його вчення де в чому схожі на індуїстські. Як за буддійським, так і індуїстським вченням, існування є безперервним колом перероджень і смертей, а становище людини залежить від її вчинків у минулому житті.

⁹ Проте буддизм, пояснюючи існування, не вживає поняття окремої душі, що переживає смерть. «[Будда] вбачав у людській душі тільки швидкоплинні ряди переривчастих психічних станів, які існують лише завдяки бажанню»,— зазначив Арнольд Тойнбі. Втім, Будда вірив: щось — певний стан або сила — переходить з одного життя в інше. Доктор Валпола Рагула, знавець буддизму, пояснює це так:

¹⁰ «Особа є не чим іншим, як сполученням фізичних та психічних сил й енергій. Те, що ми називаємо смертю, є повною бездіяльністю фізичного тіла. Чи всі ці сили та енергії припиняють існування тоді, коли тіло стає бездіяльним? Згідно з буддизмом, ні. Воля, прагнення, бажання та потяг до існування, продовження життя і чергового перетворення є колосальною силою, яка рухає всім живим, всім, що існує, а навіть цілим світом. Це найбільша сила, найбільша енергія в світі. Буддизм стверджує, що така сила не зникає, коли тіло стає бездіяльним, тобто помирає; вона продовжує виявлятися в іншій формі, спричиняючи нове існування, і це називають переродженням».

11. У чому полягає буддійська концепція потойбічного світу?

¹¹ Буддійська концепція потойбічного світу така: існування — вічне, якщо особа не досягає кінцевої мети — нірвани, тобто визволення з кола перероджень. Нірвана не є ані станом вічного блаженства, ані злиттям з абсолютом. Це просто стан неіснування, «місце без смерті» поза особистим існуванням. «Дев’ятий новий університетський словник Вебстера» (англ.) визначає нірвану як «місце або стан, в якому особа ні про що не турбується, не відчуває болю та не усвідомлює реальності. Буддистів закликають прагнути не безсмертя, а перевершити його через досягнення нірвани.

12—14. Як різні напрямки буддизму передають ідею про безсмертя?

¹² З поширенням буддизму в Азії, його вчення увібрало в себе місцеві вірування. Наприклад, махаяна, один з панівних напрямків [буддизму] у Китаї та Японії, містить концепцію божествених ботхісатв, або потенційних будд. Ботхісатви відкладають перехід у нірвану і народжуються незліченну кількість разів для того, щоб служити іншим та допомагати їм досягти стану нірвани. Отже, навіть після досягнення нірвани можна, за бажанням, продовжити коло перероджень.

¹³ Ще одне нововведення, яке мало особливий вплив у Китаї та Японії,— поняття західної «чистої землі», що його створив будда Амітабха (Аміда). Ті, хто з вірою кличе ім’я будди, народжуються у «чистій землі», або раю, де умови більш сприятливі для досягнення кінцевого просвітлення. Яку роль відіграло це вчення? Професор Смарт, на якого ми посилалися вище, пояснює: «Не дивно, що нірвану як остаточну мету у свідомості людей замінили розкоші раю, яскраво описані в деяких книгах махаяни».

¹⁴ Тибетський буддизм містить інші місцеві вірування. Наприклад, тибетська Книга мертвих описує долю особи у проміжному стані, що передує новому народженню. Мертвих піддають яскравому світлу абсолюта, і той, хто не спроможний витримати його сяйва, не одержує звільнення і народжується знову. Безсумнівно, усі напрямки буддизму містять твердження про безсмертя.

Культ предків у японському синтоїзмі

15—17. а) Як поклоніння духам предків розвинулося у синтоїзмі? б) Чому можна сказати, що віра у безсмертну душу є основою синтоїзму?

¹⁵ Релігія існувала в Японії ще до того, як у VI сторіччі н. е. туди потрапив буддизм. Ця релігія не мала назви, її вірування стосувались моралі та звичаїв. Коли з’явився буддизм, потрібно було відрізняти японську релігію від іноземної. Так виникла назва «синтоїзм», від слова «синто», що означає «шлях богів».

¹⁶ Як первинний синтоїзм змальовував потойбічне життя? У «Японській енциклопедії Коданша» говориться, що з початком вирощування рису на затоплених ланах «з’явилась необхідність в добре організованій та стабільній общині, тому розвинулась сільськогосподарська обрядовість, яка пізніше набула важливого значення у синтоїзмі». Страх перед душами померлих змусив давніх людей винайти такі обряди, які б задобрювали їх. Ці обряди розвинулись у поклоніння духам предків.

¹⁷ За вченням синтоїзму, «покійна» душа зберігає свою індивідуальність, але вона зіпсована смертю. Коли рідні померлого виконують поминальні обряди, душа очищується так, що звільняється від усякої злоби та набуває спокійної і доброзичливої вдачі. З бігом часу дух предка отримує статус божества, або хоронителя. У процесі співіснування буддизму і синтоїзму, останній запозичив певні буддійські вчення, в тому числі доктрину про рай. Отже, ми бачимо, що основою синтоїзму є віра у безсмертя.

Безсмертя у даосизмі, культ предків у конфуціанстві

18. Яким є уявлення про безсмертя у даосизмі?

¹⁸ Даосизм був заснований Лао-цзи, котрий, як гадають, жив у Китаї в VI сторіччі до н. е. За даосизмом, мета життя полягає в узгодженні життєдіяльності людини з дао, шляхом природи. Уявлення даосів щодо безсмертя можна сформулювати так: дао є керівним принципом Усесвіту. Дао не має початку і кінця. Якщо людина живе у відповідності з дао, то з’єднується з ним і стає вічною.

19—21. До чого вдавалися даоси, керуючись своїми припущеннями?

¹⁹ Даоси намагались злитися з природою і з часом особливу увагу приділили її вічності та здатності відновлюватись. Вони припускали, що, живучи відповідно до дао, або шляху природи, можна якось відкрити секрети природи та захиститись від фізичних страждань, хвороб, а навіть смерті.

²⁰ Даоси почали займатись медитацією, дихальними вправами, розробили дієти, які нібито мали відстрочити руйнування тіла та смерть. Невдовзі поширились легенди про безсмертних, що можуть літати на хмарах, з’являтись та зникати за власним бажанням, про тих, що живуть на священних горах або далеких островах незліченну кількість років і живляться росою та магічними фруктами. Китайська історія оповідає про те, що у 219 році до н. е. імператор Цінь Ші-хуанді спорядив караван суден з 3000 юнаків та дівчат для того, щоб знайти легендарний острів Пенлай, де мешкають безсмертні, і повернутись з травою безсмертя. Зайва річ говорити, що ніхто не привіз чудодійного еліксиру.

²¹ Пошуки вічного життя спонукали даосів зайнятись алхімією для виготовлення пілюль безсмертя. За уявленнями даосів, життя виникає, коли об’єднуються сили протилежних інь та ян (жіночого начала і чоловічого). Тому сплавленням свинцю (темного, або інь) та ртуті (світлого, або ян) алхіміки імітували природні процеси та думали, що в результаті одержать пілюлі безсмертя.

22. Який вплив на релігійне життя Китаю справив буддизм?

²² До VII сторіччя н. е. в релігійне життя Китаю увійшов буддизм. У результаті утворилась суміш елементів буддизму, спіритизму та культу предків. Професор Смарт пише: «Як буддизм, так і даосизм оформили та наповнили змістом вірування щодо потойбічного життя, які у давньокитайському культі предків не були чітко визначеними».

23. Як Конфуцій ставився до поклоніння предкам?

²³ Конфуцій, інший видатний китайський мислитель VI сторіччя до н. е., чиї філософські ідеї покладені в основу конфуціанства, не коментував детально концепцію потойбічного життя. Головно він підкреслював важливість моральних чеснот та прийнятної в суспільстві поведінки. У той же час він схвалював культ предків та надавав великого значення додержанню обрядів і церемоній, пов’язаних із поклонінням духам померлих.

Інші східні релігії

24. Що вчить джайнізм стосовно душі?

²⁴ Джайнізм виник в Індії у VI сторіччі до н. е. Його засновник, Махавіра, вчив, що все живе має вічну душу і звільнення душі від пут карми можливе тільки за умови крайнього самозречення, самодисципліни та суворого додержання принципу неушкодження всього живого. Послідовники джайнізму зберегли ці вірування до нашого часу.

25, 26. Які вчення індуїзму містить сикхізм?

²⁵ В Індії зародився також сикхізм, релігія, яку сповідують 19 мільйонів людей. Ця релігія виникла у XVI сторіччі, коли ґуру На̄нак вирішив поєднати найцінніше з індуїзму та ісламу й утворити одну релігію. Сикхізм запозичив з індуїзму віру в безсмертя душі, реінкарнацію та карму.

²⁶ Отже, віра у те, що життя продовжується після смерті тіла є основним положенням більшості східних релігій. А якими є засади християнства, юдаїзму та ісламу?

[Карта на сторінці 10]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ЦЕНТРАЛЬНА АЗІЯ

КАШМІР

ТИБЕТ

КИТАЙ

КОРЕЯ

ЯПОНІЯ

Бенарес

ІНДІЯ

Буддх-Ґая

М’ЯНМА

ТАЇЛАНД

КАМБОДЖА

ШРІ-ЛАНКА

ЯВА

III ст. до н.е.

I ст. до н.е.

I ст. н.е.

IV ст. н.е.

VI ст. н.е.

VII ст. н.е.

Вчення буддизму справило вплив на всю Східну Азію.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Реінкарнація — наріжний камінь індуїзму.

[Ілюстрація на сторінці 11]

Живучи в гармонії з природою, даоси намагаються досягти вічності.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Конфуцій схвалював культ предків.