Корені атеїзму
МИ ЖИВЕМО на планеті, яка зараз у стані глибокої кризи. Досить лише пробігти очима заголовки газетних статей, щоб підтвердити цей факт. Через такий безнадійний стан нашого світу багато людей ставить під сумнів існування Бога. Деякі, що вважають себе атеїстами, навіть заперечують його існування. Чи це стосується також вас?
Віра в Бога або її відсутність може сильно впливати на ваші майбутні перспективи. Без Бога виживання людського роду залишається повністю в руках людини — страшна дійсність, коли взяти до уваги руїнницький потенціал людини. Якщо ви вірите в існування Бога, то, мабуть, погоджуєтеся з думкою, що життя на цій планеті існує з певним наміром, який зрештою сповниться.
Хоча історія знає окремі випадки заперечення Божого існування, популярності атеїзм набув лише в останні кілька століть. Чи ви знаєте чому?
Знайдення коренів
Високе дерево виглядає велично. Однак око бачить лише листя, гілки і стовбур. Корені, з яких дерево отримує життєву силу, сховані в землі.
Подібне можна сказати про атеїзм. У XIX столітті заперечення Божого існування вже набуло велетенських масштабів, подібно як виростає могутнє дерево. Чи може всесвіт і життя в ньому існувати без надприродної Першопричини? Чи поклоніння такому Творцю — лише трата часу? Відповіді провідних філософів тієї епохи гучні і ясні. «Так само як нам вже не потрібно морального закону, не потрібно нам і релігії»,— проголосив Фрідріх Ніцше. «Релігія — це фантазія людського розуму»,— твердив Людвіг Фейєрбах. А Карл Маркс, твори якого мали значний вплив у наступних десятиліттях, самовпевнено заявив: «Я хочу звільнити свободу розуму з кайданів релігії».
Маси були вражені. Але вони бачили тільки листя, гілки та стовбур атеїзму. Корені ж існували і пускали ростки ще задовго до XIX століття. Парадоксально, але новочасному прогресові атеїзму сприяли релігії загальновизнаного християнства! Яким чином? Через своє зіпсуття ці релігійні організації у великій мірі є відповідальними за розчарування і протести людей.
Зерна посіяні
У середньовіччя католицька церква мертвою хваткою тримала під контролем своїх послідовників. «Ієрархія була слабо підготована, щоб задовольняти духовні потреби людей,— зауважує «Американська енциклопедія».— Високопоставлені служителі церкви, зокрема єпископи, походили із знаті і ставилися до своїх становищ, в основному, як до джерела престижу та влади».
Деякі, як, наприклад, Жан Кальвін та Мартін Лютер, намагалися реформувати церкву. Однак їхні методи не завжди були християнськими — реформація відзначалася нетерпінням та кровопролиттям. (Порівняйте Матвія 26:52). Деякі напади були настільки злісними, що через три століття третій президент Сполучених Штатів Америки Томас Джефферсон писав: «Більш простимо взагалі не вірити в бога, ніж зневажати його жахливими ідеями Кальвіна»a.
Безсумнівно, реформація не відновила чистого поклоніння. Однак вона зменшила владу католицької церкви. Ватикан вже не мав монополії на релігійну віру. Багато людей приєдналося до нових протестантських сект. Інші, розчаровані релігією, зробили предметом поклоніння людський розум. У результаті цього виник лібералізм, який допускав різні ідеї про Бога.
Поява скептицизму
У XVIII столітті почали вихваляти раціональне мислення як панацею від світових проблем. Німецький філософ Іммануїл Кант твердив, що залежність людства від релігії і політики стримує прогрес. «Насмілься знати! — наполягав він.— Май мужність користуватися своїм розумом!»
Цей склад думок характерний для епохи просвітництва, або віку розуму, як її ще називають. Цей період у XVIII столітті відзначався настирливими пошуками знання. «Скептицизм заступив сліпу віру,— каже книжка «Віхи історії» (англ.).— Усі старі ортодоксальні принципи були поставлені під сумнів».
Серед «старих ортодоксальних принципів», які потрапили під детальний перегляд, була релігія. «Люди змінили своє ставлення до релігії,— говориться в книжці «Всесвітня історія» (англ.).— Їх уже більше не задовольняла обіцянка нагороди в небі; вони вимагали кращого життя на землі. Їхня віра в надприродне почала слабнути». Справді, більшість філософів епохи просвітництва ставилися до релігії з презирством. Особливо вони звинувачували жадібних до влади провідників католицької церкви у тому, що ті тримають людей у незнанні.
Незадоволені релігією, багато цих філософів стали деїстами; вони вірили в Бога, але вважали, що він не цікавиться людьмиb. Деякі, як, наприклад, філософ Поль-Анрі-Дітріх Гольбах, стали відвертими атеїстами і заявляли, що релігія є «джерелом розділень, безумства та злочинів». З роками все більше людей втрачало терпіння і почало поділяти погляди, які мав на християнський світ Гольбах.
Як парадоксально, що християнський світ сприяв поширенню атеїзму! «Церкви були ґрунтом для атеїзму,— пише професор теології Майкл Дж. Баклі.— Сумління людей на Заході було шоковане й обурене організованими релігіями. Церкви та секти спустошували Європу, провокували кровопролиття, вимагали релігійного опору чи революції, намагалися відлучати монархів від церкви або іншим чином позбуватися їх».
Найвищий зліт атеїзму
У XIX столітті заперечення Бога стало відкритим і почало процвітати. Філософи та вчені вже не боялися відкрито проголошувати свої погляди. «Бог — наш ворог,— заявив один відвертий атеїст.— Ненависть до Бога — початок мудрості. Якщо людство справді хоче прогресувати, робити це необхідно на основі атеїзму».
Проте у XX столітті відбулася невелика зміна. Заперечення Бога стало менш войовничою ідеєю; почав розповсюджуватися інший вид атеїзму, впливаючи навіть на людей, що вважають себе віруючими в Бога.
[Примітки]
a Протестантські секти, що з’явилися внаслідок реформації, зберегли багато небіблійних доктрин. Дивіться «Пробудись!» за 8 липня 1991 року, сторінки 14—17 та 19—23.
b Деїсти заявляли, що, подібно до годинникаря, Бог запустив творіння в дію, а тоді байдуже відвернувся від нього. Згідно з книжкою «Сучасна спадщина» (англ.), деїсти «вірили, що атеїзм — це помилка розчарованих людей, але твердили, що авторитарна структура католицької церкви, негнучкість і нетерпимий характер її доктрин були ще жалюгіднішими».
[Ілюстрація на сторінці 3]
Карл Маркс.
[Ілюстрація на сторінці 3]
Людвіг Фейєрбах.
[Ілюстрація на сторінці 3]
Фрідріх Ніцше.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 2]
НА ОБКЛАДИНЦІ: Земля: за дозволом British Library; Ніцше: Copyright British Museum (також дивіться сторінку 3); Кальвін: Musée Historique de la Réformation, Genève (фотографія F. Martin); Маркс: U.S. National Archives photo (також дивіться сторінку 3); планети, прилади, хрестоносці, паровоз: The Complete Encyclopedia of Illustration/J. G. Heck; Фейєрбах: The Bettmann Archive (також дивіться сторінку 3).