Погляд Біблії
Чи вбогістю можна виправдати крадіж?
«Вбогість — великий ворог людського щастя; вона неодмінно позбавляє людину свободи й робить деякі чесноти непрактичними, а інші — майже неможливими». (Семюель Джонсон, письменник XVIII сторіччя)
РИМСЬКИЙ державний діяч Маґнус Аврелій Кассіодорій сказав: «Убогість — мати злочину». Такі висловлювання, здається, натякають на те, що певні види злочину є просто наслідком убогості. Багато людей сьогодні, мабуть, погодяться з цим, особливо коли злочин — крадіжка.
Погляд, згідно з яким крадіж можна виправдати пригнобленням та вбогістю, є досить популярним. Згадайте відомі англійські балади XIV століття про Робіна Гуда, в яких описується легендарного розбійника, котрий грабував багатих і роздавав награбоване бідним. Століттями його вважають за героя.
Безперечно, багато хто сьогодні перебуває у дуже скрутному економічному становищі. Всесвітній банк недавно повідомив, що 1,3 мільярда людей живе менше ніж на долар у день. Під час одного опитування 70 відсотків філіппінців сказали, що вважають себе бідними. Найбагатші жителі Бразилії, які становлять 20 відсотків усього населення цієї країни, заробляють у 32 рази більше, ніж найбідніші мешканці, що також становлять 20 відсотків населення. Така ситуація може довести декого до сильного розпачу, й людина тоді не гребує нічим, навіть крадіжкою, тільки б здобути найнеобхідніше для життя.
Все ж Біблія чітко засуджує крадіж. Восьма з Десяти Заповідей каже: «Не кради!» (Вихід 20:15). Однак багато з тих, хто вірить у Біблію, схильні виправдовувати крадіжку, коли злодія змушує до цього жалюгідне економічне становище.
Це підіймає важливі запитання: чи вбогістю справді можна виправдати крадіж? Що робити людині, коли вона живе в страшних злиднях? Що, коли її діти хворі чи голодні? Чи Бог Єгова дозволить у таких випадках вдатися до крадіжки, особливо якщо той, кого обкрадуть, навіть не помітить пропажі?
Що каже про це Бог?
Оскільки Ісус відображав особистість свого Отця, його приклад може допомогти нам зрозуміти Божий погляд на цю справу (Івана 12:49). Будучи на землі, Ісус виявляв велике співчуття до нужденних. Біблія каже, що, «як бачив людей, змилосерджувався Він над ними» (Матвія 9:36). Однак Ісус ніколи, за жодних умов не вважав крадіжку допустимою. Так само й Бог, хоч він і турбується бідними, проте не вважає, що вбогістю можна виправдати крадіж. В Ісаї 61:8 Біблія повідомляє нам, що Бог ‘ненавидить розбій та кривду’. Апостол Павло також чітко сказав: злодії не вспадкують Божого Царства. Отже, Божий погляд на крадіжку очевидний (1 Коринтян 6:10).
Але в Приповістей 6:30 говориться, що «не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує». Чи цими словами виправдовується крадіж? Звичайно, що ні. Контекст показує, що Бог все-таки вважає злодія гідним покарання за гріх. У наступному вірші сказано: «Та як буде він знайдений,— всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!» (Приповістей 6:31).
Хоча злодій, котрий краде з голоду, можливо, викликає менше осуду, ніж той, хто краде через пожадливість або щоб завдати жертві шкоди, однак особи, що хочуть мати Боже схвалення, не повинні заплямовувати себе будь-яким злодійством. Крадіж знеславлює Бога, навіть коли людина у крайній нужді. У Приповістей 30:8, 9 про це говориться так: «Годуй мене хлібом, для мене призначеним... щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім’я мого Бога». Безперечно, злодій стягає ганьбу на Боже ім’я. А оскільки крадіж є безсердечним вчинком — це гріх, незалежно від того, чи пограбовано багатого, чи бідного. Для тих, хто любить Бога й свого ближнього, крадіж не знаходить жодного виправдання (Матвія 22:39; Римлян 13:9, 10).
Казати, що людина, яка перебуває в нужді, має право красти,— нелогічно. Це однаково, що говорити, ніби спортсмен, у якого гірші фізичні дані, має право вживати допінг, аби здобути перемогу. Навіть якщо він таки виграє, то зробить це нечесно. Інші справедливо вважатимуть, що він незаконно відібрав у них перемогу. Те ж саме можна сказати про злодія. Він бере те, що належить іншим, нечесним способом, а тому й не може виправдати своїх дій нужденним становищем.
Кожен злодій, який хоче отримати Боже схвалення, повинен покаятись у своїх вчинках. Біблія заохочує: «Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро» (Ефесян 4:28). Колишні злодії, які щиро покаялись, можуть бути певні, що Єгова простить їм (Єзекіїля 33:14—16).
Що ж робити бідним?
Біблія обіцяє: «Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине» (Приповістей 10:3). Бог не допомагатиме тим, хто свідомо переступає його закон, щоб задовольняти свої бажання. Але він співчуває людям, які щиро намагаються слухатись його, і поблагословить їхні зусилля забезпечити себе необхідним (Псалом 37:25).
Мільйони вже переконалися, що, коли вони додержуються Божих принципів, їхня ситуація поліпшується. Наприклад, застосовуючи біблійну пораду бути працьовитими й уникати таких пороків, як азартні ігри, п’янство, паління тютюну та вживання наркотиків, вони мають більше справді необхідних їм речей (Галатів 5:19—21). Це вимагає від них віри, але ті, хто чинить так, бачать, що «добрий Господь» і що він справді допомагає тим, які надіються на нього (Псалом 34:9).
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 18]
Робін Гуд: General Research Division/The New York Public Library/Astor, Lenox and Tilden Foundations