Корені атеїзму

МИ ЖИВЕМО на планеті, яка зараз у стані глибокої кризи. Досить лише пробігти очима заголовки газетних статей, щоб підтвердити цей факт. Через такий безнадійний стан нашого світу багато людей ставить під сумнів існування Бога. Деякі, що вважають себе атеїстами, навіть заперечують його існування. Чи це стосується також вас?

Віра в Бога або її відсутність може сильно впливати на ваші майбутні перспективи. Без Бога виживання людського роду залишається повністю в руках людини — страшна дійсність, коли взяти до уваги руїнницький потенціал людини. Якщо ви вірите в існування Бога, то, мабуть, погоджуєтеся з думкою, що життя на цій планеті існує з певним наміром, який зрештою сповниться.

Хоча історія знає окремі випадки заперечення Божого існування, популярності атеїзм набув лише в останні кілька століть. Чи ви знаєте чому?

Знайдення коренів

Високе дерево виглядає велично. Однак око бачить лише листя, гілки і стовбур. Корені, з яких дерево отримує життєву силу, сховані в землі.

Подібне можна сказати про атеїзм. У XIX столітті заперечення Божого існування вже набуло велетенських масштабів, подібно як виростає могутнє дерево. Чи може всесвіт і життя в ньому існувати без надприродної Першопричини? Чи поклоніння такому Творцю — лише трата часу? Відповіді провідних філософів тієї епохи гучні і ясні. «Так само як нам вже не потрібно морального закону, не потрібно нам і релігії»,— проголосив Фрідріх Ніцше. «Релігія — це фантазія людського розуму»,— твердив Людвіг Фейєрбах. А Карл Маркс, твори якого мали значний вплив у наступних десятиліттях, самовпевнено заявив: «Я хочу звільнити свободу розуму з кайданів релігії».

Маси були вражені. Але вони бачили тільки листя, гілки та стовбур атеїзму. Корені ж існували і пускали ростки ще задовго до XIX століття. Парадоксально, але новочасному прогресові атеїзму сприяли релігії загальновизнаного християнства! Яким чином? Через своє зіпсуття ці релігійні організації у великій мірі є відповідальними за розчарування і протести людей.

Зерна посіяні

У середньовіччя католицька церква мертвою хваткою тримала під контролем своїх послідовників. «Ієрархія була слабо підготована, щоб задовольняти духовні потреби людей,— зауважує «Американська енциклопедія».— Високопоставлені служителі церкви, зокрема єпископи, походили із знаті і ставилися до своїх становищ, в основному, як до джерела престижу та влади».

Деякі, як, наприклад, Жан Кальвін та Мартін Лютер, намагалися реформувати церкву. Однак їхні методи не завжди були християнськими — реформація відзначалася нетерпінням та кровопролиттям. (Порівняйте Матвія 26:52). Деякі напади були настільки злісними, що через три століття третій президент Сполучених Штатів Америки Томас Джефферсон писав: «Більш простимо взагалі не вірити в бога, ніж зневажати його жахливими ідеями Кальвіна»a.

Безсумнівно, реформація не відновила чистого поклоніння. Однак вона зменшила владу католицької церкви. Ватикан вже не мав монополії на релігійну віру. Багато людей приєдналося до нових протестантських сект. Інші, розчаровані релігією, зробили предметом поклоніння людський розум. У результаті цього виник лібералізм, який допускав різні ідеї про Бога.

Поява скептицизму

У XVIII столітті почали вихваляти раціональне мислення як панацею від світових проблем. Німецький філософ Іммануїл Кант твердив, що залежність людства від релігії і політики стримує прогрес. «Насмілься знати! — наполягав він.— Май мужність користуватися своїм розумом!»

Цей склад думок характерний для епохи просвітництва, або віку розуму, як її ще називають. Цей період у XVIII столітті відзначався настирливими пошуками знання. «Скептицизм заступив сліпу віру,— каже книжка «Віхи історії» (англ.).— Усі старі ортодоксальні принципи були поставлені під сумнів».

Серед «старих ортодоксальних принципів», які потрапили під детальний перегляд, була релігія. «Люди змінили своє ставлення до релігії,— говориться в книжці «Всесвітня історія» (англ.).— Їх уже більше не задовольняла обіцянка нагороди в небі; вони вимагали кращого життя на землі. Їхня віра в надприродне почала слабнути». Справді, більшість філософів епохи просвітництва ставилися до релігії з презирством. Особливо вони звинувачували жадібних до влади провідників католицької церкви у тому, що ті тримають людей у незнанні.

Незадоволені релігією, багато цих філософів стали деїстами; вони вірили в Бога, але вважали, що він не цікавиться людьмиb. Деякі, як, наприклад, філософ Поль-Анрі-Дітріх Гольбах, стали відвертими атеїстами і заявляли, що релігія є «джерелом розділень, безумства та злочинів». З роками все більше людей втрачало терпіння і почало поділяти погляди, які мав на християнський світ Гольбах.

Як парадоксально, що християнський світ сприяв поширенню атеїзму! «Церкви були ґрунтом для атеїзму,— пише професор теології Майкл Дж. Баклі.— Сумління людей на Заході було шоковане й обурене організованими релігіями. Церкви та секти спустошували Європу, провокували кровопролиття, вимагали релігійного опору чи революції, намагалися відлучати монархів від церкви або іншим чином позбуватися їх».

Найвищий зліт атеїзму

У XIX столітті заперечення Бога стало відкритим і почало процвітати. Філософи та вчені вже не боялися відкрито проголошувати свої погляди. «Бог — наш ворог,— заявив один відвертий атеїст.— Ненависть до Бога — початок мудрості. Якщо людство справді хоче прогресувати, робити це необхідно на основі атеїзму».

Проте у XX столітті відбулася невелика зміна. Заперечення Бога стало менш войовничою ідеєю; почав розповсюджуватися інший вид атеїзму, впливаючи навіть на людей, що вважають себе віруючими в Бога.

Заперечення Бога у XX столітті

«Люди змирилися з відсутністю Бога і, на добре чи на зле, вони влаштовують своє життя незалежно, навіть не згадуючи Бога» («Століття дебатів про Бога. Джерела сучасного атеїзму», англ.).

ХОЧА велетенське дерево вражає, коли на нього подивитися вперше, з часом ми звикаємо до нього. Воно стає звичайним явищем, а його висота вже не вселяє благоговіння.

Подібне можна сказати про атеїзм. Хоча в XIX столітті він викликав багато дебатів, сьогодні заперечення Божого існування вже нікого не шокує і не турбує. Епоха терпимості дозволила атеїзму мирно співіснувати з вірою в Бога.

Більшість людей не заперечують Бога відкрито, навпаки, результати опитування, проведеного в 11 країнах Америки, Європи та Азії, показують, що в середньому лише трохи більше 2 відсотків людей вважають себе атеїстами. Але незважаючи на це, атеїстичний дух дуже поширений — навіть серед багатьох, хто вірить у Боже існування. Як це можливо?

Заперечення Божої влади

«Деколи атеїзм зводиться лише до відкинення або ігнорування Бога»,— зауважує «Американська енциклопедія». Тому в «Новому коротшому оксфордському словнику англійської мови» друге значення слова «атеїст» таке: «Людина, яка морально заперечує Бога; безбожник» (курсив наш).

Так, атеїзм може означати заперечення або існування Бога, або його влади, або ж і того, і того. Біблія натякає на такий атеїстичний дух в Тита 1:16: «Вони твердять, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються його». (Укр. Катол. Ун-т; порівняйте Псалом 14:1).

Цю відмову від Божої влади можна пов’язати ще з першою людською парою. Єва визнавала існування Бога, однак вона хотіла стати «як Бог, що знає добро й зло». Це значить, що вона хотіла бути «сама собі начальником» і створити свій власний моральний кодекс. Пізніше Адам приєднався до Єви у цьому запереченні Божої влади (Буття 3:5, 6, Хоменко).

Чи цей погляд поширений сьогодні? Так. Атеїзм можна розглядіти у пошуках незалежності. «Сьогодні люди втомилися від життя під Божим оком,— говориться у книжці «Століття дебатів про Бога. Джерела сучасного атеїзму».— Вони... вибирають життя на свободі». Моральний кодекс Біблії проголошено непрактичним, нереалістичним. Мислення багатьох нагадує мислення єгипетського фараона, який зухвало заявив: «Хто такий Ягве, щоб мені слухатися наказів його...? Я не знаю ніякого Ягве». Фараон відкидав владу Єгови (Вихід 5:2, Дулуман).

Загальновизнане християнство заперечує Бога

Найбільш шокуюче заперечення Божої влади походить від духівництва загальновизнаного християнства, яке замінило чисті біблійні істини людськими традиціями. (Порівняйте Матвія 15:9). Крім того, воно підтримувало найкривавіші війни XX століття, відкидаючи таким чином біблійну заповідь проявляти справжню любов (Івана 13:35).

Представники духівництва заперечують Бога також тим, що нехтують його моральними нормами, і це стає очевидним, якщо, наприклад, взяти до уваги цілий потік судових справ, порушених проти священиків, звинувачених у педофілії. Ситуація у християнському світі нагадує часи стародавнього Ізраїлю та Юдеї. «Земля наповнена душогубствами, а місто повне кривди,— було сказано пророку Єзекіїлю.— Бо вони кажуть: Господь покинув цей Край, і Господь не бачить». (Єзекіїля 9:9; порівняйте Ісаї 29:15). Не дивно, що багато людей цілковито порвали з християнськими церквами! Але чи їм треба покидати віру в Бога?

Чи атеїзм має дійсні підстави?

Багато атеїстів, незалежно від того, бачать вони релігійне лицемірство чи ні, просто не можуть примирити віру в Бога зі стражданнями у світі. Сімо́н де Бовуар одного разу сказала: «Мені легше думати про світ без творця, ніж про творця, обтяженого всіма протиріччями світу».

Чи несправедливість у світі, в тому числі її прояви у лицемірних релігіях, доводить, що Бога немає? Подумайте: якщо ніж використовується для погроз, нападу або навіть вбивства невинної особи, чи це доводить, що він не має майстра? Хіба це швидше не показує, що річ була використана не за призначенням? Так само людське горе є доказом того, що люди зловживають своїми можливостями, якими наділив їх Бог, а навіть самою землею.

Однак дехто вважає, що нелогічно вірити в Бога, оскільки ми не можемо бачити його. Але що можна сказати про повітря, звукові хвилі та запахи? Ми не можемо бачити їх, однак знаємо, що вони існують. Наші легені, вуха та носи підтверджують це. Якщо в нас є докази, то ми віримо в речі, яких не бачимо.

Роздумуючи над фізичними доказами: електронами, протонами, атомами, амінокислотами та складністю будови мозку, природознавець Ірвінг Вільям Кноблох відчував спонуку сказати: «Я вірю в Бога, тому що, як на мене, Його Божественне існування є єдиним логічним поясненням того, чому все влаштоване саме так, як ми бачимо». (Порівняйте Псалом 104:24). Також фізіолог Марлін Букс Крайдер каже: «Як звичайна людина і як чоловік, що присвятив своє життя вивченню та дослідженням, я зовсім не сумніваюся в існуванні Бога».

Ці особи не є винятками. Як сказав професор фізики Генрі Марґеноу, «серед найкращих вчених можна знайти дуже мало атеїстів». Ні науковий прогрес, ні невдачі релігії не повинні змушувати нас покинути віру в Творця. Розгляньмо чому.

Відмінність правдивої релігії

У 1803 році президент Сполучених Штатів Америки Томас Джефферсон писав: «Це правда, що я противлюся зіпсуттю християнства, але ні в якому разі справжньому навчанню Ісуса». Так, існує різниця між загальновизнаним християнством і правдивим християнством. Багато догматів загальновизнаного християнства базується на людських традиціях. На відміну від них, вірування правдивого християнства базується виключно на Біблії. Тому Павло писав до першостолітніх колосян, що вони повинні наповнюватися «пізнанням», «мудрістю» і «розумом духовним» (Колосян 1:9, 10).

Цього і слід очікувати від справжніх християн, тому що Ісус наказав своїм послідовникам: «Зробіть учнями всі народи: христячи їх... навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Матвія 28:19, 20, Хом.).

Сьогодні Свідки Єгови виконують цю заповідь у 231 країні світу. Вони переклали Біблію на 12 мов і надрукували понад 74 000 000 примірників цієї книги. До того ж, за допомогою програми домашніх біблійних вивчень вони сьогодні допомагають 4 500 000 осіб ‘зберігати все те, що Ісус заповів’.

Ця освітня програма досягає великих результатів. Вона приносить справжнє просвітлення, тому що базується не на людських думках, а на Божій мудрості (Приповістей 4:18). Крім того, вона допомагає людям всіх рас і народів зробити те, чого людське «просвітительство» так і не змогло досягнути,— зодягнутися в «нову особистість», яка допомагає їм розвинути справжню любов одне до одного (Колосян 3:9, 10, НС).

Правдива релігія тріумфує у нашому XX столітті. Вона не заперечує Бога: ні його існування, ні його влади. Ми пропонуємо вам особисто переконатися в цьому, відвідавши Свідків Єгови у їхньому Залі Царства.